КНИГИ І МІНІАТЮРИ. ОСТРОМИРОВЕ ЄВАНГЕЛІЄ ТА «АПОСТОЛ» ІВАНА ФЕДОРОВА

ТЕМА: КНИГИ І МІНІАТЮРИ.  ОСТРОМИРОВЕ  ЄВАНГЕЛІЄ  ТА  «АПОСТОЛ» ІВАНА ФЕДОРОВА.

Мета: ознайомити учнів з поняттям «книга», її походженням, книжною мініатюрою; розвивати естетичні смаки учнів; розширювати світогляд учнів, виховувати поважне та бережливе ставлення до книги.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Основні поняття: книга, мініатюра.

Обладнання: підручник, комп’ютер, ілюстративний матеріал, презентація.

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент.

 

ІІ. Актуалізація опорних знань.

  1. «Бачите гори оці? На цих горах возсіяє благодать Божа, буде город великий, і воздвигне Бог багато церков». Кому належать ці слова?
  2. Що таке фреска?
  3. Архітектурна споруда, призначена для здійснення богослужінь і релігійних обрядів називається?
  1. Які найвідоміші архітектурні споруди були створені у Київській Русі у 10-12 ст.?
  2. Як називалися картини написані фарбами по сирій штукатурці, якими оздоблювали храми?
  1. Який монастир був заснований у 1051 р. монахами Антонієм та Феодосієм?

 

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Учитель. Доброго дня, діти. Вам уже відомі основні віхи історичного розвитку Київської Русі. Ми знаємо про діяльність перших князів, які стояли біля витоків форму­вання держави. А сьогодні на уроці ми дізнаємось про рукописні книги, а також про життя та діяльність Івана Федорова –  батька українського друкарства.

 

ІV. Повідомлення теми уроку

Отож, темою нашого з вами уроку є «Книги і мініатюри. Остромирове Євангеліє та «Апостол» Івана Федорова».

 

V. Виклад нового матеріалу.

Учитель. Слово «книга» давнього походження, воно спільне для майже всіх слов’янських народів.

Пояснення терміну (записується в зошит).

У стародавніх слов’ян слово «кънигы» означало вміння писати, грамотність, знання взагалі. За час свого існування книга пройшла досить складний шлях. Першими «книгами», які дійшли до наших днів, були «кам’яні книги», тобто написи на каменях. Такий матеріал був довговічним, але дуже громіздким, і треба було витрачати багато часу і фізичних зусиль, щоб висікти на ньому тексти. Тому людство шукало більш прості і практичні матеріали для письма. Писали на пальмових листках, бамбуку, шовку, металі. Писали на обструганих дощечках з дерева. Грецьке слово «біблос» — означає «деревина». Саме тому дерев’яні дощечки з письмом стали називатися «бібліями». Офіційне введення християнства на Русі, безумовно, мало велике значення для розповсюдження писемності. Не підлягає сумніву, що після прийняття християнства грамотність швидко розповсюдилась серед широких верств населення Київської Русі. Це підтверджується збереженими написами на каміннях, дерев’яних предметах домашнього вжитку, наприклад на прядках, гребнях для чесання льону, на глиняному посуді.

У другій половині ХХ ст. джерельна база для вивчення давньоруської писемності поповнилася двома важливими різновидами пам’яток – берестяними грамотами та графіті. Наші предки знайшли матеріал, який легко оброблявся і якого скрізь було багато, — бересту. Тонкий шар березової кори, нарізаний довгими стрічками, скручували у вигляді невеликих звитків. Спосіб письма на бересті — подряпини кістяним шилом.

Виготовлення стародавніх рукописних книг було справою дорогою і трудомісткою. Згодом матеріалом для них служив пергамент-шкіра особливої ​​вичинки. Кращий пергамент виходив з м’якої, тонкої шкіри ягнят і телят.
Її очищали від шерсті і ретельно промивали.  Потім натягували на рамки, посипали крейдою і чистили пемзою. Вироблену шкіру розрізали на прямокутні шматки і зшивали в зошиті по вісім аркушів. Зшиті зошити збирали в книгу.
В залежності від формату і кількості аркушів, на одну книгу вимагалося від 10 до 30 шкір тварин – ціле стадо! За свідченням одного з переписувачів, який працював на рубежі XIV-XV ст., за шкіру для книги було сплачено три рублі.
У той час на ці гроші можна було купити троє коней. Приступаючи до роботи, писар брав стопу пергаментних листів і ретельно зшивав їх за допомогою шильця.

Велике поширення отримала книга в середньовіччі. При університетах, які виникали в цей час, організовувалися майстерні з перепису книг — скрипторії. Університети видавали закони — статути. У цих виданнях широко використовували заголовні літери — ініціали. На окремих сторінках малювали ілюстрації і розфарбовували їх червоною й зеленою кіновар’ю, лазур’ю, сріблом, золотом. Кіновар на латині — «мініа», звідси ілюстрації дістали назву мініатюри.

