КНИГОВИДАВНИЧА СПРАВА В ХУІІ СТ.

Мета: Скласти в свідомості учнів уявлення про книговидавничу справу на українських землях в ХУІІ ст. ; ознайомити з основними чинниками які сприяли розвитку книговидання; показати діяльність окремих друкарень; довести що друкарні були важливими осередками освіти і культури в той час; виховувати шанобливе ставлення до пам’яток минулого, своєї історії.

Тип уроку: вивчення нових знань.

Персоналії : Леврентій Зезалій, Мелетій Смотрицький, Єлисей Плетенецький, Памва Беринда, Петро Могила, Спиридон Соболь, Тимофій Вербицький.

Хід Уроку.

І. Організація навчальної діяльності.

ІІ. Вивчення нового матеріалу.

Актуалізація знань учнів.

  1. Якими були найзначніші досягнення українського книговиданняХУІІ ст.?
  2. Чому першорядна заслуга належить братствам?
  3. Де на українських землях знаходились перші друкарні?
    1. Умови розвитку книгодрукування.

    Розвиток шкільництва безпосередньо був пов’язаний із книгодрукуванням. Адже без книжок школи не існували б. ось чому за тих часів разом із навчальними закладами створювались і друкарні. Так було в Острозі, Львові, Києві.

    Однак перша українська друкарня з’явилася на багато раніше. Таку друкарню заклав на прикінці ХУ ст. у Кракові Швайпольт Фіоль. Саме його вважають українським першодрукарем.

    Поширенню книгодрукування в Україні сприяла діяльність Івана Федоровича(Федорова). Він прибув до Львова на початку 70-х років ХУІст. У створеній коштом львівських міщан друкарні Іван Федорович надрукував «Апостол», «Буквар»(1574), Острозьку Біблію(1581).

    Досередини ХУІІ ст. на українських землях в різний час діяло 25 друкарень. Вони видавали книги переважно церковнослов’янською та староукраїнською мовами.

    До великих друкарень належали Острозька та друкарня Львівського братства. Найбільшою ж українською друкарнею була Києво-Печерська. До речі в Острозі в пам’ять про першодрукарство функціонує Музей книги.

    1. Діяльність друкарні Львівського Успенського братства.

    Львівське Успенське братство виникло на правах ставропігії у 1585 р. разом з ним на світ появилася братська школа. Після смерті Івана Федоровича братчики викупили його друкарню. Згодом уній вийшло з друку багато цінних і відомих творів.

    У першій половині ХУІІ ст. друкарня Львівського Успенського братства активізувала свою роботу, вона стала справжньою школою для цілої плеяди українських друкарів. Тут працювали Українські діячі культури і освіти С.Зизаній, Л.Зизаній, П.Беринда, Й.Борецький.

    Поміж перших друкованих українських книжок були граматики – підручники для вивчення мов: «Адельфотес» та «Граматика словенська». «Адельфотес» являв собою граматику грецької мови для слов’ян. Він був складений учнями Львівської братської школи під керівництвом учителя Арсенія Еласонського і виданий у 1591р.

    Слава автора першої граматики церковнослов’янської мови на східнослов’янських землях належить українському вченому Лаврентію Зазанію.(фото власав 75)

    Свою книжку «Граматика словенська» він видрукував у Вільні , року 1596. Зизаній був також автором «Лексика» – першого українського друкованого словника, де понад тисячу церковнослов’янських слів перекладалися тодішньою українською мовою. «Граматика слов’янська» як і «Адельфотес» поділялася на 4 частини, а додатком до неї був словник перекладів церковнослов’янських слів на народну українську мову («Наука у читанню і розумінню письма слов’янського»).

    У 1616 році у друкарні Віленського братства «Граматика словенскія правильноє синтачна» Мелетія Смотрицького. Майже до кінця ХУІІІ ст. вона була основним підручником граматики в школах України, Білорусії, Росії, Болгарії і Сербії. Вона перевидавалася в 1648, 1721, 1723, 1755 рр. цією «Граматикою» користувався великий російський вчений М.В. Ломоносов.


    1. Друкарня Києво-Печерської лаври.

    У першій половині ХУІІ ст. найбільшим центром книгодрукування в Україні стала друкарня Києво-Печерської лаври. Заснував її в 1615 році архімандрит лаври Єлисей Плетенецький видатний український православний і культурний діяч. Друкарня видавала як оригінальну так і перекладну літературу різного змісту староукраїнською, польською, латинською та іншими мовами. Для потреб новоствореної друкарні він побудував у місті Радомишлі паперову фабрику. Протягом 1616-1624рр. Плетенецький видав 11 значних творів релігійного, історичного та полемічного характеру, до яких писав передмови (зокрема «Часослов»(1617), «Антологіон»(1619), «Номоканон»(1620) та низку шкільних підручників).

    Протягом другої половини ХУІІ ст. в ній було видрукувано 120 найменувань книг – насамперед богословська література, а також букварі, словники, календарі, праці з історії тощо.

