ФІЗІОЛОГІЧНО АКТИВНІ ЕЙКОЗАНОЇДИ

Методичні вказівки для самостійної

позааудиторної роботи студентів з теми №12:

“ФІЗІОЛОГІЧНО АКТИВНІ ЕЙКОЗАНОЇДИ”

 

Актуальність теми: Ейкозаноїди – сполуки, що належать до біорегуляторів клітинних функцій ліпідної природи, похідні арахідонової кислоти. Ейкозаноїди, як і гормони, належать до сигнальних молекул, що контролюють течію внутрішньоклітинних процесів, але, на відміну від справжніх гормонів, вони утворюються не в залозах внутрішньої секреції, а безпосередньо в тканинах і в багатьох випадках виступають регуляторами метаболічних процесів в окремих тканинах.

Тривалість заняття: 6 годин.

Навчальна мета:

Знати:синтез і механізм дії ейкозаноїдів.

Вміти: пояснити механізм дії аспірину.

Засвоїти практичні навички: записувати схему синтезу ейкозаноїдів.

Базові знання

Дисципліна Отримані навички
Органічна хімія

 

Фармацевтична хімія

 

Патологічна фізіологія

Знати будову полі ненасичених жирних кислот

Препарати не стероїдних протизапальних засобів

Роль ейкозаноїдів у розвитку запалення

 

Контрольні питання:

  1. Загальна характеристика та номенклатура ейкозаноїдів.
  2. Біосинтез ейкозаноїдів.
  3. Біологічні та фармакологічні властивості ейкозаноїдів, клінічне застосування.
  4. Аспірин, як інгібітор синтезу простагландинів.

 

Конспект теми:

Простагландин Е1

ПРОСТАГЛАНДИНИ — сполуки, що належать до біорегуляторів клітинних функцій ліпідної природи. Ейкозаноїди є фізіологічно активними похідними арахідонової кислоти.

Простагландини належать до гормонподібних речовин, що контролюють перебіг внутрішньоклітинних процесів, але, на відміну від справжніх гормонів, вони утворюються не в залозах внутрішньої секреції, а безпосередньо в тканинах і в багатьох випадках виступають посередниками в реалізації певних ефектів інших гормонів та медіаторів на клітину. Біологічні функції простагландинів реалізуються в надзвичайно низьких концентраціях — близько 10-8 моль/л.

Простаглагандини — гідроксипохідні 20-вуглецевих жирних кислот, що містять у своїй структурі 5-членний цикл.

Простагландини та простацикліни разом складають клас простаноїдів — похідних простаноєвої кислоти, яка утворюється за рахунок замикання зв’язку між 8-м та 12-м вуглецевими атомами в молекулі арахідонової кислоти:

Простагландини позначаються скорочено ПГ з додаванням заголовної літери латинського алфавіту (А, В, О, Е, Р, О, Н, І), цифрового індексу, що вказує на кількість подвійних зв’язків у бічному ланцюзі, та (в деяких випадках) літер грецького алфавіту (позначає певний ізомер). Довжина бічних ланцюгів в більшості простагландинів складає 7 або 8 вуглецевих атомів.

Окремі представники простагландинів розрізняються наявністю та розташуванням кето- або гідроксильної групи в кільці або бічному ланцюзі, будовою бічних ланцюгів, наявністю в них подвійних зв’язків.

 

 

Своєрідну будову з наявністю внутрішньої циклічної кисневої структури має простагландин РСІ2, що отримав назву простацикліну. Метаболічне джерело в синтезі всіх простагландинів – арахідонова кислота (С20:4) утворюється за рахунок дії на мембранні гліцерофосфоліпіди ферменту фосфоліпази А2.