Пояснення терміну (записується в зошит)

Слово «мініатюра» походить від латинського minium (червона фарба, що застосовувалася в оформленні рукописних книг).
Своїм корінням мистецтво мініатюри йде в глибоку старовину. Усюди, де існують книги, існує й мистецтво книжкової ілюстрації.

Основними видами мініатюри є: книжкова, портретна і лакова. Книжкова мініатюра – виконані від руки малюнки, кольорові ілюстрації, а також інші елементи оформлення (ініціали, заставки, кінцівки і т. д.) в рукописних книгах.    Кількість рукописних книг, створених на Русі у ХІ–ХІІ ст., була, без сумніву, значною, проте до нашого часу дійшла лише маленька частка цього багатства – Євангелія, Ізборники, службові Мінеї, Псалтирі, Повчання, Требники, Житія, Патерики та інші твори. Їх можна поділяти на оригінальні, тобто створені на Русі, та перекладні – як правило, з грецької чи болгарської.

В XI—XII ст. Київ був одним з важливих культурних центрів середньовіччя, тому тут у монастирях теж утвердилося переписування книг. Київські князі сприяли розвиткові книжкової справи. В 1037 році київський князь Ярослав Мудрий заснував на Русі першу бібліотеку. Найдавнішою на території України рукописною книгою тепер вважаємо переписане на Русі дяком Григорієм в 1056 – 1057 році «Остромирове Євангеліє» в Києві

Книга великого формату й обсягу (35х30 см, 294 арк., по 18 рядків, два стовпці) на пергаменті, розкішно та старанно виконана, прикрашена трьома кольоровими мініатюрами на повну сторінку, заставками з орнаментами рослинного типу, ініціалами з зображеннями людських облич, а також тіл реальних і фантастичних тварин чи птахів. Книга свідчить про сталі традиції книжкової культури в Київській Русі. Книга зберігається в Російській національній бібліотеці в Санкт-Петербурзі.

У Остромирове Євангеліє – три великі ілюстрації, на яких зображені апостоли Марк, Іоанн і Лука (укладачі Євангелія).

 

 

 

 

 

 

Четвертого євангеліста, Матвія, немає, але для малюнка був залишений чистий аркуш.

Середньовічні рукописні книги ошатно оформлялися. Перед текстом обов’язково робили заставку – невелику орнаментальну композицію, часто у формі рамки навколо назви глави або розділу.

 

 

Рукопис особливо цікавий тим, що в його кінці переписувач детально розповів про обставини виготовлення і про час роботи.

Робота з документом

Слава тебе г(оспод)и ц(ар)ю н(е)б(е)сьныи. яко подоби мя написати еу(ан)г(е)лие се. почахъ же е писати. Въ лет(о) .6564. А оконьчахъ е въ лет(о) .6565. Написахъ же еу(ан)г(е)лие се. рабоу б(о)жию нареченоу сущоу въ кр(е)щении иосифъ. а мирьскы остромиръ. близокоу сущоу изяславоу кънязоу. изяславоу же кънязоу тогда предрьжящоу обе власти и о(т)ца своего ярослава. и брата своего володимира. самъ же изяславъ кънязь . правлааше столъ о(т)ца своего ярослава кыеве. А брата своего столъ поручи правити близокоу своемоу остромироу нове городе. Мънога же лет(а) дароуи въсътяжавъшоумоу еу(ан)г(е)лие се. на оутешение мъногамъ д(у)шамъ кр(ь)стияньскамъ. да и емоу г(оспод)ь б(ог)ъ бл(агослове)ние с(вя)тыхъ еванг(е)листъ. и иоана. матфеа. лоукы. марк(а). и с(вя)тыхъ прао(те)ць. Авраама. и исаака. и иякова. самомоу емоу. и подроужию его. феофане. и чядомъ ею. и подроужиемь чадъ ею. съдравьствоуите же мънога лет(а). съдрьжаще пороучение свое. АМИНЪ.

АЗЪ ГРИГОРИИ ДИякон(ъ). написахъ еу(ан)г(е)лие е. да иже горазнее сего напише. то не мози зазьрети и мьне грешьникоу. почахъ же писати м(е)с(я)ца октяб(ря) .21. на памят(ь). илариона. А оконьчах(ъ). м(е)с(я)ца. маия въ .12. на па(мя)т(ь) епифана .:. молю же вьсехъ почитающихъ не мозете кляти. нъ исправльше. почитаите Тако бо и с(вя)ты(и) ап(осто)лъ паулъ гл(агол)етъ. Бл(агослови)те. А не кленете. .:. АМИНЪ .:.

Вперше друкована книга в Україні з’явилася у другій половині XVI ст., а до цього книги були рукописні. Переписування книг — це була дуже копітка, виснажлива робота. На одну книгу йшло дуже багато часу: і рік, і більше. Тому подією величезної культурної ваги стало запровадження книгодрукування в Німеччині у середині XV століття, яке швидко було запозичене практично всіма країнами Європи, у тому числі й Україною.

