ІГРОВА ПСИХОКОРЕКЦІЯ ТРУДНОЩІВ СПІЛКУВАННЯ У ДОШКІЛЬНЯТ ТА МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

Мета програми: усунення викривлень емоційного реагування та стереотипів поведінки, реконструкція повноцінних контактів дитини з однолітками.

Завдання програми:

1. Розвиток внутрішньої активності дітей.

2. Формування соціальної довіри.

3. Навчання самостійного вирішення проблем.

4. Формування адекватної самооцінки дітей.

5. Розвиток соціальних емоцій.

6. Розвиток комунікативних навичок.

Предмет корекції: комунікативна та емоційна сфера дітей молодшого шкільного віку.

Засоби корекції: дитяча гра, елементи психогімнастики, спеціальні прийоми неігрового типу, спрямовані на підвищення згуртованості групи, розвиток навичок спілкування, здатності до емоційної децентрації.

Етапи корекції:

I етап – орієнтовний (3-4 заняття),

II етап – реконструктивний (6-7 занять),

III етап – закріплювальний (2-3 заняття).

ЗМІСТ ПРОГРАМИ

І етап – орієнтовний

© Заняття 1

Заняття присвячене знайомству дітей між собою. Діти сідають півколом на стільцях разом із психологом. Усім учасникам дорослий пропонує назвати себе будь-яким ім’ям, яке зберігається за дитиною на весь час занять. Психолог пропонує обрати дітям будь-яке ім’я або назву тварини – це має корекційний та діагностичний сенс.

Корекційний сенс полягає в тому, що дитина може таким шляхом начебто вийти зі свого старого Я і вдягнути на себе іншу «личину». Діти часто обирають імена друзів, назву тварини, що буває глибоко символічною.

У діагностичному сенсі вибір не свого імені – ознака неприйняття себе. Таким чином виявляється відчуття власного неблагополуччя в дитини. Вибір чужого імені є покажчиком бажаного об’єкта ідентифікації. Психолог також називає себе.

На першому занятті не слід з’ясовувати, чому саме дитина назвалася по-іншому, оскільки її можна налякати. Це питання можна обговорити згодом.

Після такого знайомства психолог пропонує гру «ПІЖМУРКИ». Весела, азартна, вона знімає первинну сторожкість дитини. Водночас ця гра – хороший діагностичний прийом, який виявляє вихідний рівень самостійної активності групи та деякі групові ролі й ієрархії, що виникають під час гри. Якщо діти грають активно, тобто самі обирають того, що водить, намагаються запобігти підказкам, група справді активна, і психолог займає позицію пасивного спостерігача для того, щоб швидше склалася стихійна групова структура.

Потім психолог пропонує гру «ПАРОВОЗИК».

Мета: створення позитивного емоційного фону, підвищення впевненості у собі, усування страхів, згуртування групи, формування довільного контролю, уміння підпорядковуватися вимогам одного.

Хід гри. Діти стоять одне за одним, тримаючись за плечі. «Паровозик» везе дітей, долаючи з «вагончиками» різні перешкоди. Завершення заняття має заспокоювати та об’єднувати. Тому можна запропонувати дітям стати в коло («хоровод») і взятися за руки. Обрана форма закінчення занять залишається незмінною й перетворюється на ритуал.

© Заняття 2

Якщо група активна, то слід продовжувати курс спонтанних ігор. У ході гри в дитячому колективі виникає ієрархія. Як правило, вона відображає силу й слабкість кожного з учасників. Ієрархія, що склалася стихійно, підтримує інших і таким чином сприяє зміцненню дезадаптивних якостей дітей. Вона необхідна для уточнення психологічного діагнозу членів групи й накопичення того групового досвіду спілкування, від якого згодом слід буде відштовхуватися, демонструючи його позитивні та негативні боки дітям.

Психолог перебуває у груповій кімнаті, але ніяк не втручається в дитячі ігри.

За три заняття вже можна на основі спостережень виділити 5 стихійних ролей:

• лідер;

• товариш лідера («прихвостень»);

• опозиціонер, що не приєднався;

• покірний конформіст («баран»);

• «цап-відбувайло».

