ГОТОВНІСТЬ І АДАПТАЦІЯ ДИТИНИ ДО НАВЧАННЯ У ШКОЛІ

ЗАНЯТТЯ З ЕЛЕМЕНТАМИ ТРЕНІНГУ ДЛЯ ВЧИТЕЛІВ

Вступ дитини до школи є переломним моментом її життя: складається новий тип взаємин з іншими людьми, виникають нові форми діяльності. Школа з перших днів ставить перед дитиною низку завдань: їй необхідно успішно опанувати навчальну діяльність, засвоїти шкільні норми поведінки, долучитися до життя у класному колективі, пристосуватися до нових умов розумової праці та режиму. Як свідчить практика, відсутність шкільної зрілості, готовності до систематичного шкільного навчання може призвести до зростання тривожності, формування заниженої самооцінки, до появи хронічної втомлюваності, загальної неуспішності, а також стати причиною виникнення шкільних неврозів.

Готовність до навчання є необхідною, але недостатньою умовою успішної адаптації до шкільного життя. Причинами шкільної дезадаптації дуже часто є неправильні методи виховання в сім’ї, порушення системи стосунків у школі, індивідуальні особливості психічного розвитку дитини. З-поміж індивідуальних причин дезадаптації слід виділити надмірну чутливість і підвищену збудливість нервової системи.

Діти з надмірною чутливістю зазнають у школі емоційних перевантажень. Вони можуть бути готовими до школи і мотиваційно, і розумово, але їхня емоційна вразливість дуже ускладнює процес адаптації.

Емоційна дезадаптація найчастіше проявляється в учнів із високим рівнем тривожності. Вияви тривожності в різних ситуаціях неоднакові. В одних випадках діти схильні поводитися тривожно завжди і скрізь, а в інших — виявляють свою тривожність лише залежно від обставин. Часті реактивні вияви тривожності ми називаємо особистісними і пов’язуємо їх із наявністю в молодшого школяра відповідної риси особистості — особистісної тривожності. Підвищений рівень тривожності свідчить про недостатню емоційну пристосованість, адаптивність до певних життєвих ситуацій, що викликають стурбованість. Для школярів

із емоційною дезадаптацією характерне гостре, тривале, болісне реагування на невдачі. Страх невдачі переважає над прагненням досягти успіху. Вони відчувають виражену тривогу в ситуаціях публічної перевірки знань, постійно очікують негативного ставлення до себе, негативних оцінок батьків, педагогів і ровесників. Сильніше виражений страх невідповідності очікуванням заважає їм адекватно оцінити ситуацію. Це школярі, яким важко триматися на рівні класу, вони впевнені, що, одержуючи низькі оцінки, втрачають визнання вчителя. Працездатність у них низька, перевтома настає дуже швидко, що виявляється в неуважності, відволіканні, рухливому неспокої. Такі учні уникають прямих контактів з учителями, сором’язливі, замкнені, загострено реагують на пряме звернення чи вимогу. Виявлення індивідуально-психологічних чинників дозволить прогнозувати виникнення емоційної дезадаптації, а цілеспрямована профілактична та психокорекційна робота знизить кількість емоційно дезадаптованих дітей і гостроту вияву емоційної дезадаптації у початковій школі. Тому важливо своєчасно виявити тривожність. Діагностична робота для профілактики емоційної дезадаптації учнів проводиться саме з батьками. їм пропонують спеціальний опитувальник оцінки рівня тривожності дитини, який батьки заповнюють разом із історією розвитку дитини (додатки 1—3).

Емоційна дезадаптація може проявлятися також у гіперактивності. Підвищена збудливість нервової системи зумовлює спонтанність, імпульсивність поведінки. Причиною є затримка розвитку процесів гальмування на фоні високої сили збудження нервових процесів. Таким дітям дуже важко дотримуватися правил поведінки, керувати своїми потягами, виконувати вимоги вчителя. Неуважність, дратівливість, неохайність збудливих учнів завдає багато клопоту вчителеві. Але оскільки причиною некерованості є органічне невміння стримуватися, то закликати їх до порядку майже неможливо. Аби покращити адаптованість цих дітей до шкільних умов, необхідно не провокувати, а попереджати їхні нервові зриви, агресивні реакції, конфлікти, забезпечувати постійну зайнятість.

До індивідуально-психологічних чинників, які впливають на процес адаптації, належить і тип темпераменту дитини. Тому при вступі до школи батькам пропонують відповідну анкету (додаток 4). Ці дані надзвичайно важливі вже з перших зустрічей із малюком.

Психолог зможе дібрати індивідуальні форми роботи при діагностиці готовності до школи залежно від типу темпераменту, а також надати рекомендації вчителям і батькам для профілактики емоційної дезадаптації дитини (додатки 5—8). Важливо знати, що особливості темпераменту стійкі, вроджені, піддаються змінам лише незначною мірою. У просвітницькій та консультаційній роботі психолог застерігає вчителів і батьків від надмірних надій, претензій до дітей, а також надає рекомендації відповідно до типу темпераменту. Серед емоційно дезадаптованих школярів частіше трапляються меланхоліки. У них слабка, дуже чутлива нервова система, що сприймає навіть слабкі подразники, у стресових ситуаціях (контрольна робота, відповідь біля дошки, змагання) погіршуються результати діяльності порівняно зі спокійною звичною ситуацією, а сильний подразник може спровокувати розгубленість. У них напружене внутрішнє життя, вони надають великого значення всьому, що відбувається навколо, досить вразливі, стурбовані. Незначний привід викликає образу, сльози.

Слід знати, що конфлікти і сварки дорослих у присутності дитини, авторитаризм, підвищена тривожність, неузгодженість виховних впливів, неувага до малюка, надмірна вимогливість або вседозволеність, розумове перевантаження призводять до негативних наслідків. Тому треба забезпечувати дітям стабільну, спокійну, доброзичливу атмосферу, створювати умови для повноцінної ігрової діяльності, розвитку ігрових умінь, розширення кола спілкування, одержання різноманітних вражень і позитивних емоцій.

Надзвичайно важливу роль в успішній адаптації дитини до школи відіграє вчитель. Саме він допомагає зробити свої перші кроки у школі. І саме від нього залежить, якими будуть ці кроки: легкими і впевненими чи важкими і з перешкодами. Учитель початкових класів і діти — це єдиний «організм» взаємовпливу. Такий «феномен» виникає двічі в житті кожної людини: в момент народження і під час першої зустрічі з учителем і школою. Авторитет першого вчителя в очах учнів молодших класів інколи перевершує авторитет батьків. Про це необхідно пам’ятати і використовувати в навчальній діяльності для закладання «еталонів» досконалого, прекрасного, гармонійного. Саме на цьому етапі формуються взаємозв’язки мислення, почуттів та уяви як рушійних сил розвитку таланту дитини.

Завжди слід пам’ятати, що учні можуть неусвідомлено наслідувати негативні вияви особистості вчителя, які з часом стануть невід’ємними рисами характеру спочатку дитини, а згодом — юнака чи дівчини, і нестимуть цей «здобуток» упродовж свого життя. Психологам і педагогам добре відома роль позитивної оцінки як засобу створення позитивних емоцій, бадьорого настрою, що допомагають підвищенню успішності і продуктивності навчання. Саме тому ми маємо вірити в сили кожного учня, давати йому шанс розпочинати знову і знову, долаючи труднощі розвитку. Тільки мудре, доброзичливе ставлення першого вчителя сприятиме адаптації до нового виду діяльності — навчання. Однією з причин важкої адаптації до школи є різка зміна сталю спілкування педагога з дитиною. Навіть за позитивного ставлення учитель часто застосовує більш суворі, авторитарні форми впливу, ніж ті, до яких звикли дошкільнята. Дитина часто сприймає їх як вияв особистої неприязні, що призводить до пасивності, пригніченості, невпевненості в собі.

Маючи справу із вразливою душею малюка, учитель повинен оберігати його духовну цілісність. Справжньому педагогу не достатньо бути гарним методистом. Йому потрібно досягти певної духовної висоти моральних переконань. У чому полягає підготовка вчителя? У тому, що він повинен бути психологом, дбати про психічне здоров’я школярів. З одного боку, вчитель має знати і дотримуватися загальної мети педагогічного процесу. З іншого — бути активним учасником створення психологічного мікроклімату класу. Педагог має вміти організувати колективну діяльність дітей, щоб вони відчували комфорт і гармонію в соціальному оточенні (додатки 9, 10 на с. 13—14).

Семінар-практикум з учителями початкових класів «Готовність і адаптація дитини до навчання у школі».

Мета: підвищити психолого-педагогічну компетентність учителів молодшої школи з питань адаптації дитини; визначити найважливіші психологічні характеристики малюка, який добре підготовлений до навчання у школі; розвивати комунікативні вміння та навички спілкування у групі; усвідомити вплив педагога на процес адаптації.

Матеріали: ватмани, маркери, плакат «Наші правила», плакат «Стежина очікувань», плакат «Дерево», плакат «Квітка», бейджики, стікери, олівці, ручки, шарфи, конверти із завданнями.

Очікуваний результат: засвоєння прийомів ефективного спілкування та взаємодії, розуміння позиції всіх учасників навчально-виховного процесу, повага до думок інших учасників, тісна співпраця сім’ї та школи під час адаптаційного періоду та подальшого навчання учнів.

Кількість учасників: 12— 16 осіб.

Час: 2 заняття по години.

Приміщення: простора, світла кімната з дошкою для вивішення плакатів, стільці та столи для групової роботи.

ЗАНЯТТЯ 1.

ПСИХОЛОГІЧНА ГОТОВНІСТЬ ДИТИНИ ДО НАВЧАННЯ У ШКОЛІ

Вступ

Учитель — це людина, яка любить дітей, знаходить радість у спілкуванні з ними. Учитель у початковій школі і діти — це єдиний «організм взаємовпливу». Саме від того, як складаються взаємини школяра-початківця з першим педагогом, чи отримає дитина підтримку, довіру, чи буде педагог зацікавленим у досягненнях учня, залежать його успішність і позиція в колективі однолітків. Отже, перший учитель — це, так би мовити, доля дитини.

Справжній педагог має вірити в сили кожного свого вихованця, надавати йому змогу розпочинати все знову і знову, долаючи труднощі розвитку. Тільки мудре, доброзичливе ставлення першого вчителя сприятиме адаптації учня до нового виду діяльності — навчання.

Притча про рай і пекло

Одного разу юдейський мудрець попросив Господа показати йому рай і пекло. Господь підвів його до зали, де билися, плакали та страждали голодні люди. Посеред кімнати стояв великий казан зі смачною їжею, люди тримали ложки, довші за руку, й тому було неможливо потрапити до рота. «Так, це справжнє пекло!» — сказав мудрець.

Потім вони зайшли до наступної кімнати. Усі люди були ситі й веселі. Та коли мудрець придивився, то побачив там такий самий казан і точнісінько такі самі ложки! Що ж робило їхнє життя райським?

Вони годували одне одного! Тобто вміли взаємодіяти між собою.

Тож давайте вчитися взаємодіяти з нашими учнями і між собою, щоб школа для дітей була раєм, а не пеклом.

Вправа «Знайомство» (15 хв)

Мета: сприяти знайомству учасників, створити комфортну атмосферу, сприяти згуртованості групи.

Матеріали: бейджики, маркери.

Тренер пропонує учасникам написати на бейджику своє ім’я або те, яким вони б хотіли, щоб їх називали у групі. Прикріпіть бейджики на грудях. Учасники стоять півколом, достатньо великим, щоб промовцям було зручно виступати. Тренер пропонує кожному по черзі вийти у центр півкола і розповісти про якусь свою рису, вміння чи талант. У відповідь на кожне таке висловлювання всі, хто стоїть у півколі, мають хором відповісти: «Це чудово», — і водночас підняти вгору великий палець.

Тренер. Ми переконалися, що всі різні, у нас різні вподобання та захоплення, але всі ми працюємо в одному колективі, живемо в одному селі, є громадянами України — і це нас об’єднує. І це прекрасно!

— Які почуття виникли у вас під час виконання цієї вправи?

— Що було важче: розповідати про свої захоплення чи вигукувати?

Вправа «Правила групи» (10 хв)

Мета: показати необхідність вироблення і дотримання певних правил, за якими будується взаємодія людей у групі; прийняти правила для продуктивної роботи під час тренінгу.

Матеріали: аркуші з написаними правилами, маркери, ватман.

Учасники сидять на стільцях колом. Тренер кожному роздає аркуш із написаним правилом. Усі по черзі зачитують одне правило і пояснюють його. Після обговорення і згоди всіх із цим правилом тренер записує його на ватмані і підсумовує: «Правило приймаємо». Коли учасники зачитали всі запропоновані правила, тренер пропонує доповнити їх своїми, які теж обговорюють і записують. Наприкінці тренер підсумовує: «Ці правила чинні протягом усього заняття».

