КТС «До джерел народних ремесел» (проект)

Тема. КТС «До джерел народних ремесел» (проект).

Мета проекту. Поглибити знання учнів про різноманітні народні промисли і ремесла в Україні; вчити працювати за планом, ставити конкретні завдання і виконувати їх; формувати дослідницькі вміння та навички; розвивати творче мислення, зв’язне мовлення, комунікативні навички в нових ситуаціях спілкування (інтерв’ю, екскурсія); сприяти вихованню інтересу до народознавства, відповідальності за результати власної колективної діяльності, самостійності школярів; стимулювати бажання передачі досвіду іншим; створювати умови для розвитку емоційної сфери вихованців.

 

Завдання проекту. Дізнатися про народні промисли і ремесла України; дослідити використання виробів ремесел і промислів у нашому краї; оволодіти прийомами декорування виробів; зібрати експонати й інформаційні матеріали для експозиції; провести екскурсії експозицією для молодших школярів.

 

Тип проекту. Колективний, довготривалий.

 

Етапи проекту

 

І етап – до проектна підготовка.

1. Формування проектних груп.

2. Формулювання теми проекту «До джерел народних ремесел».

3. Визначення проблемного завдання: зібрати інформацію про народні промисли і ремесла в Україні; дослідити використання виробів народних ремесел у своїй місцевості; оволодіти прийомами декорування виробів.

4. Вибір методів дослідження:

– робота з книгою;

– спостереження;

– екскурсії;

– створення ілюстрацій;

– усні журнали;

– народознавчі свята;

– виставка виробів ремесел свого краю;

– робота над створенням виробів за традиціями ремесел;

– консультативна робота.

5. Розробка плану дослідження:

– збір даних з використанням науково-художньої літератури;

– аналіз та обробка отриманих даних;

– проведення усних міні-журналів;

– екскурсії-зустрічі з народними умільцями;

– виготовлення виробів;

– виставка зібраних експонатів і учнівських виробів;

– проведення свята «До джерел народних ремесел»;

– консультації з вчителями образотворчого мистецтва, трудового навчання, народознавства;

– підготовка зібраних матеріалів, малюнків, фотографій;

– оформлення творчого звіту.

 

ІІ етап – дослідницький.

  1. Збір даних з використанням науково-художньої літератури.
  2. Аналіз та обробка отриманих даних.
  3. Проведення усних міні-журналів.
  4. Екскурсії в краєзнавчий музей, до народних умільців.
  5. Виготовлення виробів учнями.
  6. Підготовка до відкриття виставки.
  7. Відкриття виставки.
  8. Проведення свята «До джерел народних ремесел».
  9. Консультації з учителями, що залучені до розробки проекту.
  10. Підготовка зібраних матеріалів, малюнків, фотографій.
  11. Оформлення творчого звіту.

 

 

ІІІ етап – презентація отриманих результатів.

Презентація отриманих результатів дослідження. Аналіз роботи, виконаної протягом проектного періоду. Оцінювання роботи учнів упродовж проектного періоду.

 

Література:

  1. Українське народознавство: Навч. посібник / За ред. С. П. Павлюка, Г. Й. Горинь, Р. Ф. Кирчіва. – Львів: Фенікс 1994. – 608 с.
  2. Смоляк О. С. Українське народознавство. 1 клас. Посібник для вчителя. Тернопіль, 1995. – С. 64.
  3. Іватьо М. Р., Коструба С. С., Коструба Т. М. Перлина: Навчальний посібник з народознавства для 4 кл. чотирирічної та 3 кл. трирічної початкової шк. – К.: Навчальна книга, 2001. – 167 с.
  4. Нарис української культури: Нарис(Упорядники З.О. Діденко та В. І. Горбатюк). – Хмельницький: Поділля, 1992. – 112 с.
  5. Пономаренко М. В. Керамічний посуд. Заняття з народознавства та декоративного малювання у старшій групі. / г-та «Розкажіть онуку», 2007, травень, №5, с. 48-50.
  6. Яцук  В. Розвиток гончарства і деревообробництва в Україні. / г-та «Позакласний час», 2006, липень, № 13-14, с.60-61.
  7. Гороховська Н. Народні промисли та ремесла України. / г-та «Шкільний світ», 2006, березень, №11, с. 19-21.
  8. Лебідь О. Дивовижний світ кераміки. Творчий проект з народознавства. 4-й клас. / г-та «Початкова освіта. Методичний порадник. Випуск 19», №4 (436), січень, 2008, с.16- 19.

Додаток 1.