Ключовою подією у вступі вільної арахідонової кислоти на шлях біосинтезу простагландинів і тромбоксанів є дія простагландинсинтазного комплексу, який за рахунок циклооксигенази та пероксидази послідовно перетворює арахідонат на простагландин С2 та простагландин Н2 — безпосередній попередник простаноїдів та тромбоксанів:

Біологічні та фармакологічні властивості ейкозаноїдів

1. Біологічні функції простагландинів здебільшого пов’язані з впливом на скорочувальну функцію гладеньких м’язів, проте окремі простагландини мають різні фізіологічні ефекти, які, до того ж, відрізняються в певних тканинах-мішенях. Такі властивості простагландинів дозволяють розглядати порушення їх обміну як важливі фактори патогенезу гіпертонічної хвороби, бронхіальної астми, слабкості пологової діяльності тощо і застосовувати препарати ейкозаноїдів у фармакотерапії.

Так, наприклад, простагландини сімейств А та Е знижують артеріальний тиск у нормотензивних тварин та у пацієнтів, хворих на гіпертонічну хворобу; простагландини сімейства Е спричиняють розслаблення гладеньких м’язів бронхів та трахеї, тоді як простагландини Р, навпаки, викликають їх скорочення. Характерною особливістю простагландинів Е2 та Р2 (які містяться в сім’яній рідині) є їх унікальний стимулюючий ефект стосовно м’язів матки, що сприяє переміщенню сперматозоїдів у порожнину фаллопієвих труб, де відбувається запліднення; похідні цих простагландинів (РОЕ, та РСР2) в більш високих (фармакологічних) дозах використовуються як засоби для індукції пологів та протизапліднюючі засоби (препарати Динопрост, Динопростон).

Клінічно важливою властивістю простагландину Е2 є його вплив на слизову оболонку шлунка: у фармакологічних дозах РСЕ гальмує базальну та стимульовану секрецію соляної кислоти, захищає клітини слизової оболонки від пошкоджуючих хімічних подразників (цитопротекторна, антиульцерогенна дія); у зв’язку із зазначеним, препарати простагландину Е2 (Мізопростол, Цитотек) є ефективними засобами сучасної терапії виразкової хвороби.

Біологічні ефекти простагландинів проявляються, здебільшого, в тих гормоно-чутливих тканинах, де вторинним посередником в дії гормонів на клітину є цАМФ; активація мембранної аденілатциклази доведена, зокрема, для дії таких простаноїдів, як РОЕ та простациклін.

2. Простациклін є простаноїдом, що продукується ендотеліальними клітинами судин. Його фізіологічні ефекти полягають у вазодилатації, особливо стосовно коронарних артерій, та в протизгортальній дії – РСІ, протидіє агрегації тромбоцитів та їх адгезії з поверхнею ендотелію, що є найбільш потужним з відомих у наш час інгібіторів коагуляції крові і тромбоутворення.

3. Важливою функцією простагландинів є їх участь у розвитку і регуляції такого загальнопатологічного процесу, як запалення, яке є біологічним захистом тканин на дію пошкоджувальних факторів. Було встановлено, що в ділянках запалення продукується значна кількість простагландинів, особливо РОЕ2, які стимулюють розвиток запального процесу, зокрема за рахунок посилення ефектів гістаміну, брадикініну, серотоніну та інших медіаторів запальнення; до того ж, простагландини самі по собі можуть спричиняти проявлення певних компонентів запальної реакції.

 

Фосфоліпіди                                                                   Інгібітори

Фосфоліпаза А2                                –                       глюкокортикоїди,

т/н                                                                                                                        цАМФ,      Са2+

                          9        8       6          5         СООН

10                                                                                                                                                              аспірин

11      12       14       15        СН3                                              1                                          –                  індометацин

арахідонова кислота                                                              цАМФ

                 О                                   

       СООН

О           ОН              ПГ Н2                    5            НО                     СООН

2                 3                  4

т/с      О                  СООН                                           СООН                                               НО               ОН        ПГ F2

О                                      О                                      

Тх  А2     ОН                                                                                                                   O                                COOH     

                                                                                          НО             ОН

Тх В2                                 Простациклін (ПГ І2)              HO              OH              ПГ Е2

Рис. Схема перетворення арахідонової кислоти поліферментними системами синтезу простагландинів і тромбоксану: 1 – циклооксигеназа,  2 – тромбоксансинтаза, 3 – ПГ-оксоциклаза, 4 – ПГ-ендопероксид Е-ізомераза, 5 – ПГ-редуктаза, т/н – тканинонеспецифічні та т/с – тканиноспецифічні реакції

