Курсова робота на тему: «ФІЗИЧНІ СЕРЕДОВИЩА ПЕРЕДАЧІ ДАНИХ В КОМП’ЮТЕРНИХ МЕРЕЖАХ»

ЗМІСТ

Вступ    3

1. Виникнення комп’ютерних мереж    5

2. Класифікація телекомунікаційних мереж    6

3. Середовища та методи передавання даних    8

4. Принципи взаємодії відкритих систем    14

5. Мережеві топології та методи доступу до середовища передавання    21

6. З’єднувальні елементи    28

Висновки    35

 

 

 

Вступ

З глибокої давнини людство намагалось винайти засоби організації зв’язку на далеку відстань. До таких засобів можна віднести димовий телеграф, сигнальні вогні. Безпосереднім провісником сучасних комп’ютерних мереж були телеграфна та телефонна мережі 19 ст. Створення мереж, передавання даних та розподіленого їх опрацювання було результатом науково-технічної революції та розвитку мікроелектроніки. Ще в 50-х роках 20ст., коли з’явилися потужні ЕОМ, виникла потреба сполучати їх з одним або багатьма терміналами для ефективнішого використання їхніх ресурсів. Було створено системи з розподілом часу роботи центрального процесора, де кожному терміналу по черзі виділявся квант часу. Канали зв’язку в такій системі були досить дорогими і використовувалися терміналами неефективно. Тому згодом учені розробили спеціальні пристрої, які збирали трафік (інформаційні потоки) з розташованих поблизу терміналів для спрямування його до центрального процесора.

Внаслідок еволюції мережа поступово набула сучасного вигляду. Тепер вона має не один, а багато центральних процесорів, терміналів та мережу зв’язку, яка складається з вузлів. Кожен вузол мережі – це спеціалізована на виконанні комунікаційних функцій ЕОМ (маршрутизатор). Для передавання даних між вузлами використовують призначені канали наявної телефонної мережі. Замість терміналів щораз частіше використовують персональні комп’ютери.

Створення мереж дає можливість об’єднання різних за потужністю комп’ютерів, спільного використання їхніх ресурсів. В процесі свого розвитку мережеві технології набули значного розвитку.

Комп’ютерна мережа – це система розподіленої обробки інформації між комп’ютерами за допомогою засобів зв’язку.

Комп’ютерна мережа являє собою сукупність територіально рознесених комп’ютерів, здатних обмінюватися між собою повідомленнями через середовище передачі даних.

Актуальність даної теми пов’язана з тим, що комп’ютери, які об’єднані в мережу, мають значно більше можливостей, ніж комп’ютери, що працюють автономно. Мережа, дає змогу пересилати інформацію з одного комп’ютера на інші, здійснювати перерозподіл ресурсів комп’ютерів, збільшувати ефективність їх роботи.

 

1. Виникнення комп’ютерних мереж

Інтенсивний розвиток мережевих технологій пов’язаний з появою в 1960–х роках великих обчислювальних машин, або мейнфреймів (mainframe) серії IBM 360. Складний комплекс електронних та електромеханічних пристроїв, зокрема периферійних (зовнішніх) пристроїв – накопичувачів на магнітних стрічках, барабанах та дисках, потребував спеціальних умов експлуатації та великого штату обслуговуючого персоналу. Для більш ефективного використання цієї техніки створювались обчислювальні центри, до складу яких, звичайно, входили комп’ютери різної потужності та комплекс периферійних пристроїв. Концентрація обчислювальних потужностей вимагала їх колективного використання. Так з’явились перші системи телеобробки (обробки на відстані) завдань, що грунтувались на використанні різних типів термінальних (також і інтелектуальних) пристроїв, які могли знаходитись і за межами обчислювальних центрів. Поява персональних комп’ютерів та необхідність обміну інформацією між їх користувачами суттєво прискорили розвиток мережних технологій. Невдовзі з’явилась потреба об’єднання комп’ютерних систем не лише у межах однієї установи чи фірми, але й у масштабах регіону, країни та всього світу. Потребу в спільному інформаційному просторі сьогодні відчувають не лише науковці та бізнесмени, а й велика кількість користувачів домашніх комп’ютерів. Обмін повідомленнями електронної пошти, розклад руху транспортних засобів, прогноз погоди, доступ до наукової, довідкової, художньої інформації та багато інших послуг має змогу отримувати користувач персонального комп’ютера, що під’єднався до ресурсів глобальних комп’ютерних мереж.

