Курсова робота на тему: «АУДИТОРСЬКИЙ РИЗИК»

ВСТУП    3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АУДИТОРСЬКОГО РИЗИКУ    5

1.1. Поняття ризику і правила його оцінювання    5

1.2. Сутність аудиторського ризику та його види    7

1.2.1. Властивий ризик    12

1.2.2. Ризик невідповідності внутрішнього контролю підприємства    16

1.2.3. Ризик невиявлення    19

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ АУДИТОРСЬКОГО РИЗИКУ    21

2.1. Суттєвість в аудиті    21

2.2. Складові аудиторського ризику    26

2.3. Методика визначення аудиторського ризику    30

РОЗДІЛ 3. ОЦІНКА СИСТЕМИ ВНУТРІШНЬОГО КОНТРОЛЮ І ВНУТРІШНЬОГО АУДИТУ НА ПІДПРИЄМСТВІ    32

ВИСНОВКИ    44

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ    46

 

ВСТУП

Аудиторська діяльність — це підприємницька діяльність, якій притаманний підприємницький та аудиторський ризик.

Підприємницький ризик — це ризик, який полягає у можливості подальших збитків як від небажання замовника оплатити послуги, так і внаслідок судових чи інших витрат, пов’язаних із претензіями до якості виконаних робіт.

Аудиторський ризик (ризик аудиту) — це ризик того, що аудитор може висловити неадекватну думку у тих випадках, коли в документах бухгалтерської звітності існують суттєві перекручення, інакше кажучи, за невірно підготовленою звітністю буде представлено аудиторський висновок без зауважень.

Ризик аудиту має три складових частини:

  1. властивий ризик (ВР);
  2. ризик, пов’язаний з невідповідністю функціонування внутрішнього контролю (РК), це:
    1. ризик неефективності системи внутрішнього контролю (РВК);
    2. ризик неефективності системи бухгалтерського обліку (РСО);
  3. ризик невиявлення помилок та перекручень (РН):
    1. ризик аналітичних процедур (РАП);
    2. ризик тестування деталей (ризик вибірки та невибірковий ризик) (РТД).

З метою зменшення аудиторського ризику до прийнятного рівня аудитор враховує зроблені ним оцінки властивого ризику і ризику невідповідності внутрішнього контролю при визначенні характеру, строків і обсягів незалежних процедур перевірки. Залежно від цього аудитор планує наступне:

  • характер незалежних процедур перевірки, наприклад, тести, які більше спрямовані на перевірку споріднених сторін підприємства, або тести складових частин операцій як доповнення до проведених аналітичних процедур;
  • строки проведення незалежних процедур, наприклад, виконання їх наприкінці періоду більш бажане, аніж на початку;
  • обсяг незалежних процедур, наприклад, використання вибірки більшого обсягу, аніж було заплановано раніше.

Існує взаємозв’язок між ризиком невиявлення помилок та комбінованим властивим ризиком і ризиком невідповідності внутрішнього контролю. Наприклад, якщо властивий ризик і ризик невідповідності внутрішнього контролю мають значний рівень, то необхідний рівень ризику невиявлення помилок має бути достатньо низьким, щоб забезпечити зменшення аудиторського ризику до прийнятного рівня. З іншого боку, якщо властивий ризик і ризик невідповідності внутрішнього контролю оцінюються як низькі, то аудитор може збільшити вже оцінений ризик невиявлення помилок та змінити масштаб аудиту, розмір вибіркових перевірок, розмір суттєвості по операціях і таким чином зменшити аудиторський ризик до прийнятного рівня.

Оцінка аудитором розміру складових аудиторського ризику може змінюватися протягом проведення аудиту, тому що під час виконання незалежних процедур перевірки до відома аудитора може дійти інформація, яка значно відрізняється від тієї, на підставі якої аудитор зробив попередню оцінку властивого ризику і ризику невідповідності внутрішнього контролю. У таких випадках аудиторові необхідно змінити заплановані незалежні процедури перевірки, виходячи з переглянутої оцінки властивого ризику і ризику невідповідності внутрішнього контролю.

