Йод – диригент роботи людського організму

Тема. Йод – диригент роботи людського організму

Мета: розглянути вміст Йоду в щитовидній залозі та в продуктах харчування;

охарактеризувати плив тироксину на обмін речовин і нервову систему;

пояснити необхідність для людини Йоду та його надходження в організм;

зробити висновки про введення натрій йодиду в кухонну сіль, як метод

йодної профілактики; розвивати логічне мислення, вміння порівнювати й

узагальнювати вивчений матеріал; виховувати позитивне ставлення до

збереження власного здоров’я.

Обладнання: періодична система хімічних елементів Д. Менделєєва, схема

«Джерела надходження Йоду»

Девіз: Всі ми живемо, радіємо,

           Всі прекрасно розуміємо,

           Що життя – це лише мить.

           Тож, умій його цінить …

Хід заняття

І. Організаційний етап. (Вправа «Очікування»)

Для того щоб дізнатися, з якими намірами учні прийшли на заняття. Роздаються шаблони: «Зірка» (на ній записати свої сподівання та очікування від заняття), «Годинник» (на ньому зазначте, чи не жаль часу на сьогоднішнє  заняття).

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Більшість українців проживають у місцях, де нестача цього елемента відчувається дуже різко.

Значна частина території України (Тернопільська, Львівська, Закарпатська, Волинська, Рівненська, Чернівецька, Івано-Франківська, північні райони Чернігівської,гірські райони Криму) має недостатній вміст елементу в ґрунті, воді, місцевих продуктах харчування.

Про який елемент іде мова?

ІІІ. Актуалізація опорних знань. (Вправа «Інтелектуальна розминка»)

Вчитель ставить запитання. (Наприклад)

  1. Охарактеризуйте Іод за положення у періодичній системі та будовою атома?
  2. Які властивості проявляє йод?

ІV. Оголошення теми і мети заняття.

V. Вивчення нового матеріалу. (Вправа «Ажурна пилка»)

Клас ділитися на 4 «домашніх» групи. (5 хв)

Завдання для домашніх груп.

Група 1. Історики. (Історія вивчення дефіциту Іоду)

    Група 2. Медики. (Вміст Іоду в організмі людини. Йододефіцитні хвороби.

Ознаки йододефіциту.)

 Група 3. Дієтологи. (Джерела надходження Іоду в організм людини. Вміст Іоду

у продуктах харчування. Профілактика йододефіцитних

хвороб.)

Після опрацювання інформації, формуються нові групи, по одному представнику від «домашньої» групи. Де діляться засвоєною інформацією.

Після завершення роботи учням пропонується повернуться «додому» і поділитися інформацією, отриманою в «експертній» групі, з членами своєї «домашньої» групи.

VІ. Узагальнення та систематизація знань. (Фронтальна бесіда)

Запитання

  1. Яка добова потреба в Іоді організму?
  2. Скільки Іоду міститься в людському організмі?
  3. Де накопичується Іод  в організмі людини?
  4. Як впливає тироксин на обмін речовин і нервову систему?
  5. До чого призводить нестача Іоду?
  6. Як Іод потрапляє в організм людини?
  7. В яких продуктах міститься найбільша кількість Іоду?
  8. Які джерела надходження Іоду в організм людини?
  9. Найважливіший метод йодної профілактики?
  10.  Чи впливає рівень матеріального забезпечення людини на здатність захворіти на йододефіцитні хвороби?

VІІ. Підведення підсумків.

1. Підбиття результатів виконання вправи «Очікування»

Якщо очікування не виправдались на 75%, зніміть «Зірку».

Якщо марно витратили час, не знімаєте «Годинник».

2. Притча про реак­цію добра

Учений Гмайнер багато років тому від­крив так звану ланцюгову реакцію

до­бра. Саме вона показана всьому світу, що відносно невеликі зрушення при­звели до багатьох звершень; що окре­мі люди, об’єднані не державою, не партіями, а лише єдиним почуттям власної відповідальності за себе, за своє життя та здоров’я, здоров’я своїх дітей, близьких та друзів, у змозі по­будувати новий здоровий світ! Тож побажаймо одне одному здоров’я та знань, що допоможуть нам не тільки зберегти, але й примножити його!

VІІІ. Домашнє завдання.

За бажанням зробити тест. (Див. додаток 9)

Додаток 1

Історія вивчення дефіциту Іоду

Історія проблеми нестачі Іоду в організмі людини налічує майже таку ж кількість тися­чоліть, як і власне історія люд­ства.

