ІННОВАЦІЙНІ ФОРМИ РОБОТИ З УЧНІВСЬКИМ АКТИВОМ ТА ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ

Робота психолога, класного керівника з учнями складна і багатогранна. Про учня, його індивідуальні особливості, здібності, сім’ю можна дізнатися за допомогою методів бесіди та спостереження, аналізу продуктів діяльності. Однак, за словами К. Ушинського, якщо ми хочемо виховувати дитину в усіх відношеннях, ми повинні знати її в усіх відношеннях. Саме тому психологічний супровід навчально-виховного процесу передбачає діагностику, профілактику, корекцію тих рис особистості, які піддаються педагогічному, психологічному впливу.

Матеріал стане у пригоді педагогам, психологам, іншим учасникам навчально-виховного процесу, які хочуть враховувати у своїй роботі вікові особливості розвитку дитини, закономірності формування та функціонування пізнавальних процесів, емоційної, мотиваційної сфери учня. Пропоновані методики, впорядковані автором з різних джерел, переважно економні в часі, посильні і класному керівникові, і вчителю-предметникові й представлені в популярній психолого-педагогічній літературі. Однак до застосування психодіагностичного інструментарію завжди треба підходити обережно, результати, які викликають сумніви, мають бути підтверджені або спростовані фахівцем-психологом.

Матеріали посібника можна використовувати на годинах спілкування, факультативах із психології, виховних годинах тощо.

ТЕХНОЛОГІЯ ВДАЛОГО ВИСТУПУ (9—11 КЛАСИ)

Матеріали для занять із підготовки до іспитів

Якщо ви думаєте, що програєте, то програєте. ” Якщо ви думаєте, що не зможете, то не зможете. Якщо ви хочете, але боїтеся, то не досягнете мети. Якщо ви чекаєте на невдачу, вона прийде до вас. Успіх завжди з тим, хто його прагне. Справжній двобій відбувається у вашому розумі. Якщо ви думаєте про перемогу, то переможете. Повірте в себе, щоб виграти.

Перемога не завжди приходить до найсильнішого чи найспритнішого, але рано чи пізно вона приходить до того, хто повірить у себе.

Під час підготовки та складання будь-якого шкільного іспиту, вступного до ВНЗ чи, приміром, захисту наукової роботи учню потрібні знання з певного предмета. Саме вони є запорукою високої оцінки. Однак важливе значення має і психологічна готовність, тобто вміння грамотно структурувати відповідь, доступно і яскраво “її подавати, володіти собою в екстремальних ситуаціях, гідно виходити зі складного становища. Дехто має такі навички, але все ж таки більшість учнів відчувають непереборний страх перед екзаменатором, іспитом, самою обстановкою, у якій він відбувається. Тому доречно донести до учнів інформацію про те, як вийти з такого становища з найменшими втратами, відпрацювати з ними основні моменти підготовки та проходження цих відповідальних, але неминучих етапів життя.

Багато учнів бажають мати кращу психологічну підготовку до ситуацій, коли тіло починає тремтіти, знання вилітають із голови, хвилювання переборює всі інші емоції. Вміння володіти собою, керувати своїми почуттями в ситуації стресу, не розгубитися у важку хвилину не завадить нікому. А чи можна заздалегідь підготуватися до іспиту, запасаючись не лише багажем знань, а й психологічною готовністю?

У відповідальних ситуаціях, як стверджують психологи, здорове хвилювання потрібне, бо воно збуджує додаткові резерви організму. Починають продукуватися нейрогормони, що активізують механізми саморегуляції, людина відчуває приплив енергії. Однак за надмірної тривожності, схильності до паніки відбуваються протилежні реакції, у мозку починається захисне гальмування. Ось тоді й трапляються казуси: вчив, вчив, а на екзамені все забув. Саме тому всім, а особливо несміливим, слід завчасно навчитися переборювати свій страх. Щоб почуватися впевненіше, психологи розробили поради та рекомендації з підготовки і складання іспиту.

РАЦІОНАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ ПІДГОТОВКИ ДО ІСПИТУ

Діти, які готуються до іспитів, особливо випускники, часто починають кидатися з одних крайнощів у інші. Одні цілодобово вчать матеріал, відмежовуючись від навколишнього світу, ретельно готують шпаргалки і випивають не один літр кави. Інші насолоджуються відпочинком, зрідка гортаючи сторінки підручника і втішаючи себе тим, що, може, пощастить. Насправді ж істина лежить десь посередині, велику роль у підготовці до екзаменів відіграє правильно організований розпорядок роботи та відпочинку. Ось правила, яких потрібно дотримуватися, готуючись до іспиту.

1. Перш ніж починати роботу, усвідом, що ти повинен зробити, скільки це має зайняти часу, наміть порядок роботи.

2. Плануючи графік роботи, пам’ятай, що найвища продуктивність праці настає через 20—30 хв після початку роботи. Найскладніші завдання доцільно виконувати саме в цей час. Простіші й цікавіші — наприкінці. Проте якщо тобі важко, починай роботу з цікавішої.

3. Приготуй усе, що тобі знадобиться для роботи, щоб потім не відволікатися.

4. Намагайся у процесі роботи дотримуватися наміченого графіка.

5. Починай роботу відпочивши. Найкращий відпочинок — 1,5—2-годинний сон або перебування на свіжому повітрі (ігри, прогулянки, спорт). Але не більше, інакше знову втомишся.

6. Першу годину можна працювати без перерви, а далі мають бути 5—10-хвилинні перерви через кожні 40—50 хв напруженої роботи, під час яких можна виконувати фізичні вправи. Не роби відпочинок тривалим, це може знизити працездатність.

7. Виконане завдання прибери зі столу, щоб воно не заважало.

8. Якщо якесь завдання не можеш виконати відразу, не розгублюйся, спробуй повторити через якийсь час.

Правила самоорганізації під час засвоєння і повторення матеріалу

1. Заздалегідь підготуй своє робоче місце так, щоб під час роботи тебе нічого не відволікало (візити товаришів, телефонні дзвінки, телевізор тощо).

2. Сідаючи за роботу, намагайся викинути з голови те, про що думав перед цим. Надто сильні негативні чи позитивні емоції — погані союзники у зосередженні на матеріалі.

3. Стійкість уваги багато в чому залежить від того, наскільки добре ти знаєш матеріал (розуміння значною мірою ґрунтується на знанні попередніх розділів програми). Тому, беручись за вивчення нової теми, спочатку переглянь попередній розділ, конепект. Якщо цей матеріал з якоїсь причини ти взагалі не вивчав, починай з усунення наявних прогалин.

4. Якщо важко зосередитися на навчальному матеріалі, почни конспектувати. Цей процес унеможливлює часте й тривале відволікання уваги. Такий самий ефект має читання вголос. Після того як тобі вдасться зосередитися на ньому, можна повернутися до читання про себе.

5. Читаючи новий матеріал, намагайся глибоко осмислювати його. Але при цьому пам’ятай, що надто сповільнений темп сприяє частому відволіканню.

6. Намагайся чергувати читання з обмірковуванням і переказуванням, розв’язуванням задач, придумуванням власних прикладів. Це запобігає появі монотонності, за якої стійкість уваги знижується. Зміна навчальних предметів під час виконання домашніх завдань також сприяє збереженню стійкої уваги.

7. Контролюй, придушуй мимовільні переключення уваги на сторонні об’єкти, викликані дією як зовнішніх подразників (грюкіт дверей), так і внутрішніх стимулів (уявні асоціації). Усвідомивши, що відбулося мимовільне переключення уваги, намагайся вольовим зусиллям спрямувати її в потрібне русло.