Вправа «Очікування» (5 хв)

Мета: допомогти учасникам усвідомити власні очікування від тренінгу.

Матеріали: плакат «Дерево», стікери, ручки.

Учасникам роздають стікери. Тренер просить сформулювати на них, чого саме учасники чекають від тренінгу: які знання, навички хотіли б отримати. Після цього кожен, виголошуючи свої очікування, кріпить їх біля коренів дерева.

— Для чого ми виконували цю вправу?

Інформаційне повідомлення «Готовність дитини до навчання.

Види готовності» (5 хв)

Мета: підвести учасників до розуміння, що готовність до навчання — це багатокомпонентне утворення, яке потребує уваги сім’ї та школи.

Успішність шкільного навчання і подолання психоемоційного дискомфорту дитини тісно пов’язані з тим, як вона ставиться до школи, наскільки контактує з дорослими, як поводиться у конфліктних ситуаціях. Тому дуже важливо сформувати позитивну мотивацію на навчання у школі.

У дошкільнят необхідно сформувати ті передумови, завдяки яким навчання відбуватиметься успішно. Такими передумовами є загальний психічний розвиток дитини, що відповідає певній віковій нормі. Він виявляється у певному запасі знань і уявлень про навколишній світ, у сформованості пізнавальних процесів, емоційно-вольовому розвитку і соціально-комунікативних навичках.

Окрім того, надзвичайно важливим є рівень сформованості сприймання (оперування сенсорними еталонами: кольором, формою, величиною), зорово-моторної координації (дрібні рухи руки).

Вагомою складовою готовності до навчання є певний рівень емоційно-вольової та соціальної зрілості. Він проявляється у довільності поведінки, свідома регуляція якої формується разом із розвитком особистості дитини впродовж усього її дошкільного дитинства.

Не менш важливою є фізична готовність — достатнє функціонування всіх органів і систем дитячого організму, елементарні навички збереження здоров’я.

Інтелектуальна готовність дітей до школи включає такі основні компоненти: засвоєння кола знань про природу, життя людей, світ мистецтва та предметного середовища; відповідний рівень психічних процесів (пам’ять, увага, зосередженість, уява); мова та мислення; сформованість елементів навчальної діяльності.

Психологічна готовність — це достатній рівень розвитку таких психічних процесів: пам’яті, мислення, уваги, уяви та інших.

Мовленнєво-комунікативна готовність — достатній лексичний запас, правильна звуковимова, володіння граматичною будовою мовлення і комунікативними навичками, уміння встановлювати контакт з однолітками й дорослими.

Емоційно-вольова готовність передбачає вміння керувати своєю поведінкою, емоціями, переключати увагу з одного предмета на інший, стримувати свої імпульси, докладати зусилля для виконання завдання.

Моральна готовність передбачає сформованість тих рис, які допомагають дитині ввійти у новий шкільний колектив, контактувати з дорослими та однолітками. Це засвоєння учнями правил соціальної поведінки.

У дитини треба виробити бажання вчитися. Щоб процес підготовки до школи був цікавий, усі завдання доцільно проводити в ігровій формі. Будь-яка життєва ситуація, явище природи, предмет треба піддавати аналізу, синтезу, порівнянню, узагальненню, класифікації. Усе це у комплексі впливатиме на розумовий розвиток майбутнього школяра.

Проект-програма «Першокласник майбутнього» (35 хв)

Мета: вивчити поінформованість учасників групи про особливості дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, визначити шляхи взаємодії «учитель — учень».

Матеріали: аркуші паперу, ватмани для кожної групи, маркери, олівці, фарби, плакат із зображенням квітки, стікери у вигляді пелюсток.

Усіх учасників тренер ділить на чотири групи. Кожна отримує завдання намалювати дитину, яка ідеально підготовлена до навчання у школі, і перелічити риси, необхідні дошкільникові для успіху. Усі риси треба аргументувати: вони важливі та які труднощі можливі за їхньої відсутності. Кожна група має свій стіл із матеріалами для роботи. На підготовку програми — 10 хвилин. Після підготовки один представник від групи демонструє проект. Плакати із зображенням дошкільнят вивішують на дошку. Під час групової дискусії визначають найголовніші риси дошкільника. їх записують на стікерах у вигляді пелюсток і кріплять на плакат «Квітка».

Вправа «Горіхи» (5 хв)

Мета: усвідомлення важливості індивідуальних особливостей людини, формування вмінь бачити і виявляти істинне, цінне і важливе.

Матеріали: мішечок із горіхами (по одному на кожного учасника).

Ведучий. Перед вами лежить мішечок із горіхами. Я прошу кожного з вас узяти по одному, а потім протягом хвилини уважно роздивитися і запам’ятати його. Потім усі горіхи знову складіть у мішечок.

Далі тренер їх перемішує, висипає в центр кола і просить кожного учасника знайти свій горіх. Обговорення:

— Чи важко було знайти свій горіх?

— За якими ознаками ви знайшли його?

— Чим він відрізняється від інших? Після групового обговорення тренер підбиває підсумки.

Ведучий. Люди, так само, як і горіхи, у натовпі виглядають однаково, а для того, щоб побачити особливість кожного, потрібен час, терпіння, варто докласти зусиль, потрудитися. У попередній вправі ми змалювали ідеального першокласника. Але в житті ідеальних людей не існує. У кожної дитини є як позитивні, так і негативні риси. І наше з вами завдання — розпізнати саме позитивні риси кожного учня та розвинути їх.

Вправа «Будинок, фермер, землетрус» (10 хв)

Мета: зняти емоційне навантаження. Учасники об’єднуються у трійки (фермер, будинок, землетрус) так, щоб пара стала обличчям одне до одного, і, з’єднуючи руки над головою, утворювала дах будинку. Той, хто «під дахом», — буде «фермером». Усі уважно слухають і виконують команду тренера: за командою «будинок» двійки, які утворили «будинки», мають знайти собі нового «фермера», а інші учасники не рухаються. За командою «фермер» — рухаються «фермери», за командою «землетрус» — кожен учасник трійки знаходить собі інших партнерів.

Рольова гра «Види готовності до навчання у школі» (30 хв)

Мета: визначити найважливіші психологічні характеристики дитини, яка добре підготовлена до навчання у школі; акцентувати увагу учасників на важливості кожного типу готовності.

Матеріали: конверти із ситуаціями.

Усі діляться на чотири групи. Кожній тренер роздає конверт із ситуацією. Група її обговорює. Час на підготовку — 5 хвилин. Після підготовки кожна група висуває представника, який зачитує ситуацію та відповідає на запитання. Далі до обговорення долучаються всі учасники.

Ситуація 1. Бабуся розповідає про свою онуку: «Вона у нас тиха, спокійна, не бігає, як інші, сидить із ляльками і щось їм шепоче. Прямо «золота дитина».

— Чи потрібно активізувати інтерес дівчинки до світу?

— Які знання мають бути у дитини 6—7 років?

Ситуація 2. Мама Іванка вважає, то син має необхідний запас знань, умінь та навичок для навчання у школі. Проте у розмові вона зізналася, що у нього немає бажання ходити до школи.

— Чи буде навчання хлопчика успішним?

— Які ваші рекомендації щодо формування мотиваційної готовності?

Ситуація 3. Сергій був дуже розвиненим хлопчиком. До моменту вступу до школи умів читати, знав багато віршів. Але, незважаючи на те, що Сергій пішов учитися дуже охоче, з перших днів почав порушувати дисципліну.

— Що стало причиною неуспішності Сер-гійка?

— Які ваші рекомендації щодо формування вольової готовності?

Ситуація 4. Мама розповідає: «Із двох років Маринка спілкується з іншими дітьми, проте дуже боязка, несмілива, сором’язлива. На заняттях активності не виявляє. Від друзів тримається осторонь. Думаю, що у школі їй буде нелегко».

— Чи має мама підстави хвилюватися?

— Які ваші рекомендації з формування комунікативної готовності?

Після обговорення всіх ситуацій тренер підбиває підсумки.

Ведучий. Практика показує, що у дітей, неготових до систематичного навчання, адаптація, пристосування до школи відбувається набагато важче і триваліше; у них частіше трапляються різні труднощі в навчанні; серед них значно більше неуспішних, і не тільки в першому класі.

Вправа «Дерево підсумків» (10 хв)

Мета: закріпити отриману інформацію, дати нагоду кожному висловити свою думку, продуктивно спланувати наступні заняття.

Матеріали: плакат «Дерево», стікери двох кольорів, маркери.

Учасникам тренінгу роздають стікери двох кольорів. На блакитних кожен пише, що йому сьогодні сподобалося, чого він навчився. На рожевих — свої зауваження та побажання на наступне заняття. Далі всі озвучують побажання та зауваження і прикріплюють їх на дерево. Підніміть власні очікування настільки, наскільки вони збулися.

ЗАНЯТТЯ 2.

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА АДАПТАЦІЯ ПЕРШОКЛАСНИКА

Мета: розкриття творчого потенціалу вчителя, спонукання до самоосвіти і самовдосконалення, підвищення кваліфікації учасників навчально-виховного процесу.

 

 

Вправа «Привітання» (10 хв)

Мета: створення позитивної атмосфери, налаштування на роботу, рефлексія минулого заняття.

Після повідомлення тренером теми всі учасники по колу діляться враженнями від минулого заняття. Коли кожен висловив свою думку, ведучий просить продовжити таке речення: «У дитинстві я була… і любила…».

— Чи важко було вам згадати себе у дитинстві і чому?

— Чи були ситуації у вашій педагогічній практиці, коли ви ставили себе на місце учня і це допомогло у вирішенні конфлікту?

Вправа «Правила групи» (5 хв)

Мета: актуалізація правил групової роботи.

Учасники згадують правила роботи групи, написані на плакаті. При бажанні їх можна відкоригувати.

Притча «Таємниця зерня» (Н. Пезешкіан)

Кожне зерня жертвує собою задля дерева, яке виростає з нього. На перший погляд здається, що зерня перестало існувати, зникло, але те, що посіяне і принесене в жертву, втілюється в дереві, в його гіллі, квітах і плодах. Якби це зерня спочатку не принесло себе в жертву, то не було б ні гілля, ні квітів, ні плодів.

Групове обговорення притчі.

Вправа «Стежка очікувань» (10 хв)

Мета: допомогти учасникам усвідомити власні очікування.

Матеріали: плакат «Стежка очікувань», стікери, ручки.

На спинках крісел прикріплені стікери у вигляді зернят. Тренер просить написати на них, чого саме учасники хочуть навчитися на сьогоднішньому занятті, які риси розвинуги для більшої ефективності своєї педагогічної роботи. Кожен зачитує свої очікування і прикріплює на плакат «Стежка очікувань» (внизу намальовано зернину, що проростає, згори — паросток). Учасники прикріплюють свої зернинки внизу.

Інформаційне повідомлення «Адаптація першокласника» (5 хв)

Мета: ознайомлення учасників семінару з видами адаптації.

Початок шкільного навчання — це час великих надій, великих розчарувань, перших життєвих перемог і перших поразок, осягнення здобутків і підрахунок втрат. Саме тут, у першому класі, і діти, і батьки складають свій перший екзамен, який може визначити всю подальшу долю дитини: поганий шкільний старт часто стає першопричиною всіх майбутніх невдач, оскільки дитина потроху звикає до поразок, крок за кроком формує в собі самовідчуття невдахи, нездатність активно протистояти життєвим труднощам.

Адаптація дитини до школи відбувається не одразу. Не один день і не тиждень потрібні для того, щоб вона змогла призвичаїтися до навчального закладу по-справжньому. Це досить складний процес, пов’язаний зі значним напруженням усіх систем організму. Лише за 5—6 тижнів поступово підвищуються та стають стійкішими показники працездатності, спадають напруження та тривожність.

Залежно від стану здоров’я, сімейної ситуації, відвідування чи невідвідування дитячого садка адаптація до школи, до нових умов життя може мати різний перебіг.

Г. Чуткіна у своїх дослідженнях виділяє три рівні адаптації.

Високий рівень. Першокласник позитивно ставиться до школи: правила й вимоги сприймає адекватно; навчальний матеріал засвоює легко; розв’язує ускладнені завдання, чемний, уважно вислуховує вказівки, пояснення вчителя; доручення виконує охоче і сумлінно, без зовнішнього контролю; виявляє високу зацікавленість до самостійної навчальної роботи, готується до всіх уроків; має у класі позитивний статус.

Середній рівень адаптації. Першокласник позитивно ставиться до школи: відвідування уроків не викликає у нього особистих переживань; розуміє навчальний матеріал, коли вчитель пояснює його досить детально і наочно; засвоює основний зміст програми з усіх предметів, самостійно розв’язує типові задачі; зосереджений і уважний під час виконання завдання, доручень, вказівок учителя, водночас потребує контролю дорослого; зосередженим буває тільки тоді, коли робить щось цікаве для себе; майже завжди готується до уроків і робить домашні завдання; доручення виконує сумлінно; дружить із багатьма однокласниками.

