Курсова робота на тему: «МЕТОДИКА НАВЧАННЯ ТА ВИХОВАННЯ НА УРОКАХ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ»

Зміст:

Вступ    4

 

Розділ 1. Методи навчання на уроках фізичної культури    6

1.1. Визначення поняття    6

1.2. Практичні методи    7

1.2.1. Методи навчання рухових дій    10

1.2.2.Методи вдосконалення та закріплення рухових дій    13

1.2.3. Методи вдосконалення фізичних якостей    20

1.3. Методичні прийоми вправляння    28

1.4. Метод використання слова    33

1.5. Метод демонстрації    37

1.6. Засоби навчання    41

1.7. Загальні вимоги до підбору і використання методів    43

 

Розділ 2. Властивості уваги і їх прояв при виконанні фізичних вправ    45

 

Розділ 3. Сприймання в навчальній діяльності учнів    47

3.1. Види сприймання    48

3.2. Властивості сприймання та їх врахування в процесі фізичного виховання учнів    50

3.3. Організація ефективного сприймання навчального матеріалу на уроці фізичної культури    51

 

Розділ 4. Пам’ять та мислення в навчальній діяльності учнів    53

4.1. Тактичне мислення    54

4.2. Пам’ять в навчальній діяльності учнів    55

4.3. Закріплення в пам’яті навчального матеріалу    57

 

Висновки    58

 

Список використаної літератури:    59

Актуальність дослідження. На наш час фізичний розвиток дітей і їхнього тіла, зокрема, дуже важливий. Адже діти переважно в сидячому стані. Страждає їхня осанка, через не правильне положення тіла. Учитель повинен використовувати на уроці як мимовільну, так і довільну увагу. Якщо він буде використовувати тільки довільну увагу учнів, тоді процес навчання буде проходити з постійною великою напругою, стане для учнів важкою, нецікавою працею. Але якщо педагог поставить собі за мету зробити заняття тільки розважальними, на першому плані буде тільки цікавість, тобто буде намагатись активізувати мимовільну увагу, тоді учні не навчаться наполегливості, будуть нездатні утримувати тривалий час довільну увагу.

Вчитель повинен підібрати такі вправи, які будуть правильно розвивати організм дитини.

Мета дослідження. Сформувати таку методику навчання, яка буде активувати різні види уваги сприймання та пам’яті. А також дослідити всі ці процеси з точки зору фізіології, педагогіки та психології.

Будь-яка мета реалізується шляхом її конкретизації в цілому комплексі послідовних, тісно взаємопов’язаних завдань. У цьому контексті завдання можна розглядати як малі, конкретні кроки, що ведуть до кінцевого результату діяльності.

Предмет дослідження. Фізіологічні процеси в період шкільного розвитку.

Об’єкт дослідження. Взаємозв’язок психології педагогіки, фізкультури та фізіології при побудові методики навчання та виховання на уроках фізкультури.

При розгляді даної теми переді мною постали такі завдання:

  • Вивчити які існують методи навчання фізкультури з точки зору педагогіки.
  • Дослідити властивості уваги з точки зору психології та фізіології та як вона проявляється при проведенні уроків фізкультури.
  • Розглянути процес сприймання при викладанні даного заняття.
  • Уважно розглянути процес пам’яті та мислення і їх взаємозв’язок.
  • Зробити висновки

У процесі фізичного виховання вирішується багато завдань, але всі вони можуть бути умовно об’єднані у три групи: освітні, оздоровчі і виховні.

Курсова робота складається зі вступу, чотирьох розділів та висновків.

Містить 59 сторінок.

Розділ 1. Методи навчання на уроках фізичної культури

1.1. Визначення поняття

Реалізація принципів здійснюється шляхом застосування у процесі фізичного виховання різноманітних методів і методичних прийомів.

Методи — це способи взаємної діяльності учня і вчителя спрямованої на вирішення навчально-виховних завдань.

