Хімічний склад організму людини

Тема. Хімічний склад організму людини.

Мета. Формувати уявлення про біологічні системи, взаємозв’язок між ними; поглибити поняття про єдність живої  та неживої  природи; вивчити  хімічний  склад  організму людини.

Обладнання : таблиці «Будова організму людини», «Будова клітини».

 

Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

1. Поняття про біологічні системи.

Система — це множина взаємопов’язаних елементів. Усі природні об’єкти – системи. Людський організм, як і клітина, – це цілісна система, частини якої характеризуються іншими властивостями, ніж усе ціле. Зв’язок між його складовими елементами (системами органів, органелами) дуже міцний.

Біологічні системи є: динамічними (ті, які можуть змінюватися з часом); відкритими (обмінюються з навколишнім середовищем речовиною, енергією та інформацією), самоорганізованими (їх існування проходить автоматично).

Людський організм є системою систем різного рівня складності. Системну організацію організму можна зобразити так:

клітина → тканина → орган → система органів → організм

2. Який хімічний склад клітин людини?

У клітинах тіла людини виявлено близько 88 хімічних елементів. Основними з них є Гідроген, Оксиген, Карбон і Нітроген, які ще називають органогенними. До складу клітин входять неорганічні та органічні речовини. З неорганічних речовин в клітині містяться вода, мінеральні солі тощо. Вода є розчинником і середовищем для дифузії багатьох речовин, забезпечує тургор  (пружність) клітин і процеси осмосу (процес дифузії розчинника з менш концентрованого розчину в більш концентрований через напівпроникну мембрану). Отже, наявність води –  обов’язкова умова активності клітини.

Мінеральні речовини підтримують осмотичну рівновагу між клітиною та міжклітинною рідиною; регулюють різні біохімічні й фізіологічні процеси.

З органічних сполук в клітинах є білки, вуглеводи, жири, нуклеїнові кислоти, АТФ. Білки виконують різноманітні функції: будівельну (входять до складу всіх клітин), регуляторну (беруть участь у регуляції функцій організму), каталітичну (прискорюють хімічні реакції), захисну (захищають клітини й організм від хвороботворних мікроорганізмів і чужорідних тіл), транспортну (переносять гази та інші речовини) тощо. Вуглеводи є основним джерелом енергії. Жири — важливі енергетичні резерви для організму.

Нуклеїнові кислоти забезпечують збереження і передачу спадкової інформації від батьків нащадкам і беруть участь у синтезі всіх білків організму. Розрізняють два основні типи нуклеїнових кислот: дезоксирибонуклеїнову (ДНК) і рибонуклеїнові (РНК). ДНК міститься в хромосомах ядра, РНК — у ядрі і цитоплазмі.

Аденозинтрифосфорна кислота (АТФ) синтезується в мітохондріях клітини й акумулює в собі енергію.

3. Хімічний склад клітини як доказ єдності неживої і живої природи.

Клітина – жива система, яка може існувати самостійно або бути структурною і функціональною одиницею організму. Загальні ознаки клітини як біологічної системи: цілісність та різноманітність.

 

 

 

 

ІV. Закріплення та систематизація знань.

Користуючись додатковим матеріалом, обґрунтуйте функції   хімічних речовин, які входять до складу організму людини.

V. Домашнє завдання.

Поцікавтеся , які хвороби можуть розвиватися в організмі людини , якщо понижується вміст певного ультрамікроелемента.

 

 

Додатковий матеріал

1.Поняття про обмін речовин

Обмін речовин — складний процес, який проходить у живому організмі, направлений на підтримання його життєдіяльності і сталого внутрішнього середовища. В організм людини із зовнішнього середовища надходять кисень, вода, мінеральні солі, поживні речовини, вітаміни. У клітинах тіла безперервно відбуваються складні хімічні процеси — засвоєння речовин, їх окиснення та розпад із виділенням енергії. Усі ці процеси складають обмін речовин і забезпечують життєдіяльність організму.