Відповідно до розглянутих властивостей простагландинів, біологічно активні сполуки природного та синтетичного походження, що гальмують їх продукцію, можуть застосовуватися як протизапальні засоби. Такий механізм дії мають давно відомий ефективний фармакологічний засіб Аспірин та близькі до нього лікарські засоби. Як було встановлено в 1971-1973 рр. англійським фармакологом Дж.Вейном, в основі протизапальної дії аспірину (ацетилсаліцилової кислоти) знаходиться гальмування синтезу простагландинів за рахунок незворотного блокування простагландинсинтази (циклооксигенази). Ацетилсаліцилова кислота, що є хімічним субстратом фармакологічного препарату Аспірину, інгібує циклооксигеназу шляхом ацетилювання серинової ОН-групи в активному центрі ферменту. Подібний механізм фармакологічної дії мають інші нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ), які є в наш час найбільш широко розповсюдженими у всьому світі лікарськими засобами, що вживає населення.

Здатність ацетилсаліцилової кислоти блокувати циклооксигеназний шлях біосинтезу ейкозаноїдів, в тому числі утворення тромбоксану А2, є біохімічною основою антиагрегантної, антитромботичної дії тривалого профілактичного застосування невеликих доз аспірину.

Простагландини синтезуються в організмі людини у всіх органах і тканинах з арахідонової кислоти, яка знаходиться у складі фосфоліпідів (фосфатидилхоліну, фосфатидилетаноламіну, фосфатидилінозитолу). Остання вивільняється з фосфоліпідів під впливом ферментів, переважно фосфоліпази А2, або фосфоліпази С і діацилгліцеролліпази. Окислення арахідонової кислоти відбувається у ліпосомах клітин двома незалежними шляхами, що призводить до утворення різних продуктів: ліпоксигеназне окислення призводить до утворення лейкотрієнів, циклооксигеназне – простагландинів, тромбоксанів, простацикліну.

Біосинтез простагландинів забезпечується мембранозв’язаним мультиферментним комплексом – простагландинсинтазою – і відбувається у два етапи. Перший каталізує циклооксигеназа жирних кислот (ПГ-ендопероксидсинтаза, ПГН-синтаза [КФ 1.14.99.1]), яка перетворює арахідонову кислоту у нестійкий ендопероксид ПГН (рисунок). Ця реакція проходить однаково у всіх клітинах організму і є тканинонеспецифічною (т/н).

Другий етап синтезу простагландинів каталізує група тканиноспецифічних ферментів, які об’єднуються під загальною назвою ПГ-конвертази. Сюди належать: ендоперокси-ПГ-ізомерази, що відповідають за синтез ПГE, ПГD і простацикліну; ендоперокси-ПГ-редуктази – відповідають за синтез ПГF.

Ліпооксигеназне окислення арахідонової кислоти призводить до утворення лейкотрієнів і найчастіше спостерігається в лейкоцитах, тромбоцитах, ретикулоцитах, клітинах легень і селезінки. Каталізує реакцію фермент 5-ліпоксигеназа, яка завершується утворенням 5-оксіарахідонової кислоти – лейкотрієну А:

 

       9        8       6          5           СООН                                                    11     9      7    ОН  3   1СООН

10                                                             5-ліпоксигеназа

11       12    14       15         СН3                                     О2                                            13           С5Н11

Лейкотрієн А має біологічну активність, але ця сполука нестійка і перетворюється на лейкотрієн В та інші лейкотрієни у присутності глутатіону.

Розпад метаболітів арахідонової кислоти відбувається шляхом дегідрування, відновлення подвійних зв’язків, β- та w-окислення бокових ланцюгів. У різних органах і тканинах утворюються різні простагландини і лейкотриєни, які після синтезу надходять із клітин у міжклітинне середовище і реалізують свої функції, взаємодіючи із специфічними рецепторами мембран клітин-мішеней. Інактивуються вони дуже швидко під дією вищезгаданих ферментів. Надходять вони і в кров, але більше 90% простагландинів інактивуються вже при першому проходженні крові через легені. Продукти метаболізму ейкозаноїдів екскретуються з сечею.