8. Якщо в процесі читання ти зненацька усвідомиш, що на деякий час «відключився», повернися до того місця, на якому це сталося. Визначити його досить легко: весь попередній текст під час повторного читання здаватиметься незнайомим. Обов’язкові повернення не лише забезпечать засвоєння навчального матеріалу, а й сприятимуть підвищенню загальної стійкості уваги.

9. Не забувайте про гігієну розумової праці, нормальне освітлення і температуру, регулярні перерви, під час яких корисно виконати кілька гімнастичних вправ. Психологи радять підвестися, поглянути у вікно, переводячи погляд з ближніх об’єктів на дальні. Якщо ви займаєтеся влітку, дуже корисно зупиняти очі на зелених об’єктах — це врівноважує нервову систему і сприяє відпочинку.

Правила роботи з книжкою

1. Виділяй головне (олівцем роби позначки на полях, підкреслювання тощо): теоретичні положення, приклади, висновки. Вивчення завжди має відбуватися з олівцем у руках. Якщо книжка власна, позначки роблять на її сторінках, якщо взята у знайомого чи бібліотеці, то на спеціальних закладках. Знаком оклику позначають основні думки, знаком питання — незрозумілі положення. Використовують також різні способи підкреслення. Але в жодному разі неприпустимо робити позначки на шкільних підручниках, якими потім користуватимуться інші учні.

2. Стеж за логікою розкриття того чи іншого питання.

3. Поділи матеріал на окремі блоки, визначай ступінь їхньої важливості.

4. Дай критичну оцінку основному змісту вивченого.

5. Зроби висновок: який матеріал використовуватимеш чи не використовуватимеш під час відповіді.

6. Якщо матеріал виявився занадто складним, потрібно ще раз його прочитати і позначити найважчі місця, а потім поділити їх на складові частини й намагатися зрозуміти, у чому причина незнання чи нерозуміння. При цьому доцільно робити нотатки на папері. Іноді на слух матеріал погано сприймається.

7. Щоб повторити вивчене, бажано організувати самоконтроль:

а) усно проговорити;

б) скласти план по пам’яті;

в) зробити висновки (усно, письмово);

г) дібрати приклади чи ілюстрації;

ґ) комусь пояснити чи надати консультативну допомогу.

8. Здобуті знання добре закріплювати на папері у вигляді:

а) конспекту;

б) тез;

в) плану;

г) словникової та термінологічної роботи; ґ) окремих висновків;

д) розрізнених нотаток.

9. Пам’ятай! Засвоївши основні ідеї, не перевантажуй свою пам’ять численними фактами, різними допоміжними даними, особливо несистематизованим матеріалом. Не забувай, що книжка є одним із головних джерел знань.

ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАКОНОМІРНОСТІ ЗАСВОЄННЯ ІНФОРМАЦІЇ

Учня завжди лякає надто великий обсяг матеріалу для вивчення. Інстинктивно він віддаляє «день розплати», і перед самим іспитом перед ним постає величезний масив незасвоєної інформації, який за день і справді важко опрацювати.

Практика засвідчила, що спочатку слід переглянути весь матеріал і поділити його таким чином: якщо треба вивчити 120 питань за чотири дні, то в перші два опрацьовують 70 % усього обсягу, на третій — решту, на четвертий день повторюють засвоєне. При цьому складні теми треба чергувати з простішими — не обов’язково вчити всі питання підряд. Найбільше учнів зазвичай непокоїть матеріал попередніх класів, тому їм слід переглядати старі підручники, щоб освіжити в пам’яті давно пройдений матеріал повною мірою.

Є певні психологічні особливості засвоєння інформації, які мають ураховувати діти та їхні батьки.

1. «Фактор межі» — найкраще запам’ятовується інформація, викладена на початку і наприкінці тексту. Середина зазвичай не затримується в голові, тому особливу увагу слід приділяти саме їй.

2. Повторювати треба не механічно, а вдумливо, зосередившись на змісті. Після «завантаження» 20—ЗО % інформації, якщо її не повторювати, втрачається за перші 10 год. Щоб цього не трапилося, бажано прочитати текст, повторити його двічі, через 20 хв — втретє, через 8—10 год — учетверте, через добу — ще раз. Тільки після цього можна бути впевненим, що інформація надовго «оселилася» в голові дитини.

3. Особливість «упізнавання». Дивлячись на текст, учень відчуває, що колись він усе це вже чув, бачив, отже, витрачати час на це завдання не варто і треба переходити до наступного. Насправді ж він несвідомо сам себе обманює, і якщо не вивчити уважно те, що здавалося таким знайомим, іспит закінчиться сумно. Тож не обманюйте самі себе.

4. Враховувати треба ще й особливість типу сприйняття. Яким чином дитина може все найкраще запам’ятати? Що їй ближче — текст, малюнок, логічна схема, мовленнєве відтворення? Знаючи свої сильні сторони, легше відповідно занотувати головне.

5. Особистий чинник. Спробуйте знайти щось цікаве у найнуднішому матеріалі, проведіть якусь паралель з особистим життям, власним досвідом. Адже цікаве запам’ятовується набагато легше.

Пам’ятай, що ми засвоюємо:

• 10 % того, що читаємо;

• 20 % того, що чуємо;

• ЗО % того, що бачимо;

• 50 % того, що бачимо і чуємо;

• 70 % того, що говоримо;

• 90 % того, що говоримо і робимо.

Додаткові сприятливі чинники

Допомога друга. Батьки часто не дуже задоволені тим, що дитина запрошує до себе друга чи подругу для спільного вивчення питань білетів. Вважається, що в кращому разі вони просто розмовлятимуть не по суті. Насправді ж підготовка до іспиту вдвох має безліч переваг, звісно, якщо поставитися до неї серйозно і сумлінно. Запам’ятайте, що вчити вдвох справді не можна, а ось повторювати, «репетирувати» навіть бажано. Це доцільно робити напередодні екзамену. Можна розподілити теми за інтересами, складністю, ступенем засвоєння: один розповідає те, що другий ще не вивчив. Робити це потрібно треба чітко, детально, з емоційним забарвленням. Таким чином дитина мимоволі запам’ятає матеріал, який колись полінувалася вивчити. Можна проводити репетиції перед дзеркалом і наодинці. Ставте собі запитання, вголос відповідайте, слухайте свою мову.

Шпаргалка. Іноді шпаргалка і справді потрібна. Щоправда, це не означає, що терміново слід робити додаткові кишені на підкладці піджака чи пришивати їх до спідниці. Використання шпаргалок на екзамені часто закінчується ганебним викриттям. Вони потрібні лише тим, хто краще запам’ятовує матеріал під час конспектування. Викладений стисло (у вигляді тез), він краще тримається у голові. Шпаргалки зручно перечитувати перед самим іспитом, а ось брати із собою не слід.

Настрій. Корисно навчитися вгамовувати свої почуття, щоб хоча б зовні почуватися спокійно. Щоб подолати страх, розповідайте самі собі вивчений матеріал, ніби ви відповідаєте перед екзаменатором. Спробуйте уявити складну ситуацію на іспиті й знайти з неї вихід. Ставте самі собі складні запитання і намагайтеся відповісти на них — переживіть свій страх ще до екзамену. Згадайте випадки свого успіху, переживіть їх ще раз, застосовуйте аутогенне тренування. Складіть для себе формули, налаштуйтеся на те, що « в мене все вийде », й повторюйте ці слова перед сном. На іспиті не втрачайте самовладання у важкі моменти. Складіть план своєї відповіді, напишіть вступ для кожного випадку — це теж заспокоює.

