Казка: Як живеться з тобою

    Антон з сумом дивився у вікно. Як весело було дітям у дворі! За ніч нападало стільки снігу! І тепер можна скільки завгодно ліпити з нього що завгодно!

    Тетянка з сусіднього під’їзду та її подружка Оленка старанно ліпити невеличкого сніговита. А хлопці…! У Антона аж дух перехопило від заздрощів. Хлопці зліпили цілу снігову фортецю і тепер захищали її від штурму неприятеля.

    Сніжки летіли з одного боку в інший. Почервонілі обличчя, веселий галас, ще й сіре кудлате цуценя Клаптик дзвінко гавкало, бігало між «вояками» і намагалося зловити сніжки.

    «Ну коли вже ця моя хвороба закінчиться?» – зітхав Антошка.

    Як би він зараз швидко бігав з усіма і влучно поцілював сніжкою у «суперника».

    «Чому так вийшло?» – гірко думає Антон.

    – Треба прислухатись до свого тіла, що воно тобі каже, – часто каже мама.

    – Хіба моє тіло вміє розмовляти? – дивується Антон.

    Настав вечір, а потім ніч. І наснився Антону сон, наче він навчився розуміти мову свого тіла і почав з ним розмовляти.

    – Чому ти часто зраджуєш мені? Коли хочеться погуляти з друзями, через тебе доводиться сидіти вдома! Що я зробив тобі?

    – Ні, – відповідає тіло, – це мені погано живеться з тобою. Ти зовсім не хочеш чути мене. Ти чуєш тільки свої бажання. Ти нехтуєш моїми потребами. Так друзі не роблять.

    Антон розгубився, коли почув таке.

    – Я справді не знаю, що тобі подобається, а що ні. Скажи мені про це.     

    – Добре, слухай! Мені погано, коли ти їси багато тістечок та цукерок. Якщо їх багато, я ще можу потерпіти. Або ж коли ти випиваєш цілу пляшку солодкої газованої води, треба знати міру. Ще мені погано, коли ти довго сидиш перед телевізором чи комп’ютером, особливо ввечері. А потім уранці ти прокидаєшся кволим і тобі погано, бо погано мені.

    – А ось що мені подобається, пожвавішало тіло, – це коли ти їси борщик, кашку, п’єш молоко або гризеш морквинку, яблучко! А ще, коли гуляєш на свіжому повітрі, займаєшся спортом. Люблю, коли ти спокійний та сміливий, і не подобається, коли ти сваришся з кимось, нервуєш. У таких випадках мені стає погано з тобою.

    – Я зрозумів, чому я захворів, – замислено сказав Антон, – тобі, мабуть, не сподобалось, що коли я набігався і впрів, то випив повну чашку холодної води.

    – Ось бачиш, ти починаєш розуміти мою мову. Дякую тобі за це. Я теж намагатимусь не підводити тебе.

    Антон уранці прокинувся, згадав свій сон і попросив маму:

    – Допоможеш мені добре вивчити мову мого тіла?

    Дорослі все ж таки знають більше.

завантаження...
WordPress: 22.88MB | MySQL:26 | 0,801sec