Курсова робота на тему: «ПРОЦЕС РОЗВИТКУ ПОЧАТКОВИХ ТА СЕРЕДНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ В НАДДНІПРЯНСЬКІЙ УКРАЇНІ З 1901 ДО 19»

Зміст

 

Вступ    3

Розділ І. Джерела та історіографія дослідження    6

Розділ ІІ. Політика царизму в галузі освіти та її наслідки    13

Розділ ІV. Проблеми середньої освіти    29

Висновки    41

Джерела    43

Література    43

Вступ

Актуальність роботи. Період бурхливого національного відродження, який переживає Україна, супроводжується зростанням інтересу до різних аспектів історичного минулого. Особливої актуальності набуває дослідження історії освіти на Україні, адже освіта – основа інтелектуального, культурного, духуовного, соціального і економічного розвитку суспільства і держави. Держава та нація без сучасної системи освіти є держава та нація без майбутнього. Про це свідчить світовий досвід, але і століття тому Софія Русова, відомий український педагог-практик, писала: «Велике слово – школа! Це скарб найкращий кожного народу, це ключ золотий, що розмикає пута несвідомості, це шлях до волі, до науки, до добробуту. У вселюдськім житті тільки той народ і бере перемогу, який має найкращу школу»(5,207).

І навпаки: «…народ, що не має своєї школи, попасає задніх. Йому замкнено двері до пишного розвитку своїх культурних сил, він засуджений на пригноблене становище, на постійне вживання чужого хліба, живе він не по своїй живій думці, а чужим розумом. Тому народові, який не має своєї школи, й не дбає про неї, призначені економічні злидні й культурна смерть» (5,32).

Але важливо не просто мати школу. Величезне значення має якою є ця школа, чи відповідає вона потребам народу, які її головні ознаки.

Стан освіти є важливим показником рівня духовного розвитку суспільства, його культури. Тому дослідження питань історії освіти і школи має важливе науково-пізнавальне і практичне значення. Вивчення історії народної освіти і школи дає змогу простежити процес духовного розвитку суспільства.

Правильно оцінити сьогоднішні здобутки в галузі освіти, усвідомити всю глибину змін, що відбулись в культурному житті українського народу нам допоможе порівняння наших досягнень із тим, що спостерігалось в освіті на початку ХХ ст. Неможливо будувати сьогодення, не знаючи того, що було раніше.

Обєктом дослідження є процес розвитку початкових та середніх навчальних закладів в Наддніпрянській Україні з 1901 до 1916 рр.


Предмет дослідження – проблеми початкових та середніх шкіл Наддніпрянської України у досліджуваний період.


Географічні межі дослідження охоплюють територію України, яка знаходилась у складі Російської імперії.

Хронологічні рамки роботи обмежені 1901 – 1916 рр. На перший погляд може виникнути питання щодо нижньої межі хронологічних рамок дослідження. В 1901 р. міністр народної освіти Боголєпов М. був убитий студентом-есером Карповичем, в результаті чого було припинено роботу над проектом реформування середньої школи. Але підставою для визначення нижньої хронологічної межі дослідження послужила не тільки ця подія, а й той факт, що значна частина сучасних істориків рубіж ХІХ – ХХ ст. вважають початком новітньої історії людства. Впровадження у масове виробництво винаходів, поява нових галузей промисловості, перехід до індустріального способу виробництва цілком міняють обличчя суспільства. Значно зростає потреба у кваліфікованих робітниках і службовцях, в результаті чого особливого значення набуває освіта, адже освіта є основою соціального і економічного розвитку суспільства. Тому метою роботи є дослідження є стану освіти в Україні у той час, коли світ вступив у якісно новий етап розвитку. Для висвітлення деяких фактів (наприклад, законів у галузі освіти), які вплинули на формування системи освіти на початку ХХ ст. в роботі є короткі відступи до часів першої половини ХІХ ст.


Мета бакалаврської роботи полягає в тому, щоб на основі наявних джерел, документів, опублікованої статистики, наукового доробку вчених виявити провідні тенденції розвитку та особливості діяльності початкових та середніх навчальних закладів України на початку ХХ ст.

Відповідно до мети ставились такі завдання дослідження:

  • проаналізувати джерельну базу та історіографію обраної теми;
  • висвітлити політику царизму та місцевих органів влади стосовно освіти;
  • охарактеризувати типи початкових та середніх шкіл, їх мережу та систему управління ними, їх фінансування і матеріальне становище, програми і мову навчання, вчительський та учнівський контингенти;
  • показати мету, форми і зміст навчання і виховання;
  • проаналізувати рушійні сили розвитку освіти у тісному звязку з діяльністю державних установ (зокрема,земств), спроби запровадження загальної початкової освіти;
  • охарактеризувати спроби реформ середньої школи;
  • висвітлити діяльність царського уряду та місцевих органів влади (земств) по підготовці до запровадження загального обовязкового навчання;
  • протежити, процес розвитку жіночої та середньої спеціальної освіти.


Методологічною основою роботи є принцип історизму, який передбачає обєктивне вивчення подій і явищ на основі науково-критичного використання джерел та літератури. Використано також принципи наукової обєктивності, конкретності. При розвязанні посавлених завдань дослідником було застосовано такі методи дослідження: аналіз науково-історичної літератури; ознайомлення, вичення та узагальнення архівних матеріалів, історико-статистичний, історико-хронологічний, історико-порівняльний.


Практичне значення дослідження полягає в тому, що матеріали бакалаврської роботи можуть бути використані при написані рефератів, курсових робіт з історії України, при викладанні курсу історії України в школах.


Структура роботи: складається із вступу, чотирьох розділів, висновку, списку використаних джерел та літератури.

