КАТЕРИНА

КАТЕРИНА

Кохайтеся, чорнобриві,

Та не з москалями,

Бо москалі — чужі люде,

Роблять лихо з вами.

 

Не слухала Катерина

Ні батька, ні неньки,

Полюбила москалика,

Як знало серденько.

Полюбила молодого,

В садочок ходила,

Поки себе, свою долю

Там занапастила.

 

Не дві ночі карі очі

Любо цілувала,

Поки слава на все село

Недобрая стала.

Прийшли вісті недобрії –

В поход затрубили.

Пішов москаль в Туреччину

Катрусю накрили.

Незчулася, та й байдуже,

Що коса покрита:

За милого, як співати,

Любо й потужити.

Обіцявся чорнобривий,

Коли не загине,

Обіцявся вернутися.

Тойді Катерина

Буде собі московкою,

Забудеться горе;

А поки що, нехай люде

Що хотять говорять.

Не журиться Катерина —

Вмиється сльозою,

Возьме відра, опівночі –

Піде за водою,

Щоб вороги не бачили;

Прийде до криниці,

Стане собі під калину,

Заспіває Гриця.

Виспівує, вимовляє,

Аж калина плаче.

Вернулася — і раденька,

Що ніхто не бачив.

Виглядає Катерина…

Минуло півроку;

Занудило коло серця,

Закололо в боку.

Нездужає Катерина,

Ледве-ледве дише…

Вичуняла та в запічку

Дитину колише.

А жіночки лихо дзвонять,

Матері глузують,

Що москалі вертаються

Та в неї ночують:

„В тебе дочка чорнобрива,

Та ще й не єдина,

А муштрує у запічку

Московського сина.

Чорнобривого придбала…

Мабуть, сама вчила…”

Катерино, серце моє!

Лишенько з тобою!

Де ти, в світі подінешся

З малим сиротою?

Хто спитає, привітає

Без милого в світі?

Пішла б в садок поплакати,

Так дивляться люде.

Зайде сонце — Катерина

По садочку ходить,

На рученьках носить сина,

Очиці поводить:

„Отут з муштри виглядала,

Отут розмовляла,

А там… а там… сину, сину!” —

Та й не доказала.”

 

Сидить батько кінець стола,

На руки схилився;

Не дивиться на світ божий:

Тяжко зажурився.

Коло його стара мати

Сидить на ослоні,

За сльозами ледве-ледве

Вимовляє доні:

„Що весілля, доню моя?

А де ж твоя пара?

Де світилки з друженьками,

Старости, бояре?

Проклятий час-годинонька,

Що ти народилась!

Якби знала, до схід сонця

Була б утопила…

Здалась тоді б ти гадині,

Тепер — москалеві…

Доню моя, доню моя,

Цвіте мій рожевий!

Як ягодку, як пташечку,

Кохала, ростила

На лишенько… Доню моя,

Що ти наробила?..

Оддячила!.. Іди ж, шукай

У Москві свекрухи.

Не слухала моїх річей,

То її послухай.

 

Пішла селом,

Плаче Катерина;

На голові хустиночка,

На руках дитина.

Вийшла з села — серце мліє;

Назад подивилась,

Покивала головою

Та й заголосила.

Як тополя, стала в полі

При битій дорозі;

Як роса та до схід сонця,

Покапали сльози.

Сіло сонце, з-за діброви

Небо червоніє;

Утерлася, повернулась,

Пішла… тілько мріє.

 

За Києвом та за Дніпром,

Попід темним гаєм,

Ідуть шляхом чумаченьки,

Пугача співають.

Іде шляхом молодиця,

Мусить бути, з прощі.

Чого ж сумна, невесела,

Заплакані очі?

У латаній свитиночці,

На плечах торбина,

В руці ціпок, а на другій

Заснула дитина.

Зустрілася з чумаками,

Закрила дитину,

Питається: „Люде добрі,

Де шлях в Московщину?”

„В саму Москву, Христа ради,

Дайте на дорогу!”

Бере шага, аж труситься:

Тяжко його брати!..

Та й навіщо?.. А дитина?

Вона ж його мати!

Заплакала, пішла шляхом,

В Броварях спочила

Та синові за гіркого

Медяник купила.

