Курсова робота на тему: «ПЕДАГОГІЧНІ ЗДІБНОСТІ ПЕДАГОГА-ХОРЕОГРАФА»

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………………………………………3

 

 

Розділ І. Зміст та структура художньо-естетичного досвіду вчителя

хореографії…………………………………………………………………………………………..5

 

 

Розділ ІІ. Педагогічні здібності педагога-хореографа…………………………………….14

 

2.1. Психологічний зміст діяльності педагога-хореографа……………………………..17

 

2.2. Музичний художній образ як рушійна сила у створенні

хореографічного образу……………………………………………………………………….21

 

2.3. Зовнішність учителя як компонент педагогічної техніки…………………………23

 

 

Розділ ІІІ. Види сучасної хореографії сьогодення………………………………………….27

 

 

Висновки……………………………………………………………………………………………………..32

 

 

Список використаної літератури…………………………………………………………………..34

Вступ

“Я танець словом не нарушу

Но так скажу, скажу помкнув уста

Какой прямой дорогой в душу

К нем залетает красота”

Лев Озеров

Кожний вид мистецтва має свої специфічні закони відображення життя, свої особливі форми, виразні методи і свій матеріал.

Письменник пише роман повість, поему, п’єсу, користуючись словом; композитор в своїй творчості користується звуками музики; художник – фарбами; скульптор – пластичними матеріалами (глина, гіпс, мрамор) а хореограф – виразною пластикою тіла, рухами, мімікою і жестами.

Але всі види мистецтва об’єднує одна ціль – створення краси, яка рівнозначна добру, душевній і фізичній досконалості людини. Створена мистецтвом ідеальна краса народжує в людині благородні наміри до самовдосконалення.

Хореографічне мистецтво – це синкретичне мистецтво. Тут злились в єдиному потоці танець і пантоміма, музика і поезія, скульптурні, пози і пластика рухів і драматургія літературного твору.

В перекладі з грецької “хореографія” означає “запис рухів. Але зміст цього слова став значно ширшим і поняття “хореографія” в теперішній час включає в себе все те, що відноситься до мистецтва танцю: і професійний класичний балет, і народні і бальні танці і танець-модерн і естрадні танці – все це називається хореографією.

З давних-давен танець прикрашав життя людей. Танець в самому найпростішому своєму виді – це вирізні рухи людського тіла, які підкоряються визначеному ритму.

Танець без сумніву народився під різноманітний шум – плескання в долоні удари в примітивні інструменти Пізніше виконувався під найпростішу музику.

Педагог-хореограф працює в танцювальних колективах різних жанрів – ансамблях народного танцю, студіях бальних танців, народних театрах балету, студіях естрадних танців, класичної хореографії і т.д.

З’єднує у своїй роботі функції педагога, балетмейстера і репетитора. Проводить заняття, навчає учасників основам хореографії, підвищує рівень їхніх знань, показує рухи, сприяє нарощуванню техніки й умінь. Займається постановкою танцю – створює художній задум, композицію і малюнок, підбирає музику і костюми. Відпрацьовує елементи танцю, комбінації рухів, виразні засоби, виконавську майстерність учасників. Забезпечує виступ колективу на концертах, оглядах, фестивалях.

Сполучає творчу художню роботу з виховною, дуже впливає на загальний розвиток учасників колективу.

Педагог-хореограф повинен мати гарну підготовку в області хореографії, знати теорію й історію музики, сценографії, костюма, розбиратися в питаннях педагогіки, психології, анатомії, фізіології, бути ерудованим по широкому колу питань.

Розділ І. Зміст та структура художньо-естетичного досвіду вчителя хореографії

Найважливіші функції у реалізації завдань виховання особистості відводяться професійній майстерності вчителя. Тому першочерговим завданням вищої педагогічної школи є формування духовності майбутнього педагога, необхідною складовою якої виступає особистісний художньо-естетичний досвід.

