Інсценізація української народної казки «Коза – дереза»

Тема. Інсценізація української народної казки «Коза – дереза».

Мета. Вчити дітей самостійно займатися театральною діяльністю.

Розвивати акторські здібності.

Хід заняття

Дійові особи: ведуча, Дід, Баба, дочки: Килинка, Горпинка, Коза, Зайчик, Ведмідь, Лисичка, Рак, Вовк, Краплинки, Квіточки.

Ведуча. Жив на світі старий дід

З бабою немало літ.

І було в них дві дочки

Наче в полі квіточки.

Горпинка. Я — Горпинка, не ледача

І ніколи я не плачу.

Дуже люблю працювати,

Бабі й Діду помагати.

Килинка. Я — Килинка, менша дочка,

Працювать люблю в садочку.

Квіточок скрізь насаджаю —

Бабі й Діду догоджаю.

Ведуча. Якось Дід зібрався зранку,

Чоботи вдягнув і шапку,

Узяв гроші на товар,

Та й поїхав на базар.

Там недовго він ходив

І козу собі купив.

Дуже радісний потому

Повертався він додому.

Тут хмаринка налетіла,

Дощик з неба відпустила.

1-ша Краплинка. Ми — Краплинки,

Ми — дивинки,

З неба весело летим

І дерева, і травинки

Зараз ми розвеселим.

2-га Краплинка.

Закружляєм у танку,

Пісню заспіваєм,

Хай у нашому садочку

Дощик накрапає.

Танок Краплинок.

Дід. Гей ви, дочки і Бабуся,

Я вже з ярмарку вернувся.

Вам купив козу гарненьку —

Пасти йдіть її швиденько.

Килинка. Пасти я її піду,

Попасу і приведу.

Ведуча. В ліс козу вона погнала.

Пасла цілий день, не спала,

А в лісі виросло багато квіточок;

Вони всі весело зібралися в танок.

Танок квіточок.

Ведуча. От і вечір надійшов.

Час вертатися прийшов.

Дід стоїть вже на воротях

У червоних сам чоботях,

Кийком підпирається,

У кози питається.

Дід. Кізонько, моя люба,

Кізонько, моя мила,

Чи ти пила?

Чи ти їла?

Коза. Ні, Дідусю, не пила я й не їла.

Тільки бігла через місточок

Та вхопила кленовий листочок,

Тільки бігла через гребельку

Та вхопила водиці крапельку.

Тільки пила, тільки й їла.

Дід (до дочки). Геть із дому, вмить збирайся

Й більше вже не повертайся.

Козу пасти не зуміла,

То й нема до тебе діла.

Горпинка. Пасти я її піду,

Попасу і приведу.

Ведуча. В ліс козу вона погнала.

Пасла цілий день не спала,

А як вечір надійшов,

Час вертатися прийшов.

Дід стоїть вже на воротях

У червоних сам чоботях,

Кийком підпирається,

У кози питається.

Дід. Кізонько, моя люба,

Кізонько, моя мила,

Чи ти пила?

Чи ти їла?

Коза. Ні, дідусю, не пила я й не їла.

Тільки бігла через місточок

Та вхопила кленовий листочок,

Тільки бігла через гребельку

Та вхопила водиці крапельку.

Тільки пила, тільки й їла.

Дід (до дочки). Геть із дому вмить збирайся

Й більше вже не повертайся.

Козу пасти не зуміла,

То й нема до тебе діла.

Баба. Пасти я козу піду,

Попасу і приведу.

Ведуча. Баба в ліс козу погнала,

Пасла цілий день, не спала,

А як вечір надійшов,

Час вертатися прийшов.

Дід стоїть вже на воротях

У червоних сам чоботях,

Кийком підпирається,

У кози питається.

Дід. Кізонько, моя люба,

Кізонько, моя мила,

Чи ти пила?

Чи ти їла?

Коза. Ні, Дідусю, не пила я й не їла.

Тільки бігла через місточок

Та вхопила кленовий листочок,

Тільки бігла через гребельку

Та вхопила водиці крапельку.

Тільки пила, тільки й їла.

Дід (до Баби). Геть із дому вмить збирайся

Й більше вже не повертайся.

Козу пасти не зуміла,

То й нема до тебе діла.

Ведуча. В ліс козу сам Дід погнав.

Пас він цілий день, не спав,

А як вечір надійшов,

Час вертатися прийшов.

Став він гордо на воротях,

У червоних сам чоботях.

Кийком підпирається,

У кози питається.

Дід. Кізонько, моя люба,

Кізонько, моя мила,

Чи ти пила?

Чи ти їла?

Коза. Ні, Дідусю, не пила я й не їла.

Тільки бігла через місточок

Та вхопила кленовий листочок,

Тільки бігла через гребельку

Та вхопила водиці крапельку.

Тільки пила, тільки й їла.

Дід. Он як вмієш ти брехати!

Вигнав я ж усіх із хати.

Ти ж мене так обдурила,

Як же ти отак посміла?

Стій же ти отут, чекай,

Не пручайся й не стрибай!

Я піду ножа гострити,

Шкуру з тебе, щоб спустити.


Коза. Що робити? Як же бути?

Треба перервати пута.

Раз смикну, іще разочок.