Допомога батьків. Батьки часто забороняють своїм дітям перед іспитом займатися спортом, спілкуватися з друзями «не у справі», зачиняють удома, відбирають мобільний, вимикають телевізор, тобто прагнуть оберігати інтелектуальну діяльність свого сина чи доньки від сторонніх впливів. А бажано було б не провокувати конфлікти, не нагнітати і без цього напружену обстановку. Треба емоційно захистити дитину — запросити на спільну поїздку чи прогулянку, поговорити про життя.

Робота над собою. Уявіть, що ви на іспиті, що перед вами строгий екзаменатор, і спровокуйте в собі відповідні емоції. У цей момент повільно і глибоко дихайте. Прорепетируйте відповідь на один із екзаменаційних білетів. Такі вправи треба виконувати щодня. Зняти нервове напруження допомагає дихальна гімнастика: повільно вдихайте повітря, почергово напружуючи м’язи рук, ніг, а потім повільно розслабляйте.

Аутотренінги. За кілька днів до екзамену проводьте прості тренінги, які налаштовують на успішний результат, п’ятнадцять разів промовляйте, навіть не задумуючись над змістом, такі слова: «Я спокійний. Я впевнений у собі. Я знаю предмет. Я добре складу екзамен». Якщо засинаєте над підручником, помасажуйте 5 секунд точку між великим і вказівним пальцями руки, можна розтирати долонями вуха. Допомагає і масаж біологічно активних зон на зовнішньому боці литок на чотири пальці нижче від колін.

Практичні поради до складання іспиту

Знання предмета і вдала побудова відповіді майже завжди забезпечують 100-відсотковий успіх, але не слід недооцінювати й деталі, які мають вирішальне значення, коли шальки терезів коливаються між двома можливими оцінками. Наведемо кілька практичних рекомендацій, розроблених М. Фадєєвим, О. Голушко, які варто взяти на озброєння.

Відповідайте послідовно. Намагайтеся дотримуватися послідовності питань у білеті. У скрутних випадках, коли ви погано знаєте перше питання, почніть відповідь з другого. У жодному разі не просіть дозволу в екзаменатора, не демонструйте свою невпевненість і погане знання першого питання.

Акцентуйте важливі слова. Це надасть вашій мові виразності, чіткості й переконливості. У будь-яку звичайнісіньку фразу можна вкласти стільки значень, скільки в ній слів і більше. Наприклад, запитайте у знайомих, скільки тварин узяв Мойсей у свій ковчег, з наголосом на першому слові, й майже всі відповідатимуть: «По парі». Тоді запитайте, скільки тварин узяв Мойсей у свій ковчег, наголосивши на слові «Мойсей». Більшість відповість, що це був не Мойсей, а Ной. Тобто логічний наголос на головних положеннях вашої відповіді має бути обов’язковим.

Зміняйте темп мовлення. Це надасть виразності вашим словам. Якщо ви хочете підкреслити щось, зменшіть темп.

Змінюйте тональність голосу. Дикція, тембр і сила голосу за своєю природою тісно пов’язані з фізіологічними особливостями людини і залежать від її психічного стану. Ще в «Книжці цікавих історій», написаній Абуль-Фараджем у XIII ст., дано поради, як за голосом дізнатися про риси людини: «Той, хто розмовляє, поступово знижуючи голос, безперечно, чимось глибоко засмучений; той, хто говорить тихо, полохливий, як ягня; той, хто говорить пронизливо і безладно, дурний, як коза».

Найбільше шкодить вашій відповіді монотонність. Вона робить п сірою, викликає в екзаменатора нудьгу й роздратування. Якщо ви помітили, що говорите монотонно, зупиніться на секунду. Намагайтеся не просто викладати матеріал, а розмовляти з екзаменатором. Не допускайте, щоб ваш голос був монотонним. Бернард Шоу казав, що є лише один спосіб написати слово «так» або «ні», але є п’ятдесят способів його вимовити.

Не забувайте про зовнішній вигляд. Акуратний, охайний одяг не тільки піднесе вас в очах екзаменатора, а й надасть більшої впевненості у своїх силах. Коли люди мають гарний вигляд, їм легше досягти успіху або розв’язати складну проблему.

Стежте за мімікою. Якщо ви відповідатимете холодно і недбало, показуючи, яким неприємним є для вас іспит, то й сам екзаменатор почне переживати те саме почуття. Це не означає, звичайно, що ви маєте постійно посміхатися, але привітність і відкритість, те, що вам подобається складати іспит саме цьому викладачеві, — усе це має читатися на вашому обличчі.

Міміка як джерело інформації під час спілкування має набагато більше значення, ніж здається на перший погляд. Є багато описів того, які емоції й почуття передають ті чи інші компоненти міміки. Наприклад, усмішка, що супроводжується піднятими бровами, свідчить про готовність підкоритися, а усмішка з опущеними бровами означає перевагу. Пронизливий погляд без короткочасного заплющення очей у поєднанні з усмішкою тлумачать як погрозу.

Усміхнутися правильно непросто. На думку американських соціологів, 60 % людей не вміють цього робити. У Нью-Йорку ще в 1974 році було відкрито спеціальний інститут, де за 200 доларів США вчать усміхатися за всіма правилами.

Контролюйте свої жести. Вони, як і мова, є зовнішнім виявом вашого внутрішнього стану. Крім того, несуть інформацію про вас і ваші знання. Під час відповіді намагайтеся використовувати тільки природні жести. Перед екзаменом потренуйтеся, примусьте себе, якщо це потрібно, користуватися жестами. Майте на увазі: загальне враження екзаменатора про відповідь формується, зокрема, і на підставі (можливо, й не завжди усвідомлено) вашої жестикуляції.

Відповідайте на запитання. Екзаменатор, який уважно слухає вас, несподівано ставить запитання. Якщо ви не знаєте відповіді, то блискавично переключитися і щось придумати дуже складно. Головне у цьому випадку — не мовчати. Можна звернутися до екзаменатора з кількома запитаннями-уточненнями і таким чином виграти потрібний для обмірковування відповіді час.

Узагальнення відповіді. Відповідь майже закінчено, але саме на цьому етапі дуже багато важить її правильне завершення. Слова, сказані наостанку, як останній штрих на малюнку, можуть зробити її блискучою або бездарною. Тут, звичайно, потрібні узагальнення, проте не слід зводити їх до простого повторення різноманітних положень відповіді — важливим є лише те, що справить на екзаменатора найбільше враження. Тут неприпустимі розмиті формулювання, зайві слова — для викладача має бути зрозумілою кожна деталь вашого висновку. Повинна переважати одна-єдина думка, чітко виділена, викладена яскраво і переконливо. Усе, що ви сказали раніше, має підпорядковуватися основній думці, адже блідий і чіткий фінал відповіді може легко розвіяти справлене на початку добре враження.

Багато учнів, складаючи іспит, наприкінці відповіді наводять хороші, переконливі приклади, але забувають зробити висновки з основних положень і подати їх у яскравій формі. Часто можна почути відповіді, в яких окремі тези не взаємопов’язані, а нашаровуються одна на одну. В результаті замість «ефектної мозаїки» виходить «купа кубиків». Тому радимо під час підготовки до відповіді продумати кілька фінальних фраз або хоча б одну заключну. Важливо також відокремити завершення відповіді від попереднього тексту, наприклад, за Допомогою висловів: «Отже, можна дійти висновку, що…», «Таким чином…», «Підбиваючи підсумки…» тощо.