Фізіологічні функції простагландинів мають, в основному, захисний характер. Так, простагландини не регулюють тиск крові в межах фізіологічних параметрів. Поряд з лейкотрієнами простагландини активують імунні захисні реакції. Надлишкова продукція окремих простагландинів є патогенним фактором у розвитку запальних процесів, деяких алергічних реакцій, дисменореї, бронхіальної астми тощо.

Простагландини PGE2 та PGF2 які містяться у сім’яній рідині і мають унікальний стимулюючий ефект стосовно м’язів матки, що сприяє переміщенню сперматозоїдів у порожнину фалопієвих труб, де відбувається запліднення.

Часто ефекти простагландинів груп Е та F протилежні, наприклад, вплив на бронхи, кровоносні судини. В організмі простагландини виконують роль локальних біорегуляторів, які діють в клітинах, де синтезувалися. Проте вони можуть впливати і на сусідні клітини і органи, діючи як локальні гормони.

Простагландини діють через вторинні посередники, роль яких виконують іони кальцію та циклічні мононуклеотиди (цАМФ, цГМФ). Простагландини контролюють рівень цАМФ в клітині, впливаючи на активність аденілатциклази, хоча існують відомості про вплив простагландинів і на активність фосфодіестерази мембран мітохондрій.

Простагландини підвищують вивільнення зв’язаних іонів Са2+, сприяючи виведенню їх з клітини, а також впливають на їх внутрішньоклітинний потік. Як і для гормонів, у клітинах тварин знайдені білки, що володіють високою специфічністю до зв’язування простагландинів серій E, F, А. Рецептори для простагландинів знайдені в адипоцитах, жовтому тілі, матці, печінці. Отже, механізми дії простагландинів і гормонів мають багато спільного.

Лейкотриєни С4, D4 і E4 секретюуться тканинними базофілами у відповідь на дію антигенів і викликають сильне скорочення гладких м’язів бронхів і трахеї. Із дією лейкотриєнів пов’язують утруднене дихання у хворих на бронхіальну астму. Також вони впливають на гладкі м’язи ШКТ, судин, знижують силу скорочень міокарда, збільшують проникність стінок судин.

Простагландини і лейкотриєни беруть участь у процесі запалення, разом з гістаміном, серотоніном, брадикініном є медіаторами запалення. У ділянках запалення продукується значна кількість простагландинів, особливо PGЕ2, які стимулюють розвиток запального процесу, зокрема за рахунок посилення ефектів гістаміну, брадикініну, серотоніну та інших медіаторів запалення; до того ж, простагландини самі по собі можуть спричинити прояви певних компонентів запальної реакції. Важливими факторами хемотаксису поліморфноядерних лейкоцитів у вогнищі запалення є лейкотриєни LTB4; комплекс лейкотриєнів (LTC4, LTD4; LTE4) входить до складу „повільно реагуючої субстанції анафілаксії”. Таким чином зазначені ейкозаноїди можна розглядати як справжні медіатори запалення, що продукуються клітинами ретикулоендотеліальної системи, разом з амінами та пептидами, у відповідь на механічне, хімічне, термічне та інші пошкодження тканин.

Простацикліни та тромбоксани також мають протилежну дію. Простациклін синтезується у клітинах ендотелію судин. Основні фізіологічні ефекти простацикліну полягають у вазодилатації, особливо стосовноо коронарних артерій, та в протизгортальній дії – PGІ2 перешкоджає згортанню крові, гальмуючи агрегацію тромбоцитів. Він є одним із найпотужніших відомих нині інгібіторів коагуляції крові і тромбоутворення, розширює судини. Простациклін підвищує рівень цАМФ у тромбоцитах, що перешкоджає мобілізації іонів кальцію і синтезу тромбоксану.

