Горе

Тема. Горе.

Мета. Познайомити дітей з емоцією горя.
Продовжувати вчити розрізняти емоції за схематичними зображеннями. Вчити дітей передавати емоційний стан горя, використовуючи різні виразні засоби.

Хід заняття

І Повідомлення теми і мети заняття.

На минулому занятті ми гостювали в будиночку Веселунчика. А сьогодні ми завітаємо до
його братика. Послухайте, яка музика лине з цього будиночку:

Слухання твору”Хвороба ляльки” П.І. Чайковського.

ІІ Обговорення прослуханого твору.

– Який характер музики?

– Що ви відчували під час слухання музики?

– Що хочеться робити під таку музику?

А ось і гном. Звуть його Сумненький. Схожий він на свого братика? Чому? (Відповіді дітей)


Знайдіть піктограму, схожу на Сумненького.

(Розглянути її, звернути увагу на брови, очі, рот).

Я знаю, що Сумненький дуже любить читати казки.

(Пригадати зміст казок; “Заяча хатка”, “Вовк і семеро козенят”),

Коли герої цих казок переживають горе?

– Як вони подолали горе?

– А коли ще люди сумують? Відповіді дітей.

ІІІ Драматизація ситуації “Зникла собака”.

Одна дитина виконує роль господаря собаки, а інші заспокоюють його, кожний по – своєму. Після драматизації запитати у дитини, яка виконувала роль господаря:

– Що ти відчув, коли тебе заспокоювали?

– Хто найкраще тебе заспокоїв?

– Діти, а яким кольором ви б намалювали горе? Чому? Діти малюють.

Вправа на розвиток уяви “Нам сумно”

Дітям пропонується уявити будь-що: наприклад, що у повітрі розлили смуток, але вони самі вільні від нього. Вони можуть вести себе в цій кімнаті як захочуть: пересуватися в ній, говорити, сидіти, але при цьому намагатися бути в гармонії з уявною атмосферою.

І коли діти почнуть рухатись, всередині почнеться ніби нове життя і вони скажуть: “Нам сумно”.

Створивши навколо себе уявну атмосферу і перебуваючи з нею в уявній гармонії, вони відчують, що і діяти можуть в злагоді з нею.

Вправа на розвиток мислення “Товариш захворів”

Педагог пропонує дітям розіграти сценку наступного змісту: їх товариш важко захворів. Діти приходять провідати захворілого, приносять йому квіти, фрукти, питають про здоров’я, виказують знаки уваги: поправляють подушку, витирають піт з чола, пропонують випити ліки тощо.

Поступово відвідувачі розуміють, що їх товариш важко хворий, і їх радісний настрій від зустрічі з другом зникає. На зміну пожвавленню приходить відчуття тривоги, хвилювання, стурбованості.

Діти, попередньо домовившись про те, хто яку роль буде виконувати і які дії чинити, розігрують сценку, вслуховуючись в музику, що супроводжує їх
імпровізацію. їм варто відчути перехід від радості до суму.


(Музика П.І.Чайковського “Хвороба ляльки”)

Етюд “Погана погода”.

Дітям пропонується уявити похмуре небо, дощ, холодний вітер.

  • Який у вас настрій?

(Відповіді дітей)

ІV Підсумок уроку.

Прощання з Сумненьким.


Вправа “Усміхнися другові”.

завантаження...
WordPress: 22.83MB | MySQL:26 | 0,321sec