Грудень у нашому житті: свята, прислів’я, приказки



Сонце на літо, а зима на мороз

Хоч народне прислів’я і стверджує, що сумний грудень у свято і в будень, але саме останній місяць року налаштовує кожного з нас на оптимістичну хвилю, бо хоч зима і повертає на мороз, проте сонце вже йде на літо. Як-не-як, а таки спливає з життя ще один рік.

Грудень завершує календарний рік. На кінець місяця, тобто 22 число, припадає і зимове сонцестояння, за яким визначають астрономічний початок зими. Наші пращури пов’язували з ним «народження сонця», або ж «родини сонця». Саме в цей день настає найдовша ніч. Тому від Спиридона (25 грудня) селяни вже налаштовувалися на весну. Кожен наступний день від Спиридона, за тодішніми уявленнями, мав відповідати характерові всіх дванадцяти місяців.

З останнім місяцем року пов’язано чи не найбільше з народних свят. Кожне з них так чи так стосувалося вечорницьких дійств. Адже молодіжні зібрання в грудні відбувалися майже щодня. Скажімо, 13 грудня відзначали Андрія. Крім калити – обрядового печива, з яким пов’язані цікаві сценічні дії, дівчата починали ворожити. Не менш оригінальні дійства пов’язані з Савою (18), Миколою (19), Ганною (22), Спиридоном (25) тощо. Крім молодіжних вечорниць, широко практикувалися погостини, на які сходилися люди старшого віку. Адже грудень, як і січень зі своїм різдвяно-новорічним циклом, вважався місяцем відпочинку.

Громадське дозвілля зимового періоду особливо цікаве. Воно зосереджувалося переважно на сільськогосподарській тематиці з використанням численних пісенних сюжетів, ігрових сценок, багатющої гумористичної скарбниці українського мудрослів’я. Але основний наголос робився усе ж на хліборобську тематику. Цього вимагали самі умови життя. Так чи так обряди були «повернуті обличчям» до землі-годувальниці. В усіх сюжетних дійствах неодмінно присутня виробнича атрибутика – нива, врожай, шана праці, святе ставлення до хліба… Власне, це спостерігаємо і в інших обрядових дійствах – колядках та щедрівках, веснянках і гаївках, купайлівському й весільному циклах. Всюди на чільне місце підноситься «аграрна тематика». Це ж стосується й молодіжних та дитячих ігор. Варто наголосити, що останній місяць року був початком підготовки до новолітування.

Одриваючи останній аркушик на календарі, кажемо собі: ну от і минув ще один рік – вагома часточка нашого життя. Намагаємося згадати, яким він був, що встигли зробити, і тішимо себе: ось у новому році все буде краще… З такими чи подібними думками щоразу переступаємо поріг нового року. Щедрішаємо на усмішку, бажаємо одне одному щасливих і сонячних днів, веселого настрою, міцного здоров’я. Спалахують вогні новорічної ялинки, до оселі заходить з гостинцями для дітлахів добрий Дід Мороз…

…Новий рік. З нетерпінням чекаємо його, з особливим настроєм переступаємо поріг у рік прийдешній. І нехай це радісне свято завжди залишає світлу пам’ять і побажання одне одному усмішок, дружніх взаємин, сонячних і мирних днів, гараздів і здоров’я в щасливому новому році.

1 грудня — Платона і Романа

Який перший день грудня, така й зима. Виглядайте зиму з Платона й Романа, щоб похвалити її на Масляну. Платон і Роман кажуть зиму нам. Зранку тепло- початок зими м’який; опівдні морозяно – середина зими з морозами буде; зіпсується погода під вечір – чекай зими примхливої, нестійкої. Крім того казали: якщо 1 грудня погода гарна, то буде погожою й ранньою весна.

3 грудня – Свято Прокла

Якщо цього дня йде сніг, то 3 червня йтиме дощ. За народним повір’ям, «Прокли проклинали нечисть під землею, щоб не виходила».

