Курсова робота на тему: «ХРИСТИЯНСТВО, ЯК ПАНІВНА РЕЛІГІЯ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ»

З м і с т

Вступ    3

Розділ І. Політичні та правові вчення Середньовіччя    5

1.1.    Загальна характеристика правової та політичної думки у середні віки………………………………………………………………………………..5

1.2.    Марсілій Падуанський    8

1.3.    Ніколло Мак’явеллі    10

Розділ ІІ. Релігійний характер філософської думки Середньовіччя    14

2.1. Середньовічна філософія як синтез християнського одкровення і античного раціоналізму    14

2.2. Специфіка середньовічної філософії    21

2.3. Номіналізм і реалізм    26

Розділ ІІІ. Церковна архітектура Середньовіччя    36

3.1. Загальні тенденції в архітектурі Середньовіччя    36

3.2. Церковна архітектура середніх віків    37

Висновки    40

Список використаної літератури:    42

Актуальність дослідження. Християнство – це релігія, яка існує з давніх часів і по-різному розвивалась та проявляла себе у різні періоди часу. Тому щоб знати помилки минулого та не допустити їх у майбутньому потрібно знати причини його надзвичайного впливу у минулому.

Християнство, яке запозичило релігію та філософію попередніх епох і культур, демонструвало надзвичайну живучість. Церква успішно знаходила вихід із ситуацій, які, здавалося, загрожували їй загибеллю. Згадаймо численні секти, середньовічні єресі і т.д. Найефективнішим знаряддям вирішення такого роду завдань виступала священна інквізиція, сформована атмосферою релігійного фанатизму мас. Водночас слід відмітити двоїсту роль церкви. Борючись з язичництвом античного світу і заради цього знищуючи пам’ятки античної культури, християнська церква в період Середньовіччя була майже єдиною охоронницею уламків античної освіченості.

Під впливом християнської моралі відбулися кардинальні зміни не тільки у матеріально-правових та процесуальних нормах, але і в науковому підгрунті правових наук. Християнська кримінологія, зокрема, запропонувала свій підхід до основних понять злочинності та злочину. Змінилось також і ставлення до самої особи злочинця та до вибору міри покарання для нього.

Забезпечуючи єдину політику щодо всіх християнських держав, Церква пропонувала всім державам вступити до можливого союзу, залишаючи за собою місце сеньйора по відношенню до всіх монархів. Не будучи мілітаризованою інституцією, Церква, однак, володіла та неодноразово використовувала всі військові потужності держав – васалів, що безумовно визнавали за Церквою це право.

Політична сила та авторитет кожного монарха чи навіть чиновника в першу чергу залежали від їх лояльності до Церкви. Ряд важливих світських документів, включаючи і Велику Хартію Вольностей 1215 року, були прийняті при прямій участі Церкви, що свідчить про зв’язок між світською владою та Церквою з явною домінантою саме церковної ієрархії.

Історія дослідження. Історія християнської Церкви нерозривно пов’язана з історією Європи, з її соціальними, культурними, політичними рухами та реформами минулих століть. Спадщина Церкви, що дійшла до нас крізь віки назавжди закарбована в пам’ятках людської культури. Метою мого дослідження є висвітлення маловідомих сторінок діяльності Церкви в період Середньовіччя, а також формування об’єктивної оцінки до такого історичного феномену як середньовічна Церква.

Мета дослідження. Виявити основні моменти та причини панування Християнства у Середньовіччі.

Об’єкт дослідження. Християнська релігія.

Предмет дослідження. Причини, фактори та середовище, в якому християнство стало панівною релігією.

Згідно поставленої мети та завдання перед нами постали такі завдання дослідження:

  • Дослідити політичні вчення Середньовіччя, що спричинили поширення Християнства.
  • Проаналізувати релігійну філософію того часу та її специфіку.
  • Розглянути як проявила себе та вплинула ця релігія на мистецтво, зокрема архітектуру.

Курсова робота побудована згідно поставленої мети, предмета та об’єкта дослідження. Викладена логічно правильно. Складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури.

