Гра Мій ідеал

Гра Мій ідеал

(сидять троє учасників диспуту)

Вчитель.

Все здається просто: пробігають два людські життя, як дві річки по землі, поки долі не заманеться поєднати їх в одному життєвому потоці… І пішли по землі діти – в чомусь схожі на батька, чимось нагадуючи маму.

Сам по собі факт, що ти з’явився на світ – дивовижний. Ти народився із любові двох самих близьких тобі людей і почалося життя… Яке воно у кожного з нас?

Сьогоднішня наша розмова за вашими бажаннями буде проходити у вигляді телепередачі „Тема”, ідею якої ви обрали самі – „Сенс життя і моє місце в ньому”.

Питання про сенс життя виникає у людей протягом життя неодноразово. Завершення або початок кожного життєвого етапу характеризується його появою. Підводячи підсумки прожитого періоду і думаючи про перспективи майбутнього, людина задається питаннями про те, чи задоволена вона своїм життям, що чекає її попереду.

В ранній юності питання про сенс життя виникає вперше. Знайти себе, самовизначитися, стати на ноги у вирі життя – це нелегке завдання для кожного з вас. І саме тому сьогодні я представляю вам три яскраві особистості нашого класу.

Таня: стиль її життя романтично – діловий. Вона любить готувати і захоплюється подорожами. Вивчає англійську мову – мріє стати перекладачем.

Діма: любить веселу, хорошу компанію, захоплюється музикою. Крім того, займається у музичній школі. В майбутньому хоче стати знаменитим музикантом.

Іра: шалена прихильниця спідвею і хард – року; любить насолоджуватися красою природи; залишаючись наодинці зі своїми думками, записує власні історії. Мріє стати відомим філософом.

Психологічний словник з етики говорить: сенс життя – це усвідомлення свого життя не як серії випадкових, розрізнених подій, а як єдиного процесу, що має визначений напрямок, зміст, мету і усвідомлення того, заради чого людина живе.

Ваш одноліток Дмитро з м. Ташкент у листі в газету написав: „Набридло, набридло жити так, як живуть більшість моїх однолітків і однокласників. Вийдеш у двір і знову ж ті самі обличчя, помираючі від нудьги, а нудьга така, що іноді думаєш: а навіщо живемо?

Здається, все є: батьки, друзі, дорогі речі та інші атрибути „веселого життя”. Але як би хотілося змінити це „веселе життя” на цікаве, захоплююче… Набридло! Я, наприклад, вирішив, що з сьогоднішнього дня стаю людиною, а потім подумав: як нею стати?” Що ви порадили Дмитру? (Відповіді учасників, після яких учні глядачі піднімають картки із знаком питання).

Вчитель»

Ось з’явились перші запитання.

До Тані.

Як ти стала романтиком?

До Іри.

А чи змогла б ти сама стати іншою для себе, для людей! І у якому випадку?

До Діми. Коли ти почав думати про життя? Як ти його собі уявляєш?

До Іри.

Уяви собі таку ситуацію: на твоїх очах молодий юнак хоче стрибнути з даху, бо розчарувався у житті. Як би ти його переконала?

До Діми.

У житті більшість людей є ведучими, чи такими, яких ведуть інші?

До Тані.

Які ділові якості ти розвиваєш в собі в першу чергу? Як вони пов’язані з твоїм вибором стати перекладачем?

(Топ, хто задає питання, говорить кому; і відразу учасник диспуту відповідає).

Вчитель.

–         Дякую за цікаві запитання та відповіді. Готуючись до сьогоднішньої розмови, я проаналізувала невеличкі твори – роздуми старшокласників на тему „Чого я прагну сьогодні”. І ось який вийшов результат: –   хочу добре закінчити школу і здобути цікаву професію – 10 з 35 учнів; хочу мати надійних друзів – 7;

–         стати порядною, чесною людиною, щоб мною пишалися рідні – 7;

–         бути корисним суспільству – 5;

–         хочу жити гарно і дорого – 2;

–         добитися успіхів у спорті – 3.

Таке невеличке соціологічне дослідження дає мені право сказати, що кожен з вас уже хоча б раз ставив перед собою питання: „Для чого я живу?’. Великий знавець чужої душі, їх самих далеких куточків і самих величних злетів – Федір Михайлович Достоєвський – писав:

„Без будь – якої мети і прагнення до неї – не живе ні одна людина. Втративши мету і надію, людина здатна перетворитися на чудовисько…”

Любі діти, у нас з вами ще все попереду і вдосталь часу для реалізації, для свого вдосконалення, для пошуку і становлення свого „Я”.

І на закінчення я хочу запропонувати вам у вільний час замислитися над такими рядками. (Читають учні)

1-й учень.

В горі можна і в радості вчасно їсти, вчасно спати, вчасно робити прикрощі. А може так: на світанку встать і, не думаючи про чудо,

рукою сонце дістать

1       подарувати його людям.

2       учень.

Пливе човен в парусах,

Тихая година.

Думка лине в небесах.

Що ж така людина?

Яка функція її в цім великім світі?

Що потрібно зневажать, ну а що любити,

Що таке людське життя, як його прожити.

Щоб на старості років та й не пожаліти.

Пролетить швиденько час, мій шановний друже,

Швидко висохне вода у старій калюжі.

З часом пізнається світ, пізнається доля,

Пізнається і життя – на те твоя доля.

Будь людиною простою, май хорошу душу. Бо людина – це є ти. Обійди калюжу. Якщо є сторонній шлях, піди по сухому, Тільки скривдити себе не давай нікому. Полюби усіх навколо, це тобі потрібно. І твоє знання – людина – ти відстоюй гідно. Люди всі повинні бачить, що добро ти сієш. Пролетять роки, як птиці, з часом зрозумієш.

 

завантаження...
WordPress: 22.77MB | MySQL:26 | 0,307sec