Це означає, що перший рівень І етапу групової психокорекції закінчується, оскільки закінчення цього рівня визначають три ознаки:

– зміцнення ролей;

– стереотипні інтеракції;

– поява реакції на присутність ведучого.

Другий рівень І етапу – це рівень ігор, які мають спрямованість, свідоме формування навичок та дій; цілеспрямовано задаються ведучим. Проте слід включати спонтанні ігри у кожне заняття на певний, так званий вільний час. Зазвичай на нього витрачають 20 хвилин наприкінці заняття.

© Заняття З

1. Гра «ПІЖМУРКИ»

Мета: створення позитивного емоційного фону, усунення страхів, підвищення впевненості в собі.

Хід гри. Усі діти йдуть, пританцьовуючи та наспівуючи якусь пісеньку, й ведуть гравця-котика із зав’язаними очима. Підводять до дверей, ставлять його на поріг і велять узятися за ручку, а потім усі разом (хором) починають співати:

Кіт, кіт Ананас,

Ти лови три роки нас!

………………………

Не розв’язуючи очей!

Як тільки проспівають останні слова, розбігаються в різні боки. Кіт кидається ловити гравців. Усі діти крутяться навколо кота, дражнять його: то торкаються його пальцем, то смикають за одяг.

2. Гра «ЖУЧОК»

Мета: розкриття групових взаємин.

Хід гри. Діти стають у шеренгу за тим, хто водить. Той, хто водить, стоїть спиною до групи, його рука висунута з-під пахви з розкритою долонею. Той, хто водить, повинен вгадати, хто з дітей торкнувся його руки (за виразом обличчя, рухами). Він залишається тим, хто водить, доти, аж доки не вгадає правильно. Нового того, хто водить, обирають за допомогою лічилки.

Вільний час. Запропонувати дітям сюжетно-рольові та настільні ігри.

3. Гра «ХОРОВОД»

Мета:

Хід гри. Діти стають у коло й беруться за руки, дивляться один одному в вічі, посміхаються.

При цьому основний акцент робиться не на ролях, що вже склалися, а на встановленні рівності й припиненні привілеїв. Існують певні ознаки, які вказують на те, що необхідна групова структура склалася:

• ті, хто водять, починають відчувати спрямовану на них агресію, яку добре видно в таких іграх, як «ФОРТЕЦЯ» та «ЖУЧОК»;

• спонтанні тактильні ласкаві інтеракції між членами групи;

• з ‘явилося серйозне, шанобливе ставлення до ритуалу закінчення заняття. Після того як виникла групова структура, яка зрівняла дитячі індивідуальності,

можна переходити до II етапу групового курсу, в якому більша увага приділяється індивідуальній роботі у формі рольових ігор та інших прийомів.

II етап – реконструктивний

Безпосередньо перед початком II етапу психолог уже бачить труднощі в спілкуванні для кожної дитини, а також неадекватні компенсаторні способи поведінки.

Індивідуальна психологічна корекція відбувається тоді, коли дитина опановує нові форми поведінки й накопичує досвід спілкування. Це стає можливим тоді, коли дитина задовольнила власні фрустровані потреби (вони часто зумовлюють її неадекватну поведінку). Найчастіше це потреба в безпеці та прийнятті-визнанні. Фрустрація цих потреб притаманна майже всім дітям, що мають труднощі адаптації. Як правило, потреба в безпеці задовольняється на першому етапі корекції, під час спрямованої гри.

Задоволення потреби у визнанні неможливе без побудови повного образу самого себе. Щоб це реалізувати, й використовують методичні прийоми, такі, наприклад, як зворотний зв’язок. Кожна дитина отримує зворотний зв’язок у спеціально організованих для цього іграх: «СІМЕЙНИЙ ПОРТРЕТ», «АСОЦІАЦІЇ», «ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ», «ФАНТИ».

Уміло організуючи зворотний зв’язок, психолог допомагає сформувати більш продуктивний образ «Я». Зазвичай це робиться у формі вербальної інтерпретації ігрового зворотного зв’язку з особливим акцентом на позитивних якостях дитини.

Крім цього, на II етапі використовуються деякі ігри, що допомагають подолати неприємні для дитини властивості характеру, наприклад боягузтво. Це ігри «БЕЗЛЮДНИЙ ОСТРІВ», «СТРАШНІ КАЗКИ».