 

Реве, свище заверюха.

По лісу завило;

Як те море, біле поле

Снігом покотилось.

Вийшов з хати карбівничий,

Щоб ліс оглядіти,

Та де тобі! таке лихо,

Що не видно й світа.

„Еге, бачу, яка фуга!

Цур же йому з лісом!

Піти в хату… Що там таке?

От їх достобіса!

Недобра їх розносила,

Мов справді за ділом.

Ничипоре! дивись лишень,

Які побілілі!”

„Що, москалі?.. Де москалі?”

„Що ти? схаменися!”

„Де москалі, лебедики?”

”Та он, подивися”.

Полетіла Катерина

І не одяглася.

„Мабуть, добре Московщина

В тямку їй далася!

Бо уночі тілько й знає,

Що москаля кличе”.

Через пеньки, заметами

Летить, ледве дише,

Боса стала серед шляху,

Втерлась рукавами.

А москалі їй назустріч,

Як один, верхами.

„Лихо моє! доле моя!”

До їх… коли гляне —

Попереду старший їде.

„Любий мій Іване!

Серце моє коханеє!

Де ти так барився?”

Та до його… за стремена…

А він подивився,

Та шпорами коня в боки.

Чого ж утікаєш?

Хіба забув Катерину?

Хіба не пізнаєш?

Подивися, мій голубе,

Подивись на мене

Я Катруся твоя люба.

Нащо рвеш стремена?”

А він коня поганяє,

Нібито й не бачить.

„Дура, отвяжися!

Возьмите прочь безумную!”

„Боже мій! Іване!

І ти мене покидаєш?

А ти ж присягався!”

„Возьмите прочь! Что ж вы стали?”

„Кого? мене взяти?

Мій батечку, мій братику!

Хоч ти не цурайся!

Наймичкою тобі стану…

З другою кохайся…

З цілим світом… Я забуду,

Що колись кохалась,

Що од тебе сина мала,

Покриткою стала…

Покинь мене, забудь мене,

Та не кидай сина.

Не покинеш?.. Серце моє,

Не втікай од мене…

Я винесу тобі сина”.

Кинула стремена,

Та в хатину. Вертається,

Несе йому сина.

 

Несповита, заплакана

Сердешна дитина.

„Осьде воно, подивися!

Де ж ти? заховався?

Утік!, нема!.. Сина, сина

Батько одцурався!

 

Гріхом тебе на світ божий

Мати породила;

Виростай же на сміх людям! —

На шлях положила. —

Оставайся шукать батька,

А я вже шукала”.

Та в ліс з шляху, як навісна!

А дитя осталось,

Плаче, бідне…

 

Та в яр… біжить… серед ставу

Мовчки опинилась.

„Прийми, Боже, мою душу,

А ти — моє тіло!”

Шубовсть в воду!..

Попід льодом

Геть загуркотіло


800 слів                                           Т.Г.Шевченко


І варіант

 

1. Кого полюбила Катерина?

а) українця;                                         в) кріпака;

б) москаля;                                          г) гусара.

2. За що осуджували героїню односельчани?

а) за брехню;                                       в) за любов до чужинця;

б) за багатство;                          г) за крадіжки.

3. Скільки часу виглядала Катерина свого коханого?

а) рік;                                          в) 5 років;

б) 2 тижні;                                  г) 6 місяців.

4. Чому батьки вигнали дівчину з дому?

а) через вагітність;                     в) через погане ставлення до батьків;

б) через сварку;                         г) через небажання навчатися.

5. З яким деревом порівнює автор Катерину?

а) дубом;                                    в) липою;

б) вербою;                                  г) тополею.

6. Куди йшла дівчина з дитиною?

а) у Київ;                                    в) до Харкова;

б) у Москву;                              г) у Петербург.

7. Кого кличе кожної ночі Катерина?

а) москаля Івана;                       в) москаля Володимира;

б) москаля Петра;                      г) москаля Миколу.

8. Що показала дівчина при зустрічі з коханим?

а) маленьку донечку;                 в) свою хату;

б) сина;                                       г) доньку і сина.

 


 

9. Встановіть відповідність:

1. „Катерина” Т.Шевченка а) роман;                   б) повість;

в) поема;                            г) новела.