Є низка умов виходу у фазу завершення відповіді й прийняття екзаменатором рішення про те, на скільки можна оцінити ваші знання:

а) ви успішно відповіли на зауваження і заперечення екзаменатора;

б) ви більше нічого не можете сказати з цього питання;

в) ви зуміли налагодити контакт з екзаменатором і створити сприятливу емоційну атмосферу для завершення іспиту.

Техніка публічного виступу

(захист наукової роботи)

Ще римські оратори говорили, що промова повинна містити:

екзордіум — кілька вступних зауважень щодо теми виступу;

експозиціо — визначення поняття, характеристика обсягу і важливості теми;

каузу — логічні аргументи, що підтверджують правильність судження, прямі дедуктивні докази;

симіле — подібні явища в інших сферах, аналогії;

екземплюм — приклади з історії і повсякденного життя, індуктивні докази;

тестимоніум — висловлювання славетних людей, прислів’я, авторитетні судження;

конклюзіо — резюме, висновки, їх використання. Автор наукової роботи, який прагне справити враження на

слухачів і переконати аудиторію, повинен знати основні складові техніки публічного виступу.

1. Дихання під час мовлення:

• виголошуючи промову, дихайте рівномірно, вдихаючи перед тим, як почати говорити, а також після кожної паузи;

• зробіть глибокий вдих і видих перед початком захисту;

• повітря, яке ви вдихнули, витрачайте рівномірно й економно;

• вдихайте повітря носом і ротом водночас;

• груди тримайте рівно, ледве випнувши їх уперед.

2. Голос:

• пристосовуйте свій голос до середовища, в якому говорите;

• хто говорить надто тихо, справляє враження людини, яка не вірить у власні сили;

• хто говорить надто голосно, справляє враження агресивної людини;

• найзручніший спосіб тренування голосу — читання вголос, під час якого постійно контролюється правильність вимови. Тренуйтеся тричі на день по 15 хв з перервами після кожних 5 хв;

• спробуйте виявити хиби своєї мови за допомогою магнітофону, записавши свій голос (або за допомогою мобільного телефону з відеокамерою, тоді можна виявити ще й дефекти зовнішності, постави тощо);

• голос підвищують тоді, коли ставлять запитання; якщо ж треба висловити рішучість, довір’я, переконати в необхідності зробити якусь справу чи відповісти на запитання, то голос понижують.

3. Вибір слів:

• для збагачення словникового запасу читайте твори авторитетних людей, слухайте виступи інших учасників і принагідно записуйте слова та вирази, які ви хотіли б вживати у своїй мові;

• виявіть, які слова ви вживаєте надто часто, і намагайтеся їх замінити іншими словами та виразами;

• навчіться точно висловлюватися, вибирайте точні й однозначні слова;

• пам’ятайте: часте вживання абстрактних понять вимагає від слухачів великого напруження (наприклад, афоризми не можна вживати без пауз).

4. Конструкція речень:

• чергуйте довгі речення з короткими; довгі речення важко сприймати і розуміти, велика кількість коротких речень робить мову монотонною;

• часте вживання особових займенників замість імен може призвести до неправильного тлумачення сказаного;

• основну думку завжди треба висловлювати головним реченням, а не підрядним;

• речення, в якому кілька іменників стоять підряд, сприймається важко;

• розповідь ведіть від простого до складного, від невідомого до відомого.

5. Жести:

• не робіть незвичних жестів, які привертають до себе надмірну увагу, жести мають доповнювати і супроводжувати усне слово;

• не починайте і не закінчуйте промову несподіваним жестом.

6. Уміння переконувати:

• навчіться справляти на слухачів приємне враження своїм зовнішнім виглядом, поведінкою та манерами;

• для того щоб переконати когось, треба знайти необхідні аргументи. їх слід впорядкувати і сформулювати;

• якщо промовець сповнений натхнення, він неодмінно викличе інтерес у слухачів;

• добираючи аргументи, потрібно враховувати освітній рівень слухачів, їхню поінформованість з теми, можливі контраргументи;

• переконувати людину легше під час дискусії, а не на лекції;

• промовець має справляти враження переконаної і впевненої у своїх силах людини, яка добре знає свій предмет.

7. Підготовка і початок виступу:

• напишіть повний текст виступу і кілька разів прочитайте його;

• розкладіть на столі всі записи та матеріали, згрупуйте їх відповідно до виступу;

• підготуйте наочність (графіки, схеми, таблиці) й продумайте, як краще її подати слухачам, щоб не робити метушливих рухів до записів і дошки;

• починаючи виступ, думайте не про своє хвилювання, а про контакт зі слухачами, про зміст виступу;

• пам’ятайте, що найменш цікавою формою викладу є опис, найцікавішою — розповідь;

• нотатки для виступу робіть на аркушах однакового формату. Ліворуч залиште поля для позначок, також позначте приблизну витрату часу на кожен пункт;

• починайте виклад у зручному положенні, повільним темпом, звертанням: «Шановні слухачі…».

8. Виклад:

• самого висловлювання думок замало, їх треба донести до слухачів; вживайте для цього метафори, афоризми, цитати;

• різні незвичайні пригоди та випадки дуже пожвавлюють виступ;

• незнайомі, незрозумілі для слухачів терміни, абстрактні поняття треба пояснити;

• один з найвідоміших способів загострення уваги — паузи та риторичні запитання під час виступу;

• коли треба зазирнути в рукопис виступу, опустіть очі, але голову не схиляйте;

• намагаючись запам’ятати текст, зосереджуйтесь передусім на змісті, а не на стилі;

• не бійтеся дивитися на слухачів;

• не заповнюйте паузи різними звуками, як-то: «е-е-е», «ну… »;

• після закінчення виступу не показуйте свого полегшення через те, що виступ позаду;

• дякуйте за кожне запитання і зауваження навіть тоді, коли ви з ним не згодні.

Структура виступу

Вступ є необхідною частиною навіть найстислішого виступу. Він містить кілька речень, за допомогою яких оратор має привернути увагу слухачів, сформулювати та пояснити свій задум і підготувати підґрунтя для сприйняття того, про що йтиметься в розмові. Бажано, щоб оратор-початківець хоча б стисло відобразив ці моменти виступу в конспекті.

Підхід до теми: чи відомо вам…

Конкретна мета виступу: сьогодні ми з’ясуємо… хотілося б навести кілька міркувань про…

Пояснення (мотивація): усе це має стосунок до нашого щоденного життя, оскільки…

Стислий огляд основних пунктів: не можна не замислитися над тим, що..

Слід пам’ятати: якщо завершення має стосуватися суті порушеної у виступі проблеми, то вступ повинен стосуватися слухачів. Саме роблячи вступ до виступу, необхідно зацікавити аудиторію, завоювати її симпатії. Оратор не повинен говорити, що не мав можливості підготуватися як слід, що в нього недостатньо досвіду тощо. Слухачі не хочуть спілкуватися з маленькою і слабкою людиною, неспроможною приховати свій страх. Вони бажають чути компетентного і впевненого в собі оратора.

Вступ не повинен бути надто серйозним, надто сухим і надто довгим. Ще оратори Стародавнього Риму рекомендували вже у вступі привернути увагу слухачів приємними для них речами. Що краще знає оратор свою аудиторію, то вдалішим буде початок.

Готуючи основну частину виступу (виклад), краще рухатися від простого до складного. Необхідно ставити себе на місце слухачів, яким буває важко збагнути зв’язок між окремими думками, подіями, фактами. Через це аудиторія починає втрачати увагу, відволікатися.

Окремі думки промовець може розвивати по-різному: розповідати, описувати, доводити. Слід пам’ятати, що найцікавішою формою викладу є розповідь про певні події та їхніх учасників, тому що це відбувається з живими людьми, перебуває у русі, розвитку, динаміці.

