Курсова робота на тему: «ОРГАНІЗАЦІЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ В УКРАЇНІ»

Зміст

Вступ    3

1. Пенсійне забезпечення в Україні    5

2. Соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи    9

3. Соціальний захист ветеранів війни    14

4. Соціальний захист ветеранів праці та інших громадян похилого віку    16

5. Соціальний захист сім’ї та дитинства    19

6. Соціальний захист військовослужбовців і співробітників ОВС України    22

7. Законодавство України про страхування і страхову діяльність    26

Перелік використаних джерел    33

Вступ

У ст. 46 Конституції України зазначено: “Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості”. В цій же статті визначається мінімальний рівень такого забезпечення: “Пенсії та інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом”.

Соціальне забезпечення визначається як система державних і суспільних заходів із матеріального забезпечення громадян на випадок старості, інвалідності, хвороби, в разі втрати годувальника та в інших установлених законодавством випадках.

У систему соціального забезпечення в широкому розумінні цього поняття входить і державне соціальне страхування робітників і службовців, яке здійснюється зі спеціальних фондів, що створюються з внесків підприємств і установ.

Соціальний захист військовослужбовців, осіб, які мають особливі заслуги перед країною, працівників науки, письменників, композиторів, трудівників образотворчого мистецтва і деяких інших категорій, а також членів їхніх сімей здійснюється з бюджетних асигнувань відповідних міністерств І відомств та їхніми органами на місцях.

Поряд із державними формами соціального захисту існує соціальний захист коштом громадських організацій.

Види соціального захисту різноманітні, але головними з них є пенсії та допомоги. Важливе місце в системі заходів із соціального захисту посідає трудове влаштування осіб, які частково втратили працездатність, та пов’язане з ним виробниче навчання і перекваліфікація в професійних школах і навчальних майстернях. Інваліди війни і праці, а також престарілі, які потребують догляду та не мають родичів, за їх бажанням поміщуються в інтернати та будинки інвалідів на повне державне забезпечення; для інвалідів-дітей організовано спеціальні дитячі будинки. До інших видів соціального захисту відносять: надання путівок на санаторно-курортне лікування, протезування, забезпечення колясками та автомобілями для інвалідів, допомогу з вагітності й пологів, за народження дитини, багатодітним та одиноким матерям і малозабезпеченим сім’ям, в яких є діти, і т. ін.

1. Пенсійне забезпечення в Україні

Як забезпечити матеріально життя людини після виходу на пенсію? Адже у неї попереду залишається практично 20-30 років життя, а перехід до категорії пенсіонерів призводить до втрати нею поточного джерела прибутку.

Держава розробляє спеціальні програми із соціального захисту прошарків населення пенсійного віку. У цьому полягає один із головних аспектів її соціальної функції, оскільки пенсіонери становлять досить велику соціальну групу. Так, згідно з даними статистичного щорічника України за 1996 р. за кількості всього населення 50, 9 млн осіб (на початок року) пенсіонерів налічувалося 14,5 млн, або 28,5%. Із них: за віком — 10 587,0 тис., або 73,1%, з інвалідності — 1868,2 тис., або 12,9%, у разі втрати годувальника — 1162,8 тис., або 8,0%, за вислугу років — 443,2 тис., або 3,1%, отримують соціальні пенсії 426,0 тис., або 2,9% .

Ясна річ, що держава не може не звертати уваги на таку численну категорію населення. Уряд гарантує соціальну захищеність пенсіонерів через призначення пенсій, а також регулярний перегляд їхніх розмірів зі збільшенням вартості мінімального споживчого кошика. Усі питання, пов’язані з пенсійним забезпеченням, регулюються конституційними нормами, Законом України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 р. з відповідними доповненнями і змінами та іншими законами.

Рівень і якість пенсійного забезпечення — важлива складова економічного та соціального становища населення країни. Систему пенсійного забезпечення складають:

• державне пенсійне забезпечення;

• комерційне пенсійне забезпечення. Державні пенсії поділяються на:

• трудові: за віком; з інвалідності; на випадок утрати годувальника; за вислугу років;

• соціальні.

Чоловіки мають право на державну пенсію по досягненні 60-річного віку і за стажу роботи не менш як 25 років, а жінки — по досягненні 55-річного віку і за стажу роботи не менш як 20 років.

Пенсії з інвалідності призначаються особам, які повністю або частково втратили здоров’я, незалежно від того, коли настала інвалідність — у період роботи, до влаштовування на роботу чи після припинення роботи.

Пенсії в разі втрати годувальника призначаються непрацездатним членам сім’ї померлого, які знаходилися на його утриманні. При цьому дітям пенсії призначаються незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого.

Пенсія за вислугу років установлюється для окремих категорій працівників, зайнятих на роботі, яка може спричинити втрату професійної працездатності до настання віку, що дає право на отримання пенсій (робітники локомотивних бригад, деякі категорії робітників льотно-випробувального складу, морського, річкового флоту рибної промисловості, деякі категорії артистів театру та ін.).

Соціальні пенсії призначаються непрацюючим громадянам, крім інвалідів дитинства, за відсутності права на трудову пенсію.

Закон передбачає і такий вид пенсії, як додаткова, що виплачується особам, які уклали договори добровільного страхування. Згідно з чинним законодавством кожна працююча людина повинна бути в системі державного пенсійного страхування. При цьому, незалежно від форми власності підприємства, одержуючи щомісячний дохід, вона робить обов’язкові відрахування до Державного пенсійного фонду. Нині ці відрахування становлять 1% від одержаного доходу.

Крім того, підприємство з обігових коштів відраховує в обов’язковому порядку 37% від фонду споживання, з яких 12% розподіляється органам соціального страхування, а 88% знову спрямовується на державне пенсійне страхування. Держава не в змозі вести облік відрахувань кожного індивіда через технічні труднощі подібного обліку, тому в основу державного пенсійного страхування покладено так звану угоду поколінь. Це означає: сьогоднішні платники внесків фінансують сьогоднішніх пенсіонерів. Подібним чином будуються програми із соціального захисту населення розвинених країн світу.

Практика розвитку державного соціального страхування у США, Канаді, Японії, країнах Європи свідчить про те, що держава частково відмовлятиметься від функції соціального страхувача, поступово перекладаючи її на комерційні організації.

ЗАВАНТАЖИТИ

Для скачування файлів необхідно або Зареєструватись

Organizac Soc Zah V Ukr (277.8 KiB, Завантажень: 3)

Сторінка: 1 2 3 4 5 6 7
завантаження...
WordPress: 23.28MB | MySQL:26 | 0,347sec