Після цих ігор учень може сказати собі: «Ось я який, не завжди, звичайно, хороший, але зате я можу слухати страшні казки у темряві, сам їх вигадувати, я можу гратися в безлюдний острів і володіти собою».

Ключовий момент II етапу – це гра «ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ». Під час цієї гри й відбувається засвоєння потрібних якостей, «спускання» потрібної характеристики особистості авансом згори. Таким чином окреслюється зона найближчого розвитку дитини.

Відпрацювання нових навичок спілкування особливо цілеспрямовано здійснюється у групових завданнях, які кожний іменинник повинен виконати.

Заняття прямо випливають із психологічного діагнозу кожної дитини, що встановлюється поступово, впродовж усього періоду роботи групи. Складаючи психологічні портрети дітей, психолог особливо уважний до того, чого не може зробити дитина, що їй не вдається або ж чого вона не вміє.

© Заняття 4

1. Гра «АСОЦІАЦІЇ»

Мета: виховання спостережливості, уяви, вміння жестами зобразити людину.

Хід гри. Дитина жестами, мімікою зображає іншу дитину, її особливості, звички, як вона їх бачить. Інші діти відгадують, кого вона зображає.

2. Гра «СТРАШНІ КАЗКИ»

Мета: розвиток сміливості, упевненості у собі, зняття тривоги; об’єднання групи.

Хід гри. Гаситься світло або зашторюються вікна. Діти по черзі починають у темряві розповідати страшні казки. Якщо рівень довіри у групі високий, то діти відтворюють власні реальні страхи. Дуже корисно їх відразу розіграти, також у темряві.

Гімнастика

3. Спортивна гра «ТУРНІР»

Мета: виховання довільного контролю, корегування афективної поведінки, розвиток сміливості, впевненості у собі; навчання грати різні ролі – учасника гри; судді; глядача.

Хід гри. Діти обирають суддю і спортсменів. Проводяться спортивні ігри:

• «Поціль у кеглю».

Дитині пропонують сісти і, спираючись руками позаду себе, зігнути ноги. Перед ногами кладеться м’яч. Дитина повинна відштовхнути м’яч, випрямляючи ноги так, щоб поцілити м’ячем у кеглю, що стоїть на відстані 3-4 кроків.

• «Пролізь через руки».

Зчепивши пальці обох рук, слід спробувати пролізти через руки так, щоб вони опинилися позаду. Руки при цьому слід тримати «у замку», не відпускаючи.

• «Бій півнів».

Гравці намагаються вивести один одного з рівноваги, стрибаючи на одній нозі та штовхаючи один одного правим або лівим плечем. Руки при цьому слід тримати на поясі. Можна триматися однією рукою за носок зігнутої ноги. Перемагає той, хто довше втримається на одній нозі.

• «Сядь-встань».

Схрестивши ноги, обхопивши плечі руками, притиснувши лікті до грудей, сісти і встати, не допомагаючи собі руками.

4. Гра «ХОРОВОД»

Діти стають у коло й беруться за руки, дивляться один одному в очі, посміхаються.

© Заняття 5

1. Гра «БІП»

Мета: створення позитивного емоційного фону, усунення страхів, згуртування групи.

Хід гри. Діти сидять на стільцях. Той, хто водить, із заплющеними очима ходить по колу, сідає по черзі на коліна до дітей й вгадує, у кого він сидить на колінах. Якщо він правильно вгадав, то той, кого він назвав, каже: «Біп».

Гімнастика

2. Гра «СІМЕЙНИЙ ПОРТРЕТ»

Мета: визначення ієрархії у дитячій ігровій групі, з’ясування стосунків, що склалися у сім’ях дітей.

Хід гри. У сім’ю приходить фотограф, щоб зробити сімейний портрет. Він має визначити сімейні ролі для всіх членів групи й розсадити їх, водночас розповідаючи про те, хто з ким дружить у цій сім’ї.

3. Гра «ДЗЕРКАЛО»

Мета: надати можливість виявити активність пасивним дітям.

