Історія створення (обговорення) Конституції України 1991 – 1994 р

Тема: Історія створення (обговорення) Конституції України 1991 – 1994 р.

Обговорення повноважень гілок влади – основний зміст обговорення. Новий проект Конституції 1994 р.

Мета:охарактеризувати особливості конституційного процесу в Україні крізь призму державотворчих перетворень 1991 – 1994 р.; визначити основні проблеми на шляху прийняття Основного Закону держави; розвивати в учнів логічне та історичне мислення; формувати історичну свідомість учнів і критичне осмислення історичних подій; виховувати в учнів правову культуру, патріотизм, толерантність, ідеали демократії.

Тип заняття: комбінований

Обладнання: карта «Україна незалежна», атлас,

Конституція України.

Основні поняття і терміни: конституція,

конституційний процес, конституційний договір.

 

Епіграф: Ніхто не збудує держави, коли ми самі її не збудуємо.

В’ячеслав Липинський

Хід заняття

І. Організаційний момент уроку

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

Учитель. Проголошення Верховною Радою України 16 липня 1990 р. Декларації про державний суверенітет України та схвалення 24 серпня 1991 р. Акта проголошення незалежності України, створило умови для радикальних демократичних перетворень у нашому суспільстві і державі. Водночас відійшли у небуття колишні загальносоюзні державні органи й організації та численні недемократичні інститути. Поряд із змінами в організації держави і суспільства і завдяки їм відбуваються зміни у правовій системі в цілому. За роки, що минули після цього, нашою державою пройдено не простий шлях. Розбудовувати державу в складних соціально-економічних умовах при постійній нестабільності, значних суперечностях між законодавчою і виконавчою владами, відсутності нової Конституції та деяких інших негативних факторах – справа не з легких.

Видатною подією сучасної історії нашого народу і українського державотворення склав день проголошення Конституції. Пригадайте коли було прийнято Конституцію України?

ІІІ. Актуалізація опорних знань.

Учитель пропонує учням заслухати та обговорити повідомлення учнів «Процес українського державотворення. Здобутки та прорахунки»

Можливий варіант відповіді. Проголошення незалежності стало своєрідною точкою відліку нового етапу історії України, поклало початок перехідному періоду, суть якого — у переході на якісно вищий рівень суспільного розвитку: у політичній сфері — від тоталітаризму до демократії; в економічній — від командної до ринкової економіки; у соціальній — від людини-гвинтика до активного творця власної долі; в гуманітарній — від класових до загальнолюдських цінностей; у міжнародній — від об’єкта до суб’єкта геополітики. Тобто, в цілому має бути здійснено перехід від становища «уламка імперії» — до власної державності, від формальної незалежності — до реального суверенітету.

Але українське суспільство було недостатньо підготовлене до державотворчого процесу. Рішуча відмова від існуючого до серпня 1991 р. зразка суспільного розвитку в умовах відсутності науково обґрунтованої моделі побудови незалежної держави зумовили на перших порах втрату орієнтирів, розгубленість, розчарування, а внаслідок цього — тривалий «урочистий марш на місці» на роздоріжжі реформ.

Суспільні перетворення в Україні почалися за вкрай низького рівня політичної та економічної культури мислення. У суспільній свідомості домінуючими були настрої невдоволення, викликані наслідками брежнєвського періоду і невдачами перебудови. На час проголошення республікою незалежності в суспільній свідомості ще не встигло сформуватися і закріпитися усвідомлення масштабу нових завдань, більшість населення не визначила чітко свого місця в процесі державотворення.

ІV. Вивчення нового матеріалу

  1. 1.                Підготовка нової Конституції України

Проголошення Верховною Радою України 16 липня 1990 р. Декларації про державний суверенітет України та схвалення 24 серпня 1991 р. Акта проголошення незалежності України, створило умови для радикальних демократичних перетворень у нашому суспільстві і державі. Змінилась організація державної влади – відбувся поділ її на законодавчу, виконавчу і судову. Виникли нові інститути, властиві суверенній демократичній правовій державі, зокрема інститути президентства, конституційної юрисдикції, та ін. Почалось становлення сучасного українського парламентаризму й правосуддя та цілісної системи органів виконавчої влади.