Нерухоме й неживе становить для слухачів менший інтерес, зокрема описи предметів і навіть живих істот, деталей їхнього вигляду, якщо вони не пов’язані з розвитком та дією.

Якщо промовець доводить певне твердження, він має бути максимально об’єктивним. Упередженість і необ’єктивність дратують слухачів, викликають спротив.

Способи завершення виступу:

1. Підбити підсумки всього сказаного, повторивши основні положення виступу.

2. Закликати до конкретних дій.

3. Зробити слухачам комплімент.

4. Процитувати доречні поетичні рядки.

5. Пожартувати, викликавши сміх.

6. Створити кульмінацію.

Якщо виступ щодо його цікавості й вагомості зобразити графічно, то отримаємо криву, яка на початку виступу піднімається досить високо, далі трохи спадає, а наприкінці промови неухильно і повільно рухається до найвищої точки — кульмінації. Кожен наступний вислів має посилювати враження, створене попереднім, аж поки думка не сягне кульмінаційного ефекту.

Потрібно визначити 5—6 питань, на які звернути увагу слухачів. Коли ці моменти будуть озвучені, решта промови сформується досить легко. Також слід дотримуватися теми виступу, а сама промова має бути якнайкоротшою. Висловлюйте думки простими словами і стислими реченнями, щоб текст був зрозумілим.

Стислість — основна ознака хорошого виступу. Вступ задає тон усієї промови й дає слухачам загальне уявлення про те, що вони почують. Для створення взаємоповаги проговоріть його напам’ять, але не читайте. Це також допоможе встановити зоровий контакт зі слухачами.

Вже у вступі виділіть основну думку так, щоб слухачі відразу сприйняли її як головну і швидко зрозуміли, що ви маєте на увазі.

Основна частина — це 5—6 яскраво і детально сформульованих ідей.

Закінчення виступу — це кульмінація. Вона має бути ефектною. Виступ потрібно закінчувати тоді, коли слухачі не хочуть, щоб ваша промова закінчувалася, а не тоді, коли вони вже мріють про це.

Потренуватися в ораторському мистецтві допоможуть такі вправи:

1. Промова експромт. Якщо проводиться в групі, учасники пропонують один одному теми виступу (« Бережіть природу »,« Школярські обов’язки » тощо). На це дається до 2 хв. Якщо проводиться індивідуально, проговорити перед дзеркалом на довільну тему.

2. Захист фантастичних проектів. Придумати і захистити фантастичний проект будь-чого: житлового будинку під водою, конкурсу моделей у місті, реорганізації шкільної їдальні тощо. При цьому слід дотримуватися всіх правил виступу перед аудиторією.

3. Презентація світу. Вибирається будь-який предмет, дається завдання відшукати в ньому весь спектр корисності для людей або ж уявити життя без цього предмета (явища, події, факту) і якомога яскравіше описати його. Найкращі промови відзначаються групою. Різновид такої вправи — «Реклама» (розрекламувати будь-яку подію чи предмет).

Стратегія поведінки опонента «Я — опонент»

Для грамотного формулювання питань, опонент має пам’ятати такі правила:

• уважно вислухати кожен виступ, не перебиваючи;

• послідовно обдумати всі пункти викладу;

• не відхилятися від суті справи;

• запитання передусім ставити щодо головної проблеми (уточнення суті, окремих тез, взаємозв’язку між причиною і наслідком);

• намагатися не тріумфувати, коли помічаєте помилки промовця, робити так, щоб опонент не відчував гіркоти поразки й озлобленості проти вас;

• під час обговорення певного питання ставити себе на місце опонента;

• перед тим як поставити запитання, бажано відрекомендуватися;

• спочатку спростовувати аргументи доповідача, а тоді висувати контраргументи;.

• досвідчений опонент може запропонувати для розгляду нові аспекти справи і нові аргументи, яких доповідач не знав;

• найкраще спочатку погодитися з дечим зі сказаного і лише тоді висловити своє «але».

Навчитися ставити запитання допоможуть такі вправи:

1. Дискусія-змагання. Члени групи розбиваються на дві команди, вибирається журі, яке оцінює доказовість, логіку, чіткість формулювань, відповідність темі. Визначається предмет дискусії, учні розбиваються на групу-про і групу-контра, тобто «за» і «проти», після чого проводять дискусію-змагання і підбивають підсумки.

2. Переказ. Попередньо членам групи дається завдання підготувати двохвилинний виступ на довільну тему. Після того як виступи готові, члени групи розбиваються на пари. Один учасник проголошує промову, а другий ставить йому кілька запитань. Наприкінці відмічаються найвдаліші виступи і запитання.

Раціональне харчування в екзаменаційний період

Слід харчуватися 3—4 рази на день. Мед, горіхи, молочні продукти, риба, м’ясо забезпечать необхідний баланс інгредієнтів в організмі й відновлять енергетичні втрати.

Морква полегшує заучування напам’ять завдяки тому, що стимулює обмін речовин у мозку. Тому перед розумовою роботою слід вживати терту моркву, приправлену олією.

Цибуля допомагає зосереджуватися, є корисною у разі розумової та фізичної перевтоми, сприяє розрідженню крові, поліпшує постачання мозку киснем. Рекомендовано вживати щонайменше пів цибулини щодня.

Горіхи добре вживати, коли попереду на вас чекають доповіді, конференції, заліки, іспити. Ці плоди зміцнюють нервову систему і стимулюють діяльність мозку.

Капуста знімає нервовість. Щоб минулося хвилювання, з’їжте салат із капусти перед екзаменом чи заліком.

Лимон освіжає думки і полегшує сприйняття інформації завдяки вмісту вітаміну С, тому перед заняттями непогано випити склянку лимонного соку.

Банани містять серотонін — речовину, потрібну для відчуття задоволення та щастя.

Найрозумніша жінка планети американка Мерилін Вос Са-вант, коефіцієнт інтелекту якої уже в 10-річному віці становив 228 балів, вважає, що інтелект на 60 % передається спадково, а в середньому його можна збільшити на 20 % завдяки правильному харчуванню.

Цікаво знати

• 67-річний професор психології з Данії довів, що представники сильної статі загалом сильніші у математиці, а слабкої — у мовах і що середньостатистичний чоловік на 5% розумніший за середньостатистичну жінку. Однак серед найменш обдарованих членів суспільства абсолютну більшість становлять чоловіки.

• Інтелект на 50 % — спадкова риса, решта — справа сім’ї та школи, а також власних зусиль дитини.

• Приблизно третина видатних людей у дитинстві відзначалися антисоціальною поведінкою або були неуспішними у навчанні.

• Кожен наступний тест на інтелект підвищує ваш 1(3 на 20 пунктів.

• Слухаючи Моцарта 10 хв на день, ви підвищуєте свій розумовий потенціал на 8—9 балів.

• Пізнавальні задачі, кросворди і головоломки можуть омолодити мозок літньої людини на 14 років.

• Справжній успіх у житті гарантує формальний інтелект (Щ) у поєднанні з емоційним інтелектом (ЕО”) — це показник високого рівня розуміння себе, здатності слухати і розуміти інших людей, контролювати свої та чужі емоції, вміння приймати швидкі й правильні рішення.

