ФОРМУВАННЯ АНТИСОЦІАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ

Вступ

1. Основні етапи формування антисоціальної поведінки

2. Психологічна характеристика юридичної праці

3. Компоненти структури особистості

4. Висновки

5. Список використаної літератури 20 ст.

Вступ.

Юридична психологія – науково-практична дисципліна, що досліджує психологічні закономірності системи людина-суспільство-право; розробляє рекомендації, спрямовані на підвищення ефективності функціонування цієї системи.

Знання юридичної психології дозволяє удосконалити діяльність працівника, допомагає йому будувати та регулювати взаємовідносини з людьми, поглиблено розуміти мотиви їх вчинків і поведінки, пізнавати об’єктивну дійсність, вірно її оцінювати та використовувати одержані результати в практичній діяльності.

Юридична психологія вивчає поведінку, особистість і діяльність осіб, які здійснюють правотворчість та правозастосування (суб’єкти юридичної діяльності) та осіб, щодо яких правові норми застосовуються, чиї права захищаються чи охороняються. Інакше кажучи, науковий інтерес юридичної психології представлений людським чинником у його правовому сенсі, системою нероздільних елементів (підсистем) юриспруденції і психології.

Найбільш загальним об’єктом її вивчення є психологічне опосередкування правових відносин та правової поведінки в суспільстві.

В даній контрольній роботі я виклала: основні етапи формування антисоціальної поведінки, а також психологічну характеристику юридичної праці.

1. Основні етапи формування антисоціальної поведінки

Врегульованість життєдіяльності людей в суспільстві, так звана нормативність поведінки, забезпечується низкою різнобічних вимог, які мають системний характер, соціальну спрямованість та називаються соціальними нормами.

Соціальні норми — невід’ємний елемент суспільного управління, засіб орієнтації поведінки особистості (соціальної групи) у конкретних соціальних умовах і, водночас, засіб контролю з боку суспільства за їх поведінкою. За допомогою соціальних норм здійснюється нормативна регуляція поведінки окремої людини чи соціальної групи (колективу). Нормами, що відображають інтереси соціальних груп, задаються (пропонуються, дозволяються, забороняються) визначені форми поведінки, характер відносин, мета і засоби її досягнення. Звідси випливає, що соціальні норми історично мінливі й у них виявляються всі протиріччя суспільства.

Соціальні норми регулюють тільки таку поведінку, що має суспільний характер, тобто пов’язану з взаєминами між індивідами, групами, колективами, суспільством у цілому. Цим соціальна норма (правова, моральна, політична тощо) відрізняється від норми технічної, медичної або біологічної, які встановлюють характер взаємодії з природними чи створеними людиною об’єктами.

Соціальні норми можна розглядати як зразки, моделі реальної поведінки людей, програму людської практичної діяльності в зв’язку з тією чи іншою конкретною соціальною ситуацією. Вони закріплюють таку поведінку, що виражає типові соціальні зв’язки і відносини, характерна для більшості представників соціуму (конкретної соціальної групи), схвалюється та здійснюється ними.

Особистісний аспект соціального нормування поведінки може бути визначений як соціалізація — процес і результат засвоєння й активного відтворення індивідом соціального досвіду, здійснюваний у спілкуванні і діяльності. Вона може відбуватися як стихійно, при впливі на особистість різних обставин життя в суспільстві, що мають іноді характер різноспрямованих чинників, так і завдяки цілеспрямованому формуванню особистості. У вітчизняній психології проблема соціалізації розробляється в рамках диспозиційної концепції регуляції поведінки, тобто системи ієрархій залежно від включеності індивіда в різні соціальні відносини (формальні і неформальні).

Основними властивостями соціальної норми є її корисність, обов’язковість і фактична реалізація в поведінці людей.

З названих трьох властивостей норми вихідним є її суспільна корисність, обумовлена об’єктивними соціальними процесами в житті суспільства. Економічні та інші закономірності соціального життя сприймаються людьми, набувають форми інтересів, цілей, мотивів їхніх вчинків, виражаючи прагнення відповідних соціальних груп, перетворюються в правила поведінки і стають соціальними нормами.

Корисність соціальної норми, по-перше, відносна, оскільки норма, корисна для інтересів однієї соціальної групи, може бути нейтральною або навіть шкідливою для іншої; по-друге, корисність норми мінлива в просторі й часі, вона змінюється відповідно до змін у суспільних умовах життя людей. Якщо норма через ті або інші причини втрачає суспільну корисність (наприклад, змінилися суспільно-економічні умови), вона хоча й залишається обов’язковою через чинні приписи і фактично реалізується громадянами, але її соціальні наслідки дії будуть шкідливими, щонайменше — нейтральними. У той же час, при втраті нормою обов’язковості (наприклад, заборона позашлюбних стосунків) навіть об’єктивно корисні правила поведінки будуть виконуватися далеко не всіма, кого вони стосуються. Це призведе до зниження ступеню ефектності норми і до поступового її витіснення іншими правилами. Нарешті, норма зовсім утрачає своє значення, якщо при наявності двох перших властивостей відсутня третя — фактичне її здійснення, реалізація в поведінці людей.

Для будь-якої соціальної норми характерною є конкретність змісту й абстрактність (неперсоніфікованість) адресата, що дозволяє їй бути регулятором для різних осіб і в різних ситуаціях, стабілізуючи і розвиваючи суспільні відносини в напрямі, що відповідає інтересам не лише конкретної соціальної трупи, але й суспільства в цілому.

Незважаючи на наявність низки загальних властивостей, соціальні норми різняться між собою, часом дуже істотно. Як спільне між усіма ними, так і розходження в їхніх властивостях, структурі і регулятивних можливостях слід враховувати, якщо прагнути глибше зрозуміти причини, природу і механізм різноманітних соціальних відхилень.

Основними видами нормативних систем у сучасному суспільстві є: право, мораль, звичаї і традиції.

Право — єдина (неальтернативна) для конкретного суспільства сукупність норм, що закріплює вже сформовані відносини, у т. ч. загальнолюдські, або визнає припустимими (обов’язковими) соціально корисні варіанти поведінки, які не мали до того масового характеру. Для правових норм характерне: текстуальне закріплення; видання і скасування в офіційному, встановленому законом порядку компетентними органами держави; чіткий і однозначний опис варіанту поведінки або її меж; наявність санкцій за їх порушення; забезпечення дотримання силою держави.

До особливостей правових норм можна віднести наступні:

  • кожна правова норма містить опис основних ознак пове
    дінки (вчинку або діяльності індивіда/групи);
  • передбачена в нормі права модель поведінки вказує на
    відношення держави до цієї моделі (наказує, дозволяє або
    забороняє);

    ЗАВАНТАЖИТИ

    Для скачування файлів необхідно або Зареєструватись

    Formuv Antysoc Pov (99.0 KiB, Завантажень: 0)

Сторінка: 1 2 3 4
завантаження...
WordPress: 23.58MB | MySQL:26 | 0,311sec