Підготовка і прийняття нової Конституції України має тривалий конституційний процес, який складається з декількох етапів, які будуть розкриті далі.

24 жовтня 1990 р. Верховна Рада прийняла постанову “Про Комісію по розробці нової Конституції Української РСР”, за якою цій комісії було доручено створити робочі групи по підготовці окремих розділів проекту Конституції, залучивши до них провідних вчених і фахівців з відповідних галузей знань. Перед Президією Верховної Ради було поставлене завдання внести на розгляд сесії Верховної Ради в грудні 1990 р. Концепцію нової Конституції.

1 листопада 1990 р. на першому засіданні Комісії по розробці нової Конституції, яке вів тодішній Голова Верховної Ради Л. Кравчук, було наголошено, що новий Основний Закон на конституційному рівні закріпить основні положення Декларації про державний суверенітет України, стане надійним фундаментом розбудови суверенної правової держави.

Для оперативного вирішення питань, пов’язаних із розробкою нової Конституції і підготовкою її загальної Концепції, на засіданні було створено і затверджено робочу групу. До її складу увійшли народні депутати, провідні вчені країни. Перед робочою групою було поставлено завдання відобразити в Концепції нової Конституції вузлові питання щодо майбутнього державного устрою республіки, її назви, політичної, економічної та виборчої систем, громадянства, правового становища людини, державної і національної символіки, адміністративно-територіального устрою тощо. Також було затверджено план роботи Конституційної комісії, в якому визначено строки підготовки Концепції нової Конституції, її розгляду в комісії, Президії Верховної Ради і на сесії Верховної Ради.

  1. 2.     Проект Концепції нової Конституції України

4 грудня 1990 р. відбулося чергове засідання Конституційної комісії Верховної Ради, на якому було розглянуто проект Концепції нової Конституції України, розроблений робочою групою Конституційної комісії.

Відповідно до Концепції Конституція мала грунтуватися на Декларації про державний суверенітет України, розвивати і конкретизувати її положення. Україна, зокрема, визначалася як суверенна держава, суть якої – становлення влади народу. Повновладдя народу мало здійснюватися на основі Конституції як безпосередньо, так і через депутатів, обраних до Верховної Ради України, а також через Ради місцевого самоврядування.

Передбачалося також створити при Верховній Раді інститут парламентського уповноваженого з питань захисту прав людини. Всі ці новели відображено у новій Конституції України.

Наступне засідання Конституційної комісії відбулось у лютому 1991 р., на якому обговорювався проект Концепції нової Конституції з урахуванням зауважень і пропозицій, що були висловлені в порядку попереднього ознайомлення депутатами, вченими-юристами та іншими фахівцями. Голова цієї комісії Л. Кравчук у своєму виступі зазначив, що час надзвичайно складний, політична обстановка в СРСР і республіці загострена і постійно змінюється. Нещодавно було прийнято закон про відновлення Кримської АРСР, активно йде робота по підготовці Союзного договору, на політичній арені з’являються нові партії. Всі ці фактори тією чи іншою мірою стримують прийняття нової Конституції України.

Слід зазначити, що у ході обговорення Концепції виявилися різні підходи до окремих її положень. Зокрема, активно дебатувалися питання про назву нашої держави (Україна, Республіка Україна, Українська радянська республіка), про форму державного правління (президентська або парламентська), про структуру Верховної Ради (одно – чи двопалатна), про місце і призначення прокуратури, Рад народних депутатів у системі органів державної влади, про необхідність відмови від імперативних депутатських мандатів і переходу до вільних та інші.

З метою широкої і всебічної апробації розробленого проекту Концепції нової Конституції Президія Верховної Ради Української РСР прийняла постанову від 18 березня 1991 р. “Про проведення республіканської конференції на тему “Концепція і принципи нової Конституції Української РСР”. Конференція, яка відбулася 18 – 20 квітня 1991 р., виробила ряд цікавих і конкретних рекомендацій.