ПРОГРАМА ШКОЛИ «ЛІДЕР»

Нова суспільно-політична ситуація, в яку вступає наша країна, інноваційні зміни в сучасній системі шкільного виховання висувають нові вимоги до особисті лідера будь-якої формації, зокрема і класного колективу. Лідер — це особистість, яка має авторитет у групі і за якою група визнає право бути організатором діяльності й регулювати стосунки в ній. Школа «Лідер», заснована в 1999 році при Раді гімназистів гімназії № 14, спрямовує свої зусилля саме на розвиток і вдосконалення найкращих комунікативно-організаторських здібностей учнів, які є офіційними і неофіційними лідерами класів та окремих мікрогруп. Така форма роботи дозволяє відстежувати актуальні проблеми, які є в учасників, сприяє усвідомленню ними своїх індивідуально-типологічних особливостей, а також їх ефективному використанню у своїх колективах. Формування успішних лідерів передбачає перенесення здобутих знань і навичок у середовище ровесників, що забезпечує більшу результативність виховної роботи. Школа «Лідер» розрахована на учасників віком 11—17 років.

Мета: вдосконалення лідерських здібностей учасників школи.

Завдання:

• поглиблення знання учнями самих себе, своїх психологічних особливостей, усвідомлення своїх дій і думок, зміцнення позитивних якостей особистості, набуття навичок адекватної поведінки у певних соціальних ситуаціях;

• відпрацювання організаторських та комунікативних здібностей, що характеризують особу лідера групи;

• формування стратегії дій лідерів з перенесення здобутих знань і навичок на актив та весь колектив класу.

Регламент проведення. Програма школи «Лідер» передбачає 9 занять по 1—1,5 год. Заняття проводяться 1 раз на місяць.

Склад групи. Школа розрахована на офіційних (формальних) лідерів класів, обраних старостами, та неофіційних (неформальних), виявлених на основі соціометрії. Оптимальна кількість — 10—15 осіб. Вік, стать учасників враховуються психологом у процесі групової ієрархії розподілу ролей.

Методичні прийоми, що використовуються на заняттях: інформаційне повідомлення, експрес-діагностика, мозковий штурм, тренінгові вправи, рольова гра, бесіда, обговорення, міні-твір, театралізована гра.

ПРОГРАМА ШКОЛИ «ЛІДЕР»

для учнівського активу 1—4-х класів

Щомісячний День профілактики

№ з/п

Тема, місяць

1

2

3

Лідер і лідерство

Привітання-знайомство (вересень). Вироблення правил роботи групи.

Інформаційні повідомлення «Стилі лідерства»

1

2

 

3

Лідер і лідерство

Експрес-діагностика лідерських здібностей (жовтень). Мозковий штурм «Лідер — це…».

Вправа «Емблема лідерства»

 

Основи лідерства (листопад). Методика «Аукціон»

1

2

Основи лідерства

Методика «Імена по батькові» (грудень). Методика «Історичні портрети»

1

2

3

Лідер у тобі

Гра-розминка «Хто я?» (січень). Вправа «Асоціативний ланцюжок».

Взаємна характеристика «Дзеркало»

1

2

Лідер у тобі

Гра-розминка «Оратор» (лютий) Ділова гра «Лідер»

 

1

2

Лідери — одноліткам

Розгляд проблемних ситуацій (березень).

Вправа «Паркан ідей»

 

Лідери — одноліткам

Театралізована гра «Турнір предметів» (квітень)

 

1

2

3

4

Лідер майбутнього

Міні-твір «Яким я буду через 20 років».

Вправа «Кодекс поведінки лідера» (травень).

Вправа «Баласт».

Підсумки роботи школи «Лідер»

Методика проведення

Лідер і лідерство

Привітання-знайомство

Учасники по черзі називають своє ім’я або псевдонім та повідомляють деяку інформацію про себе (вік, клас, успішність, свої захоплення тощо). На основі цього кожен за 10 хв оформляє свою «візитну картку».

Розповідь ведучого про мету занять, завдання, можливості, укладання групового контракту (не запізнюватися, не пропускати заняття, дотримуватися правил роботи групи тощо). Потім на заздалегідь підготовлений великий ватман клеяться «візитки» і разом з усіма оформляється «Візитівка школи «Лідер». Кожен учасник клеїть свою картку самостійно.

Визначення запитів та очікувань учасників тренінгу. Учасники по черзі відповідають на запитання:

— Що ви очікуєте від занять?

— Що ви очікуєте від групи?

Вироблення правил роботи групи

Ведучий зачитує «Правила роботи групи». Усі обговорення і дії відбуваються за принципом «тут і зараз»; учасники відкрито висловлюють свої думки, проявляють почуття; члени групи говорять від свого імені «Я гадаю…», «Мені здається…»; в дискусії учасники звертаються до конкретної людини; вони не оцінюють один одного, а описують те, що відбувається, вносять свої пропозиції і доповнення.

Інформаційні повідомлення «Стилі лідерства»

Учням дається завдання підготувати повідомлення про стилі лідерства. ^

Стиль лідерства — сукупність соціально-психологічних прийомів і засобів, які застосовує керівник чи лідер з метою впливу на залежних від нього людей.

Авторитарний стиль характеризується вираженою владою лідера, директивністю його дій, самостійністю у прийнятті рішень, систематичним контролем за діями залежних осіб. Авторитарний лідер зазвичай не дозволяє іншим втручатися в керівництво, піддавати сумніву, оспорювати прийняті ним рішення. Він чітко розмежовує свої права та обов’язки підлеглих, обмежує дії останніх тільки виконавчими функціями.

Демократичний стиль відрізняється від авторитарного тим, що лідер постійно цікавиться думкою залежних від нього людей, радиться з ними, запрошує до прийняття рішень, до співпраці у керівництві колективом, чітко не розмежовує власні обов’язки і права залежних людей. Частину своїх повноважень він передає іншим членам колективу і, своєю чергою, бере на себе частину їхніх обов’язків, якщо в цьому є потреба. Демократичний лідер активно підтримує ініціативу, постійно турбується про створення і підтримання в колективі хороших стосунків з іншими людьми.

Ліберальний стиль — це така форма поведінки лідера, за якої він фактично відходить від своїх функцій керівника і поводиться в колективі так, ніби він не лідер, а один із членів колективу. Цю форму поведінки можна назвати лідерством лише умовно.

Спочатку вважалося, що демократичний стиль лідерства є найкращим. Однак непоодинокими є випадки, коли ефективнішими виявлялися авторитарний і навіть ліберальний стилі лідерства. Зараз же вважають, що жоден з них не можна назвати ні найкращим, ні найгіршим. Ефективність різних стилів залежить від індивідуальних рис лідера, поставленого завдання, рівня розвитку колективу і ситуації, що склалася в ньому.

На “перше заняття школи «Лідер» доречно запросити учасників учнівського Агентства соціологічних досліджень, які ознайомлюють присутніх з найактуальнішими проблемами класних колективів, виявлених за допомогою «Гарячої лінії» для учнів гімназії.

Зворотний зв’язок. Учасники заняття (зокрема, і ведучий) висловлюють свої почуття, які виникали в них під час першої зустрічі, висловлюють побажання щодо проведення наступних занять.

Лідер і лідерство

Експрес-діагностика лідерських здібностей

Опитувальник «Оцінка фахівця на лідерство» Учасники здійснюють самоаналіз лідерських здібностей. 1. Дружба для вас:

а) співпраця;

б) підтримка;

в) альтруїзм.

2. Справжній художник (артист) має насамперед володіти: а)талантом;

б) рішучістю;.

в) підготовкою.

3. На вечірці ви найчастіше почуваєтеся:

а) півником;

б) куркою;

в) курчам.

4. Якби ви були геометричною фігурою, то:

а) циліндром;

б) сферою;

в) кубом.

5. Коли вам подобається дівчина (хлопець), ви:

а) робите перший крок;

б) чекаєте, поки він (вона) зробить перший крок;

в) робите дрібні кроки.