Уперте зоб і пов’язана з ним хвороба кретинізму була виявле­на ще задовго до нашої ери, за часів давніх Китаю та Індії. Найстаріше зображення зобу зна­ходили на буддиських фресках ІІІ—II ст. до н. е. в Пакистані. Згадки про зоб зустрічаються та­кож у творах античних авторів. Так, під час завоювання Галлії Юлій Цезар помітив у представ­ників місцевого населення озна­ки зобу.

Найдавніше зображення зобу в європейських джерелах дато­вано 1215 р. Рукописну книгу з цим зображенням було знайдено в абатстві цистеріанців неподалік міста Грац в Штірії (Австрія), розташованого в Альпах. Дуже по­казово, що на цьому малюнку лю­дина з ендемічним зобом тримає в руці так званий «скіпетр дурня», котрий в епоху Середньовіччя був ознакою слабкого розуму.

Перший науковий опис зобу і пов’язаного з ним кретинізму знаходимо в Енциклопедії Дені Дідро (754 p.). Тоді ж уперше з’я­вилося і слово «кретин», яке тоді означало «людина зі слабким ро­зумом, глуха й потворна, із зо­бом, який звисає до пояса». В епоху Просвітництва також впер­ше було описано щитовидну за­лозу (англійський вчений Томас Вартон), але її функції тодішній науці ще не була відома.

Перші спроби подолати про­блему ендемічного зобу датовано початком XIX ст. В історичних джерелах зафіксовано накази На­полеона щодо дослідження зобу, адже саме він уперше помітив, що хворі на зоб новобранці з гірських регіонів є не придатни­ми до військової служби через недостатній рівень розумового розвитку і вади слуху.

У ці ж часи здійснювалися перші спроби пов’язати на­явність зобу з дефіцитом Йоду в організмі людини. В 1820 р. було рекомендовано препарати Йоду для лікування зобу. Але ці реко­мендації не сприймалися серйоз­но аж до 1896 p., коли вчені впер­ше знайшли Йод в тканинах щи­товидної залози. Та йодотерапію було піддано критиці, адже цей препарат у людей, які його вживали, викликав токсикоз з ве­ликою кількістю побічних наслідків: серцево-судинні пору­шення, ядуха тощо.

Лише на початку XX ст. з’яви­лася ідея профілактики зобу та контролю за його поширенням. Тоді було вперше здійснено спро­бу використовувати йодовану сіль для профілактики зобу в Швейцарії. Зоб і кретинізм були дуже поширеними хворобами в цій країні через її географічне положення у гірських районах Альп, де природні джерела Йоду або мізерні, або зовсім відсутні. Результати застосування йодова­ної солі вразили спостерігачів: на період з 1925 до 1947 pp. питома вага юнаків, не придатних до військової служби через зоб і кретинізм, зменшилась з 31 до 1 особи на 1000 рекрутів. Крім того, наукові дослідження 1966 p., які було проведено серед населення Папуа Нової Гвінеї, підтвердили, що нестача Йоду в організмі жінки під час вагіт­ності є основною причиною кретинізму новонародженої ди­тини.

На підставі цих досліджень у 1981 р. австралійський учений Безіл Хетцель сформував понят­тя про хвороби, пов¢язані з дефі­цитом Йоду, Він довів, що дефі­цит цього елемента виявляється не тільки у наявності зобу. Йододефіцит загрожує організму в цілому, негативно впливає на роз­виток дитини в період вагітності матері, а також на новонародже­не немовля. При цьому мозок є органом, що найбільшою мірою піддається негативному впливу йододефіциту. В цей же час став остаточно зрозумілим той факт, що так званою групою ризику щодо хвороб, пов’язаних з йододефіцитом, є досить істотна частка людства, а самі ці хворо­би є найсерйознішою медико-соціальною проблемою.

Додаток 2

Вміст Іоду в організмі людини

За все своє життя людина вживає приблизно 5-6г чистого йоду, тобто всього лише одну чайну ложку! Важливо, щоб кількість була рівномірно розподілена протягом усього життя. Добова потреба в Іоді складає всього лише 100-200 мікрограмів.

В організмі дорослої людини міститься 20-50 мг Іоду, половина якого сконцентрована у щитовидній залозі. Остання має властивість засвоювати йод з крові та концентрувати його. Вміст його в тканині залози у 25 разів. Близько 2/3 йоду виділяється з організму нерками, решта йоду з кров’ю надходить у щитоподібну залозу.