Тромбоксани є фізіологічними антагоністами антитромботичних ефектів простацикліну. Тромбоксан А2 утворюється у тромбоцитах і сприяє їх агрегації, а також скорочує гладкі м’язи судин. Звільнення тромбоксану з агрегатів тромбоцитів і дифузія в стінку судин зумовлюють звуження судин. Таким чином, відносна активність тромбоксану і простацикліну визначає ймовірність утворення тромбів і місцевого спазму судин. Дисбаланс цих сполук у сторону тромбоксанів відіграє важливу роль в утворенні атеросклеротичних бляшок. Механізм дії тромбоксану полягає у підвищенні виходу іонів кальцію із внутрішньоклітинних депо в цитозоль тромбоцитів. Іони кальцію в свою чергу, стимулюють скорочувальні білки тромбоцитів, а також вивільнення із тромбоцитів вмісту їх гранул (серотоніну, катехоламінів, АДФ).

 

 

Препарати простагландинів (динопрост, простанон тощо) та інгібіторів циклооксигеназного шляху окиснення арахідонової кислоти.

Простагландини та їх аналоги використовуються у клінічній практиці, зокрема для стимуляції пологової діяльності, для зниження кров’яного тиску, для попередження і лікування тромбозів. Так, зокрема для індукції пологів та у якості протизаплідних засобів використовують такі препарати простагландинів як Динопрост, Динопростон (похідні простагландинів PGE2 та PGF2).

PGE1 у фармакологічних дозах гальмує базальну та стимульовану секрецію соляної кислоти, захищає клітини слизової оболонки шлунка від пошкоджуючих хімічних подразників (цитопротекторна, антиульцерогенна дія). Тому, препарати простагландину PGE1 (Мізопростол, Цитотек) є ефективними засобами сучасної терапії виразкової хвороби.

Оскільки ейкозаноїди є медіаторами запалення, то біологічно активні сполуки природного та синтетичного походження, які гальмують продукцію простагландинів, можуть застосовуватися як протизапальні засоби.

У основі протизапальної дії ацетилсаліцилової кислоти є її здатність гальмувати синтез простагландинів шляхом незворотнього блокування фермента циклооксигенази (простагландинсинтаза). Аспірин (ацетилсаліцилова кислота) гальмує циклооксигеназу шляхом ацетилювання ОН-групи Серину в активному центрі цього ферменту.

Подібний механізм дії мають й інші нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ), зокрема індометацин.

Здатність ацетилсаліцилової кислоти блокувати циклооксигеназний шлях утворення ейкозаноїдів, зокрема тромбоксану А2, є біохімічною основою антиагрегантної та антитромботичної дії тривалого профілактичного застосування невеликих доз Аспірину.

 

Циклооксигеназа        Аспірин                Ацетильований фермент         Саліцилова кислота

 

Табл. Основні ефекти простагландинів

Процес

Тканина

Ефект

Простагландини

Скорочення або розслаблення гладких м’язів Легені

 

Матка

ШКТ

Кровоносні

cудини

Розширення бронхів

Скорочення

Скорочення

Вазодилатація

ПГF2a, ПГE

 

ПГF2a

ПГF

ПГЕ2

Стероїдогенез Кора наднирників

Жовте тіло

Стимуляція  
Транспорт води

і солей

Нирки Натрійурез,

секреція води

ПГЕ2, ПГА2
Секреція і синтез тиреоїдних

гормонів

Щитовидна

залоза

Імітація ефекту ТТГ  
Зсідання крові Тромбоцити Гальмування або

підсилення

агрегації

Тх А2,

ПГІ2

 

Ліполіз

 

Адипоцити

 

Гальмування

використовування

 
Секреція кислоти ШКТ Підсилення ПГІ2, ПГЕ
Регуляція апетиту ЦНС Гіперфагія ПГE, ПГF2a

 

Простагландини діють здебільшого через цАМФ.

