КОНСТРУКТИВНІ ФОРМИ ВЗАЄМОДІЇ У МІЖОСОБИСТІСНОМУ СПІЛКУВАННІ

Проблематика спілкування посідає значне місце в загальній психології та психології особистості. Педагогічну психологію можна розглядати через призму спілкування, бо вся життєтворчість у школі виявляється саме так. Найчастіше комунікацію визначають як багатоплановий процес встановлення і розвитку контактів між людьми, породжений потребами у спільній діяльності.

Вчимося не заради школи, а заради життя.

Сенека

НЕОБХІДНІСТЬ СПІЛКУВАННЯ В РІЗНІ ВІКОВІ ПЕРІОДИ

Результати соціально-психологічного дослідження показали, що одні школярі приходять до школи за новими знаннями (32 %), інші — за хорошими оцінками (18%), а треті — щоб поспілкуватися з друзями (рідше — із вчителем) (62 %). Причому, що старші були школярі, то вираженіше в них прагнення до спілкування. Отже, потреба в ньому змінюється протягом нашого життя.

У спілкуванні зі своїми рідними і близькими малюк включається одразу. Але віддавати те, що він отримує під час емоційного контакту, він навчиться трохи пізніше — спочатку усмішкою, потім гулінням, потім словами. Дитина відчуває справжню потребу у спілкуванні зі своїми рідними, особливо з мамою. Дошкільня хоче контактувати зі своїми ровесниками, але не настільки сильно, як немовля.

У молодшого школяра пріоритетом у спілкуванні стає вчитель, що інколи навіть впливає на дружбу між дітьми. Позитивне чи негативне ставлення до дітей формується залежно від позиції вчителя та його установок у конкретній ситуації, вчинків та суджень учнів.

У підлітковому віці (12—15 років) головними стають взаємини між самими підлітками. Вони прагнуть, щоб дорослі (вчителі та батьки) спілкувалися з ними на рівних.

Знання пріоритетів дає змогу уважним батькам, досвідченим педагогам знаходити правильну стратегію спілкування з дошкільнятами чи підлітками і в багатьох випадках уникати конфліктних ситуацій.

Психологи стверджують, що провідна роль у підлітковому віці належить спілкуванню, а педагоги — навчанню. Дані опитування показали, що школярі відчувають сильну потребу у спілкуванні один з одним. Ця потреба залишається нереалізованою через брак часу та невміння спілкуватися. У більшості випадків для підлітка сфера спілкування стає полем для самоствердження особистості. Що, на жаль, здійснюється не за рахунок внутрішніх якостей підлітка, а утисками інших.

СТИЛІ СПІЛКУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ.

КОМПОНЕНТИ УСПІШНОГО СПІЛКУВАННЯ

Основна причина людських, зокрема й дитячих, криз у поведінці — недосконалість взаємодії. Щоб побудувати конструктивні стосунки, основою яких є довіра, повага, підтримка, потрібно відмовитись від авторитарного стилю спілкування. Чим же відрізняється протилежний авторитарному стиль? Психологи дають йому різні назви: демократичний, конвенціальний, стиль співпраці, конструктивний або продуктивний.

Продуктивний стиль спілкування:

• позиція дорослого — «поруч із дитиною»;

• активна участь самої дитини в діяльності, організованої дорослим;

• участь дитини в розробці близьких і далеких цілей свого життя;

• відповідальність за свій саморозвиток;

• турбота про збереження приязних стосунків;

• діти повинні бути вільними, але пам’ятати про права інших; самостійними — але не егоїстичними.

Ці техніки можуть стати практичним керівництвом для батьків і вчителів, які прагнуть опанувати продуктивний стиль спілкування. Основні правила комунікативної граматики: «Контакт починається з довіри», «Наша сила — в усвідомленні», «Твій вибір — найкращий».

В.Рахматшаєва визначає «граматику спілкування» як три сходинки дорослості.

Перша — дізнатися, що відбувається між дорослими і дітьми, коли вони не розуміють один одного; як це непорозуміння посилюють дорослі.

Друга — опанувати мистецтво довіри.

Третя — навчитися прийомів спілкування, спрямованих на взаєморозуміння; оволодіти продуктивними техніками спілкування.

Головним інструментом у цьому буде унікальна властивість розуму — рефлексія.

Рефлексія — це здатність людини усвідомлювати свої вчинки й образ свого «Я». Так людина може усвідомити свої дії і співставити власні зусилля з поведінкою інших. Образно кажучи, необхідні два дзеркала: одне — «як ми спілкуємося з дітьми», і друге — «які емоції і установки спонукають нас до цього».

Серед психологів існують різні думки щодо авторитарності. Одні вважають, що вона — центральне і постійне ядро певного типу особистості. Інші гадають, що авторитаризм — скоріше реакція на стресову ситуацію.