Основна фізіологічна роль Іоду полягає в утворенні гормонів щитовидної залози: тироксину, трийодотирозину. Ці гормони виконують складну багатогранну дію, а саме:

–       посилюють окисні процеси (окиснення та основний обмін), контролюють теплопродукцію;

–       впливають на психічний стан організму та опір його несприятливим факторам довкілля;

–       впливають на фізичний та психічний розвиток, диференціювання і формування тканин;

–       регулюють функції центральної нервової системи, впливають на діяльність серцево-судинної системи та печінки;

–       впливають на водно-сольовий обмін, обмін білків, ліпідів, вуглеводів, посилюють метаболічні процеси в організмі, підвищують споживання кисню тканинами.

Додаток 3

Нестача гормонів щитовидної залози

Нестача гормонів щитовидної залози

Призводить

до погіршення діяльності

нервової системи

Уповільнення психічного розвитку
Слабкість, утомлюваність
Депресія, нервозність
Погіршення пам’яті, інтелектуального розвитку
Оніміння кінцівок

Призводить

до погіршення діяльності

серцево-судинної

та дихальної систем

Серцева аритмія
Гіпертонія або гіпотонія
Набряклість
Ядуха
Зниження імунітету

Призводить до погіршення діяльності обміну речовин та шлунково-кишкового тракту

Алергія
Негативна чутливість до холоду
Сухість або набряклість шкіри
Ламкість нігтів
Ожиріння

Впливає на репродуктивну систему

Безпліддя
Викидні

Впливає на фізичний розвиток

Уповільнення фізичного розвитку
Уповільнений ріст кісток
Затримка росту

Ендемічний зоб

 Додаток 4

Йододефіцитні хвороби

Найпоширенішою йододефіцитною хворобою є зоб.

Зоб – зміни тканин та елементів щитоподібної залози, які не пов’язані із запальними процесами, крововиливами, утворенням злоякісних пухлин, але супроводжуються функціональними розладами в організмі. Дифузійний зоб виникає при порушенні функцій ендокринної системи та нервово гуморальних розладах.

Ендемічний зоб – збільшення щитоподібної залози – поширений у регіонах зі зниженим вмістом Іоду в ґрунті, питній воді та харчових продуктах.

Кретинізм – також одне з найпоширеніших йододефіцитних захворювань. він являє собою тяжкий наслідок недостатньої кількості тиреотропного гормону в крові, що розвивається під час внутрішньоутробного розвитку чи ново народження. основними ознаками кретинізму є глухонімота. косоокість, розумова відсталість, порушення розвитку і функцій опорно-рухової системи.

 

Додаток 5

Ознаки йододефіциту

Емоційні: дратівливість, при­гнічений настрій, сонливість, в’ялість, погіршення пам’яті та уваги, зниження інтелекту, поява частого головного болю через підвищення внутрішньочерепно­го тиску.

Кардіологічні: атеросклероз, стійкий до лікування дієтами і ліками, аритмія, при якій вживан­ня спеціальних препаратів не дає відчутного і довготривалого ефек­ту, підвищення діастолічного тис­ку через набряки судинних стінок.

Анемічні: зниження рівня гемо­глобіну в крові, при якому ліку­вання препаратами заліза не дає очікуваного результату.

Імунодефіциті: часті інфек­ційні та простудні захворюван­ня, ослаблення імунітету вини­кають навіть при незначному зниженні функції щитоподібної залози.

Остеохондрозні: м’язові болі в руках, грудний або поперековий радикуліт, при яких традиційне лікування неефективне.

Набрякові: набряки навколо очей, при яких систематичне вживання сечогінних препаратів по­гіршує стан, формуючи за­лежність від них.

Бронхо-легеневі: набряк дихаль­них шляхів, що призводить до хро­нічного бронхіту.

Гінекологічні: порушення мен­струальної функції і циклу, без­пліддя, мастопатія, подразнення і тріщини сосків.

Додаток 6

Схема. Джерела надходження Іоду в організм людини

 Додаток 7

Вміст Іоду у продуктах харчування

Продукт Вміст Іоду, мкг на 100г їстивноїчастини продукту
Гречана кроку

5,1

Горох

5,1

Квасоля

12,1

Соя

8,1

Вівсяні пластівці “Геркулес”