Хід гри. Один учень водить, інші діти – дзеркала. Той, хто водить, дивиться у дзеркала, а вони відбивають усі його рухи. Психолог стежить за правильністю відбивання.

Вільний час

Запропонувати дітям настільні, сюжетно-рольові ігри.

4. Гра «ХОРОВОД»

Діти стають у коло й беруться за руки, дивляться один одному в очі, посміхаються.

© Заняття 6

1. Гра «ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ»

Мета: для згуртування групи надати дітям можливість висловити всі образи, розчарування.

Хід гри. Обирається іменинник. Усі діти дарують йому подарунки жестами, мімікою. Іменинникові пропонують згадати, чи образив він когось, і виправити це. Дітям пропонується пофантазувати й вигадати для іменинника майбутнє.

2. Гра «ПЛУТАНИНА»

Мета: підтримання групової єдності.

Хід гри. За допомогою лічилки обирається той, хто водить. Він виходить із кімнати. Інші діти беруться за руки й утворюють коло. Не розчіпляючи рук, вони починають заплутуватися – хто як уміє. Коли створилася плутанина, той, хто водить, заходить у кімнату й розплутує дітей, також не розчіпляючи їхніх рук.

Гімнастика

3. Гра «ХЛОПЧИК (ДІВЧИНКА)-НАВПАКИ»

Мета: розвиток довільного контролю за власними діями, зняття рухового розгальмування, негативізму.

Хід гри. Учасники стають у коло. Ведучий показує дії, усі повторюють за ним. Хлопчик-навпаки повинен робити не так, як усі.

Вільний час (розваги за столом)

• «Видми кульку з горнятка».

У горнятко кладуть кульку від пінг-понгу. Дітям по черзі пропонують зробити глибокий вдих, нахилитися на горнятком і дмухати в нього так сильно, щоб кулька вилетіла з горнятка;

• «Силачі».

Гравці спираються ліктями на стіл і з’єднують руки. Кожний у парі починає тиснути на руку товариша, намагаючись покласти її на стіл. Перемагає той, хто, не відриваючи ліктя від стола, примусить партнера покласти руку на стіл;

• Різноманітні настільні ігри: «Лото», «Цирк», «Летючі ковпачки», «Шашки», «Вулиці міста» і т. ін. Граючи у ці ігри, слід дотримуватися правил.

4. Гра «ХОРОВОД»

Можна запропонувати одночасне легке погойдування праворуч-ліворуч.

© Заняття 7

1. Гра «ФОРТЕЦЯ»

Мета: надання дітям можливості виявити агресію; діагностування того, хто з ким захоче бути у команді.

Хід гри. Група дітей поділяється на дві команди (за бажанням самих дітей). Кожна команда будує з меблів фортецю.

Одна команда захищає фортецю, інша команда – штурмує. Основна зброя -повітряні кульки, м’ячі, м’які іграшки.

Гімнастика

2. Гра «ЗОБРАЖЕННЯ ПРЕДМЕТІВ»

Мета: виховання спостережливості, уяви, уміння бачити іншого.

Хід гри. Дитина мімікою, жестами зображає предмет, інші діти його відгадують. Хто правильно назвав предмет, стає ведучим.

3. Гра «ЩИТ І МЕЧ»

Мета: вивільнення агресії, емоційного напруження.

Хід гри. Психолог тримає щита, діти б’ють по ньому мечами.

Вільний час

Запропонувати дітям настільні, сюжетно-рольові ігри, будівельний матеріал.

4. Гра «ХОРОВОД»

Діти стають у коло, беруться за руки.

© Заняття 8

1. Гра «ЧУНГА-ЧАНГА»

Мета: корекція емоційної сфери дитини, розвиток спроможності розуміти емоційний стан іншої людини й уміння адекватно виразити свій.

Хід гри. Мандрівник (психолог) пристав на своєму кораблі до Чарівного острова, де всі завжди радісні й безтурботні. Щойно він зійшов на берег, як його оточили мешканці чудового острова – маленькі чорношкірі діти. І на хлопчиках, й на дівчатках однакові строкаті спіднички, на шиї – намисто, а у волоссі – пір’я. Весело усміхаючись, вони почали пританцьовувати під музику В. Шаїнського «Чунга-Чанга» навколо мандрівника і співати:

Чудо-острів, чудо-острів –

Жити на ньому дуже просто.