6. Ви зіткнулися з несподіванкою і:

а) гальмуєте;

б) додаєте швидкості;

в) нічого не змінюєте.

7. Якщо вам доводиться виступати перед аудиторією, ви відчуваєте, що:

а) вас слухають;

б) критикують;

в) бентежитеся.

8. В експедицію краще брати товаришів:

а) міцних;

б) розумних;

в) досвідчених.

9. Попелюшка була:

а) нещасною дівчинкою;

б) хитрункою-кар’єристкою

в) буркункою.

10. Як би ви визначили своє життя:

а) партія в шахи;

б) матч з боксу;

в) гра в покер.

Оцінка результатів відповідей

1. а—3,6—2, в—1

2. а—3, 6—2, в—1

3. а—3,6—2, в—1

4. а—1, б—3, в—2

5. а—3, 6—2, в—1

6. а—3, 6—2, в—1

7. а—3,6—2, в—1

8. а—3, 6—2, в—1

9. а—1, б—3, в—2

10. а—2, 6—1, в —3

Інтерпретація

16 балів і менше. Ви — «рядовий». Ви занадто поважаєте інших і ототожнюєте свої слабкості зі слабкостями ближніх, а тому не здатні командувати і конкурувати, адже для цього необхідно вміти «поглинати й перетравлювати» чужі труднощі. Якщо і без лідерства ви почуваєтеся прекрасно, залишайтеся трохи осторонь подій. По суті, це не так вже й погано — так спокійніше.

17—23 бали. Ви — «офіцер». Це досить неприємне становище — між молотом і кувалдою. Ви з труднощами приймаєте рішення, трошки керівник і трошки підлеглий. Вам важко домагатися великого визнання, ваші аргументи занадто раціональні й ґрунтуються тільки на власному досвіді.

24 бали і більше. Ви — «капітан». З дитячих років ви завжди в числі перших. З віком ваш вплив на людей міцнів і особливо виявлявся у тяжкі хвилини. Якщо ви честолюбні й не боїтеся роботи, це може вас підняти дуже високо.

Мозковий штурм «Лідер — це…»

Учні працюють над продовженням речення «Лідер — це…». Висловлюють свої думки, яким має бути сучасний лідер. Ведучий доповнює наприкінці роботи їхні висловлювання визначеннями з наукової та публіцистичної літератури, які вивішуються на стінах.

Вправа «Емблема лідерства»

Учні отримують завдання символічно зобразити власну «Емблему лідерства» на малюнку (своє бачення лідерства). Потім кожен захищає свою емблему, пояснює, чому саме такі емблеми включено в зображення. За бажання можна придумати і девіз.

Основи лідерства

Методика «Аукціон»

Перед початком кожному з учасників ведучий роздає по 10 жетонів і повідомляє, що їх можна обміняти на той чи інший лот. Максимальна кількість лотів — 10, але в них може бути різна вартість, тобто будуть лоти, ціна яких вища, ніж один жетон. Якщо учасник використає всі жетони, він уже нічого не зможе купити. В одному лоті на продаж одночасно виставляються дві цінності. Учасник може вибрати одну з них або нічого не купити. Назву того, що він готовий купити, він пише на жетоні й відкладає як використаний. Свій вибір треба робити швидко. Перехід до наступного лота означає, що попередній знято з торгів. Після того як ведучий пояснив правила, називаються пари лотів, виставлених на продаж. Асистенти з числа учасників стежать за ходом гри.

Можна роздати кожному не окремі жетони, а аркуш паперу, на якому позначені 10 кружечків жетонів. Купуючи щось, учасник помічає на жетоні, що він придбав. У процесі гри жетонів стає дедалі менше.

Після закінчення «Аукціону» доцільно дати учасникам змогу висловити свої почуття, думки, асоціації, пов’язані з покупками, запитати, чи були у них сумніви щодо правильності вибору.

У заключному коментарі ведучий звертає увагу на те, що ситуації вибору життєвих цінностей досить різноманітні й часом є дуже складними. Для будь-якої людини, зокрема й лідера, надзвичайно важливо навчитися робити вибір і нести за нього відповідальність.

Перелік лотів

1. Хороша квартира або будинок (1 жетон)

Новий спортивний автомобіль (1 жетон)

2. Відпочинок у будь-якому куточку планети протягом одного місяця з найкращим другом (2 жетони)

Наступний щабель в успішній кар’єрі (2 жетони)

3. Стрімка політична кар’єра (2)

Можливість постійного самовдосконалення (2)

4. Хороша сім’я (2)

Підприємство, що приносить високі прибутки (2)

5. Здорова совість (3)

Світова слава (3)

6. Чиста совість (2)

Успіх будь-якою ціною (2)

7. Матеріальне благополуччя (1)

Повага і визнання соратників та послідовників (1)

8. Керувати і розпоряджатися (2)

Працювати в команді однодумців (2)

9. Стрімка кар’єра завдяки випадку (2)

Поступове сходження до успіху шляхом постійного самовдосконалення (2)

10. 4 додаткові роки життя (3)

Безболісна смерть, коли настане час (3)

Основи лідерства

Методика «Імена по батькові»

Мета: підготувати учасників до методики «Історичні портрети», визначити їхній загальний рівень ерудиції і сприяти розширенню світогляду.

Ведучий швидко зачитує перелік імен та по батькові відомих людей різних епох і країн. Учасники мають якомога швидше вгадати прізвище персонажу.

Список

1. Тарас Григорович (Шевченко).

2. Вольфганг Амадей (Моцарт).

3. Володимир Ілліч (Ленін).

4. Алла Борисівна (Пугачова).

5. Леонід Макарович (Кравчук).

6. Едуард Амвросійович (Шеварднадзе).

7. Антон Павлович (Чехов).

8. Володимир Володимирович (Путін).

9. Віктор Робертович (Цой).

10. Фелікс Едмундович (Дзержинський).

11. Олександр Сергійович (Пушкін).

12. Лариса Петрівна (Косач).

13. Іван Якович (Франко).

14. Віктор Андрійович (Ющенко).

15. Дмитро Ілліч (Менделєєв).

Методика «Історичні портрети»

Мета: на підставі аналізу біографій відомих особистостей визначити їхні основні лідерські риси.

Матеріали: ксерокопії коротких біографій відомих політичних та громадських діячів минулого і сучасності.

Учасники об’єднуються у групи, кожній з яких пропонується ознайомитися з біографією одного історичного діяча і проаналізувати, які якості допомогли йому стати лідером. Групи не знають, чиї портрети розглядають їхні опоненти. Кожна група записує виокремлені якості на аркуші паперу і презентує лідера, після чого інші учасники намагаються відгадати, хто був героєм біографічного нарису.

Після презентації результатів роботи ведучий у своїх коментарях порівнює риси, властиві різним лідерам, і звертає увагу на те, що вирізняє того чи іншого героя. Доречно зупинитися на тому, чим лідери минулого схожі на лідерів сучасного і майбутнього. Лідеру важливо вміти приймати рішення у різних ситуаціях, що вимагає вміння робити вибір і брати за нього відповідальність.

Після виконання завдання учасникам роздаються робочі матеріали «Риси лідера» (пам’ятка).