Низький рівень адаптації. Першокласник негативно або байдуже ставиться до школи: часто скаржиться на здоров’я, поганий фізичний стан, у нього переважає пригнічений настрій; трапляються порушення дисципліни; матеріал, який пояснює вчитель, засвоює фрагментарно; самостійна робота з підручником викликає труднощі, під час виконання самостійних завдань не виявляє до них інтересу; до уроків готується нерегулярно, потребує постійного контролю і спонукань як учителя, так і батьків; для розуміння нового матеріалу і розв’язання задач за зразком потребує значної допомоги вчителя і батьків; доручення виконує під контролем і без особливого бажання; пасивний, близьких друзів не має, знає імена та прізвища лише частини однокласників.

Практичне дослідження всіх чинників, які впливають на процес адаптації до школи, є необхідною умовою розвитку продуктивної активності і творчості дитини. Вивчення цих показників відкриває можливості розробки стратегії індивідуалізації навчально-виховної роботи з дітьми та психолого-педагогічних рекомендацій щодо подолання різних форм дезадаптації в молодших школярів. Це є актуальним завданням сучасної школи, робота якої спрямована на гармонійне формування особистості, створення сприятливих умов для самореалізації кожної дитини.

Вправа «Обмін досвідом» (40 хв)

Мета: підвищення методичного рівня педагогів.

Матеріали: папір, олівці, ручки.

Кожен учасник отримує папір, ручку. Тренер просить переглянути сторінки книжки свого професійного життя, пригадати найцікавішу шкільну історію першокласників, яка стосується проблеми адаптації. Опишіть, як ви розв’язали її. На підготовку у вас є 6 хвилин. Далі кожен розповідає свою історію і ділиться досвідом. Інші учасники висловлюють власні думки.

Рухлива гра «Броунівський рух» (5 хв)

Мета: дати учасникам нагоду розім’яти м’язи та відпочити; створити атмосферу довіри.

Матеріали: шарфи, хустинки, якими можна зав’язати очі.

Особливі вимоги до приміщення: достатньо простору для виконання вправи.

Учасникам зав’язують очі, вони хаотично рухаються з певною швидкістю (залежно від цифри, яку скаже тренер). Вони — атоми. Після команди тренера атоми об’єднуються в молекули.

— Чи важко було виконувати вправу? Чому?

— Які почуття виникли у вас під час виконання цієї вправи?

Проект-програма «Адаптація першокласника» (30 хв)

Мета: підкреслити важливість співпраці всіх учасників навчально-виховного процесу для успішної адаптації дитини до школи.

Матеріали: конверти із завданнями для двох груп, аркуші паперу, ватмани, маркери, олівці, фарби.

Особливості вимоги до приміщення: потрібні два столи із кріслами, щоб кожна група могла виконати завдання і намалювати рекламу.

Усі учасники поділені на дві групи. Кожній тренер дає завдання: створити проект-програму, яка б допомогла першокласникам успішно адаптуватися до навчання у школі. Одна група — батьки, друга — вчителі. Час — 10 хвилин. Для презентації своєї програмі; у кожної групи буде теж по 10 хвилин.

Схема підготовки проекту:

• назва, девіз;

• мета програми;

• творчий план (основні напрями допомоги вчителів);

• реклама створеної програми.

Після презентацій тренер підбиває підсумки.

Ведучий. Для успішної адаптації дитини до школи всі учасники навчально-виховного процесу мають тісно співпрацювати. Тільки разом, спільними силами ми зможемо допомогти нашим дітям.

Підбиття підсумків (5 хв)

Учасники переклеюють очікування настільки високо, наскільки ті збулися. Групове обговорення, побажання.

Заключне слово тренера (5 хв)

Притча «Пихатий мандарин»

Дуже давно у старовинному місті жив великий мудрець, слава про якого поширювалася далеко від його рідного міста. Проте був у місті і вельможа — мандарин, який заздрив славі мудреця. І вирішив він придумати таке запитання, на яке той не зміг би відповісти.

Спіймав метелика і подумав: «А що, як я спитаю у мудреця: який метелик у моїх руках, живий чи мертвий? Якщо він скаже, що живий, я стисну долоні, і метелик помре, а як скаже, що мертвий, я розтулю долоні, і метелик злетить. Тоді всі зрозуміють, хто з нас розумніший».

Так заздрісник і зробив. Та коли запитав про метелика, мудрець, який насправді був надзвичайно розумною людиною, відповів: «Усе у твоїх руках».

Додаток 1

АНКЕТА ТРИВОЖНОСТІ ДЛЯ БАТЬКІВ

Якщо, на вашу думку, твердження анкети характеризують дитину — поставте «+», якщо ні — «—».

Прізвище та ім’я дитини_________________________________________________________

1. Дитині важко зосередитися на чомусь.

2. Будь-яке запитання викликає надмірну тривогу.

3. Під час виконання завдання дитина дуже напружена, скута.

4. Часто говорить про можливі неприємності.

5. Спить неспокійно, погано засинає.

6. Дитина ляклива, багато що викликає у неї страх.

7. Зазвичай неспокійна, легко засмучується.

8. Погано переносить чекання.

9. Не любить братися за нову справу.

10. Невпевнена у собі, своїх силах, боїться труднощів.

Інтерпретація результатів

За кожну позитивну відповідь — 1 бал.

• Висока тривожність — 8—10 балів;

• середня тривожність — 4—7;

• низька тривожність — 1—3.

Додаток 2

ІНДИВІДУАЛЬНА КАРТА ПСИХОЛОГІЧНОГО СУПРОВОДУ ШКОЛЯРА, ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ

(заповнюють батьки при вступі дитини до школи)

Об’єктивні дані й основні відомості

Прізвище, ім’я та по батькові дитини_______________________________________________

Число, місяць і рік народження____________________________________________________

Повний склад родини (рік народження, освіта, місце роботи всіх осіб, які реально беруть участь у вихованні):

Батько_________________________________________________________________________

Мати _________________________________________________________________________

Зміни у складі родини з моменту народження дитини_________________________________

Домашня адреса, телефон________________________________________________________

Стан здоров’я до моменту вступу до школи

Перебіг вагітності і пологів_______________________________________________________

Дитина хворіла на_______________________________________________________________

Операції і травми_______________________________________________________________

Хронічні хвороби_______________________________________________________________

Особливості харчування__________________________________________________________

Розвиток дитини у дошкільному віці

Коли стала ходити_______________________________________________________________

говорити_______________________________________________________________________

Чи добре бачить?________________________________________________________________

Чи добре чує?__________________________________________________________________

Яка рука провідна?______________________________________________________________

Чи є в родині заїкуваті, з дефектами мовлення? ______________________________________

Чи легко дитині відповідати на запитання дорослих?_________________________________

Чи важко добирати слова? _______________________________________________________

Чи соромиться вона розмовляти? __________________________________________________

Дитина частіше говорить чи слухає? _______________________________________________

Чи здатна слухати інших, не перебиваючи?_________________________________________

Чи здатна сидіти спокійно упродовж кількох хвилин? ________________________________

Інформація про сімейне виховання

З ким із членів родини дитина спілкується найбільше? _______________________________

Методи заохочення і покарання___________________________________________________

Оцінка батьками поведінки дитини (підкреслити): добра, слухняна, зухвала, вперта, уважна, агресивна, сором’язлива.

Що турбує батьків у поведінці дитини?_____________________________________________

Індивідуальна картка психолого-педагогічного діагностування

№ з/п

Дата проведення

Назва методики

Короткий результат. Висновки і рекомендації

       
       

Додаток 3

АНКЕТА ДЛЯ БАТЬКІВ

Шановні батьки! Ця анкета допоможе визначити вашу батьківську позицію та характер взаємодії з дитиною.

1. Дитина (прізвище, ім’я, вік)___________________________________________________

2. Батько (прізвище, ім’я, по батькові, рік народження, освіта, професія, місце роботи)

______________________________________________________________________________

3. Мати (прізвище, ім’я, по батькові, рік народження, освіта, професія, місце роботи)

______________________________________________________________________________

4. Склад сім’ї (хто проживає з дитиною)

______________________________________________________________________________

5. Хто займається вихованням дитини?

______________________________________________________________________________

6. Захоплення дитини____________________________________________________________

7. Чим здатна займатися ваша дитина?

______________________________________________________________________________

8. Як надовго може захопитися цікавою справою, грою?______________________________

9. Як часто у вашому домі бувають гості, хто вони? _________________________________

10. З ким малюк найбільше товаришує, спілкується?_________________________________

11. Що незвичайного є у його (її) поведінці?_________________________________________

12. Які має постійні сімейні доручення? Як до них ставиться?__________________________

13. Які має здібності і нахили? ____________________________________________________

14. Запишіть кінцеву мету, якої ви прагнете досягти у процесі розвитку і виховання вашої дитини _______________________________________________________________________

15. Що ви робите для того, аби виховати її такою, якою хотіли б бачити у майбутньому?

______________________________________________________________________________

16. Які труднощі маєте у вихованні дитини?

______________________________________________________________________________

17. Про що хотіли б дізнатися та які поради отримати від нас?

______________________________________________________________________________

Додаток 4

АНКЕТА ТЕМПЕРАМЕНТУ ДОШКІЛЬНИКА

Чи підходить це твердження до вашої дитини? Дайте відповідь «так» або «ні».

1. Любить галас і метушню навколо себе.

2. Потребує близьких людей, які могли б підтримати, заспокоїти.

3. Часто роздратована чимось, збуджена.

4. Швидких відповідей на будь-яке запитання — годі й чекати.

5. Любить справи, які треба робити швидко.

6. Однолітки вважають дитину веселою.

7. Часто змінюється настрій.

8. У товаристві однолітків часто мовчить.

9. Не наважується першою заговорити з незнайомими людьми.

10. Не любить галасливих ігор, віддає перевагу усамітненню.

11. Уміє довго гратися або виконувати завдання, не відволікаючись.

12. Любить повихвалятися, прикрасити події.

13. Часто не може всидіти на місці.

14. її легко засмутити.

15. Довше за всіх зберігає працездатність, не втомлюється.

16. Легко переключається з одного доручення на інше.

17. Нетерпляча, не любить чекати.

18. Віддає перевагу клопіткій роботі, яка не потребує швидких реакцій.

19. Легко втомлюється, перестає слухати.

20. Вірить у себе, легко переживає невдачі.

Додаток 5

РЕКОМЕНДАЦІЇ ВЧИТЕЛЯМ І БАТЬКАМ ДІТЕЙ-ХОЛЕРИКІВ

1. Не гальмуйте активності у формі прямої заборони.

2. Не задовольняйте примх тільки для того, щоб малюк не нервувався.

3. Раціонально використовуйте енергію дитини, переключаючи з одного виду діяльності на інший.

4. Ніколи не підвищуйте голосу на дитину, не вдавайтеся до залякування. Холеричні діти потребують тактовної допомоги та співчуття при ускладненнях.

5. Спілкуйтеся спокійним, але впевненим тоном. Уникайте різних емоційних реакцій, спрямованих безпосередньо на учня. Краще впливати непрямо — через колектив.

6. Постійно оберігайте нервову систему дитини, обмежуйте упродовж дня ігри, заняття, які призводять до надмірного збудження.

7. За дві години до сну пропонуйте спокійні ігри, види занять.

8. Категорично заборонено карати ди-тину-холерика статичним положенням тіла (постій біля мене, сидітимеш на стільці).

9. Необхідно пропонувати дитині такі види діяльності, які б формували і розвивали довільну увагу та сприяли закріпленню в її нервовій системі процесів гальмування (настільні ігри, лото, шахи, шашки, малювання, ліплення).

10. Виявляйте зацікавлене розуміння душевного стану дитини, тактовно запобігайте «зривам», ураховуйте мотиви вчинків, залучайте до активної діяльності, пов’язаної з виявом ініціативи.

11. Холерика важливо виховувати добрим, співчутливим, турботливим, оскільки цей тип дуже схильний до агресії.

Додаток 6

РЕКОМЕНДАЦІЇ ПСИХОЛОГА ВЧИТЕЛЯМ І БАТЬКАМ ДІТЕЙ-САНГВІНІКІВ

1. Вимоги мають бути максимально справедливі.

2. Давайте вихід їхній енергії, стимулюйте розкриття потенціалу та здібностей дітей у суспільно корисній праці.

3. Виявляйте довіру, підтримуйте корисну ініціативу, закріплюйте віру у власні сили, у здатність долати труднощі.

4. Не варто давати сангвініку доручень, пов’язаних із тривалою монотонною діяльністю.

