Інсценізація казки «Дюймовочка»

Тема. Інсценізація казки «Дюймовочка».

Мета. Розвивати інтерес до театралізованої діяльності. Учити дітей
вільно вести себе на сцені.

Ведуча. Жила собі на світі одна жінка.

Була вона добра, лагідна, ласкава.

Але не було в неї нікого, жила вона собі сама.

А одній сумно жити.

От і вирішила жінка посадити квітку в горщику.

Пішла вона і купила ячмінне зернятко.

Жінка. Коли з цього зернятка виросте гарна квітка,

я буду доглядати її,

поливати, поставлю на віконечко і сумними вечорами буду милуватися. Пісня про квіточку

Слова і музика С. Почапської

Зернятко маленьке

Вчора я купила,

В землю у горбочок

Старанно садила.

Приспів:

Рости, рости, виростай,

Сум мій швидше розганяй.

Рости, рости виростай,

Серце мені звеселяй.

Виросте малесенька

Квіточка гарнесенька.

Буду її поливати

І з любов’ю доглядати.

Приспів.

Жінка. О, чудово все звершилось,

Дивна квіточка з’явилась!

Та це ж дівчинка маленька!

Швидше, швидше йди до неньки.

Ой, яка ж ти гарна, ніжна,

Наче квітка білосніжна.

Будеш мені донечкою,

А зватиму тебе… Дюймовочкою.

Спати будеш у горішку,

У росиці мити ніжки.

Ковдра буде із троянди,

А матрацик — із фіалки.

Дюймовочка. Я люблю свою матусю,

я до неї пригорнуся,

Притулю своє я личко до матусиної щічки.

Тобі пісенька від донечки — маленької Дюймовочки.

Жінка. Донечко, ти спать лягай,

У горішку спочивай.

Я ж на базар піду швиденько,

Куплю тобі я щось смачненьке.

Жінка виходить, а Дюймовочка ходить по хаті, наспівуючи пісеньку, позіхає.

Дюймовочка. Забарилася десь мати,

Ой, щось дуже хочу спати.

У росі помию ніжки,

Спати ляжу у горішку.

Ковдра моя із троянди,

А матрацик — із фіалки.

Лягає в горішок, з’являються дві жаби, виконують танок.

Жаба-мати. Дивись, тут дівчинка маленька,

І яка вона гарненька.

Заберемо?

Жаба-син. Заберемо!

Жаба-мати. Украдемо?

Жаба-син. Украдемо!

Жаби переносять горішок з Дюймовочкою на латаття і йдуть.

Дівчинка прокидається.

Дюймовочка. Що це? Де я? Чи це сон?

Як багато тут води!

Як потрапила сюди?

Боже мій, та я ж на річці!

Як далеко до травички!

З’являється Жаба-мати.

Жаба-мати. Ква-ква-ква, рожеві щічки.

Ох, гарнесенька яка!

Підеш за мого синка!

Тільки шкода, що не зелена.

Дюймовочка. Ой, жаби, геть ідіть від мене!

Жаба-мати. Подивись, яка крикуха!

Буду я тобі свекруха.

Будеш жить серед латаття

І носить зелене плаття.

А де ж цей мій синочок?

З’являється Жаба-син, співає.

Пісня Жаби-сина

Слова і музика С. Почапської

Де це те дівча мале?

А яке ж воно худе!

Дуже, мабуть, ти голодна,

Коли заміж йти не згодна.

Ква-ква-ква, ква-ква-ква,

Є у мене смакота.

Аж течуть у мене слинки,

Ква-ква-ква, ква-ква-ква.

Я тобі приніс в дарунок

Черв’ячків великий клунок.

А якщо не хватить духу,

З’їж хоча б маленьку муху.

Ква-ква-ква, ква-ква-ква,

Ах, яка ж тут смакота.

Аж течуть у мене слинки,

Ква-ква-ква, ква-ква-ква.

Жаба-мати. Навіщо зараз тобі ця дівчинка?

Поїж краще, а то ще схуднеш.

Жаба-син. Ква-а-а! Не хочу!

Жаба-мати. Тоді поспи.

Жаба-син. Не хочу!

Жаба-мати. Ну то попрацюй.

Жаба-син. Не хочу! Не хочу! Не хочу!

Жаба-мати. А звідки ти знаєш, що не хочеш, ти ж ніколи не працював?

Жаба-син. Не хочу і все!

Жаба-мати. А одружитися ти хочеш?

Жаба-син. Та вона ж навіть не зелена!

Жаба-мати. Нічого, з нами поживе — позеленіє.

Разом. Обов’язково позеленіє!

Жаба-мати (до Дюймовочки).


Ти поки що тут сиди

І нікуди не ходи.

Принесем тобі жучків

І маленьких черв’ячків.

Жаби виходять. Дюймовочка плаче, з’являється метелик.

Метелик. Дюймовочко, чом ти плачеш?

Чи метелика не бачиш?

Тримай швидше поясок.

Я прив’яжу його до лапки,

Нас наздогнати не зможуть жабки.

Метелик з Дюймовочкою летять. У цей час прилітають жуки, один з них краде Дюимовочку, садить її на пеньок під деревом.

1-й жук. Лізь на дер-р-рево до мене

І ж-ж-живи завж-ж-жди у мене.

Мож-ж-жеш ти на гілку сісти,

І листочки їсти, їсти.

