КУРСОВА РОБОТА НА ТЕМУ: «Модульне програмування»

ЗМІСТ

ВСТУП    3

РОЗДІЛ 1.
МОДУЛЬНЕ ПРОГРАМУВАННЯ    4

Форма модульної програми    5

РОЗДІЛ 2.
МОДУЛІ    7

2.1. Синтаксис модуля    7

2.2. Структура модуля    9

2.3. Розробка модулів    14

РОЗДІЛ 3. СТАНДАРТНІ ПРОЦЕДЕРИ І ФУНКЦІЇ    21

3.1. Процедури і функції модуля SYSTEM    21

3.2. Процедури і функції модуля CRT    28

3.3. Процедури і функції модуля GRAPH    31

3.4. Процедури і функції модуля STRINGS    36

3.5. Процедури і функції модуля WINCRT    38

3.6. Процедури і функції модуля WINPRN    40

РОЗДІЛ 4. ВИКОРИСТАННЯ МОДУЛЬНИХ ФУНКЦІЙ І ПРОЦЕДУР    41

4.1. Управління курсором    42

4.2. Управління кольором    44

4.3. Очищення екрану    47

4.4. Введення символу з клавіатури    47

ВИСНОВКИ    51

ЛІТЕРАТУРА    52

 

ВСТУП

Розвиток обчислювальної техніки супроводжується створенням нових і вдосконаленням існуючих мов програмування (МП) — засобів спілкування програмістів з ЕОМ. Під МП розуміють правила подання даних і запису алгоритмів їх обробки, що автоматично виконуються ЕОМ. У більш абстрактному вигляді МП є засобом створення програмних моделей об’єктів і явищ зовнішнього світу. На сьогодні вже створено десятки різних МП (як примітивних, так і близьких до мови людини). Далі ми розглянемо мову програмування Turbo Pascal, а саме модульне програмування у мові Turbo Pascal.

Модульне
програмування
– це організація програми як сукупності невеликих незалежних блоків, які називаються модулями,
структура і поведінка яких підкоряються певним правилам.

Використання модульного програмування дозволяє спростити тестування програми і виявлення помилок. Спрощується процес підвищення ефективності програм, оскільки критичні за часом модулі можуть багато разів перероблятися незалежно від інших. Крім того, модульні програми значно легше розуміти, а модулі можуть використовуватися як будівельні блоки в інших програмах.

Модулі призначені для підтримки принципів модульного програмування при розробці програм, основним з яких є принцип приховування інформації (information hiding). Згідно цьому принципу взаємовплив логічно незалежних фрагментів програми повинен бути зведений до мінімуму. Принцип приховування інформації, підтримуваний модулями, дозволяє створювати програми, що надійно працюють і легко модифікуються. У мові Turbo Pascal модулі використовуються переважно для створення бібліотек процедур, функцій і об’єктів, які потім можуть використовуватися в програмах, що розробляються користувачем.

У даних розділах ви дізнаєтесь про модульне програмування в загальному; про модулі, їх синтаксис, структуру і розробку; про стандартні модульні процедури і функції та їх використання.

 

РОЗДІЛ 1. МОДУЛЬНЕ ПРОГРАМУВАННЯ

Основним принципом модульного програмування є принцип “розділяй і володарюй”. Модульне програмування – це організація програми як сукупності невеликих незалежних блоків, які називаються модулями, структура і поведінка яких підкоряються певним правилам.

Відмітимо, що потрібно розрізняти використання слова “модуль”, коли мається на увазі синтаксична конструкція мов програмування (unit в Turbo Pascal), і коли мається на увазі одиниця дроблення великої програми на окремі блоки (які можуть бути реалізовані і у вигляді процедур, і у вигляді функцій).

Використання модульного програмування дозволяє спростити тестування програми і виявлення помилок. Апаратно-залежні підзадачі можуть бути строго відокремлені від інших підзадач, що покращує мобільність створюваних програм.

Спрощується процес підвищення ефективності програм, оскільки критичні за часом модулі можуть багато разів перероблятися незалежно від інших. Крім того, модульні програми значно легше розуміти, а модулі можуть використовуватися як будівельні блоки в інших програмах.