Критерії авторитарного стилю спілкування

1. Зверхня позиція, яку прагнуть зайняти за будь-яку ціну більшість дорослих тому, що не усвідомлюють вагомості методів виховання, заснованих на владі та дистанції. З першими ознаками авторитарності — криком, погрозами, покараннями — дитина знайомиться вже з наймолодшого віку. Наша відповідь на дитячу неслухняність часто непослідовна; міра застосування сили багато в чому залежить від нашого настрою, а не від серйозності провини. Отже, в основі, в глибині всієї цієї сили лежить слабкість. Відчуваючи себе внутрішньо незахищеними, авторитарні люди постійно «готові до боротьби» і воліють «нападати першими». Гнів і безпорадність підтримують одне одного. Безпорадність переповнює душу і при найменшій провокації (а діти — великі і талановиті «провокатори») людина втрачає контроль над собою і «вибухає».

2. Пасивна позиція дитини у спілкуванні з дорослим. Авторитарні методи не створюють мотивів хорошої поведінки. Поступово у дитини накопичується негативний досвід: вона перестає боятися погроз та покарань, вже не вважає, що бути покараним соромно. Ворожість, агресивність, надмірне психічне збудження — майже неминучі наслідки авторитарного стилю спілкування. Негативні емоції і нервові зриви — прояв у дитини захисту від болю та натиску. А саме авторитарні методи часто зараховують до ефективних педагогічних прийомів! Такий спосіб поведінки спричиняє біль, руйнуює довіру і відчужує дитину від дорослого. І потім, підрісши, вона передає гіркий досвід вже своїм дітям.

3. Дорослий вирішує своє завдання, а дитина або знати не знає і відати не відає про те, що їй призначено, або вже «точно знає»: від дорослих нічого доброго не чекай.

4. Виховуючи і навчаючи, дорослий перебільшує свою відповідальність за те, що відбувається, позбавляючи дитину права відповідати за свій власний розвиток і становлення.

5. Недовіра і негативні почуття спричиняться до відчуження між авторитарним керівником і підлеглими (в сім’ї — «молодшими»). Порівняємо наслідки:

Демократична атмосфера

• досягнення найкращих результатів діяльності в групі;

• стиль «життя думок», створений керівником, домінує у взаєминах між дітьми: «ми відчуваємо», «ми в центрі»;

• співпраця і підтримка товаришів по групі;

• доброзичлива атмосфера в групі, дружба, щирість.

Авторитарна атмосфера

• зниження самостійності, творчості і одночасно — працездатності;

• переважають егоїстичні стосунки між дітьми:

• «я відчуваю»,

• «в центрі — я»;

• ворожа критика;

Успішне спілкування базується на таких компонентах:

• психологічні вміння та майстерність у спілкуванні;

• почуття емпатії та рефлексії під час ведення розмови;

• правила активного слухання;

• позитивна невербальна комунікація (жести, пози, міміка);

• використання «Я»- висловлювань;

• комунікативні позиції «дорослий — дорослий»;

• конструктивний шлях вирішення конфліктів («я виграв — ти виграв»);

• демократичний стиль взаємодії.

ДІАГНОСТИКА ТА РОЗВИТОК КОМУНІКАТИВНИХ УМІНЬ УЧНІВ, ПЕДАГОГІВ, БАТЬКІВ

Численні опитування педагогів з різним педагогічним стажем та власні спостереження (психологічний аналіз уроків та позакласних заходів) переконують, що багато хто не усвідомлює комунікативних завдань, які є необхідним елементом педагогічної діяльності. Якщо вчитель достатньо успішно відповідає на питання: «Що робити в тій чи іншій ситуації? », то значно важче вирішити таке: «Як це робити ? » Відповісти на нього — точно визначити структуру, логіку і прийом спілкування з дітьми.

Педагогічне спілкування реалізується через низку етапів:

1. Моделювання педагогом спілкування з класом, аудиторією в процесі підготовки до безпосередньої діяльності з дітьми (прогностичний етап).

2. Організація прямого спілкування з класом, аудиторією (початковий період спілкування).

3. Управління спілкуванням в педагогічному процесі.

4. Аналіз і моделювання системи спілкування педагогічної діяльності.

У системі педагогічного спілкування у школі нерідко формуються стереотипи сприйняття того чи іншого учня, часто в учителів вони перетворюються на стійкі психологічні установки. Експертне опитування серед вчителів та учнів доводить це твердження. Можна зафіксувати такі ознаки негативного ставлення до невідмінника: вчитель відводить «поганому» учневі менше часу на відповідь, тобто не дає подумати; якщо учень відповідає неправильно, то вчитель не повторює запитання, не надає підказки, а зразу ж запитує іншого чи сам дає відповідь; може «ліберальничати», оцінюючи позитивно неправильну відповідь; частіше сварить «поганого» учня за неправильний результат і, відповідно, рідше хвалить за правильний; рідше усміхається йому, не дивиться в очі, інколи не звертає уваги на нього під час уроку.

