ХАРАКТЕРНІ РИСИ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ХVІІІ СТ.

Мета: охарактеризувати стан розвитку літератури на українських землях в ХVІІІ ст.; з’ясувати основні досягнення розвитку культури в даний період; познайомити з основними жанрами української поезії ХVІІІ ст.; землях у ХVІІІ ст.; сприяти естетичному вихованню учнів

Основні поняття: паненгірик, епіграма, богословська проза, езопівська байка, курйозні вірші

Обладнання: картки з історичними та візуальними джерелами, портрети діячів науки

Хід заняття

І.Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів

Гра «Портретна галерея»

ІІІ.Вивчення нового матеріалу

Українського бароко

Боголіпний білий храм.

Та задивлений глибоко

У ріку кривавих драм

(Д.Кремінь)

1.Прояви стилю бароко

Вчитель

Літературну спадщину XVII – XVIIІ ст. найчастіше визначають терміном бароко.


Бароко (італ.barocco –вибагливий, химерний) – напрям в літературі, архітектурі та мистецтві кінця XVI – середини XVIIІ ст., для якого характерні

підкреслена урочистість, пишна декоративність, динамічність композиції. Літературі доби бароко притаманні релігійні і світські мотиви, втілені письменниками у складних образах за допомогою поетичних засобів – метафори, алегорії.

Бароко було складним і суперечливим явищем. Представники цього напряму зображували світ і людину з нових позицій, враховуючи духовні надбання християнської культури епохи Середньовіччя, узгодивши їх з науковими та художніми відкриттями епохи Відродження. У творах доби Бароко відбилася вельми складна дійсність, сповнена війн, соціальних зламів, релігійних конфліктів та реформ. Тогочасну добу борокові автори намагалися осмислити якомога об’ємніше і глибше. Їхнім творам притаманні динамізм образів і композицій, тяжіння до різких контрастів. Барокові твори вражають, захоплюючи увагу і почуття читача, не лише змістом, а й формою подачі матеріалу – вони сповнені риторичних прикрас, складних метафор, емблем, символів, алегорій. Отже, термін бароко застосовують для визначення естетичного стилю, притаманного образотворчому мистецтву, архітектурі, музиці, літературі.

В українській культурі та літературі у XVII – XVIIІ ст. виникли умови для становлення і активного розвитку спільного для всіх європейських культур напряму – бароко. Ознаки цього стилю виявилися і в поезії, і в прозі. В літературі цього часу переважає релігійна тематика, хоча й світські теми позначаються на розвиткові ряду літературних жанрів, зокрема таких, як світські новели і ліричні вірші, щоденники і наукові трактати. Важливим джерелом українського бароко є фольклор, що відчутно на таких явищах «низового» (низького), або «народного бароко», як вертепні драми, вірші різдвяної та великодньої тематики, яким притаманне спрощене, часто приправлене гумором і сатирою тлумачення подій, свят, реалій. Творцями «низових» барокових творів були мандрівні дяки або студенти, що заробляли собі на прожиття під час канікул. «Високе», або «серйозне бароко» пов’язане з

книжною традицією, його риси властиві давній алегоризованій шкільній драмі, літописам Самовидця, Грабянки і всій творчості І.Величковського,

Г.Сковороди та інших. Представникам «високого бароко» ми завдячуємо появою «курйозних» віршів.

2. Поезія українського бароко XVIII ст. Жанри української поезії.

Робота з історичним джерелом

Опрацюйте статтю і виконайте завдання

Із другої половини ХVІІ ст. розпочався період піднесення літературної творчості. Для літератури цього періоду характерними були такі риси:

— зберігався зв’язок літератури з релігійним світоглядом;

— мистецтво слова поступово ставало самостійною галуззю творчості;

— усе виразніше виявлялися світські й естетичні функції літератури, вироблялися нові форми і способи художньо-словесного зображення;

— головна увага письменників зосереджувалася на людині, а також її зв’язку з Богом, утверджувалися нові жанри художньої літератури.

Найбільш яскраво барокові риси проявляються у поезії. Поетичні твори цієї доби різноманітні: він громадсько-політичних до ліричних.

Громадськополітична поезія пов’язана з Національновизвольної війною під проводом Б. Хмельницького та Руїною. У цих творах змальовуються історичні події, дається їх аналіз, висловлюються різноманітні точки зору. Відомі такі твори: «Висипався хміль із міха», «Похвала віршами Хмельницькому от народа малоросійського», «Чигирин» тощо.

Творцями релігійнофілософської поезії були представники духівництва —Л.Баранович, В. Ясинський, Д. Туптало, С. Яворський, Ф. Прокопович та інші. У творах цих авторів порушувалися морально-етичні проблеми. У поезії цього напряму найбільше проявляється стиль бароко — символіка, алегорія, гра слів, ускладнені асоціації, натуралістичність деталей. Найбільшу поему (23 тис. рядків) на релігійну тематику склав І. Максимович «Богородице Діво».