4 грудня Введення (Третя Пречиста)

Віруючі люди святкують Введення до храму Пресвятої Богородиці Діви Марії 4 грудня. Батьки Діви Марії довго не мали дітей. Подружжя було в розпачі й дало обітницю присвятити народжену дитину служінню Богу. І народилася в них донечка Марія. Коли дівчинці виповнилося три роки, її одягли в найкращий одяг і привели до Єрусалимського храму. Першосвященик зустрів її в храмі та повів у святая святих, у те приміщення, до якого з усіх людей лише сам ходив з очисною жертовною кров’ю. Від цього дня дитина жила в храмі, присвячуючи свій час богоугодним справам: рукоділлю, молитвам і читанню Святого Письма.

З приходом зими на селі, як правило, уже всі господарські роботи завершено, люди починають готуватися до зимового циклу свят. Відчувається наближення традиційного часу зимових розваг селян, часу таємничого ворожіння, угадування майбутнього, долі, що найбільшою мірою, звичайно, цікавить молодих незаміжніх дівчат. А поки що молодь допомагає старшим.

На сході України подекуди зберігається звичай святити воду в ніч перед Введенням. Вважається, що цього дня Бог відпускає чисті, праведні душі подивитися на своє тіло. Існує ще й така дівоча традиція: щоранку треба вмиватися снігом і після цього витирати обличчя тканиною червоного кольору – тоді буде гарний колір обличчя.

Свято Введення за старих часів було пов’язане з початком нового року наших предків, а з плином часу відбулося свого роду злиття з християнським циклом свят.

Дуже важливо, хто цього дня першим увійде до хати, оскільки, відповідно до народних вірувань, «перший полазник» приносить у дім свою енергетику – на щастя або на нещастя. Отже, якщо «перший полазник» – молодий, здоровий, та ще й грошовитий чоловік, – найкраща ознака, що віщує здоров’я та добробут усій родині. Відповідно, якщо перший полазник» – хворий дідусь, то, значить, цю родину чекають хвороби й нестатки протягом наступного року. Найгіршою вважається ситуація, коли «першим полазником» стає літня жінка, та ще й недоброї ; вдачі. Саме тому старі люди цього дня старалися сидіти вдома, до чужої домівки не заходити – негараздів не віщувати.

Якщо цього дня хтось сторонній захоче позичати щось, – недобрий знак. Вважається, що до Введення можна лопатою копати землю, а після Введення й до самого Благовіщення – у жодному разі не можна: земля має відпочити і на наступне літо сили набратися. Також не можна після Введення терти коноплі, оскільки таким чином можна накликати на себе зневагу від людей, а на поля – бурю. До бурі на полях, за народними уявленнями, може призвести й прання білизни праником від Введення до дев’ятого четверга від Різдва Христова.

Скільки на Введення води, стільки ж на Юрія трави.

Якщо Введення мостить мости, а Микола забиває цвяхи, то зима буде люта.

5 грудня – Прокопа

З Прокопового дня – надійний санний шлях. Колись у цей день люди гуртом виходили мітити дорогу солом’яними віхами, щоб мандрівники не збилися з дороги: «Прийшов Прокіп – зробив розміт, по снігу ступає – дорогу копає».

Прокопе, загорни пиріг у снігову скатертину.

6 грудня – Канун Святої Катерини

Цього дня ввечері розпочиналися дівочі гадання. Найчастіше крали в чужому садку гілочку вишні і ставили її у воду. Якщо до Різдва гілочка розквітала, то це означало, що цього року дівчина вийде заміж.

У такий же спосіб іноді ворожили про здоров’я або смерть членів сім’ї в наступному році. Для цього в воду ставили гілочки за кількістю членів сім’ї, позначаючи їх кольоровими нитками. Чия гілка розквітне – той довго житиме, чия всохне – захворіє або помре.

7 грудня — Великомучениці Катерини

День великомучениці Катерини вважався святом дівочої долі, адже в цей час дівчата закликали долю (під «долею» мався на увазі шлюб).

Поширеним був обряд «закликання долі на вечерю». Олекса Воропай описує його так:

«Увечері дівчата сходяться до однієї хати і варять спільну вечерю – борщ і кашу. Приходять хлопці, починаються розваги. Танцювати не можна – піст, але й без танців весело – сміх, співи…

Опівночі, перед «півнями» (тобто перед тим, як перші півні заспівають) дівчата беруть горня з «вечерею», обгортають його новим рушником і йдуть «закликати долю» до воріт. Кожна з дівчат вилазить по черзі на ворота, тримаючи в руках горня з кашею та борщем, і тричі гукає:

– Доле, доле, йди до мене вечеряти!