Маршрут подорожі в дивовижний світ вишивки

Старт

Збір групи. Дата ________________

 

 

І етап. Збір інформації:

* сторінками газет і журналів

* шкільна бібліотека

* скринька народної мудрості

* інтерв’ю в дорослих

 

 

ІІ етап. Випробовування на готовність.

Конкурсна програма. Дата ______________

1)           конкурс малюнків «Барви вишитих візерунків»;

2)           конкурс юних вишивальниць;

3)           конкурс ерудитів «Таємниці української вишивки».

 

 

ІІІ етап. Захист проектів.

Дата ________________

Презентація експозицій «До джерел народних ремесел».

1)           екскурсія;

2)           фотоматеріали;

3)           експонати;

4)           відеофільм.

 

 

Фініш

Підсумковий збір. Дата ______________

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 2.

Особиста книжка учасника колективного проекту

«До джерел народних ремесел»

Ти маєш знати і вивчати

Свою Вітчизну – Україну.

Не будеш жити, будеш існувати

Без спадщини батьків, мій сину!

 

Прізвище ________________________________

Ім’я _____________________________________

Вік _____________________________________

Клас ___________________________________

Група __________________________________

Школа ________________________________________________________________

 

Дорогий друже!

Ти – українець.

Ти народився і живеш в Україні.

Україна – могутня держава.

Це – земля славних предків, мудрих людей, умілих майстрів і талановитих митців.

Ти мандруєш стежками народознавства.

Пам’ятай!

Справжній патріот своєї Батьківщини має знати та вивчати історію свого народу, його культуру, звичаї, побут і традиції.

У цьому тобі допоможе наука – народознавство.

 

 

Девіз.

Культуру й історію своїх батьків і прадідів, знання їх, досвід і мудрість збережемо та збагатимо!

 

МІЙ ПРОЕКТ

Назва проекту ________________________________________________________________

________________________________________________________________

Мета проекту ________________________________________________________________

________________________________________________________________

Основні завдання ________________________________________________________________

________________________________________________________________

Емблема

 

 

Мені знадобиться під час проекту ________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Мені слід прочитати ________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Я буду звертатися по допомогу й пораду:__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

План виконання проекту.

1.

2.

3.

4.

5.

6.

Підіб’ємо підсумки.

Чи я виконав те, що задумав? ________________________________________________________________

Що було зроблено добре? ________________________________________________________________

Що було зроблено погано? ________________________________________________________________

Що особливо запам’яталося? ________________________________________________________________

Кому я хотів би подякувати за допомогу? ________________________________________________________________

Хто мені міг би подякувати за цей проект? ________________________________________________________________

Як дорослі оцінили мою роботу? ________________________________________________________________

Як друзі оцінили мою роботу? ________________________________________________________________

Додаток 3.

Тема. Усний журнал «До джерел народних ремесел».

 

Мета. Ознайомити учнів із різноманітними народними промислами України; виховувати естетичний смак, здатність відчувати красу, викликати зацікавленість і бажання навчитися вишивати, виготовляти витинанки, вироби із шкіри тощо.

 

 

Обладнання. Ілюстрації з вишивками, витинанками, виробами народних ремесел України; рушники, серветки, скатертини, дерев’яна скринька, гончарні вироби, вироби зі шкіри тощо; кольоровий папір, ножиці; українські народні пісні у запису.

 

Хід заняття

 

Учитель. Доброго дня, діти! Сьогоднішній усний журнал присвячено народним промислам та ремеслам України.

Україна завжди славилася своїм декоративно-прикладним мистецтвом. До наших днів дійшли численні вироби народного мистецтва: вишивки, одяг, декоративне ткацтво, художня кераміка, різьблення, вироби зі шкіри, металу тощо, які вражають своїми високими художніми якостями.

Отже, давайте відкриємо першу сторінку нашого журналу, яку присвячено українській вишивці.

 

І сторінка. «Українська вишивка»

Учитель. Вишивка – поширений вид декоративно-прикладного мистецтва, у якому узор та зображення виконується ручним або машинним способом на різних тканинах, шкірі та інших матеріалах лляними, шовковими, вовняними нитками. А ще можна вишивати бісером, перлами, коштовним камінням.

Цей вид мистецтва виник дуже давно. Корені його сягають у глибину віків. Зразки найдавнішої вишивки можна побачити в музеях Європи, а пам’ятки української вишивки – у музеї народно-прикладного мистецтва у Києво-Печерській лаврі.

Орнаментальні мотиви українських вишивок дуже різноманітні. Їх можна поділити на три основні групи: геометричні, рослинні, тваринні.