В основі обміну речовин лежать два протилежні й нерозривні процеси — асиміляція і дисиміляція. Асиміляцією називається процес засвоєння речовин із зовнішнього середовища та утворення з них більш складних, властивих організму органічних речовин. Асиміляція відбувається з поглинанням енергії. Дисиміляція — процес розпаду складних речовин до більш простих з виділенням енергії. У живому організмі обидва процеси протікають паралельно і невіддільні один від одного, але в деякі моменти рівновага між ними порушується. Наприклад, у дітей і підлітків, коли процес росту і розвитку ще незавершений, обмін речовин характеризується перевагою процесу асиміляції. У середньому віці спостерігається деяка рівновага, а після 50-ти років в обміні речовин переважає процес дисиміляції.

Для побудови нових клітин, їх оновлення, роботи різних органів потрібна енергія. Таким джерелом є енергія, що вивільнюється внаслідок розпаду хімічних зв’язків органічних речовин: білків, жирів, вуглеводів.

2.Органічні інгредієнти (білки, жири, вуглеводи)

Білки — один з основних будівельних матеріалів нашого організму. З ними пов’язані головні прояви життя: обмін речовин, здатність до росту. Організм володіє лише незначними білковими резервами. Єдиним джерелом утворення білків у організмі є амінокислоти білків їжі, тому білки незамінні у щоденному харчуванні людини будь-якого віку. Найбільше білків у продуктах тваринного походження:

—у 100 г яловичини — 20 г білків;

—у 100 г риби- 18 г;

—білок яйця —13 г;

—у 100 г сиру — 19 г.

Білки містяться у м’ясі, рибі, яйцях, молоці, крупах. Чимало їх є і в деяких рослинних продуктах, хоча там вони менш складні.

Норма білків у харчовому раціоні людей різного віку неоднакова. Так, дітям на кожний кілограм їхньої ваги щодня необхідно 2—4 г білків. Нестача їх відразу ж позначається на затримці росту.

Вуглеводи. Основна функція, яку виконують вуглеводи їжі, — постачання організму енергією, тому потреба в них зростає із збільшенням енергетичних витрат організму. Вуглеводи потрапляють з кишечнику у кров у вигляді глюкози. Переважна більшість глюкози відкладається про запас у печінці у вигляді глікогену, решта розноситься кров’ю до всіх клітин тіла і там окиснюється з виділенням енергії, що йде на різні фізіологічні процеси — скорочення м’язів, збудження нервових клітин тощо. Коли внаслідок використання глюкози клітинами її рівень у крові зменшується, частина глікогену печінки перетворюється в глюкозу та виходить у кров. Таким чином, уміст глюкози в крові підтримується на відносно сталому рівні (0,10—0,12%).

Жири — найбільш концентроване джерело теплової енергії.  Підшкірний шар жиру, крім того, захищає організм людини від холоду, а внутрішні органи — від пошкодження.

Жири бувають рослинні і тваринні. Організм здорової людини однаково добре засвоює їх. Проте жири тваринного походження цінніші, оскільки в деяких з них містяться ще й вітаміни.

Фізіологічна роль жирів у життєдіяльності організму:

  • мають високу калорійність, тому вони відкладаються в запас;
  • беруть участь у пластичних процесах як структурна частина клітин і їх мембранних систем;
  • є розчинниками вітамінів A, D, Е, К, допомагають їх засвоєнню.
  • покращують смакові якості їжі, збільшують її калорійність;

• охороняють організм від переохолодження, а жирове виділення

сальних залоз на поверхні шкіри оберігає її від висихання.

При нестачі жирів у харчуванні виникають порушення в печінці, нирках, органах зору.

3.Неорганічні інгредієнти.

Вода і мінеральні солі переходять з травного каналу в кров у незмінному стані. У ході обміну речовин вони також не зазнають істотних змін і енергетичного значення в організмі не мають. Значення води і мінеральних солей в іншому — всі хімічні перетворення, які відбуваються в нашому тілі, протікають лише у водних розчинах, і тому вода обов’язково входить до складу всіх клітинних компонентів. В організмі людини вода становить близько 65% маси тіла, особливо багато її в крові та лімфі — близько 90%.