Якщо в цей час заспіває півень, «доля обізвалася»; якщо ж ні: «Доля оглухла, не чує мого голосу». Журиться дівчина і проклинає долю: «Щоб ти зозулі не чула, блуднице моя!».

Та це ще півлиха – не ціла біда, якщо доля оглухла. Гірше, коли зірка з неба впаде. «Погасне доля!» – залякано шепочуть дівчата». (Додаток 1)

9 грудня — Георгія Побідоносця, Єгорія, Юрія, Юр`їв день

У цей день відбулося освячення в церкві мученика Георгія в Києві (1056 р.). Цей день називають ще осіннім, або холодним Юрієм (на відміну від весняного 6 травня), Юрієм зимовим, вовчим заступником. В.Скуратівський говорить, що в одній з легенд розповідається про блискучу перемогу Георгія над страшним Змієм-Драконом. Біля міста було болото, в якому жило чудовисько, – йому віддавали на поталу хлопців та дівчат. Коли черга дійшла до дочки правителя міста, Георгій заступився за неї. Він звернувся з молитвою до Бога й волею Господа знесилений Змій сам падає до ніг Георгія. Подвиг Георгія зображено на багатьох іконах, а з 14 ст. образ Георгія на коні став емблемою Москви.

На честь перемоги Георгія над Змієм в Україні і введено свято, яке не супроводжується особливими обрядами.

В.Скуратівський детально передає романтичну легенду, пов’язану з юріївським «святом вовків» і наводить одну прикмету: «Який день на Юрія, така й зима». Відомі й інші прикмети: «Юрій замурує, а Микола (19 грудня) зацвяшкує». Щоб передбачити зиму, ходили до криниці: якщо вода не хитається, тиха – на теплу зиму; якщо хвилюється – на морозну зиму з хурделицями.

Відома приказка: «Ось тобі, бабусю, і Юр’їв день!» – теж стосується зимового свята. Колись, після закінчення основних польових робіт, селянам дозволялося переходити від одного пана до іншого протягом двох тижнів – тиждень до Юрія і тиждень після нього.

10 грудня — Зимове знамення

За формою хмар, яскравістю зірок, напрямами та силою вітру в цей день передбачали майбутню погоду. Якщо хмари купчасті – будуть снігопади, якщо зорі яскраві, миготять райдужно – переважатимуть морозні, ясні дні. Північні вітри принесуть холодну зиму, західні вітри – відлигу.

Було таке повір’я: якщо стати обличчям до північного вітру, то з людини змете всі клопоти, негаразди.

11 грудня — День сойки

Треба підгодувати її зерном, про долю запитати: птах всюди буває, про все докладно знає, мало спить, про все сповістить.

12 грудня — Парамона або Передандрія

Цього дня слідкували за ранковою зорею: ранок червоний — грудень красний, сніговий — нещасний, хуртовинами напасний. Сніг іде — местимуть віхоли до Миколая і зима видасться холодною і довгою. Якщо вода в річці тиха — на рівну зиму, шумовита — на завірюхи. Якщо вдень ішов сніг, то буде хурделиця цілий тиждень. Якщо до цього дня сніг не випав, зима буде теплою, а як з’явився — довгою і холодною.

Напередодні Андрія, 12.12., молодь увечері збиралася на калиту (Додаток2)

13 грудня – Андрія Первозванного

Місяць грудень ще має назву «андрієць» від народного свята Андрія. 13 грудня у західних і східних християн вважається днем мученицької смерті першого із дванадцяти апостолів Христових Андрія Первозванного. Його прибили цвяхами до хреста, поперечні бруси якого прибиті навкіс (Андріївський хрест).

Андрій – один з учнів Іоанна Хрестителя – був покликаний на Іордані Ісусом.

«Первозванним», за святим Євангелієм та грецькою легендою, називається так тому, що зі своїм братом Петром й двома синами Заведея найближче стояв з учнів до Христа. За церковними легендами, святий проповідував християнство у Скіфії, у самому Царгороді, на узбережжі Чорного моря та в околицях Києва.