Геометричні орнаменти дуже прості: це кружальця, трикутники, ромби, кривульки, лінії, хрести (показує зразки).

В основі рослинного орнаменту лежить прагнення перенести на вишивку красу природи. Тут можна побачити виноград, хміль, барвінок, дубове листя, троянди тощо.

У вишивках тваринних орнаментів часто зображають: із птахів – голубів, зозулю, півня, сову; з комах – метелика, павука, муху; з тварин – коня, зайця, рибу, жабу.

Діти, подивіться на ці чудові вишивки на рушниках, сорочках, скатертинах. Жоден орнамент з них не повторюється. Це свідчить про велику майстерність і фантазію жінок-вишивальниць.

У різних регіонах України можна побачити свої орнаменти та кольори вишивок. Наприклад, подільська вишивка особливо багата на візерунки геометричної форми: ромби, трикутники, завитульки. У цих вишивках переважає один колір – чорний з більшим або меншим вкрапленням червоного, синього або зеленого (показує вишивки).

На півдні Тернопільщини типовою є вишивка вовняними нитками зі згущеними стібками: окремі елементи обводяться кольоровим нитками, що забезпечує кольоровий ефект та високий рельєф.

На Поліссі для вишивання використовували лляні, конопляні та шерстяні нитки. На Галичині вишивали шовковими, срібними, використовували муліне, бісер, сап’ян, ґудзики, коралі тощо.

Буковинська вишивка дуже різноманітна. Її поділяють на дві групи. Перша група – «за рахунком», тобто вишивка з урахуванням структури тканини (це двостороннє шиття: « низь», «хрестик», «тамбур», шиття золотом і сріблом). Друга група – вишивки нанесені на тканину вільно, незалежно, від її структури ( вишивки гладдю і нанесення аплікації) (показує зразки вишивок ).

(Далі вчитель пропонує учням порівняти вишивки Поділля і Буковини. Звучить пісня «Вишиванка», муз. О. Сандлера, сл. М. Сома у запису.)

–                Вибір ниток для вишивання залежав від сукна і полотна, на якому вишивали, а вибір кольору – від мотивів і призначення одягу. Так, наприклад, червоний колір означав квіти, любов; зелений – зелені трави, буяння природи; блакитний – чисте безхмарне небо; чорний – смуток, журбу; жовтий – колосся у полі. Так само кольори мали своє призначення для людини. Чоловічі кольори – це чорний, зелений, фіолетовий, жовтий. Жіночі – блакитний, червоний. Майже у кожному регіоні України поряд із вишивкою вироби оздоблювалися мережкою. Мережка виконувала функції з’єднувального шва. Глибокі і різноманітні художні традиції української вишивки. Вони міцно пов’язані з давніми повір’ями, звичаями та обрядами, багаті стародавніми мотивами, своєрідними знаками-символами, так званими оберегами. Саме вони мали оберігати від злих духів, тому ними прикрашали одяг і дорослих і малих.

 

ІІ сторінка. «Вироби народних умільців».

Учитель. Серед народних промислів в Україні важливе місце посідають різьбярство, кушнірство, мосяжництво, гончарство, ткацтво, плетіння. З деякими ремеслами ми з вами зараз познайомимося.

Різьба по дереву, різьбярство дуже розповсюджені на Гуцульщині. У гірських районах Карпат, багатих на ліси з різними породами дерев, різьба по дереву та художнє випалювання успішно застосовувалися для оздоблення будинків, предметів побутового та мисливського призначення, знарядь праці та предметів господарського інвентар я. Різьбили на всіх породах дерев, але перевагу надавали явору. Ще використовували клен, грушу, горіх, вільху, кедр, тис. ці дерева мають гарний природний колір і легко піддаються обробці. Столи, ліжка, мисники, посуд прикрашали візерунками. Вирізали їх спеціальними різцями, тому і називали таку прикрасу різьбою ( показує зразки виробів із дерева). Дуже багато праці потрібно було вкласти, щоб виготовити такі неповторні орнаменти на дерев’яних виробах.  Відібране доля роботи дерево розрізали на куски, а потім сушили кілька років. Виготовлення речі починалося з попередньої обробки сухої деревини. Уже готову виточену посудину починали різьбити.

Поширений на Україні й такий вид народних ремесел, як художнє випалювання по дереву. Найчастіше випалюванням прикрашали бондарські вироби, які виготовляли зі смереки, сосни, ялини, берези. Випалені зображення не покривають лаком, орнаментальне обпалювання наносять на чисту нефарбовану поверхню дерев’яних виробів. Останнім часом художнє випалювання використовують для прикрашання сучасних інтер’єрів (показує зразки).