5. Допомагайте у формі відкритої дружньої підтримки, поради.

6. Будьте максимально вимогливим при скоєнні дитиною найнезначніших порушень.

7. Пам’ятайте, що в дитини-сангвініка швидко руйнуються звички, вона швидко втомлюється від одноманітних занять, методів і форм роботи.

8. При виконанні завдань із сангвініком дорослий має використовувати додаткові стимули, аби домогтися завершення роботи.

9. Коли дитина неякісно виконала завдання, змусьте її переробити його.

10. Формуйте стійкі інтереси. Не дозволяйте частих змін видів діяльності. Розпочату роботу навчіть виконувати до кінця. Змалечку виробляйте стійкий інтерес, терпіння, цілеспрямованість, звичку сумлінно виконувати і доводити до кінця розпочату справу.

Додаток 7

РЕКОМЕНДАЦІЇ ПСИХОЛОГА ВЧИТЕЛЯМ І БАТЬКАМ ДІТЕЙ-МЕЛАНХОЛІКІВ

1. Завжди дотримуйтеся принципу поступовості.

2. Правильний виховний підхід полягає у тому, що дорослий виявляє співчуття і повне розуміння почуттів дитини.

3. Пам’ятайте, що малюк не переносить сильних подразників. Обмежте його у нових знайомствах, іграх.

4. Меланхолік дуже довго і хворобливо адаптується у колективі дітей.

5. Прагніть викликати у дитини позитивні емоції, виявляйте максимум доброти. Тактовно, глибоко і зацікавлено проникайте в її духовний світ, морально підтримуйте, зміцнюйте віру у власні сили, виявляйте розуміння її душевного стану.

6. Не допускайте підвищення голосу, вигуків, надмірної вимогливості.

7. Розвивайте комунікабельність шляхом гри.

8. Необхідно вчасно, кілька разів приходити на допомогу дитині під час виконання завдань, схвалювати, підтримувати найменший прояв активності.

9. Виховуйте волю, наполегливість, почуття власної цінності в колективі.

10. Потрібно через деякий проміжок часу організовувати для дитини ситуацію успіху.

11. Меланхоліка треба змалку навчити планувати свою діяльність, розумно розподіляти час і збалансовувати добову і тижневу тривалість праці й відпочинку, інакше можливе нервове і психічне виснаження через хронічну перевтому або ж формування відрази до праці, апатії.

12. Аби дитина не відставала від інших за темпом письма, читання, лічби, доцільно вже у 3—4-річному віці в ігровій формі вчити її рахувати і читати, а з 5—6 років — писати.

 

 

 

Додаток 8

РЕКОМЕНДАЦІЇ ПСИХОЛОГА ВЧИТЕЛЯМ І БАТЬКАМ ДІТЕЙ-ФЛЕГМАТИКІВ

1. Слід наполегливо використовувати завчасні настанови на будь-яку діяльність, здійснювати докладний інструктаж (що, коли, в якій послідовності).

2. Не карати за відповідальність, не звинувачувати у тупості, некмітливості. Наслідки такого ставлення здебільшого трагічні: у дитини виникають неврози, формується неадекватна самооцінка через постійні невдачі.

3. Доцільно стимулювати вияв щирих почуттів. Залучайте учня до цікавої діяльності, що розвиває почуття, емоції, зміцнює віру у власні сили.

4. Необхідно уникати демонстративних доручень, пов’язаних із високим темпом діяльності.

5. Під час написання художніх творів, у процесі гри флегматика варто на життєвих прикладах ознайомлювати з різновидами почуттів і емоцій, навчати правильно виявляти їх у відповідних ситуаціях: співчувати, радіти тощо. Допомагайте займатися аутотренінгом та самовихованням.

6. Щоб дитина росла ініціативною, дорослі мають вітати кожен вияв її самостійності, непомітно допомагати у складних справах.

7. Необхідно проводити спеціальні ігри, розвиваючи її мислення, почуття, уяву. Правильно переключайте увагу під час виконання завдань і раціонально розподіляйте час.

Додаток 9

РЕКОМЕНДАЦІЇ ВЧИТЕЛЯМ ІЗ ПРОФІЛАКТИКИ ТА ПОДОЛАННЯ ДЕЗАДАПТАЦІЇ ПЕРШОКЛАСНИКІВ

1. Урахування вікових та індивідуальних психологічних особливостей дітей.

2. Демонстрація віри в успіх учня.

3. Використання системи фішок і грамот в оцінюванні діяльності.

4. Розрізнення оцінки конкретного вчинку та особистості дитини загалом.

5. Запобігання груповій критиці дитини або її рис, а також порівняння помилок із постійними гарними результатами інших учнів.

6. Порівняння якості роботи дитини тільки з її попередніми роботами.

7. Зауважуючи помилку, вкажіть шлях до успіху.

8. Акцентуйте увагу учня на досягненнях, перемогах.

9. Створюйте ситуації успіху.

10. Надавайте емоційну підтримку словами, поглядом, дотиком.

11. Не використовуйте надто часто слів-заперечень.

12. Підтримуйте і заохочуйте прояви активності на уроці у скутих, сором’язливих, тривожних дітей. Важливо звернути увагу інших на їхні досягнення, підвищувати їхній статус у класі.

13. Не наполягайте на публічних виступах і відповідях перед усім класом тривожних, невпевнених дітей. Певний час їх можна включати у групи з 2—3 учнів, які разом розповідатимуть вірша, співатимуть пісню тощо — це допоможе відчути підтримку.

Додаток 10

РЕКОМЕНДАЦІЇ ВЧИТЕЛЮ ЩОДО КОРЕКЦІЇ ПОВЕДІНКИ ДЕЗАДАПТОВАНИХ УЧНІВ

Рекомендації з організації комунікацій

1. Будуйте спілкування на основі руйнування психологічних бар’єрів (вікових, соціально-психологічних, інтелектуальних, мотиваційних, естетичних, емоційних).

2. Дотримуйтеся принципу: більше уваги і вимогливості до особистості вихованця.

3. Розуміння внутрішнього стану, ситуативного настрою, врахування їх у процесі взаємодії.

4. Підтримуйте неформальний стиль спілкування.

5. Умійте передавати особисту зацікавленість, доброзичливість, щире бажання допомогти учневі у розв’язанні його проблем.

ЯК ОРГАНІЗУВАТИ РОБОТУ 3…

1. Агресивними дітьми — поведінка яких суперечить нормам і правилам існування у суспільстві:

• демонструйте модель неагресивної поведінки;

• не принижуйте;

• розвивайте емпатійність.

2. Тривожними дітьми — в яких є прояви занепокоєння:

• не порівнюйте їх із іншими учнями;

• частіше використовуйте тілесний контакт;

• частіше звертайтеся на ім’я, не принижуйте.

3. Аутичними дітьми — які живуть у світі власних переживань («аутизм» — від гр. «сам»):

• частіше розмовляйте з ними;

• уникайте перевтоми;

• терпляче пояснюйте зміст їхньої діяльності.

4. Гіперактивними дітьми (від гр. «гіпер» — «над», «понад») — підвищена рухова активність, імпульсивність:

• знизьте вимоги до акуратності;

• посадіть якнайближче до дорослого;

• заохочуйте одразу ж уникати невтішних оцінок на перших етапах навчання;

• використовуйте тактильний контакт;

• піднімайте авторитет дитини у класі.

5. Діти зі зниженим рівнем навчальних досягнень:

• послабте вимогливість;

• використовуйте ігри і вправи на розвиток довільної уваги;

• використовуйте вправи на розвиток когнітивної сфери;

• піднімайте авторитет у класі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

НЕ КОЖНА ДИТИНА ГОТОВА В ШІСТЬ РОКІВ СІСТИ ЗА ПАРТУ

Нові ранці, парадна форма, зворушливі банти і пишні букети квітів… «Перший раз у перший клас», безумовно, не тільки запам’ятовується на все життя, а й викликає спектр різноманітних емоцій у малюка, який ще вчора безтурботно бавився в пісочниці, а нині має опановувати непросту науку спілкування з однокласниками та вчителями, призвичаюватися до нового режиму дня і разом зі шкільною формою приміряти новий соціальний статус — «учень». І щоб ці яскраві емоції органічно перейшли у спокійне і зважене річище шкільних буднів, батькам, як і вчителям, не можна забувати про деякі «золоті» правила.

Перший рік навчання у школі — це один із найсуттєвіших перехідних періодів у житті дитини, адже цілковито змінюється спосіб її життя.

Психологи і педагоги визначають готовність до школи насамперед тим, наскільки малюк бажає йти до навчального закладу, а також рівнем розвитку певних параметрів інтелектуальної, соціальної та психофізіологічної зрілості дівчинки чи хлопчика. Розроблені такі показники готовності до навчання у школі:

• здатність до довільної, цілеспрямованої, вольової поведінки: уміння зосередитися у класі, не звертати увагу на подразники, що відволікають, уміння орієнтуватися на вказівки вчителя, уважно слухати і точно виконувати їх;

• інтелектуатьна готовність: розвинуте наочно-образне мислення, уміння аналізувати, синтезувати, порівнювати, узагальнювати, класифікувати, виділяти істотні ознаки предметів, робити висновки, уміти будувати речення, висловлювати свої думки у певній послідовності;

• здатність до дій подумки (розвиток внутрішнього плану дій), уміння критично ставитися до себе, оцінювати результат своїх дій;

• фізична розвиненість дитячого організму, достатній розвиток дрібної моторики рук;

• достатній рівень розвитку психічних процесів: уваги, пам’яті, мислення, спостережливості, уяви тощо.

Багато з цих умінь у 6-річної дитини — в зародковому стані. Якшо один або декілька показників готовності до школи в дитини несформовані, вона відчуватиме істотні труднощі під час навчання у першому класі. Медики стверджують, що період між шістьма та сімома роками дорівнює десяти рокам життя, настільки інтенсивно відбуваються зміни в дитячому організмі. Рік, що відокремлює 6-річну дитину від 7-річної, дуже важливий для її психічного й фізичного розвитку. На думку психологів, саме’ в цей рік (від шести до семи років) формується багато важливих психологічних новоутворень: логічне мислення, воля, внутрішній план дій, довільна поведінка. Тому чимало дослідників вважають оптимальнішим для вступу до школи вік не шість, а хоча б шість із половиною років.

Лікарі наводять невеселу статистику: тільки ЗО % дітей, які зараз ідуть до школи, належать до першої групи здоров’я. Решта 70 % — хворі або з певними відхиленнями у стані здоров’я. Не варто забувати також, що вже в дошкільному віці 15—20 % дітей мають хронічні захворювання, більш ніж у 50 % — розлади опорно-рухового апарату, а у 30—40 % дітей — невротичні розлади. Така статистика змушує замислитися. Першокласники починають хворіти найчастіше тому, що не мають змоги проводити надворі достатньо часу, повноцінно відпочивати, якісно і вчасно харчуватись. А кількість старшокласників, які мають хронічні захворювання, щороку прогресує.

У маленького першокласника — велика потреба у грі, а поняття «робота» для нього поки незнайоме. Йому дуже важко втримати увагу в тих межах, яких вимагає школа. Шестирічна дитина здатна втримувати увагу на одному предметі 10—15 хвилин, а для успішного навчання потрібно 20—25. Навіть усидіти півгодини на уроці, не зігнувши спини, для нього проблема, а неправильна поза призводить до захворювань хребта.

Мозок у дошкільному віці працює, як комп’ютер, маючи активні та неактивні блоки. Коли ввімкнено блок гри (не забуваймо, що гра — це метод пізнання світу і провідний вид діяльності дошкільнят), малюк не може займатися чимось іншим. Лише коли він закінчить пізнавати світ за допомогою гри, то зможе перейти на інший рівень пізнання. Якщо малечу віддати до школи, коли та ще не закінчила пізнавати світ за допомогою гри, вона не зможе повноцінно віддатися навчанню. Тож маленький школяр учитиметься, а водночас ще більше бавитиметься різними забавками. Коли ж дитина повністю пізнала світ за допомогою гри, то складає всі свої іграшки й каже, що хоче читати книжку. Якщо в цей період віддати дитя до школи, то воно отримуватиме задоволення від навчання. Головне, щоб настав переломний момент, коли малюк цього захоче. 1 не важливо, скільки йому років, головне, що його мозок готовий учитися та пізнавати світ за допомогою навчання.

Для першокласника дуже важливо безболісно перейти від ігрової до навчальної діяльності. Психологи нагадують батькам: щоб син чи донька пішли до школи охоче, треба подбати про те, щоб у дні, які залишилися до 1 вересня, дитина дотримувалася певного режиму. Адже з початком навчання їй доведеться входити в нові рамки, повністю перебудовувати режим дня, особливо тим, хто не відвідував дошкільних навчальних закладів.