У староукраїнському літописі, датованому ХІІІ століттям, розповідається, що Андрій зі своїми учнями доплив угору по Дніпру до гір, сказав на його березі: «Чи бачите ці гори? На цих горах засяє ласка Божа і буде великий город, і Бог збудує багато церков». Вийшовши на гори, благословив їх і поставив хрест. На цьому місці потім з’явилася Андріївська церква, Андріївський узвіз у Києві.

О.Воропай стверджує, що Андрій Первозванний – християнський святий, але в народній традиції звичаї та обряди в цей день мають стародавній, дохристиянський характер: угадування майбутньої долі, заклинання, ритуальне кусання «калити».

Етнографи вважають, що в осінньо-зимовому циклі свято Андрія – одне з найцікавіших, найулюбленіших. Стародавня його назва «Калита» збереглася з дохристиянських часів. Тоді вечорницькі зібрання молоді, об’єднані цією назвою, розпочиналися 13 грудня і, припадаючи на період зимового сонцестояння, тривали до повороту сонця на весну, тобто до Різдва. Це був час найактивнішого язичницького ворожіння, відгадування долі, застосування різноманітних закликань і ритуальних дій, що в більшості залишилися в народній пам’яті і заповнили свято християнського апостола.

Відомі також «Андріївські жарти». Парубки та підлітки знімали ворота чи хвіртки в дворах, господар яких – батько дівчини – не дозволяв їй затримуватися на вечорницях, і заносили на край села; зав’язували мотузкою або підпирали кілком двері такої хати.

До речі, веселі андріївські та катерининські вечорниці припадали на 40-денний Пименівський піст (розпочинався 28 листопада) і, отже, суперечили нормам християнської моралі. Але спроби духовенства подолати цю народну традицію не дали наслідків.

На Андрія вдруге (перший раз – на Юр’їв день) прислухалися до води в річках, озерах під льодом, а також у криницях і помічали: коли не хвилюється, тиха вода – буде рівна зима, а шумує – віщує холод, заметілі; якщо тихо в колодязі на дні – бути теплій зимі, а почуються дивні звуки – на холод та бурі, завірюхи та біди.

Напередодні цього дня ніч народ іменує Андрієвим вечором або Андрієвою ніччю, коли, за народним повір’ям, молодим дівчатам і хлопцям бачиться образ судженого або судженої. Для цього, лягаючи спати, клали кусочок хліба під подушку, приказуючи: «Суджений-ряджений, йди до мене їсти». Вірили, що побачать своїх майбутніх чоловіків та жінок.

Дівчата молились Андрію Первозванному, щоб послав доброго жениха.

Старі люди вважали: Якщо на Андрія сніг не йде — вся зима буде малосніжна й тепла.

Якщо вдень ішов сніг, то бути хурделицям цілий тиждень.

На Андрія жінки намагалися не пекти хліба, не шити і не прясти.

На Андрія треба кожуха-добродія.

На Андрія робиться дівицям надія.

На Андрія вложи руку в засув у хліві.

Святий Андрію, я конопельки сію, дай же, Боже, знати, з ким весілля грати.

Андрію, я тобі коноплі сію, пеленою волочу, бо я заміж хочу. (Додаток 3)

14 грудня – Наума

Наум наставляє на ум.

Батюшка Наум, виведи синка на ум.

Прийшов Наум – пора братися за ум.

Я не знаю ні “аз”, ні “буки” – прийде Наум і змусить до науки. (Додаток 4)

17 грудня – Варвари
Яка погода на Варвари, така й на Різдво.

Який день на Варвари, такий і на Сави.

Якщо в грудні на Варвари болото, то буде зима красна, як золото.

Якщо проти цього дня нічне небо в зорях – чекай холодів, а сліпе й тьмяне – на тепло.

Якщо горобці збираються купками на деревах і цвірінькають, то буде тепла зима. Дерева в інеї – урожай на фрукти.

Якщо до цього дня сніг не випав – зима буде теплою, а як з’явиться – довгою і холодною. (Додаток 5)

18 грудня – Сави

Вісімнадцятого грудня – День Преподобного Сави, в народі – Сави,батька зимового Миколи.