Методичні прийоми — це шляхи реалізації методів у конкретних випадках і умовах процесу фізичного виховання. Педагог повинен досконало володіти всіма методами фізичного виховання. Діапазон застосування методу залежить від запасу методичних прийомів. Творчістю вчителів створюються щораз нові прийоми, тому їх багато, і вони не підлягають суворому обліку. Обсяг методичних прийомів, які знаходяться в арсеналі вчителя, значною мірою, визначає його професіоналізм і ефективність викладання.

Спеціально упорядкована сукупність методів, методичних прийомів, засобів та форм навчання утворює методику. У процесі фізичного виховання формуються методики навчання конкретних рухових дій (наприклад, методика навчання стрибку у довжину з розбігу); методики навчання певних видів рухових дій (наприклад, методика навчання гімнастичних вправ); методики фізичного виховання осіб певного віку (наприклад, методика фізичного виховання дітей молодшого шкільного віку), стану здоров’я тощо.

У процесі фізичного виховання використовують три групи методів: практичні методи (методи вправляння), методи використання слова та методи демонстрації. Особливе значення у фізичному вихованні мають практичні методи.

1.2. Практичні методи

Учень може оволодіти знаннями і довільними руховими діями, досягти вдосконалення функцій організму і рухових здібностей лише за умови повторення за певною системою предмету навчання та інших дій як засобів розвитку фізичних якостей і функцій організму.

Ця вимога реалізується шляхом відповідної організації вправляння. При цьому регулюють ступінь інтенсивності дії, що повторюється, обсяг роботи тривалість і характер відпочинку між повтореннями, умови виконання вправи. Визначаючи оптимальну інтенсивність виконання вправи (вправляння)і спрямованої на оволодіння спортивною технікою або удосконалення фізичних якостей, необхідно керуватись даними досліджень, проведеними фахівцями з різних видів спорту, які свідчать, що найкращих результатів у навчанні можна досягнути, якщо інтенсивність вправ змінюється. При цьому варіювати її слід протягом року, серії занять, тижня, одного заняття і навіть при виконанні одного рухового завдання.

Цього можна досягнути за рахунок зміни швидкості руху, маси приладів, свідомої зміни рівня застосування зусиль, опору суперника, використання тренажерів, нахиленої доріжки під час бігу, зміни висоти приладів у гімнастиці, висоти перешкод у легкій атлетиці та ін. Техніка вважається засвоєною лише тоді, коли учень здатний зберегти правильність руху у великій кількості повторень, варіюючи інтенсивність виконання від дуже низької до гранично високої.

Варіювання необхідне тому, що внаслідок багаторазових повторень умовно-рефлекторні зв’язки утворюються не тільки стосовно структури рухової дії, що вивчається, але і стосовно зусиль, що проявляються при цьому. Щодо кількості повторень вправи на одному занятті, то аналіз результатів досліджень дав змогу авторам монографії А.А.Тер-Ованесяну та І.А.Тер-Ованесяну “Обучение в спорте” прийти до висновку, що вона повинна бути сумарно великою. При цьому, чим складніша спортивна техніка за координацією та вимогами до організму і чим більшої досконалості прагне досягти учень в її оволодінні, тим більша кількість повторень необхідна.

Виконання великої кількості повторень — це не тільки запорука оволодіння руховою дією, але і шлях до зміцнення здоров’я, розвитку рухових якостей, засіб ліквідації наслідків травм, підготовка організму до роботи з великою інтенсивністю.

До проникнення науки в обґрунтування питань методики фізичного виховання, необхідність великої кількості повторень при навчанні відкидалась. Рекомендувалось протягом заняття виконувати вправу, що вивчалась, 4—10 разів.

ЗАВАНТАЖИТИ

Для скачування файлів необхідно або Зареєструватись

Metodyka Navch Ta Vyh Na Ur Fizvyh (539.5 KiB, Завантажень: 26)

Сторінка: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11
завантаження...
WordPress: 23.51MB | MySQL:26 | 0,472sec