Як наголошують педагоги і психологи, не кожна дитина готова в шість років сісти за парту. Декому необхідно продовжити період, коли вони залишаються малюками, коли ігрова діяльність переважає навчальну. Хоча те, що всі малята нині йдуть до школи в шестирічному віці, ми вважаємо штучно нав’язаною нормою. На нашу думку, оптимальним вирішенням цього питання має бути колегіальне рішення вчителів, психологів і лікарів для кожної окремої дитини: чи готова саме вона навчатися з 6 років, чи їй варто розпочати навчання з 7. Батькам слід замислитись, підійти до вирішення цього питання розважливо і мудро, врахувати рекомендації всіх вказаних спеціалістів, оскільки декому краще починати навчання із 7 років із багатьох суб’єктивних причин. Діти, які йдуть до школи, коли ще не готові вчитися, прагнуть задовольнити вимоги батьків, виправдати їхні сподівання та стати старанними учнями. Учителька теж прагне навчити дитину, їй приємно, коли школяр успішний. Самим же дітям навчання не до снаги, адже фізіологічно вони ще не готові. Отож, малюк докладає зусиль до навчання — раз, другий, п’ятий, десятий… І зрештою, коли ці спроби взагалі набридають, припиняє намагання вчитися. 1 це нормально. Адже коли дитина бачить, що не може виконати тих завдань, які ставлять перед нею, досягти позитивних результатів своєї діяльності, то зневірюється у собі й нічого не робить. Це захист перед поразкою. Не всі школярі намагаються до останнього виконати поставлене завдання. Часом вони зупиняються і до кінця життя вже нічого не хочуть робити. Адже дитина, яка розчарувала рідних і саму себе, переживає глибокі емоційні травми та стреси. Зрештою втрачає віру в себе, а від такого практично не виліковують.

Учителі, які не перший рік працюють із шестирічками, пересвідчилися — для дитини в такому віці школа часто стає шоком. Вони дотримуються думки, що шестирічному малюку все ж зарано йти до школи. Те, що майбутній першокласник навчився рахувати до 100, знає столиці європейських держав, уміє читати — це все зайве, переконані педагоги. Дитина, котра звикла до свободи, має висидіти 30 хвилин уроку. Це перший серйозний бар’єр, який доводиться долати малюку. До речі, незрозумілий підхід: у 1-му класі має бути 28—30 дітей, бо інакше його не відкриють. На наш погляд, клас шестирічок треба формувати з десяти, максимум 15 дітей, тільки тоді можна організувати збалансований навчальний процес, комфортну атмосферу. Іншим незвичним моментом для дитини стає спілкування з однокласниками, яке разом із відпочинком необхідно «втиснути» в короткі хвилини перерви між уроками. 1 так — щодня. Не зайвим буде зауважити, що сьогодні не всі школи мають змогу забезпечити першокласникам перерву на сон, конче необхідну шестиріч-кам.

Найскладніша проблема для педагогів — формувати навчальну діяльність так, щоб дитині подобалося вчитися. Якщо радянська система освіти ставила на перше місце вчителя, а на друге — учня, то зараз маємо інші погляди. І вчитель, і вся сфера освітніх послуг повинні працювати для дитини. Стосунки між учнем і вчителем мають бути більш гуманними, демократичними. Учитель повинен ураховувати у навчальному процесі індивідуальні потреби й особливості кожної дитини. І педагоги докладають для цього максимум фахової майстерності, адже дев’ятий рік поспіль до перших класів приходять учні-шестирічки.

Батькам першокласників-шестирічок пропонуємо до уваги декілька корисних порад.

«ЗОЛОТІ» ПРАВИЛА ДЛЯ БАТЬКІВ ПЕРШОКЛАСНИКІВ

• Заздалегідь привчайте дитину до відповідного розпорядку дня, особливо якщо вона не відвідує дошкільного закладу.

• Демонструйте любов до дитини незалежно від її оцінок у школі. Вона має відчувати, що дорога вам завжди, незважаючи на те, чи збігаються її шкільні досягнення з вашими уявленнями й вимогами. Таке ставлення допоможе сформувати в дитини стійку позитивну самооцінку на все життя.

• Полюбіть школу, в яку ви віддали свою дитину. У жодному разі не можна дозволяти собі некоректних коментарів про школу та її вчителів, особливо у присутності дитини. Дитині важко одразу сприйняти авторитет учителя. Тому якщо мама підтримуватиме педагога, доньці або сину буде набагато легше ввійти в нову життєву ситуацію.

• Не перетворюйте дитину на засіб вашого самоствердження, на річ, якою можна вихвалятися перед знайомими: «А моя дочка дві іноземні мови вивчає, на фортепіано грає, на художню гімнастику ходить!». Цілком можливо, що таке навантаження для неї надмірне, але вона не насмілюється вам заперечувати. Роздивіться у малюкові не продовження вашого «Я», а окрему особистість. Тоді ви будете здатні зрозуміти, що їй справді потрібно, а що ні.

• Говоріть із дитиною щодня про всі дрібниці, про складні і приємні події, про її відчуття від тих чи інших справ, про шкільне життя.

• Ураховуйте побажання дитини. Адже до школи йде вона, а не ви. Тож варто дослухатися, який вона хоче портфель, пенал, олівці, яка форма їй більше до вподоби, необхідно дати змогу зробити вибір із декількох представлених варіантів відповідно до ваших фінансових можливостей.

• Якщо ваш малюк хоче взяти із собою до школи щось нестандартне, скажімо, маленьку іграшку, — дозвольте! Батьки помиляються, намагаючись навіяти дитині, що відтепер вона стає дорослою. Дитинство після 1 вересня не закінчується. Цей процес тривалий, особливо для шестирічок.

• Ще до школи варто з’ясувати нахили малюка і розпочати заняття хореографією, спортом, музикою, малюванням, допомогти спрямовано витрачати енергію до початку шкільного навчання і досягати позитивних результатів у тій справі, що подобається саме йому, а не тільки вам.

• Показуйте, що ви задоволені здобутками своєї дитини, уникайте підкреслення її невдач.

• Якщо у школі, яку ви обираєте, першокласники вдень не сплять, а ваша дитина потребує денного сну, не залишайте це питання без уваги. Шукайте школу-дитсадок, де цю умову виконують обов’язково.

• Розвивайте увагу, пам’ять, мислення малюка за допомогою спеціальних вправ.

• Учіть дитину висловлювати свої думки, переказувати оповідання, мультфільми, події.

• Розвивайте дрібні м’язи рук за допомогою ліплення, малювання, аплікацій, нанизування намистинок, складання пазлів тощо.

• Аби дитина, переживши ажіотаж 1 Вересня, могла підтримувати позитивний навчальний настрій протягом подальших років, необхідні спільні зусилля — і сім’ї, і громадськості, і, звичайно, школи. Багато в цій ситуації залежить від батьків, адже насамперед вони готують до школи. Радимо мамам і татам бути пильними, особливо впродовж першого періоду навчання.

Хотілося б почути думки колег-практиків про цю проблему.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ГОТОВНІСТЬ ДИТИНИ ДО НАВЧАННЯ У ШКОЛІ

ДІАГНОСТИЧНО-ПРОГНОСТИЧНА МЕТОДИКА

Щороку з першого квітня починається прийом дітей до першого класу. Прийом відбувається у формі співбесіди. Присутні директор або завуч, учитель, який викладатиме у першому класі, психолог, дитина та її батьки. Проводить бесіду вчитель (психолог), результати заносить в оцінювальну карту рівня розвитку і підготовленості до навчання у спеціалізованій школі лінгвістичного напряму (додаток). Час співбесіди – 20-25 хв.

ВИЗНАЧЕННЯ РІВНЯ РОЗВИТКУ ГРАФІЧНИХ УМІНЬ

Продовження орнаменту (модифікація «графічного диктанту» Д. Ельконіна)

Психолог. Учні у школі багато пишуть, читають, малюють. Зараз ми спробуємо, як справжні школярі, закінчити візерунки, початок яких зображено на аркуші. Головна ознака орнаментів у тому, що окремі елементи повторюються. (Покажіть дітям малюнки простих орнаментів.)

А тепер поставте ручку на початок першого орнаменту, наведіть його і продовжте до кінця рядочка. Закінчивши перший візерунок, перейдіть до виконання другого і т. д. (Більше роз’яснень дітям не давайте.)

Час — 10 хв.

Оцінювання (діти до 6,5 років)

0 балів — карлючки не схожі на зразок.

1бал — малюнок, у якому помітні намагання передати форму зразка, але без збереження розміру і врахування клітинок.

2 бали — в одному і другому малюнках спроба передати форму зразка з урахуванням клітинок.

3 бали — у першому і другому малюнках передано форму і враховано клітинки, в останніх малюнках є загальне збереження форми зразка.

4 бали — перший і другий малюнки без помилок, третій, четвертий — зберігається форма, враховуються клітинки, с помилки, п’ятий малюнок — структура не збережена.

5 балів — перших три малюнки без помилок.

ВИВЧЕННЯ РІВНЯ РОЗВИТКУ АНАЛІТИКО-СИНТЕТИЧНИХ УМІНЬ

Тести Керна-Єрасека та Д. Векслера (вербальний варіант)

Психолог. Я хочу дізнатись, які слова ти знаєш, а які тобі ще треба вивчити.

Блок 1

Подумай і скажи, як можна назвати одним словом:

1. Черешня, груша, яблуко (фрукти). (Похваліть дитину. Не допомагайте).

2. Київ, Житомир, Харків (міста).

3. Кішка, собака, кріль (тварини).

Оцінювання

1 бал — за кожну правильну відповідь.


Блок 2

Дитина корови — це телятко, а як зветься дитина собачки,овечки, конячки.курочки? (Цуценя, ягня, лоша, курча).

Оцінювання

З бали — якщо дитина називає всі слова.

1 бал — одне слово.

0 балів — не дає відповіді.

Блок З

Що є спільного у собаки і кішки?

(Коли дитина не дає відповіді або помиляється, їй слід допомогти: «Звичайно, й у кішечки, й у собачки є хвіст, вушка, носик, двоє очей, чотири лапки, хутро, і найголовніше — свійські тварини. Після допомоги поставте дитині 0 балів за це завдання — переходьте до другого.)

2. Що є спільного у собаки і курки? (Неправильна відповідь, не допомагайте,

переходьте до третього запитання).

3. Що є спільного у ножиць і сковорідки?

Оцінювання

За узагальнювальну назву (тварини, живі істоти, металеві предмети) — 2 бали за кожну відповідь.

1 бал за кожну відповідь — коли називається одна або кілька спільних ознак.

Оцінювання всього субтесту: зараховується сума балів, отриманих за відповіді кожного блоку. Максимально можлива оцінка — 12 балів.

 

 

 

ВИВЧЕННЯ РІВНЯ РОЗВИТКУ ФОНЕТИЧНИХ УМІНЬ

Тести В. Тарасун, Н. Ремінгтон

За допомогою тестів ми перевіряємо, наскільки дитина готова до оволодіння навичками читання та грамотного письма.

Блок 1

Розкладіть картки першого набору перед дитиною. Попросіть назвати всі зображені на них предмети. Якщо малюк якогось слова не знає, замініть картку. Покладіть перед дитиною червоний і блакитний кружечки і попросіть під кожним червоним кружечком покласти всі картки із зображенням предметів, у назвах яких є звук [д], а біля блакитного — у назвах яких є звук [т]. Повторіть завдання двічі. Допомоги не надавайте, помилок не виправляйте.

Картки першого набору: дерево, ведмідь, будинок, двері, подушка, трактор, тарілка, автобус, кіт; лопата.

Картки резерву: диван, картина, бегемот, відро.

Оцінювання

2 бали — робота без помилок.

1 бал — 1—2 помилки.

0 балів — більше двох помилок.

Блок 2

Розкладіть картки другого набору перед дитиною і попросіть назвати всі зображені предмети. Запропонуйте відібрати із цих карток ті, у назвах яких перший звук такий самий, як у слові «Ластівка».

Картки другого набору: ракетка, рука, риба, крокодил, лопата, лев, лампа, виноград, велосипед, ваза, верблюд.

Картки резерву: ложка, ручка.

Оцінювання

2 бали — без помилок.

1 бал — 1—2 помилки.

0 балів — більше двох помилок.

Блок З

Візьміть малюнок із зображенням велосипеда. Запропонуйте дитині вибрати з другого набору карток тільки ті, на яких зображені предмети починаються з того ж звука, що й на вибраному малюнку. Слова «велосипед» не називайте.

Оцінювання

2 бали — без помилок.

1 бал — 1 помилка.

0 балів — більше однієї помилки.

Блок 4

Поясніть дитині, що ви хочете дізнатись, як вона вміє складати зі звуків слова. Називатимете кожен звук у слові окремо. Дитина повинна їх уважно прослухати і потім назвати слово:

С-о-у-с, ть-і-нь, з-а-й-є-ць, г-р-е-б-ль-а.

