Характер і здоров’я

Урок29.  Характер і здоров’я.

Мета. Формувати в учнів уявлення про характер, риси характеру; навчати учнів розпізнавати ознаки впевненої поведінки людини; показати негативний вплив самовпевненості на здоров’я; виховувати позитивні якості характеру.

 

Хід      уроку

 

І.Організаційний  момент

Працювати час настав:

Не ловіть, будь ласка, гав,

Ви за парти всі сідайте

Й працювати починайте!

ІІ.  Актуалізація  опорних  знань

Що  треба  робити,  щоб  бути  здоровим?

Чого  треба  дотримуватися?

Які  небезпеки  і  де можуть  на  вас  чатувати?

ІІІ. Повідомлення  теми  та  мети  уроку

Здоров’ я- найцінніший  скарб,  який  людині  подарувала  Природа.  На  жаль,  досить  часто  люди  бездумно  розтринькують  його, забуваючи,  що  втратити  здоров я  легко,  а   повернути –  дуже  важко,  інколи   неможливо.

Формувати,  зберігати  і  зміцнювати  здоров’ я – завдання  кожної  людини.

І  сьогодні  на  уроці  ми  поговоримо,  як здоров ‘я  залежить  від  вашого  характеру.

ІІ.  Вивчення  нового  матеріалу

Характер — це сукупність незмінних індивідуальних психічних особливостей людини, які складаються і проявляються в діяльності і спілкуванні, передбачає типові для неї способи поведінки, ставлення до себе та інших.

На характер впливає темперамент.

Характер формується під впливом соціального виховання з дитячих років і протягом всього життя.

Характер кожної людини залежить від її суспільно – історичної  поведінки (певного суспільно – історичного ладу, в  якому живе людина, — соціального середовища  ) і індивідуального  середовища (мікросередовища — сім’ї, самовиховання). Характер проявляється в системі ставлень людини до сучасності.

Характер — це сукупність особистих рис людини, які виявляються в її поведінці та діяльності. Слово «характер» запозичене з давньогрецької мови. Його первісне значення — ознака, риса, особливість

На характер впливає темперамент.

Темперамент — це природжені динамічні особливості психічних процесів (інтенсивність, швидкість, темп, ритм).

Темперамент відносно  стійкий і мало змінюється під впливом середовища протягом   всього  життя. Родоначальники вчення про темперамент — Гіппократ (V ст. до та Гален (II ст. до н. е.). Вони створили  теорію темпераменту,           виділили   чотири основних типи темпераменту: сангфнінік, холерик, флегматик і меланхолік.

Значною заслугою І. П. Павлова було те, що він пов’язав чотири типи темпераменту, виділив  їх  класифікацією, з властивостями нервової системи, виділивши  серед  них  силу, зрівноваженість і рухливість збудливого та гальмівного   процесів .

  •  Сильний, врівноважений, рухливий тип («живий») — сангвінік — відрізняється високою психічною активністю, енергійністю, високою працездатністю, швидкістю  та жвавістю рухів, різноманітною багатою мімікою. Намагається часто змінювати враження, багато спілкується, емоції здебільшого позитивні, легко і швидко  переживає невдачі;
  • сильний, врівноважений, інертний тип («спокійний») — флегматик — наділений  низьким рівнем психічної активності, повільністю в рухах, невиразною «мікою», утрудненням переключення з одного виду діяльності на інший і адаптації до нової обстановки, переважанням рівного, спокійного настрою;
  • сильний, неврівноважений тип («нестримний») — холерик — характеризується високим  рівнем психічної активності, енергійністю дій, різкістю рухів,   нетерпимістю, різкими змінами настрою;
  • слабкий тип («слабкий») — меланхолік — має низький рівень психічної активісті,  загальмовані рухи, стриману моторику і мову, швидко втомлюється.  Переважають негативні емоції.

Темперамент  людини   дещо  змінюється  природним   шляхом  протягом   її  життя.  Причина   в  тому,  що  на    кожному  етапі  розвитку  організму  розмір  серця  і  його  пропорції  щодо  судинної   системи,  а  також  ширина  просвітів  в  артеріях  змінюється. Ще в  давнину  вчені  пов’язували   якості  темпераменту  з  будовою  людського  організму  і складом  крові.

У наш час ні антропологія, ні анатомія, ні психологія не мають достовірних даних на підтвердження того, що характер людини залежить від будови тіла, форми черепа, конфігурації обличчя, волосся чи шкіри, довжини кінцівок.