Дуже просто, дуже просто, Чунга-Чанга!

Мандрівник вирішив назавжди залишитися на цьому острові.

Гімнастика

1) Папуга. 2) Лебеді. 3) Тюлень на суходолі.

4) Тюлень у воді. 5) Мавпочка. 6) Змія.

2. Гра «БАБА-ЯГА»

Мета: корекція емоції злості, тренування здатності впливати один на одного.

Хід гри. Діти сидять на стільцях по колу, обличчям один до одного. Психолог просить показати, якими бувають вираз обличчя, поза, жести у дорослих (тата, мами, вихователя), коли вони зляться на дітей.

За що дорослі найчастіше сердяться на вас? (Діти розігрують 2-3 сценки.) Чого ви найбільше боїтеся, коли вас сварять старші? Погрожують покарати, беруть ременя? (Діти розказують, показують.)

Що ви робите у відповідь: плачете, посміхаєтесь, б’єтесь, лякаєтесь? (Розігруються 2-3 сценки.)

3. СПОРТИВНІ ІГРИ

• «Дракон кусає свій хвіст».

Гравці стоять один за одним, тримаючись за талію того, хто стоїть попереду. Перша дитина – це голова дракона, остання – його хвіст. Поки звучить музика (Д. Нурієв «Східний танок»), перший гравець намагається схопити останнього -дракон ловить свій хвіст. Інші діти міцно тримаються один за одного. Якщо дракон не спіймає свого хвоста, то наступного разу на роль голови дракона призначається інша дитина.

• «Білі ведмеді».

Намічається місце, де будуть мешкати білі ведмеді. Із словами «Ведмеді йдуть на полювання» вони біжать, намагаючись оточити і спіймати когось із гравців. Потім знов ідуть на полювання. Коли усіх зловлять, гра закінчується.

• «Розстав пости».

Діти марширують під музику Ф. Шуберта «Марш» однин за одним. Попереду йде командир. Коли командир плеще в долоні, та дитина, що йде останньою, повинна негайно зупинитися. У такий спосіб командир розставляє всіх дітей у тому порядку, що він замислив (лінійка, коло, по кутах і т. ін.).

4. Гра «ХОРОВОД»

Діти беруться за руки і стають у коло, посміхаються один одному.


© Заняття 9

1. Гра «ВПІЗНАЙ ЗА ГОЛОСОМ»

Мета: розвиток уважності, вміння упізнати один одного за голосом.

Хід гри. Діти стають у коло, обирається ведучий. Він стає у центр кола й намагається упізнати дітей за голосом.

2. Гра «ПЕРЕДАЙ ПО КОЛУ»

Мета: досягнення взаєморозуміння, згуртованості.

Хід гри. Діти йдуть по колу, передають гарячу картоплю, крижинку, метелика (за допомогою пантоміміки).

Гімнастика

1) Фокусник. 2) Силач із гирями.

3) Блазні з гирями. 4) Змія.

5) Блазень і змія. 6) Повітряні акробати.

7) Блазень на батуті. 8) Йог ходить по битому склу.

3. Етюд «ТАК БУДЕ СПРАВЕДЛИВО»

Мета: допомогти дітям емоційно усвідомити негативні риси свого характеру; вчити розуміти, яка поведінка якій рисі характеру відповідає й як її оцінювати.

Хід етюду. Психолог пропонує дітям послухати розповідь і оцінити вчинок братів.

Мама пішла до магазину. Щойно за нею закрилися двері, брати стали бавитися: вони то бігали навколо стола, то боролися, то кидали один одному, наче м ‘яч, диванну подушку.

Раптом клацнув замок — це повернулася мама. Старший брат, почувши, що двері відчиняються, швиденько сів на диван. А молодший не помітив, що мама вже прийшла, й продовжував гратися з подушкою. Він підкинув подушку вгору й поцілив у люстру. Люстра стала хитатися. Мама, розсердившись, поставила його в куток. Старший брат піднявся з дивана й став поруч із молодшим.

— Чому ти став у куток? Я тебе не карала! — сказала мама.

– Так буде справедливо, – серйозно відповів їй старший син. – Адже це я запропонував кидатися подушкою.