Біологічні ефекти простагландинів:

PGА і PGЕ знижують артеріальний тиск у хворих на артеріальну гіпертензію;

PGЕ – спричиняють розслаблення гладких м’язів бронхів і трахеї;

PGF – викликають скорочення гладких м’язів бронхів і трахеї;

PGЕ2 і PGF2 (містяться в спермі) діють стимулююче на м’язи матки і сприяють переміщенню сперматозоїдів у порожнину фаллопієвих труб, де відбувається запліднення; препарати цих простагландинів (Динопрост, Динопростон) у високих фармакологічних дозах використовуються як протизаплідні та для індукції пологової діяльності;

PGЕ1 впливає на слизову оболонку шлунка, тому препарати цього простагландину (Цитотек, Мізопростол) є ефективним в лікуванні виразкової хвороби, оскільки пригнічують як базальну, так і стимульовану секрецію соляної кислоти парієтальними клітинами шлунку та мають виражену цитопротекторну й антиульцерогенну дію (захищають слизову від хімічних подразників).

PGІ2 (простациклін) утворюється з PGH2 в ендотеліальних клітинах під дією простациклінсинтази; він бере участь у вазодилатації, особливо стосовно коронарних артерій і протидіє агрегації тромбоцитів та їх адгезії з поверхнею ендотелію, тобто є інгібітором коагуляції крові та тромбоутворення.

Тромбоксани утворюються з PGH2 під дією тромбоксансинтази. Тромбоксани є фізіологічними антагоністами простацикліну. Найактивнішим є тромбоксан А2, який утворюється в інтимі кровоносних судин та сприяє агрегації тромбоцитів. Тромбоксан А2 стимулює вихід з внутрішньоклітинних депо іонів кальцію, які активують скорочувальні білки тромбоцитів ї їх адгезію на поверхні ендотелію судин.

Метаболічним попередником лейкотрієнів є 5-гідроперокси-ейкозатетраєнова кислота (5-ГПЕТЕ), яка утворюється з арахідонової кислоти під дією 5′-ліпооксигенази переважно в лейкоцитах, тромбоцитах, макрофагах. Лейкотрієни відіграють провідну роль у запальних та алергійних реакціях, імунних процесах, згортанні крові.

Препарати – інгібітори синтезу ейкозаноїдів:

Препарати глюкокортикоїдів та їх синтетичних аналогів (Преднізолон, Гідрокортизон) мають протизапальну дію, оскільки гальмують вивільнення арахідонової кислоти і синтез простагландинів, шляхом пригнічення активності фосфоліпази А2.

Нестероїдні протизапальні засоби (Ацетилсаліцилова кислота, Індометацин) гальмують синтез простагландинів незворотньо блокуючи циклооксигеназу шляхом ацетилювання НО-групи залишка серину в її активному центрі.

Матеріали для самоконтролю:

  1. Похідні арахідонової кислоти – ейкозаноїди – впливають на різноманітні функції організму. Який представник простагландинів викликає підвищення апетиту?

А. F;         В. Р2;      С. І;       D. Е;        Е. А2.

  1. Для нормального синтезу ейкозаноїдів людина у достатній кількості має вживати жири. З якого компоненту ліпідів в організмі синтезуються простагландини?

А. арахідонової кислоти;    В. ліноленової кислоти;    С. гліцерину;     D. стеаринової кислоти;      Е. олеїнової кислоти.

  1. Пригнічення синтезу ейкозаноїдів може провокувати розвиток кровотеч. Яка сполука цього класу гормонів має прокоагулянтну дію, спричиняючи внутрішньосудинну агрегацію тромбоцитів:

А. простагландин А2;        В. тромбоксан А2;   С. ліпоксин В;          D. простагландин Е1;       Е. лейкотрієн А4.

  1. Простаноїдам властивий вплив на ті клітини-мішені, які чутливі до гормонів, що діють за мембранно-внутрішньоклітинним механізмом.  На рівень якого вторинного посередника в тромбоцитах впливає простациклін?

А. цАМФ;          В. інозитолфосфатів;         С. іонів кальцію;   

D. діацилгліцеролу;            Е. цГМФ.

  1. Аспірин відноситься до групи не стероїдних протизапальних засобів. Він здійснює свій фармакологічний вплив на організм шляхом інгібування:

А. циклооксигенази-1;    В. аденілатциклази;     С. фосфоліпази А2; D. триацилгліцеролліпази;        Е. ліпоксигенази.

