Культурний розвиток Київської Русі у другій половині ХІ – першій половині ХІІІст

Тема. Культурний розвиток Київської Русі у другій половині ХІ – першій половині ХІІІст.

Розвиток писемності, освіти, наукових знань, музики та літератури в Київській державі та Галицько-Волинському князівстві

Мета: ознайомити учнів з головними етапами формування української народності, усною народною творчістю та пам’ятками літератури; сформу­вати уявлення про розвиток освіти і літератури в Київській Русі та Гали­цько-Волинському князівстві, походження терміна «Україна» та націо­нальної символіки; розвивати вміння характеризувати літературні твори і порівнювати їх з тогочасними літературними пам’ятками Європи; вихову­вати інтерес до історії власного народу, його непростого минулого.

Очікувані результати

Після цього уроку учні зможуть:

  • характеризувати розвиток освіти та пам’ятки літератури;
    • у них сформується уявлення про умови розвитку культури в Київській державі та Галицько-Волинському князівстві.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Методи та прийоми: розповідь вчителя, репродуктивна бесіда за запи­таннями, випереджальні завдання, робота з атласом.

Обладнання: атлас з історії України. 7 клас— К.: Мапа, 2002; буклет портретів «Зустріч з історією».— К.: Україна, 1992; виставка книжок за темою.

Основні поняття: народність, діалект, світська мова, культура, літопис.

Основні дати: 988 р. — Володимир Великий створив першу державну школу; 1113 р. — написано «Повість минулих літ»; XII ст. — створюється Київський літопис; XIII ст. — створюється Галицько-Волинський літопис.

 

Хід уроку

І.Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів

1. Що ми розуміємо під соціальною структурою? На які стани поділялось населення Київської Русі?

2. Що нового з’явилося в сільському господарстві держави?

3. Що розуміють під висловом «революція у виробництві заліза»? Які її

  1. 4.  Як розвивалось ремесло Київської держави?
  2. Які торгові шляхи ти знаєш?

 

ІІІ. Оголошення теми, завдань та очікуваних результатів

ІV. Сприймання й усвідомлення нового матеріалу

1.  Формування української народності

Учитель. За часів Київської Русі починає формуватись українська народність.

Народність — це спільність людей, що формується в процесі злиття різ­них племен, яким притаманна спільна територія, мова, культура. Тери­торією формування української народності були: Київщина, Переяслав­щина, Чернігово-Сіверщина, Волинь, Поділля, Східна Галичина, Закарпаття і Північна Буковина. Зміцненню зв’язків між цими землями сприяв розвиток господарства.

У побуті населення користувалось племінними говірками, які поступо­во зливались у діалекти, кожен з яких відповідав певній місцевості. Так, у Київській державі утворилось два діалекти: подніпровський та південно-західний. Приблизно у XIII ст. вони злились в єдину українську мову.

У XI—XII ст. склались сприятливі умови для значного піднесення куль­тури.

Культура — це сукупність досягнень людського суспільства у виробни­чому, суспільному та духовному житті. Культуру умовно поділяють на ма­теріальну і духовну. До матеріальної культури належать засоби виробниц­тва, продукти праці, трудові навички, постановка освіти і виховання, уміння суспільства практично використовувати досягнення науки і техні­ки. Основними складовими духовної культури є: знання, теорії, ідеї, на­укові праці, освіченість населення, моральні навички, естетика, твори мистецтва, ступінь залучення до досягнень науки і мистецтва.

2.  Походження терміна «Україна» та національної символіки

Це питання учні готують попередньо та самостійно у формі наукового дослідження, результати якого повідомляють класу.

Учитель. Вважають, що назва «Україна» походить від слова «край» чи «країна». Поряд з цією назвою існували традиційні місцеві назви, а саме: «Русь», «Руська земля», «Галицька Русь» та «Карпатська Русь».

1-й учень. Уперше назва «Україна» згадується в Київському літописі під 1187 роком. Описуючи загибель переяславського князя Володимира Глібовича, літописець зазначав: «І плакали за ним всі переяславці. За ним вся Україна стогнала». Отже, назва «Україна» тоді вже поширювалась на Переяславщину та Чернігівщину. У тому ж літописі під 1189 роком йдеться про «Україну Галицьку», тобто Галицьке князівство, до складу якого входи­ли Побужжя, Буковина та Галицькі землі аж до берегів Чорного моря і гир­ла Дунаю.

