ІНДИВІДУАЛЬНО-ПРИРОДНІ ОСНОВИ ОБДАРОВАНОСТІ

    У науковій літературі на сьогоднішній день недостатньо обґрунтовано вплив біологічних чинників для формування і прояву тих чи інших форм обдарованості.

    У більшості досліджень належать до одного з двох підходів. Перший спрямований на виявлення конкретних біологічних підстав, або чинників, що можуть виступати як сприятливі умови для формування високих розумових здібностей. Другий являє собою сукупність знань про достовірні біологічні розходження між високообдарованими і звичайними людьми, тим самим вказуючи на можливі біологічні джерела обдарованості.

    Таким чином, у центрі першого підходу перебувають біологічні чинники (властивості, процеси), які через які-небудь властиві їм особливості можуть виступати як задатки загальних і спеціальних здібностей. У центрі другого — люди високообдаровані й звичайні, і завдання полягає втому, щоб установити, за якими природними особливостями вони вірогідно розрізняються між собою.

    Учені пов’язують розходження в проявах обдарованості з особливостями функціонування півкуль мозку. Наприклад, загальновизнано, що аналітична, знаково опосередкована стратегія пізнання, характерна для роботи лівої півкулі, синтетична, образно опосередкована — для правої.

    Приміром, передбачається, що чим краще дитина з домінуванням лівої півкулі (праворука) використовує особливості своєї правої півкулі, тим більші її можливості:

• одночасно обмірковувати різні питання;

• залучати більше мозкових ресурсів для вирішення проблеми, що її цікавить;

• одночасно порівнювати і протиставляти властивості об’єктів, що виділяються пізнавальними стратегіями кожної півкулі. Певне підтвердження цієї гіпотези було отримано при обстеженні

обдарованих дітей: виявилося, що в них дещо менше виражене домінування лівої півкулі. Крім того, шкільна успішність також вище в дітей з помірною перевагою «правості».

завантаження...
WordPress: 22.89MB | MySQL:26 | 0,381sec