Містить 42 сторінки.

 

Розділ І. Політичні та правові вчення Середньовіччя

 

1.1.    Загальна характеристика правової та політичної думки
у середні віки

В історії Західної Європи середні віки охоплюють більш ніж тисячолітній період (V–XVI ст.). На протязі цього періоду політичні та правові ідеї, погляди змінювалися та розвивалися. В цьому процесі можна відзначити три значні етапи. Перший, який належить до кінця V ст. середини XI ст., характеризується тим, що державність спочатку організується у великі, але доволі слабо інтегровані монархії, а пізніше розпадається на конгломерати роздроблених політичних утворень. Другий етап — період середини XI ст. — початку XV ст. Для цього періоду є типовими централізовані станово-представницькі монархії, рецепція римського права та формування “міського” (магдебурзького) права. Третій етап (XV–XVI ст.), державність якого характеризується переважно абсолютними монархіями. Особливості розвитку державно-правового життя на цих етапах мали суттєвий вплив на особливості та динаміку середньовічної політико-правової думки. Глибокий відбиток на її розвиток, як і на все тодішнє інтелектуальне життя, накладало християнство і церква. На противагу античному світогляду твориться теологічний світогляд. Античний світогляд грунтувався на двох базових засадах: 1) споконвічний порядок природи є основа універсально діючого, об’єднуючого всіх воєдино права; 2) людський розум є орган надійного пізнання права. Християнська релігія поставила під сумнів і відкинули обидві ці засади. На противагу їм вона висунула тезу про створення світу богом із нічого і вчення про божественне одкровення, яке переходить межі того пізнання, яке здійснює розум, що сприяло поглибленню ірраціоналізму середньовічного релігійного світосприйняття.

Другою ідеологічною конструкцією, яка мала визначальний вплив на зміст і формування політико-правових поглядів у цю епоху, є теоретична модель (схема) соціального розшарування суспільства. Спершу, схема Августина з його поділом людей на два розряди: пануючих і підлеглих, володарів і рабів; пізніше її витіснила тричленна модель соціальної структури: воїни, клірики та трудівники.

Визначальною для розвитку правових та політичних вчень вказаного періоду є і боротьба між світською та духовною владою за панівне становище. Власне, однією з центральних проблем політико-юридичних знань в цей період є питання про те, яка влада (організація) повинна мати пріоритет: духовна (церква) чи світська (держава). Ідеологами першої були Августин, Тома Аквінський, другої — Данте, Марсілій Падуанський, Вільям Оккам. Важливо також відзначити, що, незважаючи на ці суперечності, непохитною залишалася монархічна ідея, саме вона належить до найбільш значимих і стійких компонентів політико-правової свідомості середніх віків, хоча і вона змінювалася на протязі розглядуваного періоду.

В цілому, правова свідомість Середньовіччя, як і тодішня політична ідеологія, головним джерелом таких ключових понять, як справедливість, право, законодавство, мали Біблію, хоча це джерело не перекрило впливу на середньовічну правову думку етико-юридичних поглядів давньої Греції та Риму. Разом з тим, вона мала ряд своїх, тільки їй притаманних рис. Наприклад, середньовічна правова думка заперечувала, що і на суспільстві лежить вина за вчинення злочину окремою особою, не визнавала обмеженої осудності людини, відкидала можливість допущення помилок суддями тощо. Вона вважала, що справедливість зобов’язує застосовувати до винних тільки два крайніх заходи: або жорстоке покарання у повному обсязі, або помилування. У правосвідомості тогочасного суспільства присутня повага до закону, переконаність в його безперечності, віра в його фундаментальне значення для нормального людського співжиття.

ЗАВАНТАЖИТИ

Для скачування файлів необхідно або Зареєструватись

Hrystyjanst Jak Paniv Rel (1.3 MiB, Завантажень: 3)

Сторінка: 1 2 3 4 5 6 7 8 9
завантаження...
WordPress: 23.35MB | MySQL:26 | 0,360sec