Термін “модуль” в програмуванні почав використовуватися у зв’язку з впровадженням модульних принципів при створенні програм. У 70-х роках під модулем розуміли яку-небудь процедуру або функцію, написану відповідно до певних правил. Наприклад: Модуль повинен бути простим, замкнутим (незалежним), осяжним (від 50 до 100 рядків), таким, що реалізовує тільки одну функцію завдання, має тільки одну вхідну і лише одну вихідну крапку”. Проте загальновизнаних вимог не було і модулем дуже часто називали будь-яку процедуру розміром до 50 рядків.

Першим основні властивості програмного модуля більш-менш чітко сформулював Парнас (Parnas): Для написання одного модуля повинно бути достатньо мінімальних знань про текст іншого”. Таким чином, відповідно до цього визначення, модулем могла бути будь-яка окрема процедура (функція) як самого нижнього рівня ієрархії (рівня реалізації), так і самого верхнього рівня, на якому відбуваються тільки виклики інших процедур-модулів.

Таким чином, Парнас першим висунув концепцію приховування інформації (information hiding) в програмуванні. Проте існуючі в мовах 70-х років тільки такі синтаксичні конструкції, як процедура і функція, не могли забезпечити надійного
приховування інформації, оскільки схильні до впливу глобальних змінних, поведінка яких в складних програмах часто буває важко передбаченою.

Вирішити цю проблему можна було тільки розробивши нову синтаксичну конструкцію, яка не схильна до впливу глобальних змінних.

Така конструкція була створена і названа модулем. Спочатку передбачалося, що при реалізації складних програмних комплексів модуль повинен використовуватися нарівні з процедурами і функціями як конструкція, що об’єднує і надійно
приховує деталі реалізації певної підзадачі.

Таким чином, кількість модулів в комплексі повинна визначатися декомпозицією поставленого завдання на незалежні підзадачі. У граничному випадку модуль може використовуватися навіть для включення в нього всього лише однієї процедури, якщо необхідно, щоб виконувана нею локальна дія була гарантовано незалежною від впливу інших частин програми при будь-яких змінах і корекціях. Таке використання модуля характерне для класу завдань реального часу, в яких критерій надійності і передбаченості поведінки програми є ключовим.

Вперше спеціалізована синтаксична конструкція модуля була запропонована Н.Віртом в 1975 р. і включена в його нову мову Modula. У цьому ж році була зроблена досвідчена реалізація мови Modula. Після деякої переробки ця нова мова була остаточно реалізована в 1977 р. і отримала назву Modula-2. Згодом, аналогічні конструкції, з деякими відмінностями, були включені і в інші мови програмування: Pascal Plus (Уелш і Бастард, 1979 р.), Ada (1980), Turbo Pascal версії 4.0.

  1. Форма модульної програми

Додання ієрархічній структурі модульної програми хорошої форми дозволяє поліпшити процес її розробки.

Число модулів, які викликаються яким-небудь модулем, і число модулів, які його викликають, здійснюють вплив на складність програми. Йодан (Yourdon) назвав число модулів, що викликаються з даного модуля, розмахом або шириною управління модулями. Разом з великим розміром модуля, дуже маленька або дуже велика ширина управління є ознакою поганої схеми розбиття на модулі. У загальному випадку, ширина управління модуля не повинна перевищувати 10-ти. Це число пов’язане з “магічним” числом 7, яке базується на положеннях психології і, особливо, на теорії “шматків” (“chunking“) інформації. Короткочасна пам’ять людини має обмежені здібності збереження “шматків” інформації. Психологічні експерименти показали, що здатність нашої короткочасної пам’яті знаходиться в межах 5-9 “шматків” (в середньому – 7). Вона може одночасно оперувати близько 7 “шматками” інформації. Коли людина перевищує цю межу, вона більш схильна до помилок.

Реорганізація інформації з розбиттям на відповідні частини є важливою дією для ефективного використання короткочасної пам’яті людини. Люди в багатьох життєвих ситуаціях роблять таку реорганізацію несвідомо. Проте програміст може сам собі допомогти, свідомо не допускаючи ширини управління модулями, яка перевищує число 7.

 

ЗАВАНТАЖИТИ

Для скачування файлів необхідно або Зареєструватись

Модульне програмування (117.9 KiB, Завантажень: 5)

Сторінка: 1 2 3 4
завантаження...
WordPress: 23.71MB | MySQL:26 | 0,335sec