  1. У пацієнта виразкова хвороба шлунку. Препарати на основі яких представників з класу ейкозаноїдів можуть бути включені до комплексної терапії даного захворювання?

А. простагландин Е1;    В. простагландин Е2;    С. простацикліни;   D. простагландин F2;        Е. лейкотрієни.

  1. Лейкотрієни є медіаторами запального процесу. Яку роль у формуванні запалення вони виконують?

А. стимулюють вивільнення гістаміну;  В. стимулюють вивільнення адреналіну;              С. стимулюють вивільнення серотоніну;   

D. є факторами хемотаксису;    Е. підсилюють ефекти швидкодіючих медіаторів.

  1. Препарат Динопрост у високих фармакологічних дозах може застосовуватись як протизаплідний препарат. Які простагландин входять до його складу?

А. Е2;    В. І2;     С. Е1;      D. Н2;      Е. А2.

  1. Хворому для зменшення запальної реакції призначено ацетилсаліцилову кислоту. Неконтрольований прийом даного препарату може викликати розвиток такого ускладнення як:

А. виразкова хвороба шлунку;    В. тромбоемболія легеневої артерії;    С. погіршення зору;    D. інфаркт міокарду;     Е. ішемічний інсульт.

  1. В основі розвитку ішемічної хвороби серця лежить як атеросклероз. Посилене утворення яких ейкозаноїдів посідає важливе місце у процесі утворення атеросклеротичних бляшок?

А. тромбоксанів;        В. простагландинів Е2;    С. простациклінів;        D. простагландинів І2;               Е. лейкотрієнів.

 

Рекомендована література:

  1. Губський Ю.І. Біологічна хімія, 2007. – С. 452-458.
  2. Гонський Я.І., Максимчук Т.П., Калинський М.І. Біохімія людини, 2002.– С. 203-207.
  3. Біологічна хімія / За ред. проф. Л.М. Вороніної, 2000. – С. 495-507.
  4. Машковский М.Д. Лекарственные средства, 1994. – Ч.1. – С. 640-654.
  5. Марри Р., Греннер Д., Мейес П., Родуэлл В. Биохимия человека. – М.: Мир, 1993. – Т. 2. – С. 205-244.
  6. Насонов Е.Л. Общая характеристика и механизмы действия ГК (глюкокортикоидов) // Рос. мед. журн. – 1999. – Т. 7, № 8. – С. 364-370.
  7. Огурцов С.И., Духанин А.С. Роль мембранного этапа во взаимодействии кортизола с гепатоцитами // Бюл. эксперим. биол. и медицины. – 2002. – Т. 133, № 6. – С. 659-661.
  8. Венгеровский А.И., Батурина Н.О., Саратиков А.С. Влияние препаратов глюкокортикоидов на метаболизм печени // Эксперим. и клин. фармакол. – 2003. – № 4. – С. 75-80.
  9. Караева Е.Н. Новые аспекты действия эстрогенов // Эксперим. и клин. фармакол. – 2003. – № 4. – С. 71.
  10. Караева Е.Н. Механизмы действия прогестерона // Вопр. биол., мед. и фарм. химии. – 2003. – № 2. – С. 3-9.
  11. Дзяк Г.В., Ханюков О.О. Антагоніст альдостерону спіронолактон у лікуванні хворих з артеріальною гіпертензією та хронічною серцевою недостатністю // Серце і судини. – 2003. – № 2. – С. 44-48.
  12. Ковзун О.І. Роль циклічного АМФ в перенесенні регуляторних сигналів естрогенів у пухлинах надниркових залоз людини // Буковинський мед. вісник. – 2005. – № 2. – С. 123-125.
ЗАВАНТАЖИТИ

Для скачування файлів необхідно або Зареєструватись

ФІЗІОЛОГІЧНО АКТИВНІ ЕЙКОЗАНОЇДИ (166.4 KiB, Завантажень: 1)

завантаження...
WordPress: 23.03MB | MySQL:26 | 0,598sec