    У 1646 році в друкарні Києво-Печерської лаври було видано надзвичайно важливу богослужбову книгу «Требник» автором якої був митрополит Київський і Галицький (1632-1647рр.) Петро Могила. В ньому було вміщено описи різних молебнів з використанням українських звичаїв і обрядів на випадок недуги, неврожаю, освячення нової хати тощо.

    Важливою подією стала поява «Православного ісповідання віри», книги в якій викладалися основи православної віри. Написав її настоятель Києво-Печерського монастиря Ісая Трофимович за активної участі Петра Могили. Згодом книгу схвалив константинопольський патріарх і затвердив собор східних патріархів в Яссах.

    Не поступався популярністю і словник українського вченого Памва Беринди «Лексикон словенський», що вперше був надрукований друкарнею Києво-Печерської лаври1627р. У словнику що складався з двох частин, було зібрано майже 7 тисяч слів. У першій частині церковнослов’янські слова перекладено книжною українською мовою, а в другій – витлумачено власні назви та імена людей.

    1. Приватні друкарні. Спиридон Соболь. Тимофій Вербицький.

    В ХУІІ ст. книговидавнича справа в Україні переживала бурхливе піднесення. В цей час появилась значна кількість приватних друкарень, які тиражували ідеї гуманізму, сприяли поширенню книг, публікацій творів українських інтелектуалів того часу. Зокрема це стосується приватних друкарів Спиридона Соболя і Тимофія Вербицького.

    Спиридон Макарович Соболь 1580-1590, Могилів – 1645, Мултани, – друкар,просвітитель і літератор. Володів грецькою і латинською мовами. Навчався в Могильовській і Київській братських школах. При допомозі митрополита Іоана Борецького заснував приватну типографію. Співпрацював з Темофієм Вербицьким. У 1628-1630рр. видрукував у Києві 5 видань: Лимонар Іоана Мосха(1628), Октоіх(1628), Мінею общую(1628), Октоїх(1629), Апостол(1630).

    З 1631 року Спиридон Соболь наладив роботу друкарні при Кутеїнському монастирі, куди перевіз належне обладнання. І за короткий час видав Буквар, Часослов, Молитовник, а з часом і перевидав свої київські видання. Тут, на білоруській землі було видано його знаменитий кутеїнський «Буквар»(1631).

    В 1636р. Спиридон Соболь переїжджає в Могильов. Тут він за два роки знову перевидав свої київські видання. Звідти подорожує до Москви, щоб вести просвітницьку діяльність в руських землях. Але офіційна влада поставилась до його намірів вороже. Він повернувся в Київ і постригся в монахи Києво-Печерської лаври. Був місіонером православної церкви в Валахії. Смерть перервала його подвижницьку роботу. Її продовжили сини Євтихій і Іван.

    Іменем Спиридона Соболя в м. Могильові названа типографія, в Орті – вулиця. На будинку Свято-Духовної церкви Кутеїнського монастиря в 1988 році встановлена меморіальна дошка Спиридону Соболю.

    Разом з С.Соболем співпрацював і паралельно творив приватний друкар. Тимофій Вербицький – церковний діяч, викладач, архімандрит, проповідник. Освіту здобув в Києво-Могилянській академії. Пізніше став її викладачем, пізніше кафедральним проповідником у Києві. Проповідував слово боже у Петербурзі та ряді єпархій на півночі Росії. Останні роки життя провів у Києво-Печерській лаврі, де і похований. Видрукував багато церковних книг. Автор низки «Повчань», більша частина яких залишалася в рукописах. Цінним виданням є буквар Тимофія Вербицького.

    (фото)

    1. Друкарні – осередки освіти і культури

    ХУІІ ст. стало періодом бурхливого піднесення культурного життя України. Формувалася українська освіта, здатна конкурувати з тогочасною західноєвропейською. Братські школи, колегії, Києво-Могилянська академія стали осередками ідеї гуманізму, віри у високі можливості людського розуму. Навколо них гуртувалися українські інтелектуали. Саме завдяки їхній діяльності з’явилися перші українські праці, розвивалися книжна українська мова та оригінальна література. Мережа друкарень давала змогу швидко тиражувати ідеї, робити їх надбанням українського загалу. В українських друкарнях видавали багато службові та богословські книги, підручники, полемічні твори та іншу літературу. Книгодрукування сприяло поширенню освіти, розвитку української мови, а також відіграло значну роль в ідеологічній боротьбі в Україні ХУІІст.

    ІІІ. Закріплення вивченого матеріалу.

    1. Як книгодрукування впливало на розвиток культури?
    2. Що ви дізнались про українські стародруки?
    3. В чому ви вбачаєте подвижництво Спиридона Соболя і Тимофія Вербицького?

    ІУ. Підсумок.

завантаження...
WordPress: 22.9MB | MySQL:26 | 0,321sec