ІНФЕКЦІЙНІ ХВОРОБИ

До обставин, які можуть впливати на поширення інфекційних хвороб на територіях, що постраждали від наслідків НС, особливо природного характеру і, як правило, довготривалих слід віднести:

  • руйнування на об’єктах життєзабезпечення (житлового господарства, джерел водопостачання та водовідведення, об’єктів комунальної теплоенергетики, комунального газопостачання,
    енергопостачання);
  • суттєве погіршення санітарно-гігієнічного стану території;
  • можливість утворення вторинних осередків ураження за рахунок руйнування підприємств різноманітного профілю;
  • наявність непохованих трупів людей, тварин, гниття продуктів тваринного і рослинного походження;
  • масове розмноження гризунів, виникнення серед них епізоотій та активізації природних осередків інфекційних хвороб;
  • інтенсивну міграцію організованих та неорганізованих мас населення та його скупченість;
  • зниження імунітету до інфекційних хвороб унаслідок суттєвого погіршення матеріально побутових умов життя, його рівня, можливість виникнення захворювань та уражень неінфекційного походження,
    стресових станів, переохолодження організму та інших чинників;
  • можливу затримку у виявленні, ізоляції та госпіталізації інфекційних хворих і носіїв, які не звертаються за медичною допомогою, а тому є постійними джерелами поширення інфекції;
  • виведення з ладу діючих або зниження активної діяльності санітарно-протиепідемічних та лікувально-профілактичних закладів у зонах НС.

    Слід мати на увазі, що на інтенсивність процесу виникнення та поширення інфекційних хвороб суттєво впливає комунально – побутовий устрій та санітарно-гігієнічні умови життя у зонах НС і місцях розміщення евакуйованого населення. Крім того, інфекційні хвороби можуть заносити і хворі рятувальники та будівельники.

    Зазначимо, що фундаментом епідемічного процесу інфекційних хвороб є наступні чинники:

  1. Існування джерела збудника інфекції. Джерелом збудника інфекційної хвороби є людина або тварина, заражені збудниками інфекційної хвороби.

    Фактор передачі інфекції. До факторів передачі інфекції відносяться: забруднені збудниками інфекційних хвороб об’єкти середовища життєдіяльності людини (повітря, ґрунт, вода, харчові продукти, продовольча сировина, кров та інші біологічні препарати, медичні інструменти, предмети побуту тощо), а також заражені збудниками інфекційних хвороб живі організми, за участю яких відбувається перенесення збудників інфекційних хвороб від джерела інфекції до інших осіб.

    З. Сприятливість населення до даної інфекції.

    При виключенні хоч одного з цих чинників епідемічний процес припиняється. На цьому положенні базуються профілактичні та протиепідемічні заходи всіх інфекційних хвороб.

    Наприклад, із заходів, спрямованих на джерело збудника є один із найдавніших способів боротьби з епідеміями — ізоляція хворого. Шляхом проведення обов’язкових профілактичних щеплень, досягається несприятливість до захворювання населення такими інфекційними хворобами як дифтерія, кашлюк, кір, поліомієліт, правець, туберкульоз. Інші заходи.

    Ми більш детально розглянемо лише заходи щодо запобігання поширенню епідемій та спалахів інфекційних хвороб шляхом встановлення карантину та обмежувальних протиепідемічних заходів.

    Карантин

    Карантин встановлюється та відміняється КМ України за поданням головного державного санітарного лікаря України.

    Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну, негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації. У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов’язки, що покладаються на них. Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни до умов їх виробничої та іншої діяльності. До відміни карантину його територію можуть залишити особи, які пред’явили довідку, що дає право на виїзд за межі території карантину. Організація та контроль за дотриманням встановленого на території карантину правового режиму та своєчасним і повним проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів покладається на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування:

  • встановлювати особливий режим в’їзду на територію карантину та виїзду з неї громадян і транспортних засобів, а у разі необхідності – проводити санітарний огляд речей, багажу, транспортних засобів та вантажів;
  • створювати на в’їздах і виїздах із території карантину контрольно-пропускні пункти.

    У разі встановлення карантину місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування створюють на території карантину спеціалізовані заклади охорони здоров’я з особливим протиепідемічним режимом — спеціалізовані лікарні, ізолятори, обсерватори, використовуючи для цього приміщення закладів охорони здоров’я, оздоровчих, навчальних закладів тощо. Обов’язковій госпіталізації у спеціалізовані лікарні підлягають хворі на особливо небезпечні та небезпечні інфекційні хвороби, а також особи з симптомами таких хвороб. Особи, які перебуваючи на території карантину мали достовірно встановлені контакти з хворим на особливо небезпечну інфекційну хворобу, підлягають госпіталізації в ізолятор. Особам, які виявили бажання залишити територію карантину до його відміни, необхідно обов’язково протягом інкубаційного періоду відповідної хвороби перебувати в обсерваторі під медичним наглядом і пройти необхідні обстеження. Після закінчення терміну перебування в обсерваторі з урахуванням результатів медичного нагляду та обстежень їм видається довідка, що дає право на виїзд за межі території карантину.

    Обмежувальні протиепідемічні заходи

    Обмежувальні протиепідемічні заходи встановлюються у разі, коли в окремому населеному пункті, у дитячому виховному, навчальному чи оздоровчому закладі виник спалах інфекційної хвороби або склалася неблагополучна епідемічна ситуація, що загрожує поширенням інфекційних хвороб. Обмеженням підлягають ті

    види господарської та іншої діяльності, що можуть сприяти поширенню інфекційних хвороб. Види і тривалість обмежувальних протиепідемічних заходів встановлюються залежно від особливостей перебігу інфекційної хвороби, стану епідемічної ситуації та обставин, що на неї впливають.

    Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, установи державної санітарно-епідеміологічної служби та заклади охорони здоров’я зобов’язані періодично повідомляти населення через засоби масової інформації про епідемічну ситуацію та здійснювані протиепідемічні заходи.

    За відмову у наданні інформації, умисне перекручення або приховування об’єктивних даних про захворювання населення на інфекційні хвороби посадові особи органів, установ та закладів несуть відповідальність згідно із законом.

    Особи, які хворіють на інфекційні хвороби чи є бактеріоносіями, зобов’язані:

    –    вживати рекомендованих медичними працівниками заходів для запобігання поширенню інфекційних хвороб;

    —    виконувати вимоги та рекомендації медичних працівників щодо порядку та умов лікування, додержуватися режиму роботи закладів охорони здоров’я та наукових установ, у яких вони лікуються; проходити у встановлені строки необхідні медичні огляди та обстеження.

    Хворі на особливо небезпечні та небезпечні інфекційні хвороби і бактеріоносії збудників цих хвороб повинні бути попереджені про відповідальність за недотримання санітарно-протиепідемічних правил і норм та зараження інших осіб.

завантаження...
WordPress: 22.88MB | MySQL:26 | 0,557sec