Генетична характеристика популяцій людства

Тема: Генетична характеристика популяцій людства.

Мета: дати учням основні поняття про генетичну характеристику популяцій людства, навчити розв’язувати задачі на популяційну структуру людства.

Форми і методи роботи: словесні, інформаційно-рецептивні, практичні.

Терміни і поняття: популяція, популяційна структура людства.

Обладнання: підручник, таблиці.

Хід заняття

І. Організаційний момент.

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів.

Вправа «Взаємоопитування». Учні працюють в парах, ставлять один одному запитання по домашньому завданні.

ІІІ. Повідомлення теми і мети уроку.

ІV. Вивчення нового матеріалу.

  1. Викладання вчителем нового матеріалу з використанням інформації про значення генетичної характеристики людства, зокрема у країнознавстві. Наприклад:

Генетика популяцій — розділ генетики, який вивчає генетичну структуру природних популяцій, а також генетичні процеси, які в них відбуваються.

Вона має важливе значення для розвитку еволюційної теорії: завдяки її дослідженням встановлено, що популяція є не лише одиницею виду, але й еволюції, оскільки в ній відбуваються всі еволюційні процеси.

В більшості генетика популяцій досліджує панміктичні популяції, тобто популяції перехреснозаплідних організмів.

Дослідженнями в галузі генетики популяцій розпочав російський вчений С. С. Четвериков у 1920-их роках. В Україні подібні дослідження проводив С. М. Гершензон із співробітниками.

Генетичні дослідження української людності сприяють розв’язанню складних слов’янознавчих та українознавчих наукових проблем. Певно, незабаром можна буде поставити остаточну крапку у дискусії, що бере початок у XIX ст., щодо пріоритету народів (етносів) східнослов’янської мовної підгрупи на “кровну” (генетичну, біологічну) спадкоємність з територіально-племінними групами слов‘ян ранньофеодального періоду.

Сучасна українська етнічна популяція є однією з найбільших у Європі за кількістю та ареалом розселення. Це, а також історичні й фізико-географічні чинники сприяли формуванню серед українців великої кількості популяцій нижчого ієрархічного рівня. Незважаючи на генетичний обмін з іншими етносами українці є сьогодні відносно гомогенною етнічною популяцією (за всією сукупністю генетичних показників), чого не можна сказати, приміром, про італійців чи росіян.

Україна є об’єктивно існуючою біогеографічною реальністю, утвореною українською етнічною популяцією. Генетичні відстані між українцями й іншими сучасними народами характеризують біологічну спорідненість українців з ними.

  1. Робота з підручником. Учні удосконалюють знання по даному питанні працюючи з підручником.
  2. Практична робота.  Розв’язання задач на популяційну структуру людства.

Розв’язування задач.
1. Частота резус-негативних людей у популяції – 16 %. Визначте генетичну структуру популяції, якщо відомо, що позитивний резус – фактор успадковується за аутосомно-домінантним геном.
2. Діти хворі на фенілкетонурію у популяції народжуються з частотою 1:10000 новонароджених. Визначте відсоток гетерозиготних носіїв гена фенілкетонурії в цій популяції.
3. Ген альбінізму в людини є рецесивним, локалізується в аутосомі. Частота альбінізму в Європі 1:20000. Визначте кількість гетерозиготних носіїв гена альбінізму в популяції з 10 млн. населенням.

V. Рефлексія.

. Підведення підсумків уроку.

ІІ. Домашня робота.

Опрацювати матеріал підручника по даній темі.

 

ЗАВАНТАЖИТИ

Для скачування файлів необхідно або Зареєструватись

Генетична характеристика популяцій людства (13.4 KiB, Завантажень: 1)

завантаження...
WordPress: 22.86MB | MySQL:26 | 0,317sec