Мама розчулено посміхнулася й пробачила обох братів.

4. Гра «ХОРОВОД»

Діти стають у коло, беруться за руки і здійснюють одночасні плавні рухи вправо, вліво.

III етап – закріплювальний

Важливе місце у корекційній роботі займає завдання розвитку навичок довільності. Воно вирішується на III етапі.

Новий досвід спілкування з однолітками у групі складається на основі атмосфери довіри і відкритого спілкування, в якому широко використовуються прийоми зворотного зв’язку. Створюється можливість пережити новий досвід взаємин із дорослими.

Ефекти дитячої ігрової психокорекції можна поділити на специфічні та неспецифічні.

Неспецифічні ефекти мають прояв перш за все у змінах самооцінки, приведенні її у відповідність до реальних можливостей, розширенні уявлень про себе, у збільшенні арсеналу засобів спілкування, знятті тривожності. Водночас існує ряд специфічних індивідуалізованих ефектів, що стосуються безпосередньо проблеми кожної дитини. Корегуванню піддаються болісні для самої дитини особливості характеру: боягузтво, нездатність володіти власними почуттями, жадібність.

На III етапі, завершальному, проводяться три останні заняття з метою закріплення нових форм переживань, почуттів до однолітків, до самого себе, до дорослого; закріплюється впевненість у собі, прийоми спілкування з однолітками.

© Заняття 10

1. Гра «РОЗВІДНИКИ»

Мета: розвиток моторно-слухової пам’яті, зняття рухового розгальмування, негативізму.

Хід гри. У кімнаті розставлені стільці в довільному порядку. Одна дитина (розвідник) іде через кімнату, обходячи стільці з будь-якого боку, а інша дитина (командир), запам’ятавши дорогу, повинна провести загін тим самим шляхом. Потім розвідником і командиром загону стають інші діти.

Гімнастика

Дітям показують малюнки із зображенням веселих чоловічків, їхні рухи треба повторити.

2. Гра «ДРУЖНА СІМ’Я»

Мета: розвиток емоційно-виразних рухів рук і адекватного використання жестів, відображення взаємин в ігровій групі.

Хід гри. Діти сидять на стільцях, розставлених по колу. Кожна дитина зайнята якоюсь справою: одна ліпить із пластиліну кульки, друга вбиває у дощечку невеличкі цвяшки, хто малює, хто плете й т. ін. Приємно дивитися на сім’ю, де всі так дружно працюють.

Діти повинні здійснювати руками такі маніпуляції, начебто в них у руках не уявні предмети, а реальні. Гра супроводжується музикою Р. Паулса «Золотий клубочок».

Вільний час

Для емоційного зближення та взаємодії дітей психолог пропонує виконати спільну роботу: намалювати спільний малюнок «Наша дружна група» на великому аркуші паперу, який розстеляють на підлозі.

Мета малювання: вплив на поведінку дітей.

У результаті гри діти стають спокійнішими та доступнішими. Поліпшується спілкування з однолітками. Отримане дітьми враження від гри закріплюється в спільному малюнку, виявляються страхи.

3. Гра «ХОРОВОД»

Діти стають у коло, беруться за руки, дивляться один одному в очі, передаючи мімікою свій настрій.

© Заняття 11

1. Гра «ЧОТИРИ СТИХІЇ»

Мета: розвивати уважність, пов’язану з координацією слухового апарату й рухового аналізатора.

Хід гри. Гравці сидять у колі. Ведучий домовляється з ними, що коли він скаже слово земля, то всі повинні опустити руки вниз, якщо слово вода – витягнути руки уперед, слово повітря – підняти руки вгору, слово вогонь – здійснити обертання руками у ліктьових суглобах. Той, хто помилився, – програв.

Гімнастика

Діти йдуть по колу. Звучить нота нижнього регістру – діти зображують «плакучу вербу» (ноги на ширині плечей, руки злегка розведені з ліктях і висять, голова нахилена до лівого плеча).

На звук, узятий у верхньому регістрі, діти зображають «тополю»: п’яти разом, носки в сторони, ноги прямі, руки підняті догори, голова закинута назад.