 

 

2. Класифікація телекомунікаційних мереж

Мережі класифікують за різними критеріями, серед яких найбільш вживані такі:

  • за пропускною здатністю
    • низька, до сотень Кбіт/с – мережі, що містять «повільні» канали на зразок телефонних ліній, зокрема глобальна мережа Internet;
    • середня, 0.5–20 Мбіт/с – локальні мережі, звичайно, в межах будівлі;
    • висока, більше ніж 20 Мбіт/с – базові (або «хребтові», backbone) мережі, що з’єднують сервери або локальні мережі «швидкими» каналами, наприклад оптоволоконними лініями;
  • за смугою каналу
    • вузькосмугові (Baseband) – безпосередня (немодульована) передача тільки одного повідомлення в довільний момент часу;
    • широкосмугові (Broadband) – одночасна передача кількох повідомлень частотно–розділеними каналами;
  • за розмірами
    • LAN (Local–Area Network) – локальна мережа в межах офісу, будівлі;
    • СAN (Campus–Area Network) – кампусна мережа, що об’єднує віддалені вузли та локальні мережі, звичайно, без використання телефонних ліній та модемів;
    • MAN (Metropolitan–Area Network) – територіальна (міська) мережа з радіусом, що дорівнює десяткам кілометрів, та високою швидкістю передавання даних (100 Мбіт/с);
    • WAN (Wide–Area Network) – широкомасштабна мережа (регіон, країна), що використовує віддалені мости та маршрутизатори з наявністю ліній низької пропускної здатності;
    • GAN (Global–Area Network) – глобальна (міжнародна) мережа;
  • за співвідношенням вузлів
    • однорангові (Peer–To–Peer) – невеликі локальні мережі, де кожен вузол може виступати як у ролі клієнта, так і сервера (наприклад, на базі операційних систем Windows for Workgroups, Windows’95);
    • розподілені (Distributed) – мережа без лідера, в якій сервером називається машина, програма або пристрій, що забезпечують мережевий сервіс, але не управління мережею (наприклад Unix Usenet);
    • мережі з централізованим управлінням (Server Based), в яких сервер надає решта вузлам право використовувати спільні ресурси (наприклад Novell NetWare, Microsoft LAN Manager, IBM LAN Server, Banyan VINES, Windows NT);
  • за доступом
    • мережі з розподіленим середовищем передавання (Shared–Media Networks), в яких у будь–який момент часу можуть взаємодіяти тільки два вузли (Ethernet, ARCnet…);
    • мережі з комутацією (Switching Networks), в яких шляхом мультиплексування одночасно можуть взаємодіяти декілька пар вузлів;
  • за спільністю операційних систем
    • гомогенні мережі, що грунтуються на однакових або споріднених ОС усіх вузлів (наприклад, Windows’95–Windows’98–Windows’NT-Windows’2000);
    • гетерогенні мережі, в яких вузли використовують різнорідні ОС (наприклад, NetWare–Windows–Unix).

 

 

3. Середовища та методи передавання даних

ЗАВАНТАЖИТИ

Для скачування файлів необхідно або Зареєструватись

Fiz Seredov Peredachi Danyh (64.7 KiB, Завантажень: 10)

Сторінка: 1 2 3 4 5 6 7
завантаження...
WordPress: 23.19MB | MySQL:26 | 0,328sec