Зустрічай мене, лісочок!

Ведуча. Коза пута перервала

І до лісу вмить помчала.

Ось лісочок, ось горбочок,

На узліссі теремочок.

В теремочку Зайчик жив,

По травичку в ліс ходив.

Й поки Зайчика немає,

Хатку цю Коза займає.

Вскочила і, певна річ,

Заховалася на піч.

З печі хитро виглядає,

Зайчика вона чекає.

Ось і він іде з лісочку…

Зайчик. Що це? Хто це в теремочку?

Коза. Я — Коза-дереза,

Півбока луплена,

За три копи куплена.

Тупу-тупу ногами,

Сколю тебе рогами,

Ніжками затопчу,

Хвостиком замету.

Тут тобі й смерть.

Зайчик. Що ж мені тепер робити?

Де я, бідний, буду жити?

Ведуча. Йшов Ведмедик тим лісом

Бачить Зайчик під пеньочком.

Плаче, сльози витирає…

Ведмідь. Хто це Зайця ображає?

Зайчик. Хтось заліз в мою хатинку,

Та й нема мені спочинку.

Що тепер мені робити?

Де я, бідний, буду жити?

Ведмідь. Не сумуй, мій милий друже!

В лісі всіх Ведмідь подужа.

Зараз підемо до хати

Злого звіра виганяти.

Хто сидить там на печі?

Відзовися, не мовчи!

Коза. Я — Коза-дереза,

Півбока луплена,

За три копи куплена.

Тупу-тупу ногами,

Сколю тебе рогами,

Ніжками затопчу,

Хвостиком замету.

Тут тобі й смерть.

Ведмідь. Вибачай мені, мій друже,

Звіра я боюся дуже.

Краще я піду, бувай,

Не сумуй і прощавай.

Ведуча. Вовчик біг собі лісочком.

Бачить — Зайчик під пеньочком.

Плаче, сльози витирає…

Вовк. Хто це Зайця ображає?

Зайчик. Хтось заліз в мою хатинку,

Та й нема мені спочинку.

Що тепер мені робити?

Де я, бідний, буду жити?

Вовк. Не сумуй, мій друже, милий!

Бо у Вовка хватить сили.

Зараз підемо до хати

Злого звіра виганяти.

Хто сидить там на печі?

Відзовися, не мовчи!

Коза. Я — Коза-дереза,

Півбока луплена,

За три копи куплена.

Тупу-тупу ногами,

Сколю тебе рогами,

Ніжками затопчу,

Хвостиком замету.

Тут тобі й смерть.

Вовк. Вибачай мені, мій друже,

Звіра я боюся дуже.

Краще я піду, бувай,

Не сумуй і прощавай.

Ведуча. Йшла Лисичка тим лісочком,

Бачить — Зайчик під пеньочком.

Плаче, сльози витирає…

Лисичка. Хто це Зайця ображає?

Зайчик. Хтось заліз в мою хатинку,

Та й нема мені спочинку.

Що тепер мені робити?

Де я, бідний, буду жити?

Лисичка. Не сумуй, мій милий, друже!

Я — Лисича, хитра дуже.

Зараз підемо до хати

Злого звіра виганяти.

Хто сидить там на печі?

Відзовися, не мовчи!

Коза. Я — Коза-дереза,

Півбока луплена,

За три копи куплена.

Тупу-тупу ногами,

Сколю тебе рогами,

Ніжками затопчу,

Хвостиком замету.

Тут тобі й смерть.

Лисичка. Вибачай мені, мій друже!

Звіра я боюся дуже.

Краще я піду, бувай,

Не сумуй і прощавай.

Ведуча. Лізе Рак собі ліском,

Бачить, Зайчик під пеньком,

Плаче, сльози витирає…

Рак. Хто це Зайця ображає?

Зайчик. Хтось заліз в мою хатинку

І нема мені спочинку.

Що мені тепер робити?

Де я, бідний, буду жити?

Рак. Не сумуй, не побивайся,

Якось буде, що ж, збирайся,

Разом підемо до хати

Злого звіра виганяти.

Зайчик. Де тобі його прогнати?

Гнали вже його із хати

І Ведмідь, і Вовк, і Лиска —

Всі злякалися звіриська.

А то ти, маленький Раче?!

Рак. Зачекай. Нехай побачим.

Хто сидить там на печі?

Відзовися, не мовчи!


Коза. Я — Коза-дереза,

Півбока луплена,

За три копи куплена.

Тупу-тупу ногами,

Сколю тебе рогами,

Ніжками затопчу,

Хвостиком замету.

Тут тобі й смерть.

Ведуча. Лізе-лізе тихо Рак,

Такий собі неборак.

Як добрався він до печі,

То сказав такії речі:

Рак. А я — Рак-неборак,

Як вщипну, то буде знак!


Ведуча. Як вщипне Козу за бік.

Коза з печі тільки скік,

Та як вискочить із хати,

Бігла, що й не наздогнати.

І з тих пір живуть у мирі

Зайчик з Раком — друзі щирі.

От і вся вам, дітки, казка.

Бубликів від мене в’язка.

Всі, хто слухав, молодець!

Ну а казочці кінець.

завантаження...
WordPress: 22.89MB | MySQL:26 | 0,352sec