Залучення до здобутків української і світової культури, до різних видів мистецтв, надбань народної творчості забезпечує художньо-естетичний розвиток особистості, високу художньо-естетичну освіченість підростаючого покоління, формує естетичні почуття і смаки, світосприймання і погляди. Художньо-естетичний досвід визначається вмінням бачити, відчувати й усвідомлювати прекрасне у мистецтві, зокрема мистецтві хореографії. Мета нашої статті полягає у виокремленні компонентної структури художньо-естетичного досвіду на основі аналізу категоріального апарату дослідження.

Найбільш повно структурний зміст естетичного досвіду розглянуто І.Зязюном. Основними складниками естетичного досвіду І.Зязюн називає потреби, емоції та почуття, смаки, погляди, ідеали. “Естетичний досвід через свої складові – спеціалізовані емоції і почуття, що обов’язково зумовлюють вольову діяльність, регулює людську поведінку, спрямовує дії людини на предмет, здатний задовольнити людську потребу”.

Деталізувавши перелік основних складників естетичного досвіду, запропонованих І.Зязюном, отримаємо таку його будову: мотиваційна
сфера – потяг, потреба, інтерес, спонука, почуття; емоційна сфера – емоції, почуття, переживання; ціннісно-орієнтаційна
сфера – оцінки, смаки, погляди, ідеали. І.Зязюн доводить, що згідно з сучасними уявленнями про естетичне виховання як залучення людини до соціокультурного середовища, естетичний досвід, впливаючи на всі компоненти особи, специфічно зв’язує її зі світом. Тому в центрі уваги дослідників перебуває проблема осмислення характеру цього зв’язку. Визначаючи естетичний досвід “духовним утворенням”, І.Зязюн відносить його до складних психічних явищ, які можуть розглядатися як системи, а, отже, і мати свою компонентну структуру. Дослідники визначають компоненти естетичного досвіду як підсистеми цього складного утворення.

Так, О.Олексюк називає вихідними елементами в морально-естетичному досвіді особистості почуття та переживання, оцінки, ідеали та мотиви. На основі цих елементів в структурі морально-естетичного досвіду автор визначає його компоненти, які являють собою підсистеми складного духовного утворювання в сфері мистецтва. Найважливішим компонентом морально-естетичного досвіду в сфері музичного мистецтва О.Олексюк називає досвід
сприйняття. Вона вважає, що це – стрижень морально-естетичного досвіду, його системоутворююче ядро, що пронизує всі інші структурні компоненти. Наступним компонентом морально-естетичного досвіду в сфері музичного мистецтва, автор вважає досвід освоєння категорій
естетики, важливим моментом якого є знання виразних можливостей музичних засобів у розкритті морально-естетичного змісту, музичні добутки, що дозволяють глибше пережити, відчути характер музики. Самостійний і дуже важливий компонент морально-естетичного досвіду, на думку автора, є досвід оцінної та ціннісно-орієнтаційної діяльності.

Т.Гризоглазова визначає такі компоненти морального досвіду особистості: 1) емоційно-почуттєвий компонент, сутність якого полягає в активності й адекватності емоційно-почуттєвого прояву, зацікавленості, співпереживання; 2) емоційно-усвідомлений
компонент, сутність якого визначається не тільки моральними знаннями і уявленнями, але й умінням оцінювати з моральної точки зору багато життєвих ситуацій, вчинки і якості людей, що завдяки оцінці, переплавляючи в моральній свідомості особистості, викристалізовуються і перетворюються у визначені поняття; 3) музично-творча діяльність,
у якій акумулюються емоційно-почуттєвий і емоційно-усвідомлений компоненти морального досвіду.

ЗАВАНТАЖИТИ

Для скачування файлів необхідно або Зареєструватись

Ped Zdibn Pedagoga Horeogr (163.0 KiB, Завантажень: 3)

Сторінка: 1 2 3 4 5 6 7
завантаження...
WordPress: 23.29MB | MySQL:26 | 0,337sec