2. Чиї слова:

„Що весілля, доню моя?

А де ж твоя пара?”

а) мати;                     б) батько;

в) сусідка;                 г) подружка.

3. Катерина співає пісню а) „Несе Галя воду”

б) „Їхав козак містом”;

в) „Ой не ходи Грицю”;

г) „Віють вітри, віють буйні”.

4. Коханий Катерини Іван був: а) козаком;                б) чумаком;

в) москалем;              г) турком.

 

10. Тлумачення слова „занапастити” є в рядку:

а) принести комусь шкоду;

б) зробити чиєсь життя нещасливим, нестерпним;

в) мати звичку приносити комусь нещастя;

г) відноситися до когось з неповагою.

11. Головна думка автора подана у рядку:

а) „Від нерозділеного кохання – лише горе.”

б) „Кохати треба вміти.”

в) „Кохайтеся чорноброві, та не з москалями.”

г) „В коханні треба слухатися старших.”

12. Метафора є у реченні:

а) „Сидить батько кінець стола, на руки схилився”

б) „Вийшов з хати карбівничий, щоб ліс оглядіти…”

в) „Гріхом тебе на світ божий мати породила;

Виростай же на сміх людям!”

г) „Виспівує, вимовляє, аж калина плаче!”


 

ІІ варіант

 

1. Т.Шевченко написав:

а) „Жовтий князь”;                              в) „Роксолана”;

б) „Катерина”;                                    г)„Сто тисяч”

2. Кого автор закликав не любити?

а) козаків:                                            в) москалів;

б) водіїв;                                              г) жебраків.

3. „Не слухала Катерина…”:

а) ні сестру, ні брата;                          в) бабусю;

б) ні сестру, ні батька;                       г) ні батька, ні неньки.

4. Що пообіцяв Катерині коханий?

а) повернутися;                                   в) забрати з собою;

б) одружитися;                                    г) познайомити з батьками.

5. Як жителі села називали дитину героїні?

а) позашлюбним сином;                     в) безбатченком;

б) московським сином;                       г) милою дитиною.

6. Виганяючи Катерину з дому, батьки сказали її розшукати…:

а) коханого Івана;                               в) козацьке військо;

б) друзів;                                             г) свекруху.

7. „В Броварах спочила

Та синові за гіркого

… купила.”

Що купила мати своєму синові?

а) одяг;                                                          в) медяник;

б) хліб;                                                 г) іграшку.

8.Яким словом Катерина називає москалів?

а) зрадниками;                                    в) захисниками;

б) лебедики;                                         г) невдахами.

 


 

9. Встановіть відповідність:

1. Головна героїня твору а) Маруся;                 б) Галя;

в) Катерина;               г) Настя

2. Син Катерини став: а) сиротою;                б) поетом;

в) багатієм;                г) хорошим господарем

3. Іван був… а) українцем;             б) білорусом;

в) росіянином;           г) англійцем.

4 „Катерина” Т.Шевченка написана… а) білим віршем;        б) прозою;

в)віршем;                   г) і прозою, і віршем

 

10. Тлумачення слова „чумак” подано в рядку:

а) торговець антикваріату;

б) торговець, котрий возив муку на продаж;

в) Візник і торговець, котрий перевозив на волах сіль, рибу, хліб для продажу;

г) візник і торговець хутряних виробів.

11. Метафора є в реченні:


а) „Реве, свище завірюха.

По лісу завило…”

б) „Попід темним гаєм

Ідуть шляхом козаченьки…”

в) „В руці ціпок, а на другій

Заснула дитина.”

г) „Доню моя,  доню моя,

Цвіте мій рожевий!”

 

12. Пунктуаційну помилку допущено в реченні:


а) „Мій батечку, мій братику!

Хоч ти не цурайся!”

б) „Покинь мене, забудь мене,

Та не кидай сина!”

в) „Не вертайся дитя моє

З далекого краю…”

г) „Що весілля, доню моя?

А де ж твоя пара?”

 

 

 

ЗАВАНТАЖИТИ

Для скачування файлів необхідно або Зареєструватись

КАТЕРИНА (26.1 KiB, Завантажень: 0)

завантаження...
WordPress: 22.9MB | MySQL:26 | 0,321sec