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АУДИТОРСЬКОГО РИЗИКУ

1.1. Поняття ризику і правила його оцінювання

Проведення аудиту завжди супроводжується певним ризиком. Немає практичного способу звести аудиторський ризик до нуля. Аудитор завжди намагається, щоб ризик неправильної думки був незначним. Тому він повинен спланувати аудит так, щоб ризик неправильного вирішення був достатньо малим. Для цього аудиторові необхідно досягти такої обізнаності (компетентності) про системи обліку і внутрішнього контролю, яка дала б йому змогу правильно спланувати аудит і розробити ефективний підхід до його проведення. Крім того, аудиторові слід використовувати професійні знання для оцінювання ризику аудиту і підготовки аудиторських процедур, необхідних для зменшення ризику до сприятливого рівня.

У фінансовому словнику подано досить оригінальне визначення ризику: “Ризик економічний — ймовірність того чи іншого результату (отримання прибутку чи зазнавання втрат) від реалізації певного господарського проекту чи здійснення певної дії. Кількісна величина ризику може виражатися в абсолютних та відносних показниках. В абсолютному вираженні ризик являє собою величину можливих втрат від здійснення певної операції. Відносний показник ризику обчислюють шляхом віднесення абсолютної величини ризику до якогось певного показника, що характеризує господарську діяльність” .

Аудиторський ризик являє собою ризик того, що аудитор може позитивно оцінити баланс та інші форми фінансової звітності тоді, коли вони приховують у собі істотно непевну інформацію, яка не відповідає реальності.

У зарубіжній і вітчизняній економічній літературі поняттю ризику, його видам дається різне тлумачення. У Національних нормативах № 12 “Оцінка системи внутрішнього контролю підприємства та ризику, пов’язаного з ефективністю її функціонування” та № 32 “Оцінки властивого ризику і ризику невідповідності внутрішнього контролю, їх вплив на незалежні процедури аудиторської перевірки” сутність і визначення різних видів ризику також мають розпливчастий характер.

Оцінку аудиторського ризику подано в більш як шести міжнародних нормативах аудиту. Оскільки Національні нормативи аудиту України затверджені рішенням АПУ № 73 від 18.12.98 і проходять адаптацію на теренах України, аудиторські фірми й аудитори-під-приємці зобов’язані їх дотримуватися. Тому в цьому посібнику йтиметься про види аудиторського ризику, представлені в Національних нормативах аудиту України.

Метою нормативу № 12 є встановлення порядку отримання аудитором знань про систему бухгалтерського фінансового обліку і внутрішнього контролю, ризик аудиту (загальний ризик) і його складові: властивий ризик, ризик невідповідності внутрішнього контролю і ризик невиявлення помилок.

Детальніше про взаємозв’язок властивого (притаманного) ризику та ризику відповідності внутрішнього контролю розповідається в нормативі № 32 “Оцінки властивого ризику і ризику невідповідності внутрішнього контролю, їх вплив на незалежні процедури аудиторської перевірки”.

Незалежні процедури перевірки — аудиторські процедури, що використовуються аудитором для визначення того, чи були фінансово-господарські операції клієнта належним чином санкціоновані, правильно оформлені й відображені в облікових реєстрах.

 

1.2. Сутність аудиторського ризику та його види

Ризик аудиту, або загальний ризик, полягає у тому, що аудитор може висловити неадекватну думку у випадках, коли в документах бухгалтерської звітності існують суттєві перекручення, інакше кажучи, за неправильно підготовленою звітністю буде зроблено аудиторський висновок без зауважень.

Ризик аудиту має такі три складові: властивий ризик; ризик, пов’язаний з невідповідністю функціонування системи внутрішнього контролю; ризик невиявлення помилок та перекручень.

ЗАВАНТАЖИТИ

Для скачування файлів необхідно або Зареєструватись

Aud Ryzyk (233.5 KiB, Завантажень: 19)

Сторінка: 1 2 3 4 5 6 7 8 9
завантаження...
WordPress: 23.43MB | MySQL:26 | 0,324sec