Віруючі за християнською традицією вшановували преподобного Саву Освяченого, який у 8 років таємно від батьків пішов у Капподокійський монастир. Там прийняв чернецтво і згодом ніс чернечий подвиг у Палестинській пустелі. Пр. Сава зцілював молитвами і творив чудеса.

Варвари і Сави називали «миколаїними» святами. На відміну від свята Варвари, наступний день, Сави, вважався здебільшого чоловічим. На Сави жінки збиралися в рукодільницькі гурти, бо прийшла пора “і савити, і варварити, і куделю кучматити”. Хто ж не працював, то казали: “Савила та варварила і сорочки собі не справила; Сави і Варвари на мені сорочку обірвали”… 

Цього дня зазвичай випадають великі сніги, настають морози.

Народна мудрість і спостережливість відтворена в таких приповідках:

Варвара мостить, Сава гострить, а Микола кіл ставить.

Варвара снігом стелить, Сава завірюхою загладжує, а Микола морозом давить.

Бідному Савці нема долі ані на печі, ані на лавці.

Сава приїхав на білих санках.

Варвари ночі увірвали, а Сава став день доточувати.

Сави дні прибавили.

Сава мостить, а Микола гвоздить.

Савка бідний, Микола багатий.

Варка, Савка та Миколи до добра не доведуть ніколи.

19 грудня – Миколи (святого Миколая)
Дев’ятнадцятого грудня – день святого Миколая. Св. Миколай також відомий під іменами: Міколай, Міклаш, Йолупукі, Сейнт Ніколаус, Сантаклос, Фадер Крісмас, Пер Ноель, Сінтер Клаас.

Це найбажаніший день у році для дітлахів. Напередодні свята діти пишуть до нього листи зі своїми побажаннями і вкидають їх у поштову скриньку або кладуть за вікно і моляться до нього, просячи передусім здоров’я собі та батькам. У день перед святом згадують всі свої добрі і злі вчинки, зважують: чого більше. Чи буде подарунок, а чи, можливо, різка? Бо чемні діточки обов’язково знайдуть під подушкою подарунок, а неслухняні – прутик. Ця різочка є своєрідним попередженням дитині, що час задуматися над своєю поведінкою і виправитися.

А в ніч на 19 грудня до кожної дитинки приходить Святий Миколай і кладе під подушку подарунки.

В сучасні часи з’явилась добра традиція – саме у день святого Миколая опікуватись сиротами та знедоленими дітьми, даруючи їм подарунки. 

Колись господарі у цей день варили пиво скликали гостей, гуляли, веселилися. А по обіді запрягали найкращі коні в “козирки” і з піснями та веселими вигуками їздили навколо села – “бо треба ж знати, чи слизький сніг цього року випав!”

На Поділлі хто першим прийде зранку до хати, той буде першим “полазником”. “Полазами” вважаються чотири дні в році: Введення,Миколая, Анни і Різдво або Новий рік – четвертий і останній “полаз”. В ці дні також першим перейти подвір’я має господар, не хто інший. Кожен господар встає в цей день раніше, ніж звичайно, і йде дати худобі їсти. Прийшовши до хліва, поздоровляє німину словами: “Дай, Боже, добрий день, щобись худібонька здорова була та й я з тобою ще й зі своєю жоною!”

На Київщині хазяїн, прийшовши цього дня із церкви, брав миску зі свяченою водою, паляницю з грудочкою солі, квача з різного зілля, ішов кропити господу, худобу та збіжжя, примовляючи: «Святий Миколай, помилуй та сохрани нас від усякого лиха!».

Св. Миколай опікується воїнами, водіями і мандрівниками, допомагає бідним у скруті, вважається покровителем дітей та студентів, моряків, торговців та лучників.

В народних переказах святий Миколай боронить людей перед стихійним лихом, а найбільше на воді. Всі одеські рибалки в своїх куренях мали образ святого Миколая. Вихоячи в море на промисел, рибалки завжди брали з собою образ святого чудотворця. 

Який день на Миколу зимового, такий і на Миколу літнього.

У кожному році два Миколи: до першого Миколи не буває холодно ніколи, а до другого Миколи не буває тепла ніколи.