 

Розділ І. Джерела та історіографія дослідження


Джерельна база дослідження. При написанні бакалаврської роботи нами було використано широке коло джерел. Різноманітні джерела переважно документального та публіцистичного характеру містяться у хрестоматії з історії вітчизняної педагогіки. Для розуміння суті політики царизму у галузі освіти першочергове значення має вичення законів, які були юридичною базою функціонування різних типів навчальних закладів у досліджуваний період. У хрестоматії ми знаходимо «Положення про народні початкові училища» 1874 р., «Положення про вищі початкові училища» 1912 р., «Статут гімназій і прогімназій Міністерства народної освіти» 1871 р., «Основні положення про промислові училища» 1888 р., які визначали правовий статус навчальних закладів, правила відкриття, джерела фінансування, систему управління, мету навчання, перелік обов´язкових і необов´язкових предметів, порядок прийому учнів, всдановлення плати за навчання і т.п.

У вміщених у хрестоматії статтях видатних українських педагогів та письменників, що свого часу друкувались педагогічних («Світло») і загальних часописах («Русское богатство»), піднімаються численні проблеми освіти у досліджуваний період, найболючішою з яких була заборона української мови в школі. Цьому питанню присвячені статті Б.Грінченка, І. Нечуя-Левицького, П.Грабовського. У хрестоматії також містяться матеріали, що стосуються обговорення у Міністерстві народної освіти (квітень 1915 р.) проектів впровадження загального навчання.

Серед багаточисельних опублікованих офіційних матеріалів нами використані законодавчі і відомчі матеріали (циркуляри, постанови, розпорядження). Ці матеріали містить «Сборник постановлений по Министерству народного просвещения» та «Циркуляры по Киевскому учебному округу». При роботі із вказаними джерелами було використано «Указатель распоряжений, напечатанных в «Циркуляре по Киевскому учебному округу» за время с 1857 по 1913 г. включительно», у якому циркуляри погруповані за тематичною ознакою, наприклад, «Бібліотеки», «Благонадійність», «Батьківські комітети» і т. д. Це дає змогу прослідкувати зміни у освітній політиці, яка виявлялась у регулюванні тих чи інших питань шкільного життя, наприклад, підвищення вимог щодо благонадійності вчителів, намагання не допустити у бібліотеки будь-якої літератури, яка в тій чи іншій мірі не узгоджувалась з офіційною великодержавною ідеологією царизму.

Значний фактичний матеріал містить «Памятная книжка Киевского учебного округа» за окремі роки. При уважному опрацюванні видання простежуються характерні показники розвитку окремих типів початкових та середніх шкіл: їх кількість, фінансування і матеріальна база, освітній рівень вчителів та оплата їх праці, співвідношення хлопчиків та дівчаток, плата за навчання. Це видання є своєрідним енциклопедичним виданням з історії освіти в Україні в дорадянські часи.

Цінним джерелом для висвітлення історії початкової та середньої освіти у досліджуваний період є «Журнал Министерства народного просвещения», у якому друкувалися офіційні документи, звіти про стан освіти, перелік книг дозволених для навчання і комплектування шкільних бібліотек, статті, які проливають світло на проблеми тогочасної школи. Вміщені у виданні статті переважно виражають точку зору педагогів, які стояли на консервативних , реакційних позиціях . Прикладом можуть бути статті, які аналізують ефективність заходів у сфері освіти, спрямованих на русифікацію «інородців», намагаються обгрунтувати доцільність окремого навчання хлопчиків та дівчаток, доводять необхідність відновлення перевідних іспитів як засобу, що утримує учнів від «гри в політику». Подібні публікації часто носять полемічний характер, наводять аргументи опонентів офіційної політики у освіті і самі по собі дозволяють зробити висновок про те, що суспільна думка дуже часто не підтримувала заходів Міністерства народної освіти.

Публікація в журналі серії статтей, присвячених системі освіти у розвинених країнах (Франції, Англії, Германії, Бельгії, Фінляндії, США, Японії) свідчить про те, що навіть консервативно налаштовані педагоги розуміли, наскільки разючою є відмінність у рівні освіти населення Росії і розвинених країн. Хоча у статтях не наводиться порівнянь тих чи інших аспектів освіти у розвинених країнах із аналогічними у Росії, досить часто зустрічаються твердження про пряму залежність між швидким економічним розвитком і високим освітнім рівнем населення, про важливість загальноосвітньої підготовки для сучасних робітників. Цікаво, що найбільша за обсягом публікація присвячена системі освіти у Японії ( у 3-х номерах за серпень, вересень і жовтень 1913 р.), у війні з якою царська Росія за кілька років до цього зазнала поразки. Цей факт свідчить про те, що царський уряд почав усвідомлювати: безграмотність основної маси населення і могутність держави в сучасних умовах є речі несумісні. І вже 20 лютого 1907 року Міністерство освіти внесло на розгляд другої Державної Думи законопроект про запровадження протягом 10 років загального безплатного навчання, і хоча проект так і не був прийнятий, міністертво все ж почало видавати допомогу земствам на запровадження загального навчання. Цікавою у цьому відношенні є стаття «О проекте закона всеобщаго обучения», у якій наведені дані про значне збільшення державних асигнувань на розвиток освіти і напрямки їх використання. Деякі публікації містять багатий статистичний матеріал, який розкриває динаміку витрат земств на народну освіту, процентне співвідношення витрат Міністерства до витрат земств, середню вартість утримання одного училища по губерніях і т.д.

ЗАВАНТАЖИТИ

Для скачування файлів необхідно або Зареєструватись

Proc Rozv Poch Ta Ser Navch Zakl (239.5 KiB, Завантажень: 5)

Сторінка: 1 2 3 4 5 6 7 8 9
завантаження...
WordPress: 23.44MB | MySQL:26 | 1,692sec