2-й учень. У Галицько-Волинському літописі під 1213 роком зазна­чається, що князь Данило Романович зі своїм військом визволив від поль­ських та угорських загарбників міста «Берестей, Угровеськ, Верещин і всю Україну». Тут Україною літописець називає північно-західні землі Галичи­ни і Волині. Цей же літопис під 1279 роком розповідає про похід галицько­го князя Лева Даниловича на Західний Буг проти польських загарбників, в результаті якого він відвоював українські землі. Літописець повідомляє, що у 1285 р. польські війська захопили землі на Україні.

Учитель. Отже, з кінця XII ст. назва «Україна» поступово почала по­ширюватись на Подніпров’ї, Подністров’ї, Побужжі, Приазов’ї, Прикар­патті, Київщині, Переяславщині, Чернігівщині, Галичині та Волині. Саме на цій території формується українська народність та поширюється сим­вол — тризуб. Цей процес пройшов такі етапи розвитку:

1) У-ІІІ ст. до н. е. — Трипільська культура.

2) І ст. н. е. — іменні знаки влади Боспорських царів Котіса та Рамітока.

3) VI—VIII ст. — знаки влади вождів племен в Руських землях.

4) X ст. — родовий знак київських князів.

3. Розвиток освіти і наукових знань у Київській державі та Галицько-Волинському князівстві

Учитель. Розвиток господарства та міжнародні зв’язки вимагали збільшення кількості освічених людей. Вже за князювання Володимира Святославовича у 988 р. було створено першу державну школу, де вчилися діти з найближчого оточення князя. За Ярослава Мудрого створюються школи при церквах і монастирях. Існували також школи для дівчат. Першу з них заснувала онука Ярослава Мудрого Янка при Андріївському монасти­рі. Загалом за княжої доби існувало три типи шкіл:

  • князівська (палацова, де учні утримувались за кошт князя);
  • церковна (книжна, де готували священиків і дяків);
    • світська (приватна, де вивчали купецько-ремісничу справу діти купців та ремісників).

У всіх типах шкіл обов’язковими предметами були: письмо, читання, арифметика, хоровий спів, музика. У княжих школах поєднувалось інте­лектуальне, музичне і фізичне виховання, вивчали поетику та іноземні мови. У церковних школах звертали увагу на риторику і філософію. Ос­новними підручниками для читання були Євангеліє та Псалтир. Уявлення про людину давали твори Платона, Аристотеля, Сократа, Епікура. «Ізбор­ник Святослава» 1073 р. подавав відомості з історії, ботаніки, зоології, медицини, астрономії, математики, логіки, етики. Історію також вивчали за Геродотом.

До школи брали не тільки дітей бояр та заможних міщан, але й здібних сиріт. Вони навчались при монастирських школах і ставали ченцями.

У Галицько-Волинському князівстві освіту здобували в школах, що іс­нували при церквах і монастирях. Після закінчення школи здібні учні пере­ходили на державну службу або залишалися при монастирях, де займались переписуванням та оздобленням книг, іконописом.

Із наукових знань найбільшого розвитку в Київській державі набула медицина. У дохристиянські часи лікуванням займалися знахарі та волхви. Першим лікарем був преподобний Антоній, який лікував відварами з трав та мікстурами хворих ченців і світських людей. Першу лікарню створив чернець Агапіт. Його вважають засновником терапевтичної школи. Агапіт вміло лікував простудні захворювання та хвороби внутрішніх органів лю­дини. Першим дерматологом на Русі став чернець-іконописець Алімпій. Засновником педіатрії був чернець Даніман. Він лікував дітей молитвами, покладанням рук, святою водою та освяченою оливою (миром). Першим на Русі фармацевтом вважають Прохора Лободника. Він вирощував лі­карські рослини та використовував їх для лікування. Під час голоду в Києві навчив міщан випікати хліб з лободи. Засновником психотерапії в Київській державі був чернець Лаврентій Затворник, Першу наукову працю з меди­цини «Алімма» написала всередині XII ст. онука Володимира Мономаха Євпраксія-Зоя. Цей трактат має п’ять частин і 29 розділів. Зберігається він у бібліотеці міста Флоренція (Італія).

