Курсова робота на тему: «НАВЧАННЯ АУДІЮВАННЮ»

Зміст:

Вступ………………………………………………………………………………………………………………3

Розділ І. Фактори, що визначають успішність аудіювання іншомовної мови……8

1.1. Індивідуально-вікові особливості слухаючих…………………………………..9

1.2. Залежність аудіювання від умов сприйняття…………………………………..11

1.2.1. Темп мовних повідомлень………………………………………………….11

1.2.2. Кількість пред’явленні й обсяг мовних повідомлень…………..12

1.2.3. Опори й орієнтири сприйняття…………………………………………..14

Розділ ІІ. Система вправ для навчання аудіюванню……………………………………….16

2.1. Підготовчі вправи………………………………………………………………………….17

2.2. Мовні вправи…………………………………………………………………………………19

2.3. Вправи на навчання сприйняттю мовного потоку…………………………..20

2.4. Вправи для навчання антиципації, вичленовуванню різних

категорій значеннєвої інформації…………………………………………………22

2.5. Вправи на розвиток аудітивної пам’яті, уваги, уяви,

логічного мислення………………………………………………………………………23

Розділ ІІІ. Підготовка іншомовного тексту для аудіювання…………………………….24

Висновок………………………………………………………………………………………………………..32

 

Література………………………………………………………………………………………………………33

Вступ.

Значеннєве сприйняття мови на слух є перцептивною, мисленево-мнімичною діяльністю, що здійснюється в результаті виконання цілого ряду складних логічних операцій таких, наприклад, як аналіз, синтез, дедукція, індукція, порівняння, абстракція, конкретизація й ін.

Характеризуючи сутність сприйняття (слухового і зорового), треба строго розрізнити два поняття: сприйняття – процес виділення і засвоєння інформативних розпізнавальних ознак (тобто формування образа) і дізнавання – упізнання сформованого образа в результаті звірення його з еталоном.

Відзначається, що формування й упізнання образа носять фазовий характер і, хоча в окремих авторів маються розбіжності в найменуванні у визначенні послідовності цих фаз, у всіх роботах підкреслюється тісний взаємозв’язок процесів формування і впізнання, тобто сприйняття і дізнавання.

Аналізуючи особливості впізнання, психологи вказують на те, що в більшості випадків воно не має характер розгорнутої свідомої дії; якщо така дія і можливо, то воно спостерігається лише на стадії формування образа. В міру, ознайомлення з матеріалом процес упізнання міняється, воно здійснюється миттєво (раптово) за допомогою самих необхідних інформативних ознак. Якщо цих ознак недостатньо і впізнання не відбулося або виявилося помилковим, то сприйняття знову приймає більш розгорнуті форми і перетворюється у свідоме перцептивну дія або в ряд послідовних (сукцесійних) дій.

У процесі язикового спілкування переважає симультанне дізнавання, хоча елементи сукцесивності не виключаються. Наявність і розгорнення логічних операцій, перерахованих вище, залежить, таким чином, від типу розуміння: опосередкованого (дискурсивного) або безпосереднього. Для останнього характерно, зокрема, згорнутість і скороченість розумових операцій, здійснюваних у внутрішній мові.

Сприймаючи мову, слухач перетворить за допомогою моторного (речерухового) аналізатора звукові образи в артикуляційні. Між слуховим і речеруховим аналізаторами встановлюється міцний функціональний зв’язок. Що стосується зорового аналізатора, те відомо, що оптичні сигнали перевершують всі інші в одержанні інформації про зовнішній світ. При аудіюванні зоровий аналізатор значно полегшує сприйняття і розуміння мови на слух. Такі зорові опори, як органи мови, жести, міміка й інші підкріплюють слухові відчуття, полегшують внутрішнє проказування і з’ясування змісту мови.

Значення внутрішньої мови для розуміння дуже велико. Навіть в утруднених умовах (маються на увазі експерименти з застосуванням внутрішніх перешкод) вона дає можливість сприймати мовні повідомлення, прогнозувати й узагальнювати.

На початковому ступіні навчання внутрішня мова протікає особливо інтенсивно, і її можна розглядати як основних і необхідний компонентів слухового сприйняття. На просунутій ступіні спостерігається згортання моторної діяльності, її редукція, що порозумівається міцним об’єднанням речерухового слухового і зорового аналізаторів у єдину систему. Це, у свою чергу, впливає на сприйняття і розуміння мови.

Однак і на просунутій ступіні навчання (експериментальним шляхом) легко фіксується сховане проказування при виникненні утруднень у розумінні мови на слух і в разі потреби точного запам’ятовування змісту.

Характер взаємин, що корелює, між аналізаторами і закони внутрішньої мови свідчать про тісний взаємозв’язок аудіювання з іншими видами мовної діяльності.

Звернемося до короткого аналізу механізмів слухового сприйняття.

При аудіюванні фраза як одна з одиниць сприйняття розуміється не шляхом аналізу і наступного синтезу складових її слів, а в результаті розпізнавання інформативних ознак. Найбільш інформативною ознакою прийнято вважати інтонацію, тому що вона володіє “сприйманими якостями”, завдяки яким аудитор може сегментувати мову на синтаксичні блоки, зрозуміти зв’язок частин фрази, а, отже, і розкрити зміст. За інтонацією, як думає В. А. Артемов, закріплені такі мовні функції, як комунікативна, синтаксична, логічна, модальна. При сприйнятті мовних повідомлень насамперед розпізнається комунікативний план висловлення, причому інтонація є одним з основних структурних ознак, по яких розрізняються комунікативні типи пропозицій: оповідання, питання, вигук, спонукання.

Виконуючи зазначені функції, інтонаційний слух виробляє одночасно індикаторні ознаки (еталони), що необхідні для успішної діяльності короткочасної пам’яті.

Якщо під інтонаційним слухом прийнято розуміти здатність сприймати інтонаційну структуру фрази і правильно співвідносити неї з інтонаційним варіантом, то під фонетичним слухом розуміється уміння розрізняти звуки мови й ідентифікувати них з відповідними фонемами. Фонематичний слух, так само як і інтонація, необхідний не тільки для формування адекватних акустико-артикуляційних образів, але і для використання наявних у пам’яті еталонів при розпізнаванні нових повідомлень.

Аудіювання зв’язано зі складним процесом пошуку і вибору інформативних ознак з ряду можливих, що залежить від наявності в слухаючих асоціативних зв’язків, встановлених у результаті язикового досвіду. Деякі з цих зв’язків міцно зміцнилися, і їхня поява має велику імовірність. Разом з тим відбувається “гальмування спливання несуттєвих ознак”, тобто побічних зв’язків, що не відносяться до контексту. При сприйнятті мови рідною мовою вибірковість зв’язків здійснюється досить легко, що ж стосується іншомовної мови, те слухаючий повинний оперувати не тільки активним словником, але і пасивним, придбаним, в основному, у процесі читання. Відбитий у пам’яті зоровий образ слова не завжди легко асоціюється зі слуховим. Не можна не згадати, крім того, так називаний потенційний словник, що не був зовсім у язиковому досвіді учнів (слова іноземного походження, складні або похідні слова, утворені з відомих учнем афіксів).

ЗАВАНТАЖИТИ

Для скачування файлів необхідно або Зареєструватись

Navchanna Audiuvannu (157.0 KiB, Завантажень: 2)

Сторінка: 1 2 3 4 5 6 7
завантаження...
WordPress: 23.17MB | MySQL:26 | 0,337sec