І НА ТІМ РУШНИКОВІ . . (виставка-вернісаж)

Мета: Викликати в учнів інтерес до історичного минулого. Виховувати національну самосвідомість, інтерес до народних традицій, культурної спадщини українськсго народу. Пробуджувати пізнавальні інтереси до вівчення традиційних художніх промислів українського народу.

Обладнання: Рушник, хліб-сіль, калина, грам-записи українських народних пісень про рушник, “Пісня про рушник” А. Малишка, виставка книг про український рушник, виставка художніх творів про рушник.

Епіграф: “І на тім рушникові оживе все знайоме до болю: і дитинство, й розлука, й твоя материнська любов ”

Гостей годиться хлібом-сіллю зустрічати,

Привітним гожим словом віншувати.

Прийміть же хліб на мальовничім рушникові.

Про цей рушник сьогодні йтиме мова.

Хліб і рушник- одвічні людські символи.

Хліб-сіль на вишитому рушникові- то висока ознака гостиності українського народу.

Людмила Горбач:

        Хліб на рушнику

На рушнику, який бабуся вишивала,

Хлібину запашну я покладу.

На вишиванці квітка вже прив’яла,

А хліб- живий, його безсмертний дух.

Узор я перейму, й на чистій полотнині

Знов птахи оживуть і квіти розцвітуть.

Рушник я збережу.

Наступні покоління

Хлібину хай на ньому покладуть.

//Ластовенятко.- К.: Веселка, 1995

А особливо всіх сьогодні хочеться привітати з чудовим весняним днем. Тож нехай і у нашому залі буде справжня весна

Український рушник… З вишитими квітами, зірками, птахами… Від сивої давнини і до наших днів, у радості й горі він був і є невід’ємною часткою нашого життя та побуту. Його порівнюють з піснею, вишитою нитками на полотні.

Без рушника, як і без пісні, не обходиться народження, одруження, поховання людини .

Простий скромно оздоблений рушник, висів у кожній хаті. В різних куточках України він називався по різному: утираг, утиральник, стирач, витирач, набожники, покутники, плечовики. Приміром, рушник для витирання рук і обличчя- утирач, для посуду, стола й лави- стирач, або стирок, для пов’язування сватів- плечовий, плечовик, для ікон- набожник.

Відповідно до призначення, рушники різнились і технікою виконання. Утирачі й стирники (стирачі ) найчастіше ткали із цупких ниток. Покутники, подарункові- із тонкого, гарно вибитого полотна (для пов’язування свіатів ).

Цікава деталь: коли ткали обрядові та весільні рушники, чоловікам забороняли заходити до хати . Жінки починали ткати рушники тільки в середу, п’ятницю або суботу у так звані жіночі дні.

Перший витканий рушник призначався для гостей. Він завжди висів на видному місці. Господиня в знак поваги до гостя, давали йому рушник на плече чи руку, брала кухлик з водою і люб’язно пропонувала свої послуги.

Про рушник- утирач мовиться в народній пісні:

Вода у ведеречку,

Братику , вмийся.

Рушник на кілочку,

Братику, втрися

Найбільше обрядових сюжетів, пов’язаних рушником, зберіглися у весільному обряді.

Весільний рушник, кожна дівчина вишивали сама собі .

З вечора тривожного аж до ранку

Вишивала дівчина вишиванку.

Вишивала дівчина, вишивала,

Чорну і червону нитку клала.

А то чорна нитка– то страждання,

А червона нитка– то кохання.

А то чорна нитка часто рвалась,

А червона нитка легко слалась.

Ой, піду в неділеньку на гулянку,

Подарую милому вишиванку.

Сердься, мій соколику, чи не сердься,

Будеш ти носить її коло серця.

Вишивати рушники, сорочки матері навчали своїх дівчат змалку.Багато вишивали дівчата на вечорницях, довгими осінніми та зимними вечорами. У кожній родині, де підростала дівчина, скриня мала поповнюватися рушниками. В давнину, якщо ікони не покриті рушниками, то не можна і молитву казати було.

Рушник використовували і в будівництві хати. Коли будували хату, то на рушниках піднімали сволоки, а потім ці рушники дарували майстрам (сволок- це виступ, який робили посередині стелі. До нього прикріплювали залізним значком, щоб вішати одяг чи колиску).

А в коморі сволок,

На ньому рушників сорок,

Біжіте , внесіте,

Та боярів прикрасіте.

—Де використовують рушники тепер? (Прикрашають кімнати, стелять під ноги нареченим, прикрашають весільні машини, на рушнику завжди лежить коравай

—У кого у вас є дома вишиті рушники?

Рушники бувають вишивані, ткані, мальовані. Подивіться, які складні, дивовижні візерунки. Адже не віриться, що своїми руками можно таке диво створити.

У вірші Т. Коломієць говориться:

Біле поле полотняне,

Рівно ткане, чисто пране,

А по ньому голка ходить,

За собою нитку водить.

Покрутиться так і сяк —

Зацвіте червоний мак.

Зазирне і там, і тут— .

Волошечки зацвитуть.

Застрибає навпорошки—

Зажовтіють колоски.

А як пройдеться поволі—

Заряхтять листочки в полі.

Біле поле полотняне.

Рушником барвистим стане

Сторінка: 1 2 3
завантаження...
WordPress: 22.9MB | MySQL:26 | 0,328sec