Курсова робота на тему: «ПОДАННЯ ДАНИХ І ЕЛЕМЕНТАРНА БАЗА КОМП’ЮТЕРА»

Зміст

Вступ    3

1. Форми подання даних    4

2. Системи числення    11

3. Формати подання даних    17

4. Типові вузли комп’ютера    24

5. Розвиток елементної бази комп’ютерів    28

Використана література    35

 

 

Вступ

Будь-яка форма людської діяльності, будь-який процес функціонування технічного об’єкта пов’язані з передаванням і перетворенням інформації.

Інформацію, виражену і зафіксовану в деякій матеріальній формі (наприклад, на дискеті) називають даними. Дані можуть мати постійне значення (бути константами) чи змінюватися (бути змінними).

Прикладом константи може служити число = 3,14159, ім’я людини (наприклад, «Петро») тощо.

Як приклад змінних величин можна навести швидкість автомобіля (під час зупинок автомобіля вона дорівнює нулю, а під час руху змінюється від нуля до деякого максимального значення, що залежить від марки автомобіля). Змінною величиною є також результат кидання монети. Цей результат може набувати одного з двох значень – «орел» (зверху той бік монети, на якому зображено герб) чи «решка» (зверху той бік монети, на якому зазначено її номінал).

1. Форми подання даних

Величини можуть набувати як числових значень (константа і швидкість автомобіля, що вимірюється в кілометрах за годину), так і бути нечисловими (ім’я людини, результат кидання монети).

Будь-яку нечислову інформацію можна перетворити в числову форму. Зазвичай для цього кожному з можливих значень величини зіставляється своє унікальне число. Цей процес часто називають кодуванням інформації. Так, кожному можливому імені людини можна привласнити свій унікальний порядковий номер (кількість таких імен дуже велика, але скінченна). Результату кидання монети «орел» можна привласнити числове значення 0, а результату кидання «решка» – значення 1.

Спосіб кодування інформації залежить від розв’язуваної задачі. Так, для імен людей кодування краще виконувати не за самими іменами, а за буквами (наприклад, за алфавітом) . У першому випадку, якщо для кожної букви використати їх порядковий номер в алфавіті, то числовий еквівалент імені «Петро» дорівнюватиме 1706201816. У другому випадку істотним є не назви результатів кидання монети, а те, що можливих результатів усього два, і тому їх можна закодувати будь-якими двома числами.

Надалі будемо вважати, що всі постійні та змінні величини мають числові значення.

Усі цілі та дробові числа (додатні, від’ємні і нуль) називаються раціональними числами. Раціональні числа утворюють нескінченну множину, що має такі властивості:

1. Упорядкована множина – для кожних двох різних раціональних чисел а і b можна вказати, яке з них менше.

  1. Множина всюди щільна – між кожними двома різними раціональними числами а і b (а < b) існує ще принаймні одне раціональне число с (а < с < b), а, отже, і нескінченна множина раціональних чисел.
  2. Арифметичні дії (додавання, віднімання, множення і ділення) – над будь-якими двома різними раціональними числами завжди можливі і дають у результаті визначене раціональне число. Виняток – ділення на нуль, оскільки не існує такого числа b, що задовольняло б рівність b 0 = а (якщо а = 0, то b може бути будь-яким числом, якщо а 0, то b не існує).

    Сукупність раціональних чисел не вичерпує всієї множини допустимих чисел. Так, існують числа, що виражають довжини відрізків, несумірних з довжиною масштабу (тобто відрізків, які не можна виразити цілим чи дробовим числом). Це, наприклад, число , що, як відомо, є відношенням довжини кола до його діаметра. Числа, подібні до числа , називають ірраціональними.

    Усі раціональні й ірраціональні числа називають дійсними або натуральними. Крім властивостей раціональних чисел 1-3, натуральні числа мають також властивість неперервності.

    Будь-яке раціональне число можна подати у вигляді m/п, де m і n – цілі числа. Ірраціональні числа в такому вигляді точно подати не можна, однак будь-яке ірраціональне число можна з будь-яким ступенем точності замінити раціональним числом так само, як число .

    Змінні величини можуть бути зв’язані між собою функціональною залежністю, якщо кожному заданому значенню однієї з декількох величин, названих аргументами, відповідає одне чи кілька значень змінної величини функції. Сукупність допустимих значень аргументів називають областю визначення функції, якій відповідає множина значень функції.

    Існують три основні способи вираження функцій:

  • аналітичне уявлення;
  • табличне подання;
  • графічне зображення.

    Аналітично функцію можна описати за допомогою однієї чи декількох формул. Залежність функції (швидкості руху автомобіля) від часу можна спрощено подати за допомогою таких формул:

    , якщо 0 t t1
    – розгін автомобіля;

    v = vmax,, якщо t1 < t t2
    – рух автомобіля;

    , якщо t2 < t t2 – гальмування автомобіля,

    де v – швидкість автомобіля; t – час; vmах – максимальна швидкість автомобіля; t1
    – час досягнення автомобілем максимальної швидкості; t2час початку гальмування автомобіля.

    Часто функціональну залежність не вдається подати у вигляді формули. У цьому разі значення аргументу і відповідні значення функції можна задати у вигляді таблиці.

    Для залежності швидкості руху від часу, якщо vmах = 50 км/год; t1 = 0,05 год і t2 = 0,5 год, значення функції v наведено в табл. 1.1.

    Таблиця 1.1

    Табличні значення функції v

    Час t, год

    0

    0,01

    0,02

    0,03

    0,04

    0,05

    0,01…0,05

    0,51

    0,52

    0,53

    0,54

    0,55

    Швидкість v, км/год

    0

    10

    20

    30

    40

    50

    50

    40

    30

    20

    10

    0

    Результат кидання монети (0 чи 1) – випадкова величина, тому його не можна виразити формулою, але йому можна надати табличного вигляду (табл. 1.2) як залежності від номера випробування (у теорії ймовірностей експеримент, у результаті проведення якого отримують випадкову величину, називають випробуванням).

    Таблиця 1.2

    Приклад результатів випробування – кидання монети

    Номер випробування n

    1

    2

    3

    4

    5

    6

    7

    8

    9

    10

    Результат y

    0

    0

    1

    0

    1

    1

    1

    0

    0

    1

    Щоб графічно зобразити задану функціональну залежність, на горизонтальній осі (осі абсцис) позначають ряд значень однієї зі змінних величин (зазвичай аргументу), а на вертикальній осі (осі ординат) – відповідні значення функції. Тоді графік залежності швидкості автомобіля від часу матиме вигляд, як показано на рис. 1.1, а графік залежності результату кидання монети у від номера випробування n – як на рис. 1.2.

    Рис. 1.1. Графік залежності швидкості

    автомобіля від часу

    Рис. 1.2. Графік залежності результату

    кидання монети від номера випробування

    ЗАВАНТАЖИТИ

    Для скачування файлів необхідно або Зареєструватись

    Podanna Danyh I Elem Baza Komp (171.0 KiB, Завантажень: 0)

Сторінка: 1 2 3 4 5 6 7 8
завантаження...
WordPress: 23.69MB | MySQL:26 | 0,368sec