Якщо дитина не може скласти слово, їй треба допомогти. Зараховуються тільки слова, безпомилково складені з першої спроби.

Оцінювання

2 бали — 3 слова.

1 бал — 1 —2 слова.

0 балів — 0 слів.

Блок 5

Скажіть дитині, що час трішки відпочити і погратися в «Однакові слова». Правила гри: «Я (учитель) повторюватиму якесь слово. Якщо зіб’юся і ти відчуєш якесь інше слово, одразу стукни долонею по столу (покажіть дитині). Далі назвеш те слово, яке я промовив неправильно».

Дошка, дошка, вікно, дошка.

Коса, коса, коза, коса.

Ваза, ваза, ваза, фаза.

Рама, рама, лама, рама.

Блискати, блискати, бризкати.

Защепити, защепити, зачепити, защепити.

Світ, світ, цвіт, світ.

Син, син, синь.

Лис, лис, лис, ліс.

Якщо в якомусь рядочку дитина не знайшла зайве слово, через два завдання — повернутися до рядочка. (Повільний темп.)

Оцінювання

2 бали — всі слова з першої спроби.

1 бал — до трьох помилок, які виправив.

0 балів — більше трьох помилок і не виправив під час повтору.

Підрахуйте загальну суму балів. Максимальна оцінка — 10.

 

ВИВЧЕННЯ РІВНЯ РОЗВИТКУ АРИФМЕТИЧНИХ УМІНЬ

Тести В. Тарасун

Дитина повинна вміти сприймати і розрізняти числа, утримувати в пам’яті і відтворювати цифрові ряди, визначати розташування числа в ряду (набір карток із цифрами від

0 до 9).

Психолог. Назви сусідів числа: 5, 3, 8.

Розглянь рядочок цифр і скажи, яка цифра має бути наступною (покладіть перед дитиною першу картку):

. 1,2, 3… (4, 5, 6);

. 1, 3, 5… (7, 9, 11);

. 10, 9, 8…(7, 6, 5).

Під час роботи не ставте навідних запитань, не давайте другої спроби. Покладіть перед дитиною першу картку.

Психолог. Тут написані цифри 3—5, рисочка між ними означає, що пропущене одне або кілька чисел. Назви пропущене число.

3-5; 4-2; 0-3; 19-21; 16-14; 9-5.

Оцінювання

Продовження рядків:

2 бали — 4 правильних завдання.

1 бал — до трьох завдань. 0 балів — одне завдання.

ВИЗНАЧЕННЯ РІВНЯ КОРОТКОЧАСНОЇ ПАМ’ЯТІ ТА ЛОГІЧНОГО МИСЛЕННЯ Методика С. Коробко, Л. Кондратенко

Комбінований характер завдання: використовують для оцінювання рівня короткочасної пам’яті та логічного мислення.

Психолог. Я розповім тобі маленьке оповідання, а ти спробуй його запам’ятати

1 повторити дослівно, нічого не додавай і не пропускай.

Жили собі три хлопчики: Сашко, Петро, Микола. Сашко був сильніший за Петра, Петро — сильніший за Миколу.

Повтори (для дівчинки — три дівчинки).

Якщо дитина не може без помилок повторити ці речення, скажіть: «Нічого, не сумуй. Давай спробуємо ще раз. Слухай уважно».

У протоколі фіксується кількість повторень, яка була необхідною для виконання завдання. Цей показник є необхідним для оцінювання рівня короткочасної пам’яті: що менше повторень, то виший рівень.

Оцінювання

8 і більше повторень — низький рівень.

4—7 — середній рівень.

0—3 — високий рівень.

Якщо дитина повторила речення без помилок, переходимо до умовиводів: «Молодець! Тепер усе правильно. Подумай і назви, хто із хлопчиків найсильніший».

Коли дитина не відповідає, допомагаємо: «Поміркуємо разом: Сашко був сильніший за Петра, Петро — сильніший за Миколу. Хто найсильніший?». (Повторюємо лише заключну частину і запитання.) Після правильної відповіді: «А хто найслабший?».

Оцінювання

Кількість повторень для відповіді на обидва запитання.

3 і більше — низький рівень.

2—1 — середній рівень.

0 — високий рівень.

ВИВЧЕННЯ ВМІННЯ ВСТАНОВЛЮВАТИ ЛОГІЧНУ ПОСЛІДОВНІСТЬ ПОДІЙ

Тест Д. Векслера

Здатність дитини до відтворення окремих подій, надання їм логічної цілісності.

Психолог. Був собі художник, який завжди щось плутав. Доручили йому намалювати ілюстрації до трьох оповідань. Намалював їх, а потім забув, що було спочатку, що потім, чим історія закінчилася. Допоможи йому розкласти малюнки правильно.


 

 


Для отримання загальної оцінки бали за кожне з трьох завдань підсумовують.

Наприклад: за перше — один бал, друге — 0,3—2 бали. Загальна сума: 1 + 0 + 2 = = 3. Максимальна оцінка — 6 балів.

Оцінювання

2 бали — розклав із першої спроби.

1 бал — виправив помилку.

0 балів — знову неправильно.

Як правильно оцінити відповіді дитини

Отримані в результаті тестування бали з окремих субтестів — «сирі», тобто необроблені. Щоб визначити ступінь готовності дитини дошкільного навчання, «сирі» бали переводять у рівні сформованості окремих умінь (таблиця).

Наприклад, Оленка С. отримала такі підсумкові бали:

1. Графічні вміння — 3.

2. Аналітико-синтетичні вміння (вербальний варіант) — 10.

3. Фонематичні вміння — 10.

4. Арифметичні вміння — 4.

5. Короткочасна пам’ять — високий рівень.

6. Уміння встановлювати логічну послідовність подій — 6.

Співвідносимо її результати з таблицею переводу «сирих» балів у оцінки рівнів, отримуємо такі показники:

1. Графічні вміння — 3.

2. Аналітико-синтетичні вміння (вербальний варіант) — 1.

3. Фонематичні вміння — 1.

4. Арифметичні вміння — 1.

5. Короткочасна пам’ять — 1.

6. Уміння встановлювати логічну послідовність подій — 1.

Тепер можна визначити, наскільки дитина готова почати навчання:

1—2-й рівень — достатній розвиток того чи іншого вміння.

З—4-й — необхідність корекцій ної роботи (можуть здійснити самі батьки).

5-й рівень — потребує додаткового навчання. Без відповідної консультації спеціаліста (психолога, логопеда, невропатолога, окуліста, психоневролога та інших) цей рівень підготовки зусиллями батьків виправити важко.

Додаток

Оцінювальна карта рівня розвитку і підготовленості до навчання у спеціалізованій школі лінгвістичного напряму

Дата______________________________

Прізвище, ім’я _______________________________________________________________

Графічні вміння

Аналітико-синтетичні вміння

Фонематичні вміння

Арифметичні вміння

Короткочасна пам’ять + умовиводи (кількість повторень)

Уміння встановлювати

логічну послідовність

           

Сумарна кількість балів Переведення «сирих» балів в оцінки рівнів розвитку рівень

Таблиця

Рівень

Графічні вміння

Аналітико-синтетичні

вміння (вербальні)

Фонетичні вміння

Арифметичні вміння

Короткочасна пам’ять + умовиводи (кількість повторень)

Уміння встановлювати логічну послідовність подій

1 (В)

5

9-10

10

4

0-3 + 0

6

2

4

7-8

9

3

 

4-5

3(С)

3

5-6

7-8

2

4-7 + 2-1

3

4

1-2

3-4

4-6

1

 

1-2

5(Н)

0

0-2

0-3

0

8 + 3

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВІДКРИВАЄМО СВІТ ПРОСТОРУ ПЕРШОКЛАСНИКУ

Стаття має допомогти вчителю зрозуміти, що одними зі складових успіху в роботі з дітьми є знання дитячої психології. Спираючись на основні позиції розвитку психічних процесів першокласників, зокрема на процес сприймання, учитель може розкрити учням секрети зображення простору на папері.

Мета статті: показати, що використання вчителями молодших класів наукових знань про особливості психіки дитини є складовою частиною розвитку творчого потенціалу учнів.

У книжці Л. Головей ідеться про зміни, які відбуваються в особистістному розвитку дитини у період від п’яти до семи років. Малюк засвоює соціальні норми та правила, які його цікавлять. Розділ «Творці теперішнього» пояснює читачу, чим зумовлена образотворча діяльність дошкільняти. Також у ній дано детальне пояснення: як займатися з дитиною живописом.

Стаття О. Кочерги розкриває основні фізіологічні та психологічні особливості першокласників. Автор акцентує увагу на способах сприйняття інформації та пропонує бліц-тест для визначення здібностей у дітей 6—7 років.

Розвиток творчих здібностей учнів початкових класів та формування потреби до образотворчої діяльності розкриті у праці Н. Стецько. Стаття дає змогу зрозуміти, що є основою розвитку художньої уяви дитини на уроках візуального мистецтва.

Проблема, яку не було вирішено в останніх дослідженнях: що потрібно знати педагогу про особливості сприйняття першокласників для використання цих знань у навчанні візуального мистецтва.

Образотворча діяльність дітей віком 6—7 років багато в чому відрізняється від дошкільнят і учнів молодших класів. Щоб розібратися в її особливостях, педагогу, батькам або іншим дорослим, які займаються з першокласниками, треба враховувати певні детермінанти розвитку психіки дитини. Зупинимося лише на тих, які, на наш погляд, є базою, що дозволяє дорослому спрямувати творчу діяльність учнів.

Отже, перед нами — найзвичайнісінький першокласник, який узяв у руку олівець або пензель і почав малювати. На відміну від дорослого, котрий шукатиме шляхів здійснення задуму, дитина, так би мовити, «щиро», цілком занурюється в цікаву для неї діяльність. її відверта захопленість, висока чутливість сприйняття дає змогу створювати справжні шедеври. На щастя, в цьому віці малята не мають уявлення про правила й закони композиції, перспективи тощо, у них відсутні стереотипи того, як треба правильно малювати. А ми з вами вже стоїмо поруч, часом критично оцінюючи роботу, кажемо, що це несхоже або схоже незрозуміло на що. Хоча кожен учитель малювання й живопису знає, що найвеличніші твори-шедеври створили ті, хто зламав стереотипи. Дорослий, який спрямовує творчість першокласників, має давати необхідні знання дуже вправно, начебто ненавмисне, щоб не зруйнувати кришталевої чистоти дитячого світосприйняття. Нам треба буде зайнятися кропіткою справою — нанизувати перлинки знань на срібну нитку щирості душі дитини. Тут важливо не перестаратися, завантажуючи дитину новими знаннями, інакше, як інколи буває, на десятий рік вона скаже: «Я не вмію малювати». Розглянемо й інший полюс. Ми зовсім не втручаємось у процес образотворчої діяльності, або підходимо до нього, м’яко кажучи, формально. У результаті, перейшовши до середньої ланки школи, діти можуть виконувати роботи візуального мистецтва майже на рівні семирічок.

Не потрапити до тієї чи іншої крайності дорослому допоможуть певні знання дитячої психології. Візьмемо за аксіому те положення, що у першокласника резервом є наочно-дієве мислення. Натомість він має розвинути наочно-образне, а понятійне тільки починає заявляти про себе.

Отже, мислення дитини спирається на образи, які спримаються із зовнішнього світу. Згадаємо, що сприйняттям називають психічний процес відображення предметів і явищ дійсності у сукупності їхніх різноманітних властивостей і частин при безпосередньому впливі їх на органи чуття (Л. Столяренко). На особливостях сприйняття зупинимося трохи докладніше, розглянувши ті з них, які пов’язані з візуалізацією. Передусім уточнимо, що хоч би які вікові особливості ми розглядали, треба пам’ятати про індивідуальність як про «точку відліку».

Сприйняття шести-семирічних дітей зумовлене розвитком мислення й відрізняється такими особливостями:

• першокласник легко розбирається в гамі основних кольорів спектру, знає про їхню насиченість (темно-червоний, світло-коричневий тощо);

• дитина може одночасно сприймати три предмети (пересічний дорослий не більше семи);

• з’являється орієнтування у просторі (незалежно від свого положення, дитина може показати, що праворуч або ліворуч від людини, яка стоїть навпроти);

• є уявлення про просторові відношення між предметами, об’єктами (діти знають, як вони розташовані відносно одне одного);

• дитині доступне розуміння величини: довжина, ширина, висота (зауважимо, що в дитячих роботах зображення поки ще двовимірне — безоб’ємне);

• розвивається вміння правильного співвіднесення візуального зображення із дійсністю.