4. Література Київської держави

та Галицько-Волинського князівства

Це питання готується методом випереджальних завдань.

Учитель. Початковою формою літератури була усна народна твор­чість: обрядові пісні, легенди, загадки, замовляння, заклинання. Згодом з’явилися пісні-билини, які розповідали про боротьбу з ворогами та інші важливі події. Улюбленими героями того часу були: Ілля Муромець, Добриня Микитич, Олексій Попович.

1-й учень. Поступово робились перші спроби запису важливих подій. Так виникло літописання — явище, яке не мало аналогів у літературі Єв­ропи. Літопис — це запис найважливіших подій за роками (тобто за літа­ми). Згодом з кількох літописів почали робити зведення (звід). Один з перших зводів було складено за Ярослава Мудрого. Найдавнішим літо­писом, що дійшов до нас, є «Повість минулих літ». Він написаний ченцем Києво-Печерського монастиря Нестором у 1113 р. У період феодальної роздробленості виникає літописання в Чернігові, Переяславі, Володимирі та ін. У ХІІст. було створено Київський літопис, у XIII ст. — Галицько-Волинський.

Учитель пропонує учневі показати на карті «Культура та церква Київської де­ржави» центри літописання.

2-й учень. Протягом XI—XII ст. створюються перші художні та публі­цистичні твори. До нашого часу дійшли лише деякі. Це — «Повчання дітям»

Володимира Мономаха, «Моління» Даниїла Заточника, «Слово про сон і благодать» митрополита Іларіона. Перлиною літератури того часу «Слово о полку Ігоревім» невідомого автора. Цей твір написаний наприкінці ХІІст.

Учитель пропонує учневі прочитати уривок із «Слова о полку Ігоревім» і визначити, про якого князя та про які події йдеться.

3-й учень. Крім літописів, на території Галицько-Волинського князівства з’являються перекладені з грецької та староболгарської мов описні церковні книги: «Галицьке Євангеліє» (1144 р.), «Кристонський Апостол» (XII ст.), «Галицьке Євангеліє» (1266-1301 рр.) та і. Відомим переписувачем церковних книг у XIV ст. був волинський князь Володимир Василькович. У Галицько-Волинському князівстві були також поширені літературні твори світського характеру, написані на Київщині, Чернігівщині, Волині. Це — «Житіє Бориса і Гліба», «Повчання дітям» Володимира Мономаха, «Слово про закон і благодать» Іларіона.

 

 

Учитель пропонує учневі пригадати основний зміст «Повчання дітям» Володимира Мономаха.

Учитель. Отже, в Київській Русі та Галицько – Волинському князівстві народжується і розвивається література різних жанрів. її умовно можна нити на літературу релігійного змісту, світську та перекладну. Під впливом релігійних та світських перекладних творів зароджується оригінальна література. Це твори історичного характеру — літописи і житія святих, перші

педагогічні твори у вигляді повчань молоді. У ХІ-ХІІ ст. з’являються романи східної тематики: «Троянська війна», «Повість про Індійське царство» та інші.

 

Дидактична гра «Асоціації».

Правила гри. Гра може проводитися в усній або письмовій фор­мі, з усім класом або окремими учнями. Учитель називає ім’я істо­ричного діяча або поняття, наприклад, Володимир Мономах, Іларіона, «Галицьке Євангеліє», «Повість минулих літ».

Учні повинні дати відповідь, указавши з чим або з ким асоціюється цей історичний діяч або поняття. Якщо є потреба, учитель може попросити пояснити, чому виникла саме така асоціація. Якщо під час гри вчитель помічає недоліки у засвоєнні нового матеріалу – їх необхідно виправити за допомогою самих учнів.

 

V. Підсумок уроку та оцінювання знань учнів

Узагальнюючи відповіді учнів, учитель робить висновки з даної теми та оцінює діяльність учнів на уроці, їх вміння аналітично мислити.

VI.         Домашнє завдання

  1. Опрацювати відповідний параграф підручника.
    1. Написати домашній твір на тему: «Перлина давньоруської культури» (про один з творів літератури.

 

ЗАВАНТАЖИТИ

Для скачування файлів необхідно або Зареєструватись

Культурний розвиток Київської Русі (92.8 KiB, Завантажень: 6)

завантаження...
WordPress: 22.92MB | MySQL:26 | 0,334sec