Курсова робота на тему: «РЕЛІГІЯ І СУЧАСНА ШКОЛА»

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………………………….3

Розділ 1. Віра і релігія в контексті завдань сучасного українського виховання

  1. Релігійність в українській виховній традиції………………………………6
  2. Релігія у європейському вихованні…………………………………………….7
  3. Псевдорелігії зла………………………………………………………………………..8
  4. Виховні функції релігії……………………………………………………………….9
  5. Правові аспекти релігійного виховання…………………………………….11
  6. Вчитель релігії………………………………………………………………………….12
  7. Зміст релігійного виховання……………………………………………………..12
  8. Релігійно-виховна ситуація у школі………………………………………….16

    Розділ 2.Виховання духовних цінностей дітей і молоді у творчій спадщині Івана Огієнка

    1. Визначення мети та розробка змісту духовності у вихованні………………..19

    1.2 Форми та методи забезпечення комплексного підходу до виховання особистості………………………………………………………………………20

    1.3 Засоби розвитку духовної свідомості та самовиховання підростаючої особистості…………………………………………………………..21

    Розділ 3. Педагогічний експеримент

    Аналіз проведеної психолого – педагогічної роботи з учнями…………23

    Висновки…………………………………………………………………………………………24

    Список використаних джерел………………………………………………………….26

    Додатки…………………………………………………………………………………………..28

    Вступ

    Слово «релігія» перекладається з латинської як благочестя, святиня, предмет культу. З цього випливає, що тут ми маємо справу з явищем, яке відноситься до чогось вищого, святого, надлюдського у людському житті. Це вище, абсолютне, має загальну назву Бога або Божества, хоча кожна окрема релігія має свої власні імена цієї вищої сили. Можна сказати, що не існує релігії без Бога, тобто якого-небудь уявлення про Бога, Бог є початок і сенс будь-якої релігії.

    Релігія є не тільки уявленням про Бога, не тільки свідомістю, це й реальне життя, дії людей — культ, богослужіння, церковна організація, нарешті, це форми і принципи організації суспільного життя, що тією чи іншою мірою ґрунтуються на релігійних підставах. Тобто релігія — це відповідне світосприйняття та певна сфера життя людини, які пов’язані із відношенням її до Абсолютного.

    Таким чином, поняття релігії безпосередньо пов’язане з поняттям Бога. Не заглиблюючись у філософське або богословське трактування цієї проблеми, підкреслимо, що Бог є перш за все Абсолют, який стоїть вище будь-яких людських або природних сил, здібностей, якостей та відносин. Він надприродний, надреальний. Він породжує природу, породжує все — тому він не є нічим з того, що сам породжує. Бог є трансцендентним, тобто потойбічним, таким, що не міститься в межах даного замкненого кола свідомості (іманентного). Тому людина не може відкрити Бога, «побачити його», пізнати так, як вона може пізнати будь-яке природне явище. Лише сам Бог може відкритись людині, може перейти цю грань між трансцендентним і іманентним, тим більше, що не будучи сам творінням, Творець залишає в кожному своєму творінні маленьку частину себе.

    Теологія і наука багато віків шукають докази як за, так і проти існування Бога. Але висновком цих пошуків є те, що ці докази марні. Вони нічого не доводять людині, яка не вірить, та вони не потрібні людині, яка вірує. Ще І.Кант вважав, що існування Бога не можна логічно ні довести, ні спростувати.

    Релігія існує багато віків, мабуть, так довго, як Існує людство. За цей час воно виробило безліч різновидів релігій. Своєрідні релігії існували у Древньому Світі у єгиптян та греків, вавілонян та євреїв. У наш час широкого розповсюдження набули так звані світові релігії: буддизм, християнство та іслам. Крім того, продовжують існувати національні релігії.

    Потреба в релігії зумовлюється природною потребою і функцією віри, яка є не чим іншим, як прагненням людської душі (4, т. 6, с. 232), без якого життя неможливе. Насправді всі релігійні системи виникають з потреб людської душі. Вродженість цих потреб особливо виразно спостерігається в дітей, а тому, на думку К. Ушинського, їх (ці потреби) слід облагороджувати, розвивати, наповнювати християнським змістом (там само). В іншому разі відповідне місце в душі, «яке пустим не буває», займуть «боги» іншого світу. Псевдорелігійне сектантство, забобони чи сатанізм з’являються там, де утворюється вакуум внаслідок того, що релігійному вихованню не приділяли уваги.

    Динаміка розвитку сучасного світу надзвичайно загострила справу виховання та формування світоглядних засад підростаючого покоління. Криза техногенної цивілізації, новітні виклики часу змушують освітян продукувати оптимальні механізми впливу на процес духовного становлення молоді. Християнська традиція і мораль – це фундамент сучасної цивілізації та системи загальнолюдських морально-етичних цінностей. Сьогодні українське суспільство, позбавлене у свій час можливості дати своїм дітям морально-духовну основу, потребує повернення до джерел – виховання молоді на засадах християнської моралі. Запровадження християнських цінностей у навчально-виховний процес є реальною альтернативою бездуховності, моральній кризі, псевдоцінностям сучасної масової культури.

    Трактування віри в Бога як передумови становлення моральності людини оголює гострі і спірні аспекти релігійного виховання в школі, що розуміється, пов’язане найперше з правовими стосунками школи і Церкви. На цьому ґрунті, як відомо, стикаємося з суперечками, для яких іноді використовується навіть парламентська трибуна. Тим часом позиція освітніх органів тут мусить бути чіткою і обґрунтованою.

    Почнемо з того, що жодна з ідеологій, носіями яких є різні політичні партії і суспільні групи, не мають сьогодні права нав’язувати школі свої погляди на проблему релігійного виховання чи його заборони. В цьому сенсі звертає на себе увагу найперше позиція комуністів. Успадкувавши любов до колючого дроту, яким хотіли б відгородити школу від Церкви, і патологічну (сатанинську) ненависть до Бога, вони будь-що намагаються не допустити нашу дитину до Храму, Для людини здорового глузду така позиція сьогодні видасться вже анархізмом. Зрештою, якщо глянути глибше, то йдеться тут і про посягання на права людини. Нагадаємо, що стаття 35 Конституції України це питання трактує так: «Кожен мас право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноосібно чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність». То чи правомірно виключати школу з контексту такого розуміння прав людини? Чому тут має виключатися право вибору?

    ЗАВАНТАЖИТИ

    Для скачування файлів необхідно або Зареєструватись

    Religija I Suchasna Schkola (1.0 MiB, Завантажень: 2)

Сторінка: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12
завантаження...
WordPress: 23.58MB | MySQL:26 | 0,365sec