Характер

1. Поняття про характер

2. Структура характеру

3. Якості характеру.

4.Поняття акцентуації характеру.

Поняття про характер

Під характером у психології розуміють сукупність індивідуально-своерідних психічних властивостей, які виявляються у типових для даної особистості способах діяльності при типових обставинах і визначаються ставленням особистості до цих обставин.

Характер є не якоюсь надбудовою над інтелектуальними, емоційними і вольовими рисами людини. Він являє собою своєрідний синтез, певну систему систем тимчасових нервових звязків, породжену ходом взаємин людини із зовнішнім світом протягом попередньої історії її життя.

В характері повніше ніж і темпераменті виявляєтьсяіндивідуальність людини. Кожна ососбистість, оскільки вона є індивідуальністю, має свій звичний спосіб діяння, тобто свій певний характер.

Тип нервової системи людини істотно впливає на формування рис її характеру. Темперамент і характер являють собою єдніст. Їх не можна розглядати як відокремлені властивості особистості. Але в цій єдності існує і відмінність. Темперамент і характер не є тотожними її рисами.

Структура характеру

Характер становить собою цілісне утворення. Проте це ціле складається з певних компнентів, які характеризують ті чит інші сторонни особистості.

В структуру характеру входить:

сторони характеру – зміст (що людина робить) і форма (як людина це робить).

життєва спрямованість особистості (потреби, інтереси, перконання людини)

розумові риси особистості (спостережливість, серйозність, розважливість, розсудливість, гучкість особистості людини);

емоціональні риси (почуття, емоції людини)

вольові якості людини;

звички.

Якості характеру:

повнота – виявляється у всебічності розвитку його якостей.

цілісність – полягає у внутрішній єдності психічного складу особистості.

визначеність – виявляється в твердості і незламності, з якою людина відстоює свої переконання, в постійності її поведінки.

сила – проявляється в енергії, з якою людина прагне досягнути поставленої мети, це її здатність до великого напруження, необхідного для переборення труднощів у виконані тих завдань, що стоять перед нею.

Поняття акцентуації характеру

Акцентуація – це дисгармонійність розвитку характеру, гіпертрофована виразність окремих його рис, яка зумовлює підвищену вразливість особистості, щодо певного виду впливів та ускладнює її адаптацію в деяких специфічних ситуаціях.

Людина з акцентуацією в характері не є ненормальною. Акцентуація є крайнім варіантом норми.

Акцентуації характеру яскраво проявляються в підлітковому віці. Надалі відбувається зглажування, компенсація акцентуйованих рис характеру, а також перехід від явних акцентуацій в приховані.

КЛАСИФІКАЦІЯ ТИПІВ АКЦЕНТУАЦІЙ ЗА А.Є. ЛІЧКО

НЕСТІЙКИЙ ТИП .

Головна риса – відсутність бажання працювати, вчитися, наявність постійного сильного потягу до розваг, байдикування. При наявності строгого та неперервного контролю з неохотою підкорюються, але завжди шукають нагоди уникнути будь-якого навантаження. Найважливішою особливістю виступає слабкість вольового компоненту особистості. Повна відсутність волі фіксується в ситуаціях виконання обов’язків, дотримання обіцянок, досягнення мети. Як наслідок слабкості волі та невисокої ініціативності проявляється схильність до підлеглості в групах та компаніях. Контакти завжди поверхові. Не властива романтична закоханість. Байдужість до власного майбутнього, відсутність планування. Живуть сьогоднішнім днем. Гіпоопіка в сім’ї, безпритульність швидко призводить до негативних наслідків.

КОНФОРМНИЙ ТИП

Головна риса – конформність: яскраве, виразне прагнення бути як усі. Це прагнення поширюється на все – від наслідування одягу до сильної залежності поглядів, цінностей, поведінки від оточення. Така особа стає цілком продуктом свого оточення: в «хорошому» середовищі старанно навчається та працює, в «поганому» – досить швидко переймає звички, традиції, манери поведінки. Некритичні до сприймання групових еталонів поведінки, цінностей і, взагалі, будь-якої інформації. Успішно працюють, якщо не виникає потреби в особистій ініціативі. Погано переносять злам життєвих стереотипів, позбавлення звичного оточення.

ШИЗОЇДНИЙ ТИП

Головними рисами виступають замкнутість та недостатність чутливості в процесі спілкування. Швидка виснажливість від контактів зумовлює ще більше замикання на собі. Недостатність чутливості проявляється в невмінні зрозуміти чужі переживання, в низькій емпатії, в нездатності зрозуміти бажання і думки партнера. Захоплення, інтереси відрізняються силою, постійністю і часто нетрадиційністю. Багаті еротичні фантазії поєднуються із зовнішньою асексуальністю. Найважче переносяться ситуації, в яких необхідно встановити неформальні емоційні контакти, а також вторгнення сторонніх у внутрішній світ.