Мінеральні солі потрібні для підтримання сталого складу внутрішнього середовища організму, транспорту кисню і вуглекислого газу кров’ю, виникнення збудження в нервових і м’язових клітинах та перебігу інших фізіологічних процесів. Наприклад, кальцій бере участь у зсіданні крові, разом з фосфором входить до складу кісткової тканини. Залізо у складі гемоглобіну переносить кисень, йод є обов’язковим компонентом гормону щитоподібної залози. Деякі солі входять до складу внутрішньоклітинних ферментів і беруть участь у складних хімічних процесах усередині клітин. Мінеральні речовини є незамінними компонентами їжі.

Усі хімічні елементи, які є в організмі людини, поділяються на три групи:

  • макроелементи;
  • мікроелементи;
  • ультрамікроелементи.

До макроелементів належать Гідроген, Оксиген, Карбон, Нітроген, а також Кальцій, Фосфор, Магній, Натрій, Калій, Хлор, Ферум і Сульфур.

До мікроелементів відносять 50 хімічних елементів, зокрема Йод, Кобальт, Манган, Молібден, Цинк, Купрум та ін.

До ультрамікроелементів відносять Плюмбум, Бром, Аргентум, Аурум та ін. Вони містяться в організмі в незначній кількості, але мають велике біологічне значення

4.Вітаміни та їх значення для здоров’я організму людини

Вітаміни — органічні сполуки, що входять до харчових продуктів у дуже малих кількостях. Вони мають високу фізіологічну активність, складну і різноманітну хімічну будову. Вітаміни необхідні для нормального росту і розвитку організму. При їх відсутності порушується синтез ферментів, обмін речовин і розвиваються важкі захворювання. Як правило, вітаміни — дуже нетривкі сполуки, при нагріванні харчових продуктів більшість з них швидко руйнується. Тому для запобігання авітамінозів слід вживати сирі овочі і фрукти, оскільки біосинтез вітамінів властивий переважно зеленим рослинам. На сьогодні відкрито багато вітамінів. Одні з них розчиняються у воді, інші — лише в жирах. За розчинністю і теплостійкістю вітаміни поділяються на групи. Вітаміни групи В, вітаміни Р, С тощо розчинні у воді, вітаміни A, D, Е, К — у жирах.

Вітамін А:

— сприяє нормальному розвитку скелета, особливо в період росту;

— потрібний для нормальної функції слизових оболонок;

— формує захисні властивості шкіри: «гусяча шкіра» — сигнал недостачі вітаміну.

Джерело: петрушка, перець, шпинат, кропива, морква, помідори, абрикоси, обліпиха; вершкове масло, молоко, сметана, жовток яйця, риб’ячий жир.

На добу людині потрібно близько 2 мг вітаміну А.

Вітамін С:

—  підвищує засвоєння Феруму при лікуванні малокрів’я;

— нормалізує холестериновий обмін;

— особливо необхідний хворим на гіпертонію, ревматизм, діабет;

— застерігає від захворювання цингою і збільшує опірність організму до різних інфекцій.

Джерело: шипшина, стручковий перець, чорна, біла і  червона смородина, зелень петрушки, кропу, селера, червона і чорноплідна горобина, калина, чорниці.

Здоровій людині на добу необхідно 75—100 мг вітаміну С.

Вітамін D:

— бере участь у процесі обміну мінеральних речовин і застерігає від рахіту;

— позитивно впливає на функції щитоподібної, при щитоподібної та статевих залоз.

Джерело: риб’ячий жир, рослинна олія, печінка тріски; вітамін також синтезується в шкірі людини під дією сонячного проміння.

ЗАВАНТАЖИТИ

Для скачування файлів необхідно або Зареєструватись

Хімічний склад організму людини (125.7 KiB, Завантажень: 10)

завантаження...
WordPress: 22.83MB | MySQL:26 | 0,311sec