Казкотерапія: ЯК ЖИВЕТЬСЯ З ТОБОЮ ТВОЄМУ ТІЛУ?

Антон з сумом дивився у вікно. Як весело було дітям у дворі! За ніч нападало стільки снігу! І тепер можна скільки завгодно ліпити з нього що завгодно!

Тетянка з сусіднього під’їзду та її подружка Оленка старанно ліпили невеличкого сніговика. А хлопці…! У Антона аж дух перехопило від заздрощів. Хлопці зліпили цілу снігову фортецю і тепер захищали її від штурму неприятеля.

Сніжки летіли з одного боку в інший. Почервонілі обличчя, веселий галас, ще й сіре кудлате цуценя Клаптик дзвінко гавкало, бігало між «вояками» і намагалося зловити сніжки.

«Ну коли вже ця моя хвороба закінчиться?» — зітхав Антошка.

Як би він зараз швидко бігав з усіма і влучно поцілював сніжкою у «суперника». «Чому так вийшло?» — гірко думає Антон. — Треба прислухатись до свого тіла, що воно тобі каже, — часто каже мама.

— Хіба моє тіло вміє розмовляти? — дивується Антон.

Настав вечір, а потім ніч. І наснився Антону сон, наче він навчився розуміти мову свого тіла і почав з ним розмовляти.

— Чому ти часто зраджуєш мені? Коли хочеться погуляти з друзями, через тебе доводиться сидіти вдома! Що я зробив тобі?

— Ні, — відповідає тіло, — це мені погано живеться з тобою. Ти зовсім не хочеш чути мене. Ти чуєш тільки свої бажання. Ти нехтуєш моїми потребами. Так друзі не роблять.

Антон розгубився, коли почув таке.

—Я справді не знаю, що тобі подобається, а що ні. Скажи мені про це.

— Добре, слухай! Мені погано, коли ти їси багато тістечок та цукерок. Якщо їх небагато, я ще можу потерпіти. Або ж коли ти випиваєш цілу пляшку солодкої газованої води, треба знати міру. Ще мені погано, коли ти довго сидиш перед телевізором чи комп’ютером, особливо ввечері. А потім уранці ти прокидаєшся кволим і тобі погано, бо погано мені.

—А ось що мені подобається, — пожвавішало тіло, — це коли ти їси борщик, кашку, п’єш молоко або гризеш морквинку, яблучко. А ще, коли гуляєш на свіжому повітрі, займаєшся спортом. Люблю, коли ти спокійний та сміливий, і не подобається, коли ти сваришся з кимось, нервуєш. У таких випадках мені стає погано з тобою.

— Я зрозумів, чому я захворів, — замислено сказав Антон, — тобі, мабуть, не сподобалось, що коли я набігався і впрів, то випив повну чашку холодної води.

— Ось бачиш, ти починаєш розуміти мою мову. Дякую тобі за це. Я теж намагатимусь не підводити тебе.

Антон уранці прокинувся, згадав свій сон і попросив маму:

— Допоможеш мені добре вивчити мову мого тіла?

Дорослі все ж таки знають більше.


 

завантаження...
WordPress: 23.04MB | MySQL:26 | 0,477sec