Чи випливає звідси те, що характер взагалі не потрібно вивчати? Зовсім ні, його просто не слід пов’язувати з будовою тіла. Про характер людини потрібно говорити на основі вчинків, у яких найбільш повно відображається його суть.

Відома східна приказка стверджує: “Посій вчинок – пожнеш звичку, посієш характер – пожнеш долю.” Акцент у ній правильно поставлений на людських вчинках, які, повторюючись, стають звичними і закріплюються в рисах характеру, впливаючи на статус людини, її місце в суспільстві та на ставлення інших людей до неї.

 

 

 

Система звичних дій і вчинків – фундамент характеру людини.

Таким чином, характер має соціальну природу, тобто залежить від світогляду людини, змісту її діяльності, соціальної групи, у якій вона живе і діє, від активної взаємодії з іншими людьми.

Характер, як і темперамент, зумовлений фізіологічними особливостями людини, і перш за все типом нервової системи. Особливості темпераменту можуть протидіяти або сприяти розвитку певних сторін характеру.

Флегматику важче, ніж холерику чи сангвініку, сформувати у себе ініціативність і енергійність. Для меланхоліка серйозною проблемою є подолання сором’язливості і тривожності. Одночасно вони створюють сприятливі умови для розвитку в холериків стриманості й самокритичності, у сангвініків – витриманості, у флегматиків – активності.

З характером пов’язані і здібності людини. Рівень здібностей, наприклад, певною мірою залежить від уміння наполегливо долати труднощі, не падати духом під впливом невдач, працювати організаційно, виявляти ініціативу.

Важливе значення для визначення характеру мають почуття людини, які виявляються у ставленні:

– до інших людей: щирість, товариськість або замкнутість, відвертість або потайність;

– до самої себе: власна гідність, скромність, самовпевненість, егоїзм;

– до роботи, справи: ініціативність, наполегливість, лінь, сумлінність.

Важливою складовою частиною характеру є воля. Людина без волі нагадує автомобіль без двигуна: усе начебто і виглядає солідно, а користі ніякої. Що ж таке воля?

Воля – здатність людини чинити дії, які вимагають подолання внутрішніх зовнішніх перешкод.

Вольовим людям притаманні такі риси характеру, як цілеспрямованість, витримка, дисциплінованість, рішучість, надійність, завзятість.

Характер формується, розвивається і змінюється в практичній діяльності людини, відображає умови та спосіб життя.

Одним із шляхів формування характеру – самовиховання. Людина така, якою зробила себе сама.

2.  Робота  з  підручником

3.  Фізкультхвилинка

Раз — підняли руки вгору.

Два — схилилися додолу.

Не згинайте, діти, ноги,

Як торкнетеся підлоги.

Раз, два, три, чотири —

Треба знову прямо стати,

П’ять, шість, сім, вісім —

І спочатку починати.

4.Продовження роботи за підручником

Розгляньте малюнки

ІV. Узагальнення  та  систематизація  знань

1. Гра  « Назви  свої  риси  характеру»

Доберіть прикметники до слова «характер». (Добрий, залізний, поганий, лагідний, важкий тощо)

Назвіть риси свого характеру

2.  Робота  в  зошитах

3.Читання й обговорення вірша

НАЙКРАЩА РИСА

Промовив гордий Кипарис:

Із людських рис

Для мене прямота — найкраща!

А Липа: — Лишенько! Це глупота.

Людина — хай велика чи мала — пропаща

Без щедрості й сердечного тепла.

Озвався Дуб: —

Послухайте мене:

Твердий характер — ось що головне.

А гнучкість розуму —

То риса неможлива? —

Докинула Ліщина пустотлива.

Троянда мовила: —

Забули про красу,

А я в собі віки її несу!

Людина мудрі речі наслухала

І тужно так замріяно зітхала:

Мені б тих рис найбільше осягти —

Змогла б я гідно шлях увесь пройти!

 

(І. Сварник)

V .Підсумок  уроку

1 Гра «Додай слово»

Терплячі, вимогливі, добрі, веселі — …

Мужні, сильні, серйозні, уважні, витримані, врівноважені — …

Як характер впливає на здоров’я самої людини, а також на тих, хто її оточує?

Що таке характер?

У чому виявляється характер?

Що впливає на формування характеру?

завантаження...
WordPress: 22.88MB | MySQL:26 | 0,323sec