Стилі педагогічного спілкування

З метою вивчення стилю педагогічного спілкування психологічною службою школи було проведено дослідження за методикою «Стиль педагогічного спілкування».

Методика «Стиль педагогічного спілкування»

Інструкція. Уважно прочитайте запитання, проаналізуйте свої думки, переваги, виберіть найбільш вдалий для вас варіант відповіді.

1. Чи вважаєте ви, що дитина повинна:

а) ділитися з вами своїми думками, почуттями тощо;

б) говорити вам тільки те, що сама захоче;

в) залишати свої думки і переживання при

собі.

2. Якщо дитина взяла в іншого без дозволу шкільні (чи особисті) речі, то ви:

а) довірливо з ним поговорите і дасте йому змогу самотужки знайти потрібне рішення;

б) нехай діти самі розбираються у своїх проблемах;

в) проінформуєте про це всіх дітей, змусите повернути річ та вибачитись.

3. Рухлива, інколи недисциплінована дитина сьогодні на занятті була зосереджена, охайна і добре виконувала завдання. Як ви вчините:

а) похвалите її і всім дітям покажете роботу;

б) зацікавитесь, з’ясуєте, чому так добре все сталося сьогодні;

в) скажете їй: «Завжди б отак».

4. Дитина зайшла до кімнати і не привіталася з вами. Ваші дії:

а) змусите її голосно при всіх привітатися;

б) не звернете на це уваги;

в) відразу ж почнете спілкуватися з дитиною, не згадуючи про її промахи.

5. Учні спокійно займаються. У вас є вільна хвилина. Що б ви зробили?

а) спокійно, не втручаючись, спостерігатимете, як вони працюють і с 11 ілку ються ;

б) допоможете, підкажете, зробите зауваження;

в) будете займатися своїми справами (записи, перевірка зошитів і т.д.)

6. Яка точка зору вам здається правильнішою:

а) почуття, переживання дитини — ще поверхові, швидко минають і на них не варто зважати;

б) емоції дитини й переживання — це важливі фактори, за допомогою яких можна навчити і виховати;

в) почуття дитини дивовижні, переживання її значимі і до них потрібно ставитися обережно, тактовно.

7. Ваша вихідна позиція в роботі з дітьми:

а) дитина — слабка, нерозумна, недосвідчена, і тільки дорослий може і повинен навчати і виховати її;

б) у дитини багато нагод для саморозвитку, а співпраця дорослого має максимально підвищити її активність;

в) дитина розвивається під впливом спадковості та сім’ї, тому головна турбота: про здоров’я, збалансоване харчування, дисциплінованість.

8. Дитина не захотіла виконувати завдання через те, що зробила його вдома. Ваші дії:

а) скажете: «То й не потрібно»;

б) змусите переробити;

в) запропонуєте інше.

9. Яка позиція, на вашу думку, правильніша:

а) дитина повинна бути вдячною дорослим за турботу про неї;

б) якщо дитина не усвідомлює турботи, не цінує її, то це її справа, коли-небудь пошкодує;

в) педагог повинен бути вдячним дітям за їхню довіру і любов.

10. Учні вважають ваш стиль педагогічного спілкування:

а) авторитарним;

б) демократичним;

в) ліберальним.

Загальна сума, що характеризує стиль педагога, дорівнює арифметичній сумі всіх отриманих балів.

25—30 балів — переважає демократичний стиль;

20—24 бали — схильність до авторитарного стилю;

10—19 балів — вираженість ліберального стилю спілкування.

Варіанти

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

А

2

3

2

2

3

1

2

3

1

2

Б

3

1

3

1

2

2

3

1

2

1

В

1

2

1

3

1

3

1

2

3

3

Було встановлено, що викладачі авторитарного стилю недооцінюють учнів за такими

параметрами: ініціативність, самостійність, вимогливість до інших.

Одночасно педагоги цього типу схильні оцінювати дітей як імпульсивних, лінивих, безвідповідальних і т.п. Характерна орієнтація на жорсткий і всеохопний контроль, зневіра у позитивних можливостях учнів, негативні висловлювання не про саму роботу, а про особистість учня.

При ліберальному спілкуванні — вчитель знімає з себе відповідальність за те, що відбувається; учні самі незадоволені роботою і її виконанням та результатами.

При демократичному стилі в першу чергу оцінюються факти, а не особистість. В учнів розвивається творчість, впевненість у собі, стимулюється самоуправління, зростає комунікабельність, довіра в міжособистісних стосунках. Активність і розкутість учнів на уроці є важливою ознакою цього стилю при педагогічному спілкуванні.

завантаження...
WordPress: 22.93MB | MySQL:26 | 0,329sec