22 травня 1991 р. Верховна Рада розглянула Концепцію нової Конституції України і доручила Комісії по розробці нової Конституції доопрацювати її і урахуванням обговорення і винести її на схвалення Верховної Ради, яке відбулося 19 червня 1991 р.

Слід зазначити, що зміст Концепції нової Конституції України зводився до визначення загальнометодологічних принципів самої Концепції, а також структури Конституції

Характеризуючи структуру проекту Конституції України, слід зазначити, то він складався з преамбули і дев’яти розділів і наступними назвами: розділ перший “Засади конституційного ладу”, розділ другий “Права людини і громадянина”, розділ третій “Громадянське суспільство і держава”, розділ четвертий “Територіальний устрій”, розділ п’ятий “Державний лад”, розділ шостий “Кримська Автономна Радянська Соціалістична Республіка”, розділ сьомий “Національна безпека”, розділ восьмий “Охорона Конституції”, розділ дев’ятий “Порядок змін і доповнень Конституції і конституційних законів”.

Відповідно до схваленої Концепції 1 липня 1992 р Верховною Радою України був розглянутий проект нової Конституції нашої держави. Було прийняте рішення винести його на всенародне обговорення. За декілька місяців до комісії надійшло майже п”ятдесят тисяч зауважень і пропозицій.

8 жовтня 1993 року Верховна Рада прийняла постанову, відповідно до якої проект нової Конституції мав бути доопрацьований за результатами всенародного обговорення та обговорення у Верховній Раді. Остаточний варіант проекту нової Конституції України, доопрацьований Конституційною комісією, був датований 26 жовтня 1993 р. Таким чином, саме в цей день практично завершився перший етан конституційного процесу в Україні.

  1. 3.     Відновлення другого етапу прийняття нової Конституції

Конституційний процес в Україні відновився, а точніше вступив у свій другий етап лише 20 вересня 1994 р., коли Верховна Рада своєю постановою визначила чисельний склад (у кількості 40 осіб) Комісії з опрацювання проекту нової Конституції України. Очолили комісію на правах співголів Голова Верховної Ради України О. Мороз і Президент України Л. Кучма. До складу комісії Верховна Рада і Президент делегували по 15 членів: Верховна Рада Автономної Республіки Крим – 1; судові установи і Генеральна прокуратура – 7. Слід зазначити, що члени Конституційної комісії від Верховної Ради визначалися депутатськими групами (фракціями) за пропорційним принципом. Таким чином, склад Конституційної комісії віддзеркалював різні гілки державної влади. Верховна Рада 10 листопада 1994 р. затвердила повний склад Конституційної комісії, яким і був підготовлений проект нової Конституції України

Цілком зрозумію, що затримка з розробкою і з прийняттям нової Конституції України негативно відбивалася на стані в суспільстві і державі, гальмувала економічні, політичні і державно-правові реформи.   Продовжувався економічний спад, знижувався рівень життя людей, загострювалась політична ситуація, зростала криміналізація в суспільстві.

Ці та інші фактори обумовили розробку і укладення Конституційного Договору між Верховною Радою України та Президентом України “Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування на період до прийняття нової Конституції України”, який було підписано 8 червня 1995 р.

У той же час необхідно було продовжувати роботу над проектом нової Конституції. Україна залишилася єдиною із держав колишньою Союзу РСР, в якій не була прийнята Конституція як головний юридичний атрибут її державності, своєрідний “паспорт держави”.

З метою прискорення процесу доопрацювання наявних матеріалів, вивчення і узагальнення підготовлених альтернативних проектів нової Конституції (а їх було до десяти) розпорядженням Співголів Конституційної комісії – Президента України і Голови Верховної Ради України від 19 червня 1995 р. було створено робочу групу Конституційної комісії.