Батьком українського друкарства вважають Івана Федорова. Іван Федоров народився близько 1510 року (точна дата його народження невідома). Вважають, що він навчався у Краківському університеті, який закінчив у 1532 році і здобув ступінь бакалавра. У 50-х-60-х ро­ках XVI століття працював дияконом у церкві Ніколи Гостужського в Московському Кремлі, паралельно працюючи в анонімній друкарні, яку невдовзі було закрито. Згодом переїжджає до Львова, де з вели­кими труднощами відкриває друкарню.

В квітня 1563 року по велінню царя Івана Грозного та з благословення митрополита Макарія друкар Іван Федоров і його помічник Петро Тимофіїв Мстиславець розпочали роботу.  Перша точно датована друкарська книга побачила світ у березні 1564 року. Вона називалася “Діяння і Послання Апостолів”, хоча частіше говорять просто “Апостол”.  Вони працювали над цією книгою майже рік! У ній він виступив не тільки як друкар, а й як редактор. У виданні багато ілюстрацій: на форзаці зображений апостол Лука. Заставки та кінцівки, а їх 48, виконані на високому художньому рівні. У післямові до Апостола друкарі повідомляли, що ця книга видана для «прикраси» нових храмів.

Це був том церковного змісту. Друкарі хотіли, щоб книга була схожа на старі рукописні книги.  Іван Федоров сам будував друкарські верстати, сам відливав форми, для букв, сам набирав. Багато праці пішло на виготовлення різних заставок, малюнків великого і малого розмірів. Малюнки зображували і кедрові шишки, і дивовижні плоди-ананаси, макові головки, виноградну листя. Взяв Іван Федоров сторінку, відтиснулась на ній візерунок, вирізаний на дошці і змащений чорною фарбою. Потім відтиснулась прикраси, все, що треба було надрукувати для краси червоною фарбою. Далі йшли букви більш дрібні. Ось і готова перша сторінка!

                                                   

 

1572 — переїхав до Львова (уже без Петра Мстиславця). Тут у 1573—1574 рр. у монастирі св. Онуфрія він «друкованє занедбане обновил» (як сповіщав напис на його могилі у Львові). Разом зі своїм сином Гринем Івановичем із Заблудова працював над новим виданням “Апостола”, прикрашеним заставками, ініціалами, кінцівками і трьома гравюрами. «Апостол» вважається першою українською друкованою кни­гою в Україні. Ця книга вийшла тиражем 1000 примірників обсягом 560 сторінок (збереглося 77 книг). У Львівській друкарні Іван Федо­ров видає й „Азбуку» — перший слов’янський підручник, надруко­ваний кирилівським шрифтом. Обсяг книги — 80 сторінок (зберег­лося декілька примірників).

Відлиті Федоровим шрифти чудово читаються, заставки, кінцівки, заголовні літери відрізняються дивовижною тонкістю роботи (мініатюри євангеліста Луки, псалмоспівця Давида, герби гетьмана Ходкевича, князя Острозького, міста Львова). Всі вони супроводжуються видавничим знаком самого першодрукаря – ініціалами «І.Ф.».

Відмінна риса книг Федорова – наявність у них авторських передмов і післямов, написаних живою розмовною мовою від імені друкаря. У них міститься історія створення його книг, біографічні відомості про автора-видавця. Богослужбові видання великого формату були в свій час дуже дорогими, тому вони пильно оберігалися сучасниками та нащадками й дійшли до нашого часу в значній кількості примірників. Навчальні ж книжки, невеликі за обсягом та ціною, зачитувалися буквально до дір, і до нашого часу дійшли лише поодинокі їх примірники, найчастіше ті, що були вивезені за кордон і не використовувались активно для навчання.

 

 

 

V. Закріплення вивченого матеріалу.

Запитання:

–         Тонко вироблена теляча шкіра — це:

а) пергамент;

б) береста;

в) папір.

– Слово «книга» означає ?

– «Мініатюра» – це?

– Як називається найдавніша рукописна книга?

– В якому році написане Остромирове Євангеліє?

– Кого вважають батьком українського друкарства?

– Коли і де були надруковані перші книги в Україні?

VІ. Підсумки уроку.

Отже, на сьогоднішньому уроці ми з’ясували, що з християнством на Русі починає поширюватися писемність, що в свою чергу призвело до створення книг, які прикрашали мініатюрами. Найдавнішою на території України рукописною книгою було «Остромистрове Євангеліє». Перша друкована  книга на Україні з’явилася в сер. ХVІ століття, автором якої був Іван Федоров, якого вважають батьком українського друкарства.

VІІ. Домашнє завдання.

         Опрацювати параграф підручника.

завантаження...
WordPress: 22.9MB | MySQL:26 | 0,348sec