2. Етюд «ЗУСТРІЧ ІЗ ДРУГОМ»

Мета: розвивати здатність розуміти емоційний стан іншої людини й уміння адекватно виразити свій емоційний стан. Розвивати виразні рухи.

Хід етюду. Психолог розповідає дітям оповідання:

У хлопчика був друг. Але прийшло літо, і їм довелося розлучитися. Хлопчик залишився в місті, а його друг поїхав із батьками на південь. Сумно в місті без друга. Минув місяць. Якось іде хлопчик вулицею й раптом бачить, що на зупинці з автобуса виходить його товариш. Як же зраділи вони один одному!

За бажанням діти розігрують цю сценку. Виразні рухи: обійми, посмішка, сум, емоція радості.

3. Гра «КОРАБЛИК»

Мета: підвищення самооцінки, впевненості в собі.

Хід гри. Двоє дорослих (психолог та педагог) розхитують, взявши за кути, ковдру – це кораблик. Якщо звучать слова «Тиха, спокійна погода, світить сонечко», усі діти зображають хорошу погоду.

Коли промовляють слово «Буря!», вони починають створювати шум, кораблик хитається все сильніше. Дитина, яка пливе в кораблику, повинна перекричати бурю: «Я не боюся бурі, я найсильніший матрос!»

Для пояснення цієї гри у перше «плавання» можна відправити іграшку.

4. Гра «ХОРОВОД»

© Заняття 12

1. Гра «У МАГАЗИНІ ДЗЕРКАЛ»

Мета: розвивати спостережливість, уважність, пам’ять; створити позитивний емоційний фон; тренувати почуття впевненості, а також уміння підкорятися вимогам одного.

Хід гри. У магазині було багато великих дзеркал. Туди увійшла людина, на плечі у неї була мавпочка (обирається заздалегідь). Мавпочка побачила себе у дзеркалах (дзеркала – діти) й подумала, що це інші мавпочки, почала «кривлятися». Інші мавпочки відповіли тим самим. Вона погрозила кулаком, і їй з дзеркал погрозили так само, вона тупнула ногою, й усі мавпочки тупнули ногами. Що б не робила мавпочка, усі інші точно повторювали її рухи.

Гімнастика

1) Крижинки. 2) Струмочки. 3) Дощик.

4) Фонтанчик. 5) Холод, лід. 6) Спека, сонце.

2. Етюд «ДУЖЕ ХУДА ДИТИНА»

Мета: навчити відображати страждання й печаль.

Хід етюду. Психолог пояснює дітям:

Дитина погано їсть, вона стала дуже худою і слабкою, навіть мураха може звалити ЇЇ з ніг. От послухайте:

О, це хто там печально йде,

Ледве себе до дому несе?

От мураха пробіг,

Повалив його з ніг.

Петрик з дому ішов, до хвіртки дійшов,

Але далі йти він не зміг!

Він каші, він каші, він каші не їв,

Хворів, хворів та й упав!

І от він лежить, не ступив на поріг,

Мураха звалив його з ніг!

Психолог пропонує дітям показати по черзі, яке схудле обличчя у Петрика. Потім діти розподіляють між собою ролі бабусі, Петрика й мурахи. Бабуся годує Петрика з ложечки. Петрик із відразою відсуває від себе ложку. Бабуся годує, вдягає Петрика й відправляє його гуляти. Звучить текст (можливо, з музичною темою, див. вище). Хлопчик іде в напрямку хвіртки (спеціально поставлений стілець). Назустріч хлопчику вибігає мураха й чіпляє його вусом (пальцем) – Петрик падає (присідає).

3. Гра «ТРИ ХАРАКТЕРИ»

Мета: вчити зіставляти різні характери; корегувати емоційну сферу дитини.

Хід гри. Діти слухають три музичні п’єси Д. Кабалевського: «Злюка», «Плакса», «Рева»; разом із психологом дають моральну оцінку злості й плаксивості, порівнюють ці стани з хорошим настроєм реви. Троє дітей домовляються, хто яку дівчинку буде зображати, а інші діти повинні здогадатися за мімікою та жестами, яка дівчинка кого зображує.

завантаження...
WordPress: 22.89MB | MySQL:26 | 0,337sec