Як впаде великий іній – на гарний врожай хліба.

Як на Миколу піде дощ, то врожай на озимину. Морозяний день – на уроду хліба й городини. З цього дня підходять другі морози – Миколині: “На Студеного Миколу снігу навалить гору”. “Скільки дає день Миколая снігу, стільки буде трави на Миколу теплого”. Якщо в день Миколая замітає слід, дорозі не стояти від Миколи до Різдва (7 січня). (Додаток 6)

22 грудня – Ганни
У давнину в народі свято називали «народинами сонця»: це найкоротший день року. Така назва пов’язана з тим, що на це свято припадає зимове сонцестояння, після чого воно
«повертає на літо, а зима на мороз»
. Існує така приповідка: “У день Анни світловий день додається на горобиний крок”. В давнину був такий звичай: дзвонареві, який сповіщав про народження сонця, давали 24 срібняки, а за те, що оголошував улітку «повернення сонця на зиму», змушували добу відсидіти у в’язниці.

За народним віруванням літо зустрічається із зимою двічі на рік: на Стрітення та в день святої Анни. За давнини це свято особливо шанували вагітні жінки, яким протягом дня заборонялося братися за будь-яку роботу. У день святої Ганни дівчата й молодиці, в яких часто боліла голова, не пряли.

Цього дня дівчата збиралися на свої сходки, щоб узгодити, як будуть святкуватися різдвяні свята. Дівочі громади, як і парубоцькі, мали свої традиції. На сходках теж обирали «отаманшу» – старшу дівчину, яка організовувала дівочі збори і керувала громадськими справами. На дівочих сходках не існував обряд посвяти, але діяло неписане правило: могла приходити сюди та дівчина, яка вміла вишивати, шити, прясти.

На Ганни, крім узгодження святкувань, виготовляли різдвяні прикраси — «павуків» та «їжаків» з соломи.

З цього дня починали готуватися до свят і жінки: білили та прибирали оселі, краще підгодовували свиней, щоб мати свіжину до Різдва.


У цей час, як правило, вже встановлювалась зимова дорога, тому говорили: «На Ганьки сідай в санки», “Анна зиму зрушила”.

Дня Ганни стосується ряд спостережень, пов’язаних із бджільництвом: «Починають бджоли мед їсти», «Ходять у погріб до бджіл, щоб добре роїлись». Пасічники заходили до омшаника, де зберігалися вулики, і зверталися з молитвою до Господа, щоб зачинався білий і жовтий віск і, звичайно, густий мед.

Після Ганни сонце повертає на літо, а зима – на мороз.

Ясне сонце – на Новий рік буде сильний мороз, якщо хмарно, на деревах іній – під Новий рік буде відлига.

Яка Ганна до полудня, така зима до кінця грудня.

Яка Ганна до ніченьки, така зима до весноньки.

Коли іній вкриває дерева, то це передвісник хорошого врожаю.

Коли йде дощ – вся весна буде дощовою.

Тихий і безвітряний день – на врожай садовини.

25 грудня – Спиридона

Якщо на Спиридона зранку буде сонечко, то не поспішай із ранньою сівбою.

Якщо на Спиридона сонячно, то Новий рік буде морозним, ясним, а коли похмуро і на деревах буде іній – похмурим і теплим.

Новоріччя буде морозним, якщо 25 грудня сонце ясне, променисте

Якщо ніч ясна, то зима буде холодна, а літо жарке. (Додаток 7)

На 29 і 30 грудня припадають Томи та Даниїла.