Багатовікові традиції та досвід поколінь дали змогу майстрам знайти багато способів художнього оздоблення шкіри. Таке ремесло називають кушнірством. Вичинкою шкіри для одягу займалися кушніри. Обробка шкіри складалася з декількох етапів: спочатку шкіра просушувалася, потім вимочувалася у ямі з водою, очищалась уламком коси, а потім знову вимочувалася 9 – 12 днів у розчині з борошна, висівок і солі. Потім шкури просушували, намащували глиною, змочували розчином і знову вимочували, а на останньому етапі шкуру розтягували на дерев’яній рамі. Процес вичинки шкіри   тривав від одного до п’яти місяців. Зі шкіри шилося взуття, кептарі, ремені, сідла, упряж, гаманці тощо. Шкіряні вироби оздоблювалися вишивкою, різноманітними орнаментами, бісером, золотими або срібними нитками.

(Учитель пропонує учням розглянути вироби зі шкіри та послухати укр. нар. пісню «Шевчик» у запису.)

А тепер, діти давайте ми з вами розглянемо ще один з видів народних ремесел України – мосяжництво. Це художня обробка металу. На Гуцульщині це один з найстаріших народних промислів. Використання металу для оздоблення одягу, зброї, знарядь праці на Гуцульщині мало велике значення. Особливим матеріалом для цього були латунь, мідь, срібло, мосяжна бляха, дріт. Із бляхи гуцули виробляли різноманітні прикраси для одягу, кінської збруї, а також посуд, мисливське знаряддя, з дроту – ланцюжки, оздоблювали навіть дерев’яні вироби – топорища, колодки для ножів тощо. Орнаменти гуцульських виробів із металу переважно геометричні, насичені стилізованими мотивами навколишнього середовища. Існує багато назв цих орнаментів – «кривульки», « підківки», «павучок», «оленячі ріжки», «драбинка» (показує вироби з металу).

Так само не можна собі уявити український стіл без глиняного посуду. Це переважно горщики, миски, макітри тощо. Ці вироби своїми руками зробили гончарі. Гончарство здавна було одним з основних видів ремісничого виробництва на Україні. Традиційними для українського гончарства є твори кераміки, різні за формою ( конічні, циліндричні, кулясті), оздоблені горизонтальними, вертикальними, діагональними орнаментами, рослинними композиціями – листям, виноградом, квітами, колоссям; тваринними – рибами, птахами тощо. З гончарними виробами пов’язана велика кількість обрядів і звичаїв. Це розбивання горщика під час хрести, весілля, похорон, виставляння горщиків на тинах для оберігання від посухи. Приїзд у село гончаря віщував дівчатам швидке одруження. Технологія виготовлення дуже складна і тривала. Починалось усе з пошуків глини, яка мала особливі властивості для виготовлення певних виробів. Глину спеціально готували до роботи: вона повинна була вилежатися, промерзнути, потім її подрібнювали, вимішували, і лише після цього викладали на гончарний круг.

Гончар, штовхаючи ногою нижню частину круга, обертав верхню, на яку викладалася купка глини, і, час від часу зволожуючи руки, виготовляв виріб. Сформований посуд виставлявся на дошки для висихання. Потім глиною замазувалися тріщини і нарешті наносився орнамент (показує гончарні вироби).

 

ІІІ сторінка. «Витинанку вирізаю і домівку прикрашаю».

Учитель. У декоративно-прикладному мистецтві багатьох народів світу можна зустріти вироби, вирізані з паперу, які в нас отримали назву витинанки. Витинанка – дуже давній вид декоративно-прикладного мистецтва, який зберігся й досі.

Колись цими паперовими прикрасами прикрашали хати. Для витинанок використовували глянцевий папір яскравих кольорів – червоний, блакитний, жовтий та ін. цей папір складався декілька разів і вирізався орнамент. Витинанки прикрашали стіни, образи під склом, клали їх між рамами взимку тощо. Час від часу вицвілі витинанки замінювалися новими. Витинанки у минулому наклеювали вареною картоплею, а у ХХ ст. переважно кріпили кнопками.

(Учитель пропонує учням самостійно зробити витинанки.)

– А тепер такими гарними витинанками ми можемо прикрасити наш клас або власну домівку, подарувати комусь на свято.

 

Підсумок.

Додаток 4.

Тема. Виготовлення писанок.

 

Мета. Вчити робити писанки; розвивати творчість, фантазію; виховувати бажання творити, шанувати народні традиції і звичаї.