Пам’ятка «Риси лідера»

• Вольовий, здатний переборювати перепони на шляху до мети;

• наполегливий, вміє розумно ризикувати;

• ініціативний, хоче працювати без дріб’язкової опіки;

• психічно врівноважений;

• добре пристосовується до нових умов і вимог;

• самокритичний, тверезо оцінює не лише успіхи, а й невдачі;

• вимогливий до себе та інших;

• критичний, здатний бачити у привабливих ситуаціях слабкі боки;

• надійний, тримає слово, на нього можна покластися;

• витривалий, може працювати в умовах інтенсивних навантажень;

• оптимістичний, ставиться до труднощів як до переборних перешкод;

• здатний міняти стиль поведінки, може і вимагати, і підбадьорити.

Пам’ятки залишаються в учасників, обговорюються.

Лідер у тобі

Гра-розминка «Хто я?»

Гра, що дозволяє презентувати себе як особистість, свої індивідуальні особливості. Учні записують на папірцях 10 відповідей на запитання: «Хто я?». Потім за бажання зачитують власні характеристики.

Вправа «Асоціативний ланцюжок»

Учні разом із ведучим сідають у коло і називають асоціації, які викликає людина, що сидить праворуч. Наприклад, «Оленко, якби ти була книжкою, то «Українською літературою»; «Богдане, якби ти був автомобілем, то сріблястим «Опелем» і т. д. По закінченні вправи кожен висловлює і обґрунтовує свою згоду-незгоду з озвученим порівнянням.

Взаємна характеристика «Дзеркало»

Взаємна характеристика проводиться у письмовій формі й має за мету продемонструвати учням їхні переваги і вади, побачені очима інших. Для цього кожному дається заготовка — аркуш, поділений навпіл. Одна частина — «Похвальна грамота», друга — «Аркуш порад». Кожен учень унизу записує своє прізвище, ім’я або псевдонім, за яким він працює в групі. Ведучий збирає аркуші й роздає їх у довільному порядку. Кожному дістається листок з іменем іншого члена групи.

Інструкція. Ви тримаєте папірець, підписаний вашим товаришем. У «Похвальній грамоті» напишіть ті риси лідера, за які слід було б його відзначити, а в «Аркуші порад» — у тактовній формі пораду, яку можна дати щодо вад його характеру. Зауваження не повинні стосуватися зовнішності чи якихось особистих проблем. По закінченні роботи загортаєте свій запис і передаєте сусідові праворуч. Аркуш має обійти все коло і повернутися до вас. Наприкінці вправи за бажання учасників характеристики зачитуються. Хто не готовий до того, щоб «колективний портрет» зачитувався вголос, отримує його особисто.

Лідер у тобі

Гра-розминка «Оратор»

Мета: розвинути навички володіння аудиторією і збагатити словниковий запас. Ведучий пропонує заготовлені на папірцях теми кожному учасникові, наприклад: «Дружба»,

«Конфлікт», «Наш клас», «Батьки і діти» тощо. Учні по черзі витягують теми і протягом 1 хв без підготовки розвивають їх. По закінченні відбувається обговорення: чи легко було говорити експромтом і чому; чиї промови були переконливішими, зрозумілішими; для чого лідеру потрібно швидко і правильно орієнтуватися в ситуаціях і добирати правильно слова.

Ділова гра «Лідер»

Учасники отримують завдання придумати і презентувати уявний фантастичний чи реальний проект будь-чого: житлового будинку під водою, конкурсу моделей у місті, реорганізації гімназійної їдальні тощо. Для цього залежно від кількості учасників створюється кілька підгруп. Обирається журі — Міжнародний конгрес зі вкладання благодійних грошей. Члени журі отримують символічні купюри у 1000 доларів СІЛА. На розробку проектів дається 20 хв. Після захисту кожен член журі віддає свої гроші тому, чий проект був найбільш переконливим.

Вимоги до промовців: час — 3 хв, задіяти переконливі жести, міміку, аргументацію, позитивні емоції тощо. Оцінюється не так зміст промов, як їхнє оформлення (вміння переконувати).

Лідери — одноліткам

Розгляд проблемних ситуацій

Учасникам пропонується для розгляду низка проблемних ситуацій із повсякденного життя. Учні аналізують їх, висловлюють власне бачення ситуації, шляхи виходу з неї, пропонують стратегію дій лідера у таких умовах.

Ситуація 1

У клас прийшла молода вчителька. Частина учнів поводяться зухвало і намагаються зірвати урок. Які ваші дії?

Ситуація 2

Дехто з вашого оточення спробував курити, і йому це сподобалося. Він продовжує далі. Які ваші дії?

Ситуація 3

Ви отримали незадовільну оцінку за диктант, і однокласники почали сміятися з цього. Які ваші дії?

Ситуація 4

Один з ваших однокласників поширює плітки про вас. Ви…

Ситуація 5

Клас іде на екскурсію. Ваш товариш підходить і каже: «Давай краще сходимо до мене додому пограємося за комп’ютером». Які ваші дії?

Після розбору ситуацій обговорюється тема: «Формальний і неформальний лідер».

Вправа «Паркан ідей»

Призначена для розробки пропозицій щодо можливих сфер застосування лідерських здібностей у повсякденному житті та навчанні.

Інструкція. Вам пропонуються кольорові папірці, на яких треба написати, де можна застосувати ваші лідерські здібності. У яких сферах ви хотіли б їх проявити. Наприклад, це може бути організація якогось свята, акції, проведення виховної години замість класного керівника чи разом із ним, видання інформаційного бюлетеня на актуальну тематику в гімназії тощо. Пропозиції клеяться на «Паркан ідей», озвучуються і передаються в Раду гімназистів.

Лідери — одноліткам

Театралізована гра «Турнір предметів»

Учасникам за тиждень до заняття дається завдання продумати і підготувати 5-хвилинну презентацію групами у складі З—4 учнів шкільного предмета, який вивчається за програмою. Наголосити на значенні предмета, його життєвій корисності, перевагах над іншими, придумати емблему і девіз, представити найвідоміших людей з цієї галузі в особах, у сценках тощо. Ведучий обирає собі двох асистентів і разом з ними визначає групу-переможницю. Найкращі номери демонструються на інших гімназійних заходах.

Лідер майбутнього

Міні-твір «Яким я буду через 20 років»

Учасники отримують завдання за 10 хв написати міні-твір.

Інструкція. Уявіть собі, що члени школи «Лідер» у нинішньому складі зібралися на ювілейну зустріч через 20 років. Напишіть, ким ви стали, чого в житті домоглися, яких висот досягли, яку професію здобули, опишіть посаду, яку обіймаєте, ваш сімейний стан і фінансове становище. Що посприяло вам у житті.

По закінченні роботи твори зачитуються і коментуються.

Вправа «Кодекс поведінки лідера»

Учні отримують заздалегідь заготовлені «Кодекси поведінки лідера». Не дивлячись у готовий текст, вони повинні самостійно скласти кожен свій «Кодекс…» із семи пунктів. Після закінчення роботи зачитують свої думки, обговорюють їх. Потім один з учасників зачитує заготовлений текст.

Кодекс поведінки лідера

1. Діяти і доводити справу до кінця.

2. Пропонувати зміни, аргументуючи їх.

3. Зосереджуватися на результатах, не наголошувати на своїх заслугах.

4. Ніколи не відступати перед складними завданнями.

5. Постійно спілкуватися, надихаючи, впливаючи, за потреби критикуючи.

6. Вміти слухати інших.

7. Не ображати молодших і слабших.

Вправа «Баласт»

По колу пускається аркуш паперу з назвою «Баласт». Кожен учасник має можливість записати по одній рисі особистості, що є неприйнятними для лідера. Наприкінці «Баласт» урочисто викидається у смітник.

Підсумки роботи школи «Лідер»

Враження, пропозиції, зауваження.

завантаження...
WordPress: 23.21MB | MySQL:26 | 0,712sec