ЕПІЛЕПТОЇДНИЙ ТИП

Головна риса – схильність до перебування в озлоблено-пригніченому настрої з поступовим наростанням роздратованості і пошуком обієкту, на якому можна було б відреагувати. Властива схильність, до афективних спалахів .Афекти не лише сильні, а і тривалі. Кохання майже завжди супроводжується ревнощами. Лідерство проявляється в прагненні панувати над однолітками. Добре адаптуються в умовах дисциплінарного режиму, в яких своєю показною ретельністю прагнуть виділитись, ввійти в довіру та керувати іншими підлітками. Властива дріб’язкова охайність, ретельність, дотримування усіх правил, педантизм.

ІСТЕРОЇДНИЙ ТИП

Головними рисами виступають егоцентризм, потреба уваги до своєї особи, захоплення, здивування, шанування. Схильність до обманювання, фантазування з метою прикрашування та привертання уваги до своєї особи. Театральність переживань, позерство. Серед однолітків претендують на першість або на виключне становище. Низька здатність до наполегливої праці поєднується з високим рівнем домагань щодо майбутньої професії. Зміна захоплень зумовлена пошуками такої справи, займаючись якою можна бути на виду.

АСТЕНО – НЕВРОТИЧНИЙ ТИП

Головними рисами виступають підвищена втомлюваність, роздратованість. Втомлюваність має місце при розумових навантаженнях, а також в умовах змагань, конкуренції.

Наростання втомлення зумовлює афективні спалахи через незначні причини.

СЕНСИТИВНИЙ ТИП

Має дві головні особливості – висока вразливість і почуття власної неповноцінності. В собі бачить багато недоліків, особливо у сфері вольових якостей. Невдоволеність власним фізичним “Я” (образом тіла). Замкнутість, сором’язливість, ніяковість проявляються при спілкуванні з мало знайомими людьми та в незвичних умовах. З’ незнайомими ускладнені навіть поверхові контакти. З тими, до кого звикли, спілкуються вільно, комунікабельні. Надмірні труднощі викликають ситуації негативного оцінювання або звинувачення (особливо несправедливого).

ПСИХАСТЕНІЧНИЙ ТИП

Головними рисами виступають нерішучість, тривожна надумливість (у вигляді побоювань за майбутнє своє та своїх близьких), схильність до самоаналізу. Риси характеру дають про себе знати уже у початковій школі. Найважче для них буває відповідати за себе та за інших. Захистом від постійної тривоги з приводу уявних неприємностей та випадковостей служать видумані прикмети і ритуали. Нерішучість особливо яскрава при необхідності зробити самостійний вибір.

ГІПЕРТИМНИЙ ТИП

Відрізняється завжди хорошим, дещо підвищеним настроєм, високим життєвим тонусом. Висока активність поєднується з постійним прагненням до лідерства. Цікавляться усім новим, але інтереси нестійкі. Нерозбірливість у виборі знайомств. Легко пристосовуються до незнайомих обставин, але погано переносять самотність, розмірений режим, суворо регламентовану дисципліну, монотонну працю, що вимагає дріб’язкової ретельності, вимушену бездіяльність. Схильні до переоцінки власних можливостей і до надмірно оптимістичних планів на майбутнє. Прагнення оточуючих вгамувати їхню активність часто призводить до бурхливих, але короткочасних спалахів роздратування.

ЦИКЛОЇДНИЙ ТИП

Характерною особливістю виступає часта зміна невиразних фаз гіпертимності та пригніченості (субдепресії). В субдепресивній фазі знижується працездатність, втрачається інтерес до всього. Людина уникає компаній. Невдачі, навіть самі незначні, важко переживаються. Серйозні нарікання,особливо такі, що принижують самолюбство, можуть навіяти думки про власну неповноцінність та непотрібність. Можливі провокації суїцидів. В гіпертимній фазі циклоїдні підлітки не відрізняються від гіпертиміків. Тривалість кожної фази – 1-2 тиждні. Між фазами має місце досить тривалий період неакцентуйованої, «гармонійної поведінки.

ЛАБІЛЬНИЙ ТИП

Головна риса цього типу – надмірна мінливість настрою, який міняється дуже часто та стрімко, через непомітні для оточуючих приводи. Від настрою залежить активність, працездатність,, комунікабельність. У лабільних підлітків почуття відверті та глибокі, особливо до тих осіб, які самі проявляють любов, увагу та турботу. Велика потреба в співпереживанні. Тонко відчувають ставлення до себе з боку оточуючих навіть при поверхових контактах. До лідерства не прагнуть. Важко переживають втрату або емоційне відторгнення з боку значущих осіб. Відрізняються умінням адекватно оцінювати свій характер.

ЗМІШАНІ ТИПИ

Крім явних акцентуацій зустрічаються випадки одночасного загострення двох рис. Це, так звані, змішані типи, які складають половину випадків явних акцентуацій.

завантаження...
WordPress: 22.85MB | MySQL:26 | 0,318sec