«Прийшов Тома — сиди вдома» чи «Добре говорив святий Тома, що в грудні найліпше сидіти вдома». Ці мудрослів’я пов’язані з тим, що передріздвяні та різдвяні морози вважалися найсильнішими. Нерідко траплялися випадки, коли люди, вирушаючи в цей час у дорогу, наражалися на велику небезпеку. Томове застереження безпосередньо пов’язане з Даниїловим днем, який уособлювавсь з трьома юними християнськими отроками – Ананієм, Азарієм, Мисаїлом та пророком Даниїлом. Одна з оповідок, засвідчує слідуюче. Вавілонський цар Навуходоносор, який вірував у дохристиянських богів, наказав звести золотого ідола висотою в шістдесят аршин. Після цього зібрав усіх вельмож, і велів їм бити поклони золотому істуканові. Як тільки почулися звуки труб, флейт, арф – усі лягли ницьма, віддаючи шану своєму покровителеві. Лишень Ананій, Азарій та Мисаїд – юнаки-християни – стояли непорушно. Розгніваний Навуходоносор наказав кинути їх у палаючу піч, розпалену в сім раз сильніше, ніж завжди. Привели християн до челюсті печі, але вогонь не спалив їх, оскільки вони знаходились під заступництвом ангела. Юнаки вийшли з вогню неушкодженими. Здивований силою віри, і вражений дивом, яке сталося, Навуходоносор звелів призначити їх на високі урядові посади і заборонив будь-кому ганьбити християнського бога.

Отже, двома святцями — Томи і Даниїла — завершується: народний календар.

 

 

 

Прислів’я

Весна була суха — зима буде на сніг глуха. Зима літо годує.

Зима без трьох підзимків не буває.

Сніг у грудні глибокий — урожай високий.

Сумний грудень у свято і в будень.

Заступи грудня дверима, то він тобі вікном улізе.

Не так зима, як призимки.

У грудні сонце на літо, а зима на мороз повертає.

Трапляється ‘такий год, що в грудні на день сім погод.

Із-за доброї години ожидай лихої днини.

Як зазиміє, то жаба оніміє.

Зимове сонце, як мачушине серце: світить та не гріє.

Зимовий деньок, як комарів носок.

Грудень землю грудить і хату студить.

Грудень холодний та сніжний – хліб буде буйний та пишний.

Грудень – не брат, а морознеча – не сестра.

Хоч мороз і припікає, зате комарів немає.

Зима біла, та снігу не їсть, а тільки сіно.

Якби не зима, то б літо було довше.

То сніг, то завірюха, бо вже зима коло вуха.

Мороз невелик, та стоять не велить.

Той взимі голодує, хто літо гайнує.

Січень рік, починає, а грудень кінчає.

Груднева днина куца: сюди тень, туди тень – та і минув день.

Важко влітку без корови, а в грудні без кожушка.

Грудень – кінець року, а початок зими.

Грудень землю грудить, а не встудить; …хату студить.

Грудень поле грудить, а землю студить.

Грудень око снігом радує, а вухо морозом рве

Прийшов грудень – приніс студень

Приказки

Який перший день грудня, така й уся зима буде.

Грудень холодний, сніжний та з вітрами – на врожай.

Яскраві зірки взимку – на мороз.

Миготять зірки в небі – на сніг.

Грім узимку – на сильні вітри і сніг.

Поверх криги виступає вода – незабаром буде дощ або потепління.

Хмари йдуть проти вітру – на сніг.

Якщо вночі буде іній – вдень сніг не йтиме.

Багато інею на деревах – буде багато меду.

Іній на деревах – до морозу, туман – буде відлига.

Тетеруки й куріпки здіймаються з дерев і відлітають з відкритих місць у глиб лісу – незабаром почнеться буран.

Якщо мовчать кімнатні птахи – перед метелицею.

Повітря над лісом посиніло – на тепло.

Сова кричить – холод накликає.

Збіглися хмари в одну купу – чекай негоди.

Якщо взимку ранкова зоря швидко гасне – на холодну погоду, а коли вечірня раптово згоряє – на відлигу.

Туманне коло навколо сонця – на хуртовину, якщо стовпи біля нього – чекай морозяної погоди.

Коли ліс узимку почорнів, слід чекати відлиги чи бурі.

Дим без вітру стелиться по землі – випаде сніг або потепліє.

Віконниці або журавель взимку скриплять – буде відлига.

Починають «плакати» вікна – знизиться тиск і потепліє.

Снігурі прилетіли в грудні – зима буде суворою.

Снігур під вікном сповіщає про себе – на відлигу.

Миші вилазять з-під лісової’, підстилки і бігають по снігу – на відлигу.

Галки збираються великими зграями і.сильно кричать – на ясну погоду і мороз.

завантаження...
WordPress: 22.96MB | MySQL:26 | 0,324sec