ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ КНИГИ

Мета : розкрити значення книги як найважливішого засобу людського пізнання, впливу, її роль у людському житті; ознайомити з історією книгодрукування, найдавнішими та сучасними бібліотеками; професією бібліотекар; формувати читацьку самостійність; розвивати усне й писемне мовлення.

Обладнання: Виставка книг «Книга – джерело знань», мультимедійна презентація.

Книга – мій прекрасний квітник, в якому

Розпускаються бутони троянд.

Книга – мій сад, який приносить

Сто тисяч різноманітних плодів.

Книга – моє червневе небо, що посилає

З краплини мов із мушлі.

Копальня моя багата, в якій срібла і

Золота безліч, – книга!

( Садик )

Бібліотекар: Отож , сьогодні ми будемо говорити про книги. Ми довідаємося про історію виникнення книги, про першу друковану книгу, її першодрукаря, про професію-бібліотекар, розвиток книгодрукування в Україні. « Книги мають здатність безсмертя. Вони найдовговічніші плоди людської діяльності,» – писав англійський письменник Самюел Смайлс.

Існує невеличка казка, в якій підкреслюється вагомість книги, що несе у собі мудрість поколінь.

( інсценізація казки «Казка про книжку і газету» Лії Вест )

Казкар: Якось у домі з’явилась нова газета. Її поклали поряд зі старою книжкою. Газета вгледілася і почала розмову з книжкою.

Газета: – яка ти стара, пошарпана…

Казкар: Книжка у відповідь нічого не сказала. Та газета не вгавала.

Газета: – А я новенька, тільки-но віддрукована. На мене всі чекають, поспішають дізнатися останні новини.

Казкар: Книжка мовчала. Але через деякий час усі в домі прочитали газету і викинули її геть. А стару книжку читають і перечитують ще і сьогодні, бо в ній зібрано багатовікову мудрість людську.

Бібліотекар: Так, серед усіх джерел інформації книга завжди буде займати чільне місце. Що таке книга? Чи задумувався хто над цими словами? Упродовж усього життя ми неодноразово звертаємось до книги. Але такою, як зараз, книга була не завжди. У минулому в неї було багато прообразів.

У стародавні часи на землі не було книжок, бо люди не вміли їх робити. А потреба записувати, передавати іншим свої знання, відомості виникла давно.

Отож, сторінками найдавніших книжок ставали камені, стінки печер. Записи замінювали малюнки. Наприклад, якщо потрібно було розповісти про полювання – малювали диких звірів, людські фігурки зі списом, спрямованим

на дичину. Згодом люди додумались писати на глиняних табличках, які потім сушили і випалювали на вогні. Пізніше на кам’яних плитах почали з’являтися надписи – ієрогліфи- найстаріші зображувально-образні знаки єгипетського письма.

З часом виникло найбільш просте письмо – буквене, а приблизно з ХІІ ст. до н.е. з’явився перший алфавіт, який належав фінікійцям. На його основі був сформований візантійський ( грецький ) алфавіт. Винайдення слов’янської азбуки пов’язано з буквеною системою, яку ми називаємо кирилицею.

Подорожуючи країнами, букви з каміння переходили на папірус, з папірусу – на воскову дощечку, з воскової дощечки – на пергамент або бересту, з пергаменту – на папір. Книги з тонкої козячої чи телячої шкіри були зручні, легкі. Першу таку книжку зробили в Малій Азії, у стародавньому місті Пергамі. Тому папір із шкіри й називали пергаментом. Але ці книги були дуже дорогими. Зразки рукописних книг, зроблених на пергаменті, ви можете побачити в Музеї книги, що знаходиться на території Києво-Печерської Лаври. Саме на пергаменті писав літопис Нестор – літописець.

Книги на сухих стеблах папірусу – болотяної рослини з берегів річки Нілу, придумали стародавні єгиптяни ( ІІІ тис. до н.е. ). Відтоді з’явилася книжки, а краще сказати – сувої з папірусу. Писати на папірусних сувоях було зручно, але через кілька років такі книги ламалися і розпадалися. І лише у ХІІІ столітті в Європі навчилися виготовляти папір, схожий на той, яким ми користуємося сьогодні.

В античному світі й у середні віки книги розмножували шляхом переписування. Першим способом множинного репродукування книги була ксилографія ( гравюра на дереві ). Першою друкованою книгою вважають тексти, відтворені ксилографічним шляхом у Кореї в період з 704 до 751 року. Друкарство виникло на Далекому Сході в ХІ столітті.

У Європі друкарство почало поширюватися в середині ХУ століття, коли Іоанн Гутенберг усередині ХУ століття в м. Майнус у Німеччині надрукував так звану 42 – рядкову Біблію – перше багатооб’ємне друковане видання в Європі, визнане шедевром раннього друку. Датою народження друкарського верстату був 1440 рік.

У нашій країні книжка ще за часів Київської Русі була у великій пошані. Київський князь Володимир Святославович відкривав школи, спеціальні майстерні, де переписували книги. А за часів князівства Ярослава Мудрого у Києві, при Софійському соборі було засновано першу на Київській Русі бібліотеку.

Учень: З «Повісті минулих літ» ми дізнаємось: «… любив Ярослав книги, читав їх часто, і вдень, і вночі. І зібрав літописців багато, і перекладали вони з грецького на слов’янське письмо. Написали вони книг велику силу, ними повчаються віруючі люди, тішаться плодами глибокої мудрості. Начебто один хтось зорав землю, а другий посіяв, а інші жнуть і споживають багату поживу. Велику користь мають люди від навчання книжного…».

Сторінка: 1 2
завантаження...
WordPress: 22.93MB | MySQL:26 | 0,350sec