В результаті опрацювання матеріалів, які були передані до цієї групи, було підготовлено проект Конституції України.11 березня 1996 р він був схвалений Конституційною комісією, а 20 березня внесений на розгляд до Верховної Ради. Практично відбувся публічний акт передачі розробленого і схваленого проекту нової Конституції у Верховну Раду разом із зауваженнями і доповненнями членів Конституційної комісії для подальшої роботи над ним. Після розгляду цих матеріалів і з метою подальшого доопрацювання проекту Конституції Постановою Верховної Ради України від 5 травня 1996 р була створена Тимчасова спеціальна комісія.

Проект нової Конституції, зрештою, був ще раз доопрацьований і винесений на розгляд Верховної Ради.28 червня 1996 р. нова Конституція України голосами 315 народних депутатів була прийнята.

Прийняття Основного Закону нашої держави – це визначна подія в її історії, у житті її народу. Завершився тривалий і надзвичайно складний конституційний процес, і розпочався якісно новий етан у розвитку суспільства і держави.

  1. 4.     Історичне значення прийняття нової Конституції України для розвитку нашого суспільства.

Прийняття п’ятою сесією Верховної Ради України 28 червня 1996р. Конституції України стало найважливішою історичною подією в житті українського народу після проголошення 24 серпня 1991 р. всенародним голосуванням Акта проголошення незалежності України. Тим самим було завершено процес становлення України як суверенної держави, яка має свій Основний Закон.

Чому саме у суспільстві й державі такого великого значення набуває конституція, чому саме її прийняття обумовлені становлення держави, її належність до сім’ї цивілізованих демократичних країн, активізація міжнародних відносин?

Насамперед прийняття конституції свідчить про досягнення державою певної стабільності у суспільстві. Адже саме цей процес, як правило, зумовлюється переходом суспільства від одного якісного стану до іншого, зокрема, як це відбувається в Україні – результатом зміни суспільного устрою стало формування громадянського суспільства і демократичної, соціальної, правової держави.

Ці, так би мовити, історичні передумови прийняття конституції не вичерпують усіх аргументів щодо її значення як основного закону. Найбільш вагомим аргументом є сам зміст конституції, ті важливі положення і норми, які в ній закріплено.

Так, Конституція України закріплює основи її суспільного і державного устрою, визначає напрями розвитку суспільства і держави, основи організації та діяльності державних органів, а також органів місцевого самоврядування, встановлює конституційні гарантії здійснення прав та свобод людини і громадянина, спрямовує розвиток державної та самоврядної форм народовладдя.

Відповідно до сутності конституції будь-якої держави у процесі її аналізу завжди виникає ряд питань, зокрема: чи є та або інша конституція конституцією саме держави, а не суспільства; яким є спрямування конституції – це політичний чи правовий акт; закріплює конституція лише норми існуючі, чи містить і програмні положення?

Розглядати Конституцію України лише як правовий акт було б не зовсім правильно. Вона є надзвичайно важливим політико-правовим документом довгострокової дії, яким збагатилася наша держава, підвалинами не лише сучасних, а і майбутніх перетворень у суспільстві, основою його консолідації.

Конституція закріплює в Україні засади державної політики, спрямованої перш за все на забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя. Вона заклала серйозні підвалини для розвитку і зміцнення демократичної, соціальної і правової держави, в якій людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Через зміст Конституції проводиться надзвичайно цінна і гуманна ідея про те, що саме держава функціонує для людини, відповідає перед нею за свою діяльність, а не навпаки. І це є головним її обов’язком. Ми вже сьогодні усвідомлюємо, що інакше і не повинно бути. Адже Український народ є джерелом влади, яку він реалізує через відповідні органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Тому держава з її апаратом повинна служити, перш за все, своєму народові.