Бачиш, скільки тут листків —

Я їх ще не всі об’їв. Ж-ж-ж.

Дюймовочка (плаче).


Бідний-бідний мій метелик,

Як же він тепер без мене?

1 -й жук. Мені нема до нього діла!

Щоб ще за якогось метелика

В мене голова боліла!

Дюймовочка. Я тепер не маю мами,

Мушу жить поміж жуками.

Пісня-танок жуків

Слова і музика С. Почапської

Цілий день роботу маєм,

Над деревами літаєм,

Смачно листя ми гризем

І жуєм, жуєм, жуєм.

Хрум, хрум, хрум, хрум, хрум, хрум, хрум.

А коли ми не жуємо,

Шлунку відпочить даємо.

Знову ми тоді літаєм,

їжу всі смачну шукаєм.

Хрум, хрум, хрум, хрум, хрум, хрум, хрум.

1 -й жук. Злазь із дерева і з нами

Політай перед жуками.

2-й жук. Подивись, вона страшна,

В неї вусиків нема!

3-й жук. Крил немає, не літає,

В неї лапок тільки дві і щось таке на голові!

4-й жук. Фі, яка бридка, гидка, не потрібна нам така!

1 -й жук. Хоч як мені розлучатись важко,

Але йди жити на ромашку.

Дюймовочка. То жаби мене украли,

То жуки мене прогнали,

Буду жить серед квіток.

їстиму із них медок.

Дме сильний вітер, Дюймовочка щулиться, накривається листочком.

Дюймовочка. Вже не тепло, вже не літо,

Як тепер я маю жити?

Тепле сонечко не гріє,

І холодний вітер віє.

Пісня Дюймовочки

Слова і музика С. Почапської

Холодно, холодно, йде вже зима,

Голодно, голодно, їжі нема.

Ручки замерзли і ніжки мої. 1 Двічі

Де притулитись в холодні ці дні? і

З’являється мишка і лагідно говорить.


Мишка. Ти не плач, моя маленька. Не лякайсь, не жди біди.

Поспішай скоріш, серденько, Прямо, прямо до нори.

Бере Дюймовочку за руку і веде до себе в нірку.


Ось така у мене хатка,

А живу я небагато.

Та зерняток вистачає.

Хто проворний — усе має.

Будеш в норі підмітати,

Сусіду-кроту пісні співати.

Він розумний та сліпий.

Весь достаток буде твій.

Що захочеш, можеш взяти. .

Ото щастя — то вже щастя,

Що старий, сліпий, багатий!

З’являються кроти.

Пісня кротів

Слова і музика С. Почапської


Чорний тато, чорний дід,

Чорний весь кротячий рід.

Чорний світ і чорний дім —

Як мені приємно в нім!

Чорний колір — то єдине,

Бачить, що моя родина.

Геть усі кротячі очі

Бачать тільки темні ночі.

Кріт. Добрий вечір, добрий вечір.

Що я чую із-за печі?

Хто це з вами,

Миш-мадам?

Мишка. Дівчинка маленька,

Та така ж гарненька!

Кріт. Хоч не бачу — чую вухом

! своїм кротячим нюхом.

Чув я всі твої пісні.

Тепер співатимеш мені.

Стань дружиною мені —

Будем ритися в землі!

Мишка. Ну, корися, дівчинко маленька.

Ти із ним сліпеньким будеш багатенька.

Дюймовочка. Що ж мені тепер робити?

Буду із кротом я жити.

Мишка. Чом не радієш, дівчинко маленька?

Чом засмутилось личенько гарненьке?

Дюймовочка (стає на коліна). О, пане Кріт,

одне бажання! Може, це буде вже востаннє.

Тому я гірко дуже плачу,

Що сонечка вже не побачу.

Піду, побуду трохи надворі.

Якщо доведеться жити вже в норі.


Кріт. Гаразд. Йди та не барися,

На світ востаннє подивися.

Кріт і Мишка йдуть, Дюймовочка плаче. З’являється ластівка.

Ластівка. Квіть, квіть, квіть, подружко мила,

Чом ти плачеш, Миші не вгодила?

Дюймовочка. Миша вже мені не мати —

Хоче заміж за крота віддати.

Ластівка. Сідай тоді мені на спину

І не вертайся вже в нору мишину.

Полетимо з тобою ми у край,

Де завжди літо, і життя там — рай!

Відлітають.

Дюймовочка. О, Ластівко, який чудовий край!

Тут завжди літо, і життя тут — рай.

Ой, глянь же, мила, то не комашня!

Здається, то моя рідня!

Ластівка. То ельфи, крихітко моя.

Тут королівство ельфів чарівне.

Біжи до них, вони приймуть тебе.

Ельф-принц. Я вас запрошую до нас

у королівство.

Ми подаруєм квіти і чарівні крильця.

До нас ти швидше завітай

У цей чарівний, дивний край.


Ластівка. Дюймовочко, подружко, прощавай,

Я залишаю цей чарівний край.

Моє гніздечко там, де виросла я —

У рідній Данії настала вже весна.

Ельф-принц. О, люба дівчинко, ти ж нас

Між квітами весняними ти з нами покружляй.

не залишай,

Чуєш, музика луна?

В таночок просить нас вона.

Танок ельфів.

завантаження...
WordPress: 22.89MB | MySQL:26 | 0,395sec