Курсова робота на тему: «ФОРМИ ОРГАІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ І ЇХ РОЗВИТОК В ДИДАКТИЦI»

Зміст.

ВСТУП.    2

І Розділ. Форми оргаізації навчання і їх розвиток в дидактиці.    6

1.1.    Поняття про форми організації навчання.    6

1.2.    Короткі відомості про розвиток організаційних форм навчальної роботи.    9

1.3.    Дидактична гра як форма організації навчання.    13

ІІ Розділ. Психологічні основи активізації методів шкільного навчання.    21

2.1. Роль уваги у навчанні.    21

2.2. Роль ігрової діяльності у навчанні.    26

III Розділ    32

ВСТУП.

Новий етап нашого життя ставить перед загальноосвітньою школою нові завдання. Випускник школи має бути людиною творчою, всебічно розвиненою, готовою влитися у вируюче життя. Для цього треба бути людиною мислячою, з добре розвиненим умінням приймати нестандартні рішення, знаходити вихід із різноманітних, інколи досить скрутних ситуацій.

А потрібне соціальне замовлення кардинально змінює зміст роботи школи, методичне її забезпечення. Особливої гостроти набуває питання про ефективність навчально-виховного процесу в школі, про використання поряд із традиційними, нестандартних форм і методів.

Природно, що головна увага всієї педагогічної громадськості зосереджена тепер навколо проблеми уроку. Як зробити урок високоефективним? Як побудувати урок, щоб він дав максимальний виховний і навчальний результат? Які методи, форми, прийоми, засоби навчання найлегше і найшвидше ведуть до цієї мети?

На сьогодні ми вже маємо цікаві починання творчих працівників школи. Кращий педагогічний досвід і педагогічні дослідження переконливо свідчать про те, що поліпшення якості уроку є центральною ланкою піднесення ефективності шкільного навчання в цілому.

У питанні, як забезпечити високий розвиток творчих сил і здібностей учнів, їх розумової активності, ініціативи і самостійності, більшість педагогів вважає, що треба вдосконалювати існуючі методи та прийоми навчання і працювати над виробленням нових, бо, як образно висловились автори однієї із статей, головні “внутрішні ресурси” педагогіки лежать у формах навчання[].

Але коли в складений уже навчальний процес вноситься щось нове, завжди є тривога “переборщити” – витіснення з існуючих структур старих, провірених елементів. Але не завжди таке “новаторство” виправдане. Колектив класу надзвичайно складний. Щоб забезпечити його нормальне функціонування, засоби, форми і методи навчання повинні бути не менш складними і відповідати змісту освіти і навчання. Тому жодна з нових форм і методів організації навчання (лекція, семінар, семінар-практикум, консультація, залік, розповідь, пояснення, робота учнів з книгою, спостереження) не повинна витісняти традиційних. Шлях до успіху лежить через розумне поєднання нового з старим. Все повинно бути на своєму місціі і в свій час в організації пізнавальної діяльності школярів.

Проблема пізнавального інтересу цікавила багатьох педагогів.

Я. А. Коменський вважав необхідним для вчителя “всіма можливими засобами запалювати . . . жагу знань і палку старанність до навчання. . . Метод навчання повинен полегшувати працю учня так, щоб не було нічого, що не подобалось б учневі і відлякувало б його від дальших занять” [].

К. Д. Ушинський надавав великого значення інтересам в духовному розвитку дитини. “Навчання, яке не має інтересу, . . . вбиває в учневі охоту до навчання, без якої він далеко не піде” [].

Л. М. Толстой в своїх педагогічних щоденниках теж висловлював оригінальні думки з приводу того, що “вбиваючи фантазію, уяву, неможливо формувати інтереси дитини” [].

Видатний педагог В. А. Сухомлинський писав: “Діти приходять в школу з відкритою душею, щирим бажанням вчитися. Дитину лякає навіть думка, що на нього можуть дивитися, як на нероб, чи невдаху. Бажання добре вчитися – красиве людське бажання – здається мені яскравим вогником, що освітлює весь зміст дитячого життя, світ дитячих радощів . . . Живлильним повітрям для слабенького вогника жаги знань є лише успіх дитини в навчанні, тільки горде усвідомлення і переживання тієї думки, що я просто роблю крок вперед, піднімаюсь по крутій стежині пізнання” [].

Наші вітчизняні педагоги теж внесли вагомий вклад в теорію і практику виховання пізнавальних інтересів.

Основна праця, яка розкриває психолого-педагогічні основи формування пізнавльних інтересів учнів, є дослідження Г. І. Щукіної.

Г. І. Щукіна запевняє, що будь-який інтерес спрямований на вивчення предмету інтересу, але відмінність пізнавального інтересу в тому і полягає, що це інтерес до істинно продуктивного пізнання в результаті якого з’являється дещо нове в змісті знань і способах підходу до їх вивчення, інакше кажучи, в розвитку учня вцілому [].

Г. І. Щукіна, як би підводячи підсумок багатьом педдослідженням, називає пізнавальний інтерес засобом навчання, мотивом навчальної діяльності школяра і стійкою рисою його особистості.

Але в цьому питанні є багато невивчених моментів.

В зв’зку з цим я вибрала цю тему дипломної роботи.

Тому, виходячи з важливості названої проблеми, враховуючи її недостатню теоретичну розробку, а також проблеми практики в застосуванні нетрадиційних форм навчання фізики, я сформулювала тему дослідження: “Нетрадиційні форми навчання. Урок гра.”

Об’єкт дослідження: процес навчання фізики в 7-11 класах.

Предмет дослідження: застосування нетрадиційних форм організації навчання (урок-гра) на уроках фізики.

ЗАВАНТАЖИТИ

Для скачування файлів необхідно або Зареєструватись

Formy Organiz Navch (195.5 KiB, Завантажень: 21)

Сторінка: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11
завантаження...
WordPress: 23.37MB | MySQL:26 | 0,330sec