До речі, на конституційному рівні закріплене положення про те, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову. Причому органи законодавчої, виконавчої та судової влади є незалежні і здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до Законів України. Тут хотілося б звернутися до історії законотворення в Україні і згадати відомий документ “Пакти і Конституція законів та вольностей Війська Запорізького”, написаний ще гетьманом Війська Запорізького Пилипом Орликом і прийнятий 5 квітня 1710 р. На думку як вітчизняних так і зарубіжних фахівців, це була перша європейська конституція у сучасному її розумінні. І це справді так. Адже в ній уже на той час було скріплено й реалізовано ідею поділу державної влади на законодавчу, виконавчу та судову. Пройшло майже триста років і знову це положення відтворене у нашій новій Конституції,

Конституційною основою зовнішньої політики України є забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права, основним джерелом яких є міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Як визначено Конституцією (ст.9), ці договори є частиною національного законодавства України. Вступ до Ради Європи, активна співпраця з країнами СНД, з ОБСЄ, Європейським Союзом, Північно-Атлантичною Асамблеєю та іншими міжнародними організаціями, і окремими державами вимагає приведення національного законодавства України у відповідність з нормами міжнародною права.

Прийняття Конституції, яка увібрала в себе світовий досвід державотворення, зафіксувала основи міжнародною співробітництва, є першим і серйозним кроком на цьому шляху. Тому цілком зрозумілим є те, що міжнародне співтовариство визнало важливість прийняття Основного Закону нашої держави.

Крім політичного значення нова Конституція України має надзвичайно велику юридичну цінність як правовий акт. Перш за все це Основний Закон держави, який мас найвищу юридичну силу. Всі закони та інші нормативно-правові акти приймаються на ії основі повинні відповідати їй. А це значить, що Конституція є основним джерелом нашого законодавства, розрахованим на тривалий період.

Таким чином, нову Конституцію слід розглядати як основу подальшого розвитку законодавства і правової системи у цілому. Уже перший аналіз її змісту дає підстави зробити висновок про необхідність підготовки і виконання широкої програми законодавчих робіт, пов”язаних з прийняттям абсолютно нових законів, які випливають із Конституції, і внесенням змін до чинних законів. В Інституті законодавства Верховної Ради розроблений поки що попередній, орієнтовний перелік законодавчих актів, необхідність прийняття та зміни яких випливають із змісту нової Конституції.

 

V. Узагальнення та систематизація знань.

Робота в групах за опорним планом з використання хронологічної таблиці.

Визначення  основних етапів конституційного процесу.

Орієнтовні відповіді учнів

У конституційному процесі можна виділити такі етапи:

v Жовтень 1990 р. – утворення Конституційної комісії;

v Червень 1991 р. – схвалення Верховною Радою концепції нової Конституції України;

v Липень 1992 р. – винесення на всенародне обговорення офіційного проекту Конституції України;

v Жовтень 1993 р. – подання до Верховної ради України  доопрацьованого проекту Конституції України;

v Листопад 1994 р. – утворення нової Конституційної комісії (очолювали Л. Кучма та О. Мороз);

v 8 червня 1995 р. – прийняття Конституційного договору між Верховною Радою України та Президентом України;

v 20 березня 1996 р. – проект нової Конституції України передано Верховній Раді України;

v 28 червня 1996 р. – прийняття Верховною Радою України нової Конституції України;

VІ. Підбиття підсумків уроку

Учитель. Прийняття Конституції України стало важливим кроком на шляху розгортання державотворчих процесів, розбудови демократичної правової держави, заклавши міцні підвалини для подальшого розвитку законодавства і правової системи України.

Утім, після прийняття Конституції  конституційний процес не припинився. У 2000 – 2003 рр. активно обговорювалися пропозиції про внесення змін і доповнень до Конституції.

VІІ. Домашнє завдання.

  1. Оформити та проаналізувати таблицю «Основні етапи конституційного процесу в Україні»
  2. Використовуючи матеріали з офіційного сайту ЦВК та інших порталів підготувати повідомлення по темі «Політичні події в Україні 1991 – 1993рр.»

¨     Група А – «Перегрупування партійно – політичних сил»

¨     Група Б – «Нові політичні партії»

завантаження...
WordPress: 22.9MB | MySQL:26 | 0,388sec