Докладніше проаналізуємо сприйняття дитиною простору. Особливості перцепції дорослих і дітей такі. На малюнку поміщені предмети, які перекривають один одного. Дорослий перекриті предмети сприймає як ті, що позаду інших. Дитина затулені предмети найчастіше вважає поламаними. У своїх малюнках першокласники в основному зображають предмети окремо, без будь-якого перекриття.

Перспективне зображення. Об’єкти, менші і розташовані на малюнках вище, дорослі вважають віддаленими, а діти — маленькими. У своїх роботах вони не можуть відтворити перспективних змін. Лінійна й повітряна перспектива ще складні для сприйняття. Хоча слід відзначити, що дитина до 7 років може більш або менш правильно зобразити перспективу, наприклад у пейзажі. Тут уже починають діяти правила, засвоєні від педагога.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

НАВЧАННЯ БАТЬКІВ МАЙБУТНІХ ПЕРШОКЛАСНИКІВ

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИЙ СУПРОВІД

Виховання в сім’ї є першоосновою розвитку дитини як особистості. Стаття 59 Закону України «Про освіту» покладає на батьків відповідальність за фізичне здоров’я і психічний стан дітей, створення належних умов для розвитку їхніх природних здібностей. Утримання своїх дітей до повноліття – це конституційний обов’язок кожного громадянина України. Сім’я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. На кожному з батьків лежить однакова відповідальність за виховання, навчання. Ці питання описані у нормативно-правових документах: Конституції України, Законі України «Про загальну середню освіту», Сімейному кодексі, Конвенції про права дитини.

Вимогливість батьків до себе, повага до своєї родини, контроль батьків за кожним своїм кроком — ось перший і найголовніший метод виховання.

А. Макаренко

Практика педагогічної роботи з батьками підказала, як вийти на створення технології психолого-педагогічного супроводу навчання батьків майбутніх першокласників.

Спочатку був батьківський лекторій, що складався, так само як і заняття для майбутніх першокласників, із десяти зустрічей.

З досвідом змінилися форми роботи з батьками. До батьківського лекторію ми залучили не лише вчителів, а й соціально-психологічну, логопедичну, медичну служби. Але головним замовником завжди залишається сім’я. Спочатку ми з’ясовуємо, які труднощі виникають у молодих батьків у вихованні дитини та підготовці її до школи (анкетування), які питання психології, педагогіки їх хвилюють, якою мовою вони хотіли б навчати свою дитину, з яких проблем виховання та навчання прагнуть отримати консультації.

Ураховуючи побажання батьків майбутніх першокласників, складаємо алгоритм спільної діяльності соціально-психолого-педагогічної служби з батьками, пропонуємо план проведення батьківського лекторію.

Обговорюємо такі питання:

1. Готовність родини до навчання дитини у школі. Анкетування батьків майбутніх першокласників.

2. Біологічна, психологічна та фізіологічна готовність дитини дошкільного віку до навчання у школі.

3. Причини дезадаптації першокласників під час вступу до школи та шляхи її подолання.

4. Усе за режимом. Поради батькам щодо організації дня дитини в родині. Місце занять. Що за чим? Залучення до роботи.

5. Як виховувати у маленького школяра любов до читання?

6. Школяр-бешкетник. Неслухняна дитина. Проблеми агресії. Як виховувати дитину без покарань.

7. Самоконтроль чи контроль батьків?

8. Поради шкільного логопеда. Якщо дитині важко вчитися. Що таке дислексія?

9. Здоров’я шестирічного школяра. Режим дня, харчування, загартовування. Проблеми зору, слуху дитини. Навчання ліворуких дітей.

10. Як підготувати руку дитини до письма?

11. Виховання навичок культурної поведінки дитини в родині.

До цієї роботи ми залучаємо і самих батьків. Із досвідом виховання виступають мами-виховательки дошкільних закладів, лікарі, психологи, батьки, які працюють у соціальних службах.

Форми проведення лекторію різні: лекції, диспути, круглі столи, тренінги, конференції, які заохочують батьків співпрацювати зі школою. Враховуючи запит щодо мови навчання, заняття проводили як російською, так і українською. Обов’язковим є отримання всіма батьками пакету порад і пам’яток щодо виховання та навчання майбутнього першокласника.

Для психолого-педагогічного супроводу навчання батьків майбутніх першокласників ми створили технологію «Психолого-педагогічна підтримка».

Ідея технології: формування сприятливих умов для психолого-педагогічного супроводу навчання батьків майбутніх першокласників, надання практичної допомоги в соціальному, психолого-педагогічному аспектах.

Мета: навчання молодих батьків усвідомленого та професійного батьківства.

Завдання:

• актуалізувати і розширити знання батьків майбутніх першокласників щодо питань підготовки дітей до навчання у школі;

• розкрити значення сімейного виховання у підготовці дітей старшого дошкільного віку до подальшого навчання;

• ознайомити батьків із різноманітними напрямками роботи із формування психологічної, соціальної, мотиваційної, мовленнєвої готовності дошкільнят до навчання у школі;

• дати поради батькам із питань інтелектуального розвитку і вироблення соціальних навичок, необхідних для навчання у школі.

Принципи побудови педагогічної технології:

• орієнтація на особистісні інтереси, потреби, здібності дитини;

• формування соціально-психолого-педагогічних умов самовизначення та самореалізації батьків майбутніх першокласників;

• єдність навчання, виховання, розвитку;

• розвиток соціальної та культурної компетентності батьків;

• педагогіка співпраці «дитина, батьки, дошкільний заклад, школа»;

• принцип «не зашкодь» (збереження психічного і фізичного здоров’я дитини);

• гуманізація, демократизація;

• педагогічна підтримка, спрямована на самоствердження індивідуальності батьків майбутніх першокласників;

• реалізація індивідуальності батьків через колективну творчу діяльність;

• культурна відповідність;

• самоорганізація, самовиховання;

• послідовність, систематичність виховних впливів.

Актуальність педагогічної технології

Щороку наша родина більшає: шкільний поріг переступають майбутні першокласники та їхні батьки. Колектив учителів початкової школи заздалегідь готується до цієї події. Методичне об’єднання розробляє і втілює програму підготовки майбутніх першокласників до школи «Початок шкільного життя». Підготовка дітей до шкільного життя — важлива подія і в родині. Бо від повсякденної наполегливості, від розуміння проблем і завдань, які стоять перед їхнім малюком, залежить його успіх у навчальній діяльності, а отже — радість від кожного дня. Зі вступом дитини до школи, ускладненням і збагаченням її життя зростає важливість сімейного виховання. Маленькому школяреві, як і раніше, потрібна батьківська любов та розумна вимогливість. Він чекає від рідних йому людей поваги до своїх нових обов’язків. У новому шкільному житті батьки мають допомогти своїй дитині ввійти в нові обставини, опанувати нові вміння і навички.

Саме батьки разом із педагогами повинні знайти єдину лінію виховання дитини.

Школа завжди чекає активної участі батьків у колективній діяльності, допомоги класу, школі (схема).

Щоб здобути будь-яку професію і стати гарним та здібним фахівцем, потрібно довго і наполегливо вчитися. Виховання дітей — не менш важлива спеціальність, проте професійного батьківства ніде не навчають. У великому переліку професій немає фаху «батьки».

Спілкуючись із батьками майбутніх першокласників, ми помітили найпоширеніші педагогічні помилки:

1. Не всі усвідомлюють, що перші роки життя дитини дуже важливі та відповідальні. Не можна гаяти жодного дня, жодної хвилини у такому складному процесі як виховання і навчання дитини: що більше пізнає дитина в ранньому віці, то допитливішою, розумнішою вона буде.

2. Молоді батьки не приймають необхідність підготовки до школи змалечку, не допомагають пізнавати навколишній світ, мало розмовляють із дитиною, мало читають їй, мало слухають мелодійну музику, нечасто відвідують театри.

3. Молодь переважно не підготовлена до сімейного життя. Саме тому сім’ї неміцні, трапляється багато розлучень, діти стають сиротами при живих батьках. Унаслідок цього інтелектуальний, моральний і духовний розвиток малюка часто залишається поза увагою.

4. Молоді батьки здебільшого не володіють медичними, психологічними і педагогічними знаннями.

Саме тому, разом із підготовкою майбутніх першокласників до школи, ми пропонуємо молодим батькам відвідувати свою «Школу для батьків майбутніх першокласників».

Шляхи реалізації педагогічної технології:

• моніторинг набору майбутніх першокласників;

• розробка конкретних заходів;

• формування потреби батьків у набутті соціально-психолого-педагогічних знань щодо виховання майбутнього першокласника;

• залучення педагогічного колективу, батьківської громадськості, медичних, психолого-соціальних працівників до спільної діяльності;

• надання соціально-психолого-педагогічної підтримки батькам, які мають труднощі у процесі виховання дитини;

• пропаганда здорового способу життя.

Суб’єкти діяльності:

• батьки;

• діти (майбутні першокласники);

• адміністрація;

• вихователі ДНЗ;

• учителі;

• соціальний педагог, психолог, логопед;

• громадськість.

Форми роботи з батьками майбутніх першокласників:

• батьківські збори;

• бесіди;

• семінари;

Схема

Структура діяльності педагогічного колективу в підготовці батьків майбутніх першокласників












• лекції;

• педагогічні практикуми;

• диспути;

• ділові ігри;

• вечори запитань;

• тренінги;

• круглі столи;

• консультації (групові, індивідуальні);

• відкриті двері, відкриті уроки;

• аукціон ідей;

• консультаційні пункти;

• конференції.

 

Педагогічні знахідки:

• соціально-психологічна служба;

• школа «Сприяння здоров’ю»;

• психолого-педагогічний консультаційний пункт «Виникло запитання»;

• різні форми проведення батьківського лекторію;

• «Родинна скарбничка» (добірка матеріалів із досвіду родинного виховання та підготовки дитини до школи).

Прогнозовані результати:

• перетворення навчального закладу І ступеня у школу підготовки батьків майбутніх першокласників;

• створення комфортних умов для навчання батьків;

• формування системи роботи педагогічного колективу з батьками майбутніх першокласників;

• здоровий емоційно-психологічний клімат у батьківському, педагогічному та дитячому колективах;

• збільшення кількості майбутніх першокласників;

• підвищення рейтингу школи в мікрорайоні.

АЛГОРИТМ СПІВПРАЦІ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОЇ СЛУЖБИ З БАТЬКАМИ МАЙБУТНІХ ПЕРШОКЛАСНИКІВ

Виховання — це перш за все людинознавство.

Без знання дитини — її розумового розвитку, мислення, інтересів, захоплень, здібностей, нахилів — немає виховання.

В. Сухомлинський

Мета: адаптувати молодих батьків до шкільного соціуму через соціально-психо-

логопедагогічну освіту.

Очікувальний результат: зростання кількості першокласників та підвищення рейтингу школи в мікрорайоні.

Етап І. Організаційно-методична підготовка

Соціально-психологічна служба

Педагогічна служба

Медико-логопедична служба

Анкетування

батьків

«Готовність батьків до навчання

дитини у школі»

Анкетування батьків «Виявлення педагогічних знань із питань виховання та навчання»

Знайомство з медичними картками та характеристиками на дітей із ДНЗ

 

Етап II. Діагностичний

Соціально-психологічна служба 

Педагогічна служба 

Медико-логопедична служба 

Проведення діагностичного мінімуму 

Виявлення типів сімейного виховання та гармонійної сім’ї. Знання характерологічних і поведінкових особливостей дитини. «Історія сім’ї»

Перевірка у батьків умінь, знань прийомів виховання дитини та підготовки її до школи 

Обстеження дітей. Виявлення патологій фонематичного слуху 

Етап III. Освіта, розвиток та корекція знань батьків

1. Лекції з урахуванням замовлення батьків для їхньої просвіти.

2. Тренінгові заняття із психологом, соціальним педагогом, учителями з проблем адаптації майбутнього першокласника до навчання.

3. Практичні рекомендації. Корекція проблемних ситуацій, які трапляться на шляху батьків і дітей у шкільному соціумі.

4. Конференція з розробки конкретних дій, рішень педагогічного колективу та батьків.

5. Видача батькам рекомендацій «Психолого-педагогічні пам’ятки. Поради».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДЛЯ БАТЬКІВ ПЕРШОКЛАСНИКІВ

ЗАНЯТТЯ З ЕЛЕМЕНТАМИ ТРЕНІНГУ

ЗАНЯТТЯ 1.

ДАВАЙТЕ ПОЗНАЙОМИМОСЯ

Мета: знайомство батьків одне з одним; розповідь батьків про своїх дітей; активізація співпраці; згуртування батьківського колективу.

Вступ

Психолог представляється й розповідає батькам про шляхи співпраці батьків і психолога протягом усього періоду навчання дитини у школі. Батьки пишуть розписки про те, що вони згодні на психологічний супровід своєї дитини.