6,0

Макаронні вироби

3,0

Картопля

5,0

Морква

3,0

Салат

8,0

Буряк

4,0

Томати

73,0

Перець червоний солодкий

3,0

Цибуля ріпчаста

3,0

Баклажани

2,0

Капуста білокачанна

3,0

Редиска

8,0

Часник

9,0

Шампінькони

18,0

Огірки грунтові

3,0

Сливи

8,0

Вишні

2,0

Яблука

2,0

Виноград

8,0

Персики

2,0

Помаранчі

3,1

Ягоди

7,0

Мед

2,0

Фундук

0,2

Мигдаль

2,0

Волоський горіх

3,1

Молоко коровяче

9,3

Молоко козяче

2,0

Кефір

30,0

Йогурт

9,0

Вершки

9,0

Сметана

7,0

Молоко сухе цільне

120,0

Яловина

7,2

Свинина

6,6

Телятина

13,0

Печінка теляча

6,8

Хлібобулочні вироби

6,4

Борошно

3,0

Кукурудза

6,1

Овес

7,5

Ячмінь

8,9

Рис

2,3

Серце теляче

7,3

Печінка свиняча

13,1

М’ясо куряче та качине

20,0

Яйця курячі

23,0

Жовток яйця

5,0

Хек

110,0

Окунь морський

130,0

Тріска

263,0

Креветки

110,0

Горбуша

50,0

Камбала

50,0

Кета

50,0

Лемонема

50,0

Минтай

150,0

Мойва

50,0

Путасу

135,0

Салака

50,0

Сардина

35,0

Скумбрія

45,0

Судак

5,0

Сом, щука

5,0

 

Додаток 8

Профілактика йододефіцитних хвороб

Використання іодованої солі є найбільш універсальним мето­дом профілактики хвороб, пов’язаних з іододефіцитом.

Сіль — це єдиний мінерал, який до­дається в їжу безпосередньо, без спе­ціальної хімічної обробки. Вибір саме солі як «носія» іоду зумовлений тим, що вона використовується всіма про­шарками суспільства, незалежно від соціального й економічного статусу особистості.

Іодована сіль показана всім без ви­нятку мешканцям регіонів, де існує природний дефіцит іоду й надходжен­ня його з їжею та водою є недостат­нім. До того ж, це не ліки, а продукт харчування, придбати який можна не в аптеці за рецептом, а у звичайному магазині. Існує реактив для виявлен­ня іоду в солі (Recheck). Проведемо дослід з виявлення іоду в солі.

Додаток 9

Кожен третій з нас страждає від нестачі Іоду в організмі. Причина – у харчуванні, нерегулярності на нашому столі морських продуктів, цього життєво необхідного елемента. Дуже важливо зрозуміти, що іододефіцит – це не захворювання, а передумова захворювання. Є багато людей, які вважають, що проблема йододефіциту їх не стосується. Насправді це стосується кожного. Німецькі фахівці розробили тест. Результати «самодіагностики» можуть бути тільки сигналом для хвилювання та приводом звернутися до лікаря.

Тест

  1. 1.  Чи відчуваєте ви таке відчуття, немовби у вас  ком у горлі?
  2. 2.  Чи страждав хто-небудь з ваших батьків захворюваннями щитовидної залози?
  3. 3.  Чи збільшилася ваша вага за останній час?
  4. 4.  Чи зменшилася ваша вага за останній час?
  5. 5.  Чи збільшився ваш апетит?
  6. 6.  Чи став ваш апетит меншим?
  7. 7.  Чи не помічали ви, що стали більше та частіше потіти?
  8. 8.  Чи змерзаєте ви останнім часом, навіть коли тепло?
  9. 9.  Останнім часом у вас гарячі руки?

10. Останнім часом руки та ноги постійно холодні?

11. Вами часто оволодіває смутне хвилювання?

12. З’явилася сонливість, уповільненість, постійна втомлюваність, чого раніше не було?

13. Часто стала охоплювати незрозуміла «дріж»?

14.  Чи став частішим останнім часом пульс у стані спокою?

15. Ваша шкіра стала більш сухою?

16. Чи став більшим об’ємом ваш стул?

17. Чи стали ви страждати від запорів?

Якщо дано шість чи більше позитивних відповідей, то скоріше ви належите до людей, які відчувають дефіцит Іоду.

ЗАВАНТАЖИТИ

Для скачування файлів необхідно або Зареєструватись

Konspekt HEVOL (9) (49.6 KiB, Завантажень: 5)

ЗАВАНТАЖИТИ

Для скачування файлів необхідно або Зареєструватись

Презентація ХЕВОЛ (9) (214.5 KiB, Завантажень: 4)

ЗАВАНТАЖИТИ

Для скачування файлів необхідно або Зареєструватись

Для учнів (9) (42.7 KiB, Завантажень: 4)

завантаження...
WordPress: 22.96MB | MySQL:26 | 0,334sec