Українські поети переповідали біблійні сюжети, описували княжі герби, складали привітальні твори з нагоди урочистостей.

У віршах оплакували померлих – такуі твори називалися ляментами або плачами. Значне місце серед віршованої спадщини ХVII—XVIII ст. посідають панегірики. Панегірики – твори, в яких прославляються чесноти видатних державних та церковних діячів (панегірик П.Могилі, засновникові київської академії Софронія Почаського). Серед віршів того періоду чимало історичних, гумористичних, сатиричних. Серед них були епіграми.


Епігра́ма (гр. epigramma — напис) — жанр сатиричної поезії дотепного, дошкульного змісту з несподіваною, градаційно завершеною кінцівкою.

Завдання

1.Які жанри літератури були розвинені в Україні у ХVII—XVIII ст. ?

2.Назвіть характерні риси української літератури цього періоду.

3.Курйозні вірші. І.Величковський

Вчитель

Поети того часу складали вірші, які називали фігурні або курйозні. У фігурних або курйозних віршах поєднувалася звукова й зображальна сторони тексту. Одним із найочевидніших виявів зображальної сторони можна вважати строфу. Саме вона сигналізувала читачеві про завершеність думки, попереджала про думку наступну.

Деякі поети намагалися за допомогою літер не лише про щось розповісти, а й зобразити предмет опису. От і зявилися віршовані тексти у вигляді трикутників, квадратів, ваз тощо. Та поетична фантазія цим не обмежилася. Поети звернули увагу на слова, які читалися зліва направо і навпаки (око, Анна). Випадкові відкриття в цтому напрямку змінилися свідомим вишукуванням, конструюванням подібних словесних утворень. Це й породило різновид поетичної творчості, відомої під назвами фігурна, курйозна, зорова поезія.

Віртуозним творцем такої поезії став І.Величковський, про якого збереглося небагато відомостей.

Повідомлення учня

Іван Величковський належить до майже зовсім невідомих українських письменників кінця XVII і початку XVIII ст. Перекладач і автор різних аскетичних творів, архімандрит Нямецького монастиря в Молдавії.
Дуже мало відомостей про життєвий шлях письменника. Можемо припустити, що на початку 80-х років він належав до складу співробітників чернігівської друкарні Лазаря Барановича. Трохи пізніше, в середині 80-х років, він оселився в Полтаві, де зайняв посаду пресвітера, а потім протопресвітера Свято-Успенської церкви.

Величковський Іван (бл. 1651 – 1701)

Щодо літературної спадщини Івана Величковського, то в повному обсязі вона не розглядалась ще в нашій науковій літературі. Але більшою мірою нам відомі так звані «Вірші про Дедала», складені у 1687 році на честь гетьмана Самойловича, та збірник дрібних поезій в рукописі Києво-Софіївського собору № 362 . Більш важливі поетичні досягнення Величковського: польський панегірик «Lucubratiuncula» на пошану Лазаря Барановича і два слов’яноукраїнські збірники, що мають назву «Зегар з полузегарком» («Годинник цілий і напівгодинник») і «Млеко» («Молоко…»), до нашого часу не були предметом наукових досліджень літературознавців.

У збірці «Годинник цілий і напівгодинник…» є ряд віршів, у яких порушується проблема плинності часу, коротко тривалості людського життя, отже, необхідності цінувати кожну хвилину.

До збірки «Молоко…» І.Величковський включив чимало фігурних віршів: вірш-ехо, в якому останні два-три склади відлунюють дво-трискладовим словом; вірш «рак літеральний», в якому рядоу читається зліва направо і навпаки; «вірш чотиригранний» можна читати по горизонталі і вертикалі; «Азбучний вірш», в якому кожне слово починається з нової літери за алфавітом; «вірш односкладний», у якому переважає якийсь один голосний звук., та ін..
Помер Іван Величковський у 1726 році. До останніх своїх днів він обіймав посаду протопресвітера Свято-Успенської церкви.

ІV.Узагальнення і систематизація вивченого матеріалу.

Вчитель

Уявіть собі, що ви зустрілися з І.Величковським. Про що б ви його розпитали під час зустрічі. Спробуйте розіграти цю зустріч з вашим товаришем по парті.

V. Підсумок заняття


В українській культурі та літературі у ХVII—XVIII ст. виникли умови для встановлення і активного розвитку спільного для становлення і активного розвитку спільного для всіх європейських культур напряму – бароко. Ознаки цього стилю виявилися і в поезії, і в прозі.

завантаження...
WordPress: 22.93MB | MySQL:26 | 0,380sec