Психолог розказує, що заняття відбуватиметься з елементами психологічного тренінгу. Розповідає про основні умови проведення тренінгу, пропонує всім визначитися з вибором бажаного імені у колективі та пропонує оформити свої бейджики.

Прийняття правил

Часу в батьків зазвичай не дуже багато, тому психологу краще записати правила на плакаті заздалегідь.

Батьки знайомляться з ними, обговорюють, викреслюють ті, з якими не згодні (якщо такі будуть), доповнюють новими.

Представлення себе та своєї дитини

Кожен називає себе обраним іменем, коротко розповідає про себе, показує фотографію своєї дитини (приносить її заздалегідь) і повідомляє все, що вважає за потрібне.

Це робиться тому, що в реальному житті батьки, навіть якщо їхні діти ходили в одну групу дитячого садка, погано знають одне одного. А потреба в такій інформації зазвичай є.

Вправа «Я люблю у своїй дитині…»

Батьки по черзі продовжують речення.

Криголам «Ураган»

Проводиться для більшої розкутості батьків і експрес-діагностики. Наприклад: «Поміняйтеся місцями ті, хто читає своїй дитині на ніч казки, історії», «…ті, хто строго карає свою дитину» тощо.

Вправа у парах «Моя дитина про свою маму (свого тата) сказала б…»

Спочатку партнер А розповідає про себе від імені своєї дитини, потім партнер Б. Ставить уточнювальні запитання.

Колективна творча вправа «Наші діти»

Батьки об’єднуються у дві групи й оформляють стінгазету «Наші діти».

Кожен образно представляє свою дитину. Можна приклеїти на плакат фотографію, доповнити розповідь різноманітною інформацією. (Пізніше газету вивішують у класі. Діти дуже зацікавлено читають її. Газета особливо добре сприймається на випускному святі в 4-му класі».)

Підсумкова рефлексія

Що сподобалося (не сподобалося)?

ЗАНЯТТЯ 2.

СВІТ ШЕСТИРІЧНОЇ ДИТИНИ

Клас оформлений плакатами на теми про виховання.

Завдання: активізувати батьків на розмову про проблеми шестирічної дитини, про припустимі форми і методи її виховання, налаштувати на співпрацю з дитиною та врахування її вікових і індивідуальних особливостей.

Вправа «Ім’я, налаштованість на роботу»

Прийняття правил

Гра-криголам

Гра на увагу «Рибка»

Обговорення

— «Успішні батьки» — які вони?

— Які їхні риси?

— Чи вважаєте ви себе успішним батьком/матір’ю?

Вправа «Піктограми»

На дошці намальовані піктограми: агресивне, радісне, байдужне, сумне обличчя.

Батькам пропонують відповісти™ на запитання: «З яким виразом обличчя ви найчастіше спілкуєтеся зі своєю дитиною?». Потрібно підійти, відзначити стікерами піктограми, які відповідають цьому настрою, і прокоментувати.

— А коли ми відчуваємо щодо своєї дитини роздратування, гніваємося — це нормально?

Батьків необхідно підвести до думки про те, що не потрібно соромитися гніву, роздратування. Це нормальні емоції та почуття. Але потрібно вміти їх виражати, не заподіюючи шкоди.

Малювання

Батьки діляться на чотири групи (зима, весна, літо, осінь). їм пропонують подумати над питанням, намалювати малюнок на певну тему й поділитися своєю думкою з усіма:

1. Вікові особливості шестирічної дитини.

У цю групу включається вчитель. Самостійно батькам упоратися із цим завданням буває дуже складно.

2. Проблеми шестирічної дитини.

3. Світ покарань шестирічної дитини.

4. Світ заохочень шестирічної дитини.

Під час представлення групою своїх відповідей психолог підводить батьків до усвідомлення того, що світ заохочень і покарань багато в чому схожий. Можна заохотити проявом любові й покарати проявом її відсутності. Можна заохотити прогулянкою, можна й покарати забороною на неї, але це небажано. Дуже важлива міра у заохоченнях і покараннях. У жодному разі не можна використовувати фізичних покарань і принижувати дитину.

Рольова гра «Брат і сестра сваряться через апельсин»

Психолог заздалегідь домовляється з двома батьками. Вони грають ролі брата й сестри, які сваряться через один апельсин.

Охочим пропонують зіграти роль матері або батька дітей.

Дуже важливо, щоб батько поставив запитання «Чому? Навіщо потрібний апельсин?». У ситуації діти можуть успішно співпрацювати, тому що дівчинці потрібна цедра для торта, а хлопчикові — сік (щоб бути сильним спортсменом).

Підсумкова рефлексія

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЛЬ БАТЬКІВ У ГОТОВНОСТІ ДИТИНИ ДО НАВЧАННЯ

Дорогі батьки! Ви — перші й найважливіші вчителі вашої дитини. Перша школа вашої дитини — це домівка, яка найбільше впливає на те, що дитина вважатиме основним у житті, на формування системи її цінностей. Цікаво, що люди, які багато чого досягли в житті, визнають значущість того, що дають дитині батьки. «Мас чудес» – так називають дослідники перші п’ять років життя дитини. У цей період зароджується емоційне ставлення до життя і до людей, наявність чи відсутність стимулів до інтелектуального розвитку, що визначає всю подальшу поведінку дитини, її світосприйняття.

Протягом дошкільних років потрібно виявити і розвинути багатий потенціал, закладений від народження. Дуже важлива у цей час поведінка батьків. Протягом періоду становлення, поки дитина визначає для себе характерні способи спілкування, в неї виробляється стійкий особистісний стиль та з’являється уявлення про саму себе. Батькам обирати: чи забезпечити дитині якнайсприятливіші (наскільки дозволяє ваш образ і рівень життя) умови, чи пускати розвиток дитини на самоплин. Якщо ви обираєте другий варіант, то назавжди втрачаєте можливість орієнтувати дитину на максимальне розкриття її внутрішнього потенціалу.

Ось декілька рекомендацій із підготовки до шкільного навчання:

• ви є мовним та мовленнєвим зразком для дитини, оскільки вона вчиться говорити, наслідуючи, слухаючи, спостерігаючи і торкаючись руками;

• ваша дитина обов’язково говоритиме так, як говорять її рідні та сусіди;

• дитина успішніше засвоює мову, коли дорослі слухають її, спілкуються з нею;

• мова та мовлення набагато краще розвиваються в середовищі спокою, безпеки та любові, бо в таких умовах виникає більше нагод для бесід.

За голосом можна зрозуміти, як батьки ставляться до дитини і життя загалом. Батько й мати можуть запитати себе: «Коли я звертаюся до дитини, як звучить мій голос: енергійно, життєрадісно, зацікавлено? Чи виникає враження, що я хочу спілкуватися зі своїм малюком?». Якщо вам складно відповісти на це запитання, спробуйте, розмовляючи з дитиною, на 10—15 хв увімкнути магнітофон. Прослухайте запис і зробіть висновки.

Батькам належить виняткова роль у навчанні малюка активно думати й говорити. Дитина має бачити, чути, торкатися руками, куштувати на смак і відчувати різні елементи навколишнього світу. Це дозволить більше дізнатися про свій дім та його околиці.

Не обов’язково постійно сидіти поруч із малям, достатньо «бути напохваті», адже важлива не кількість часу, яку батьки приділяють своєму нащадку, а як вони цей час провели.

Якщо ви не вірите, що дитина спостерігає та вивчає вашу мову, прислухайтесь, як ваш 2—5-річний матюк грає в «доньки — матері».

Оскільки батькам так чи інакше доводиться бути вчителями своєї дитини, то можна інтенсифікувати навчання. Воно стане ефективнішим, якщо в повсякденному спілкуванні ви враховуватимете принципи навчання мовлення. Крім того, таким чином ви зможете завоювати довіру не тільки в питаннях виховання, а й навчання. Учити — не означає сідати за стіл і поводитись, як на уроці. Треба показувати дитині й робити разом із нею те, чим ви займаєтесь у повсякденному житті:

• починати слід у перші ж дні життя — коли ви берете малюка на руки і розмовляєте з ним, то даєте йому відчуття тепла і безпеки;

• виявляйте готовність слухати, намагайтеся заохочувати навіть найперші слабкі спроби малюка заговорити; якщо роль слухача для вас обтяжлива, якщо ви втомилися або поспішаєте, не забувайте: терпіння, виявлене в дошкільному віці, суттєво полегшить ваше завдання в майбутньому;

• приділяйте малюку більше часу; в ранньому дитинстві вплив сім’ї на мовленнєвий і когнітйвний розвиток, залучення дитини до життя суспільства — вирішальний; саме в дошкільний період закладається основа впевненості в собі та успішного спілкування за межами домівки; від ступеня вашого мовного розвитку залежатиме подальше просування дитини у школі, компанії однолітків, на роботі;

• приєднуйтесь до дитини, коли вона дивиться телевізор; намагайтеся зрозуміти, що цікавить її, обговоріть із нею побачене; ви можете запитати: «Як ти вважаєш, що трапилось?» або «Що відбувається з героями фільму зараз?»;

• у кожної дитини — свій темперамент, потреби, інтереси і симпатії; поважайте її неповторність;

• ставте для себе та для дитини реальні цілі, ведіть і скеровуйте — але не підштовхуйте;

• намагайтеся, щоб дитина не відчувала браку любові та різноманітності вражень, але не мучтеся, якщо не можете виконати всіх її прохань та бажань: батькам теж необхідно «жити».

Батькам і вчителям варто взаємодіяти для успішного розвитку дитини. Батьки можуть спілкуватися з малюком як із особистістю, а школа — ні. У школі дитина у принципі не може отримати стільки уваги, як удома. Отже, батьки не мусять вчити дитину читати, рахувати, писати, їм треба лише розвинути любов до навчання.

Хочу навести приклади розвивальних вправ, які допоможуть покращити пам’ять, увагу, мислення, уяву, фантазію, дрібну моторику — процеси, такі необхідні для навчання у школі.

Вправа 1

Розвиток уявлення про форму предметів. На картках зображені малюнки геометричних фігур.

— Скільки трикутників зображено на картках?

— Скільки кіл зображено на картках?

— Скільки квадратів зображено на картках?

Вправа 2

Цю гру можна проводити з дитиною на екскурсії, в туристичному поході, навіть у звичайному приміщенні. За 10 хвилин треба оглянути всі предмети і згрупувати їх за такими ознаками: червоні, зелені, круглі, прямокутні, дерев’яні, металеві, кам’яні, такі, що починаються на літеру К, такі, що починаються на літеру А. Вправа розвиває увагу.

Вправа З

У цю гру можна погратися з дитиною вдома. Будь-хто з батьків заздалегідь готує декілька дрібних предметів: олівець, ґудзик, гумку, монетки тощо. Попросіть дитину уважно роздивитися все в кімнаті, а потім вийти. Покладіть дрібний предмет на видноті. Дитина, зробивши одне коло по кімнаті, має назвати предмет, шо з’явився. Вправа розвиває увагу, спостережливість.

Вправа 4

Дорослий удома для проведення цієї гри заздалегідь готує будь-який текст — це може бути коротка розповідь, казка. Дитина має 1 хвилину на те, щоб прочитати і розповісти її напам’ять. Якщо це складно, і малюк не може впоратися із завданням, дайте йому можливість прочитати ще раз. Вправа розвиває зорову пам’ять.

Вправа 5

«Геометричне лото» — гра, яка закріплює знання про форму, колір та розмір предметів. Треба приготувати картки із хаотичним зображенням будь-яких геометричних фігур. Запропонуйте дитині об’єднати фігури за формою, розміром і кольором.

Вправа 6

«Порівняй предмети». Ця вправа допоможе дитині знаходити однакове та різне в парах предметів, розвиває операції мислення. Приклад пар предметів: муха і птах; стіл і стілець; книжка і зошит; вода і молоко; сокира і молоток; місто і село; піаніно і скрипка.

Вправа 7

Розвиток зорової уяви. Запропонуйте дитині малюнок із незакінченими зображеннями і попросіть домалювати будь-що, використовуючи ці зображення. Коли дитина закінчить, то нехай розповість про те, що намалювала.

Вправа 8

Розвиток дрібної моторики пальців рук.

Руку покладіть на стіл долонею донизу і по черзі згинайте пальці: середній, вказівний, великий, мізинець, безіменний. Виконувати по черзі кожною рукою.

Дайте дитині дві невеликі кульки або два горіхи, і нехай вона покатає їх між долонями (пальці при цьому прямі) в одну та іншу сторону.

Наприкінці хочу сказати, що заняття з дітьми вдома дають хороший результат і допомагають дітям подолати багато проблем. Якщо ж батькам не вдається досягти позитивного результату, їм обов’язково варто ще до вступу дитини до школи звернутися по консультацію до фахівців.

завантаження...
WordPress: 23.41MB | MySQL:26 | 0,440sec