Курсова робота на тему: «ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОСОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ІНДИВІДА В ПЕРІОД ЮНОСТІ»

ЗМІСТ

ВСТУП ………………………………………………………………………………………………………………….

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ ПСИХОСОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ІНДИВІДА В ПЕРІОД ЮНОСТІ………………………………………………………

1.1. Юність як стадія життєвого шляху індивіда. Її вікові межі……………………………

1.2. Психічний розвиток і формування особистості індивіда в період юності………….

1.3. Соціальна ситуація розвитку індивіда в період юності…………………………………..

1.4. Особливості взаємовідносин та спілкування індивіда в період юності……………….

РОЗДІЛ 2. ДІАГНОСТИКА ОСОБЛИВОСТЕЙ ПСИХОСОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ІНДИВІДА В ПЕРІОД ЮНОСТІ……………………………………………………..

2.1. Показники соціально-психологічної готовності випускника школи до самостійного життя…………………………………………………………………………………………………….

  1. Діагностика психосоціальної готовності старшокласників до дорослого життя…………………………………………………………………………………………………………………..

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………………………………………..

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………………………….

ДОДАТКИ…………………………………………………………………………………………………………

Додаток А. Тренінгові заняття для батьків та дітей “Особливості періоду ранньої юності”……………………………………………………………………………………………………………………

ВСТУП

Вік – категорія конкретно-історична. Юнацький вік на арені соціального розвитку з’явився, коли період підготовки до дорослого життя в суспільстві став складним і тривалим.

Юнацький вік – період, який історично сформувався найпізніше, його необхідність диктується ускладненням соціального життя і тих вимог, які сучасні розвинені суспільства ставлять до рівня професійної освіти і особистісної зрілості своїх членів. Внаслідок цього юнацький вік не є повністю усталеним, люди в 15-17 років навіть в одній країні можуть опинитись в різних соціальних умовах розвитку. До того ж, якщо врахувати, що процеси фізичного, фізіологічного, психічного і соціального дозрівання мають нерівномірний перебіг і по-різному за часом у різних людей, а відповідні відмінності з віком збільшуються, то стає зрозумілим складність вивчення і опису цього важливого етапу розвитку людини.

К. Д. Ушинський вважав період життя людини від 17 до 22-25 років найбільш вирішальним: “Тут саме завершується період утворення окремих низок уявлень, і якщо не усі вони, то значна частина їх групуються в одну мережу, досить широку, щоб надати вирішальну перевагу тому чи іншому уявленню у напрямі думок людини та її характеру”.

В психологічному плані юність вирішує задачі завершального самовизначення й інтеграції у спільність дорослих людей (набуття Его-ідентичності за Е. Еріксоном, самовизначення за Д. Ельконіним, життєвого плану за І. С. Коном, інтелектуального дозрівання за Ж. Піаже, Г. С. Костюком, пошук сенсу життя за В. Франклом, К. Обуховським, самореалізації та індивідуального розвитку за А. Маслоу, прагнення до успіху в діяльності за А. В. Мудриком, зростання сили “Я” та здатності проявити свою індивідуальність в умовах групової діяльності та інтимної близькості, дружби за Г. С. Абрамовою, становлення якісно нової самосвідомості або “Я-концепції” за Р. Бернсом, М. Й. Бори шевським, П. Р. Чаматою, І. І. Чесноковою, становлення моральної самосвідомості за Л. Кольбергом тощо).

Соціальне становище юнацтва неоднорідне. Юність — завершальний етап первинної соціалізації. Більшість юнаків і дівчат іще навчаються, їхня участь у продуктивній праці розглядається не стільки під кутом зору її економічної ефективності, скільки з позиції виховної цінності. Діяльність і рольова структура особистості на цьому етапі набувають нових, дорослих якостей. Головне завдання цього віку – вибір професії. Загальна освіта доповнюється тепер соціальною, професійною. Уже після закінчення 9-го класу учні роблять соціальній вибір – продовжувати навчання у середній школі чи піти до ПТУ.

Проміжний стан суспільного становища і статус юнацтва визначають особливості психіки. Багатьох юнаків іще гостро хвилюють проблеми, успадковані від підліткового етапу, – власна вікова специфіка, право на автономію від старших. Водночас перед ними стоїть завдання соціального та особистісного самовизначення яке означає якраз не автономію від дорослих, а чітку орієнтацію та визначення свого місця в дорослому світі. Це передбачає поряд із поєднанням розумових здібностей та інтересів, без яких утруднено вибір професії, розвиток інтегративних механізмів самосвідомості становлення світогляду і життєвої позиції, а також визначення психосексуальних орієнтацій.

Розширюється діапазон громадсько-політичних ролей та пов’язаних з ними інтересів і відповідальності: в 16 років — отримання паспорта, у 18 — виборче право і право на створення

Юність – перший період дорослого самостійного життя. Відповідальність за власну долю, за майбутнє життя визначає специфіку віку.

РОЗДІЛ 1.

ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ ПСИХОСОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ІНДИВІДА В ПЕРІОД ЮНОСТІ.

1.1. Юність як стадія життєвого шляху індивіда. Її вікові межі

Кожний знає, що юність – певний етап формування і розвитку людини, який займає місце між дитинством і дорослістю, завершальний етап початкової соціалізації особистості.

Юність, як вважає А. В. Толстих, стає другим перехідним періодом в розвитку особистості: підліток тісно пов’язаний зі своїм дитинством, що проходить, а юнак тягнеться до молодості і зрілості, що наближаються [3].

Протягом юнацького віку особистість досягає високого рівня інтелектуального розвитку, збагачує ментальний досвід, уперше масштабно роздивляється свій внутрішній світ, свою індивідуальність, формує цілісний Я-образ, самовизначається у життєвих і професійних планах, осмислено спрямовує свій погляд у майбутнє, що свідчить про перехід її до етапу дорослості [20].

Це період, що відповідає переходу від підліткового віку до самостійного дорослого життя. Існує багато теорій віку юнацького, кожна з яких пояснює особливості цього періоду, виходячи з основ своєї концепції. Біологічні теорії розглядають вік юнацький як певний етап біологічної еволюції організму, вважаючи, що визначальними у ньому є біологічні детермінанти. У соціальних теоріях юнацький вік є періодом соціалізації молодої людини, у якому вона освоює певні соціальні ролі і стає самостійною. Психологічні теорії аналізують вік юнацький з точки зору становлення внутрішнього світу і самосвідомості молодої людини. Психоаналітичні – розглядають його як етап психосексуального розвитку людини. Кожна з цих теорій по своєму визначає хронологічні межі віку. Найчастіше в психології вік юнацький поділяють на ранню і пізню юність, коли молода людина досягає фізичної зрілості [18].

ЗАВАНТАЖИТИ

Для скачування файлів необхідно або Зареєструватись

Osoblyv Psyhosoc Rozv Ind (188.5 KiB, Завантажень: 8)

Сторінка: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
завантаження...
WordPress: 23.93MB | MySQL:26 | 1,484sec