Казка: Відважний листочок

    Квіточка росла на підвіконні. Вона була дуже красива, незвичайна. У неї зовсім не було зелених листочків, як у герані чи алое. Вони також росли на підвіконні.

    Коли дивишся на цю незвичайну квітку, здається, що це зграйка гарних метеликів сіла на кущ. Пелюстки в цих «метеликів» були кольору стиглої вишні. Дуже гарна квітка!

    Та ось одного разу, поливаючи квітку, господиня трохи відхилила кілька ніжних стеблин і… о жах! За мить увесь цей кущик з «метеликами» вже лежав на підвіконні,

    – Бідолашна квітка, – зітхнули герань та алое.

    Та господиня не розгубилася. Вона розділила квітку на три невеликих кущика й посадила їх у маленькі пластмасові стаканчики.

    Через деякий час загинула квіточка у першому стаканчику. Затремтіли два інших кущики:

    – А що ж буде з нами?

    Квіточка у другому стаканчику заплакала:

    – Все! Вже ніхто нам не допоможе. Ми теж загинемо!

    Тут відгукнувся листочок з третього стаканчика (у нього було надламане стебельце, тому він не міг стояти рівно і трохи схилявся до підвіконня). Він обурився:

    – Не треба так думати! Треба боротися за своє життя, щоб не плакати, краще думай, що невдовзі настане весна! Тепле сонечко засяє – і в нас з’явиться ще багато братиків-листочків.

    – Як ти можеш так казати? – продовжувала плакати квіточка з другого стаканчика. – Поглянь на себе: невеличкий протяг нахилить тебе, і твоє стебельце зовсім зламається. Навіщо витрачати останні сили?

    І квіточка у відчаї хилилась донизу.

    А вранці господиня побачила, що зів’яла квіточка і у другому стаканчику. Тут уже захвилювалась квіточка з третього стаканчика.

    – Не бійтеся! – каже своїм братам Відважний Листочок, – бачите, що робиться з тими, хто тільки плаче та боїться? Треба триматися з усіх сил!

    Листочок навіть спробував вище підняти свою голівку, але покалічене стебельце заважало йому це зробити.

    – Ось бачиш, не можеш навіть голови підвести, а кажеш, що можна вижити! – відгукнулись листочки й нахилили свої голівки навіть нижче,

ніж Відважний Листочок.

    Ось і все! Листочок залишився сам у своєму стаканчику. Іноді і його охоплював відчай, але він знову і знову казав собі:    

    – Ні, я не підкорюся! Я дочекаюся сонечка й тепла.

    І хоча стебельце його залишалося кривим, його сила міцніла й бажання випрямитися ставало щоразу більшим.

    Настала зима. Іноді вітер так сильно дув у вікно, що листочок тремтів від холоду. А зима така довга!

    – Я не піддамся! Я вистою! – шепотів сам собі листочок.

    Навіть господиня вже не вірила, що цей одинак-бідолаха виживе, іноді навіть забувала полити його.

    Та ось настала весна і одного чудового дня сонечко щедро полило на Листочок своє тепло. Нарешті він відігрівся! Відважний Листочок майже забув, яке воно, тепло. Душа його заспівала. Листочок потягнувся до сонця, вище підвів свою голівку і аж заблищав на сонечку.

    – Оце так! – здивувалась господиня, коли побачила, яким сильним виявився Листочок, Вона підсунула його до самого скла, полила та розпушила землю біля його стебельця.

    Листочок від такої поваги та любові до себе почав швидше рости, набиратися сил.

    А через деякий час поряд з його стебельцем з’явилося ще кілька маленьких листочків – метеликів.

    Незабаром на підвіконні стояв, як і раніше, великий чудовий кущ з «метеликами» на ньому. А збоку, трохи схиливши до підвіконня своє стебельце, радів життю Відважний Листочок.

завантаження...
WordPress: 22.86MB | MySQL:26 | 0,317sec