Казка: Зайчик-переможець

     Зранку Зайчик виглянув у двір і першою, кого він побачив, була Білочка. Звірята з Білочкою приятелювали. І Зайчик теж. Але сьогодні… Він подивився на Білочку – і його серце закалатало, хвостик затремтів від страху. На Білочці сьогодні була шапочка з червоним хрестиком, білосніжний фартушок, а збоку висіла сумка з літерами. Це означало, що сьогодні всім звірятам робитимуть щеплення.

    Білочка була лікарем. Вона могла дуже швидко дістатися будь-кого, навіть коли взимку були великі кучугури снігу і важко було пересуватись по лісу, Білочка спритно стрибала з гілки на гілку, з дерева на дерево. Тому вона своєчасно могла допомогти хворому чи зробити щеплення здоровому звіряткові.

    Зайчик розумів, що щеплення робити треба, щоб потім не захворіти. Але він все одно боявся.

    «Добре їжачкові, – думав він, – Чох-Чох сміливий і завжди іде першим на щеплення. Ще й примовляє: «Я зовсім не боюся уколів»

    Зайчику дуже хотілося бути таким, як Чох-Чох. Але як?!

    Від страху він вирішив сховатися від Білочки; стрибнув під ялинку і вона накрила його своїми великими лапами-гілками. Сидить Зайчик тихо-тихо. Коли Щось зашелестіло у траві, біля ялинки зупинився Чох-Чох. Він почав якось дивно поводити, їжачок сильно напружував, стискав лапки, заплющував очі, наче піднімав щось дуже важке. І казав: «Це я так дуже боюся!» А потім раптово розтискав лапки та починав повільно дихати і казати:

    – Тікай від мене, страх! Я нічого не боюся! Зайчик від подиву аж почав голосно гикати!

    – Я, Чох-Чох, і не знав, що ти теж боїшся. Всі вважають тебе сміливим.

    – А я і є сміливий. Бо сміливий не той, хто не боїться, – відповідає їжачок, а той, хто може перемоги свій страх.

    – Навіщо ти напружував лапки та все тіло?

    – Бо страх живе тільки у напруженому тілі, а якщо розслабитись, то страх швидко покидає тебе, бо йому більше ніде жити. А ще страх дуже боїться сміливих слів. Тому я і казав:

    – Я нічого не боюся!

    – Я теж так хочу! – із заздрістю прошепотів Зайчик, Ну, біжи швиденько, шукай Білочку і спробуй зробити, як я, – порадив Чох-Чох.

    Зайчик напружив лапки, сильно заплющив очі, потім зняв з себе напруження, розслабився.

    – Тікай від мене, страх! Я нічого не боюсь!

    І побіг шукати Білочку, щоб першим зробити щеплення.    

    Не той сміливий, хто не боїться, а той, хто долає свій страх.

завантаження...
WordPress: 22.83MB | MySQL:26 | 0,313sec