 

Обладнання. Писачки, яйця (білі або світло-бежеві), шприц, круглий надфіль, свічки на підставці, ємність для воску, сірники, олівець, бавовняні серветки (ганчірки), барвники, баночки для барвників, оцет, ложки, серветки із тканини для застеляння столу.

 

Хід заходу

Учень. Вербна неділя

Тоненьким прутиком

З вербовим котиком

Себе вітаємо

Легеньким дотиком…

Радісну вістку

Собі говоримо,

Що вже за тиждень

Буде Великдень.

                Тетяна Хоросницька

Вчитель. Чудової весняної пори до нас приходить ВЕЛИКДЕНЬ. Великдень – одне з найбільших християнських свят. В Україні його святкують з Х століття. Свято пов’язане з воскресінням Ісуса Христа, тому й має назву Великий день, або Великдень.

За 6 днів до Великодня Ісус Христос зі своїми учнями йшов до Єрусалиму. Дорогою Спасителя радісно вітали, ламали пальмові гілки й кидали йому до ніг.

На Україні замість пальми ламають вербу. Неділю за тиждень перед Великоднем називають «Вербною», а тиждень перед цією неділею – «вербним». У Вербну неділю святять вербу. Цього дня після богослужіння діти одне поперед одного намагаються дістати вербову гілку і проковтнути по кілька «котиків» – «щоб горло не боліло».

Коли вербу приносять додому, нею легенько б’ють одне одного, приказуючи: «Не я б’ю, верба б’є, через тиждень – Великдень, недалечко червоне яєчко», «Лоза б’є, не я б’ю, через тиждень – Великдень. Будь здоровий, як вода, і багатий, як земля».

А зараз послухайте казочку Андрія М’ястківського «Казка про писанку».

(Вчитель читає або переказує казку.)

Учениця. Писанка

Гарна писанка у мене –

Мабуть, кращої нема.

Мама тільки помагала,

Малювала ж я сама.

Змалювала диво пташку,

Вісім хрестиків дрібних,

І малесенькі ялинки,

Й поясочок поміж них.

Хоч не зразу змалювала –

Зіпсувала п’ять яєць, –

Та як шосте закінчила,

Тато мовив «Молодець!»

Я цю писанку, напевно,

Для Іванка залишу, а для мами і для тата

Дві ще кращі напишу.

                  Катерина Перелісна

Учитель. Писанка – своєрідний символ народного живопису. Вкрите візерунками яйце провіщає свято, вселяє віру в незнищеність життя і краси.

Коріння цього мистецтва – у стародавніх віруваннях українського народу. Наші предки вважали, що все на світі почалося з яйця. У ньому – минуле, теперішнє і майбутнє, воно – символ відродження природи. Найперше яйце, за легендою, містило в собі зародок цілого світу.

Як тільки на поверхню яйця лягали мазки орнаменту, воно ставало святою писанкою. Однак розмальовувати писанку не мав права той, хто недавно сварився чи гнівався.

У давнину писанкарки намагалися зібрати від трьох до дев’яти яєць від молоденької курки. Їх розбивали об сире дерево і на жовтках замішували фарбу. Писанки, мальовані такими фарбами, здавалися особливо світлими. Жовту фарбу виварювали з кори дикої яблуньки-квасниці., зелену – з лушпиння молодого соняшника, темну – з дуба, а фіалкову – з гірської вільхи.

Яйця, фарбовані в один колір, називаються крашанками. Червоний колір символізує радість життя і любов та дарує молодим надію на одруження. Жовтий колір уособлює місяць і зорі та пророкує всілякі гаразди у господарстві. Блакитний – це небо, повітря. Зелений – весна, воскресіння природи. Бронзовий – багата, щедра земля.

–                А зараз ми виготовлятимемо писанки.

Відповідно до існуючих традицій, перед початком роботи прочитайте молитву, застеліть стіл чистою серветкою. Нехай це буде не рушник, але не треба використовувати газету. Це неповага до вікових традицій. Застелений серветкою стіл, з одного боку, створює атмосферу свята, а з іншого – захистить його від крапель воску та фарби. На підставку закріпіть свічку, приготуйте писаки. Обов’язково скористайтеся лотком для яєць, де вони у своїх гніздечках будуть спокійно лежати, а не скочуватися зі столу, псуючи вам настрій.

Для першого разу виберіть нескладний малюнок для розпису, але який дасть вам можливість пройти всі етапи розпису писанки.

(Практична діяльність учнів.)

Підведення підсумків заходу. Створення виставки учнівських робіт. 

завантаження...
WordPress: 22.91MB | MySQL:26 | 0,334sec