ЕПОХА ВІДРОДЖЕННЯ. ЛУКА ПАЧОЛІ І ЙОГО ТВІР «СУМА ЗНАНЬ З АРИФМЕТИКИ, ГЕОМЕТРІЇ, ВІДНОШЕННЯМ І ПРОПОРЦІЙНОСТІ»

XV і XVI ст. увійшли в історію Європи під назвою “епохи Відродження”, при цьому мається на увазі відродження того високого рівня культури, якого було досягнуто в античному світі.

Історично склалось так, що саме в математиці починають шукати останній критерій істини. З одного боку, чисто практична перевага, яку отримує купець над конкурентами навіть при незначному покращенні способів обчислення своїх координат на морі, а з другого, релігійні традиції, які стверджували, що всесвіт побудований богом по математичному плану, ставили математику в центр уваги. І якщо на початку Середніх віків “математиками” називали людей, які займались астрологією, і переслідували їх як чаклунів і чорнокнижників, то в епоху Відродження приходить тверезе розуміння можливостей математики, ця наука стає основним інструментом європейської культури.

В XV-XVI cт. ст. математика розвивається головним чином в Італії, Франції і Германії, до яких в кінці XVI ст. приєднується Голландія, що переживає в ці часи першу в Європі буржуазну революцію.

Досягнення:

  • корінні зрушення в становленні математичної символіки;
  • позиційна нумерація повністю витісняє алфавітну;
  • засвоюється апарат десяткових дробів;
  • входять до ужитку від’ємні числа, дробові та від’ємні показники степенів;
  • успішне вирішення проблеми розв’язання рівнянь 3-го і 4-го степенів в радикалах і введення на цій основі комплексних чисел.

Найзначнішим європейським алгебраїстом XV ст. був францисканський монах Лука Пачолі. Лука Пачолі робив професором математики в університетах та інших навчальних закладах Риму, Неаполя, Мілану, Флоренції, Болоньї та інших міст. В Мілані Пачолі познайомився і став другом Леонардо да Вінчі, за порадою якого Пачолі написав книгу “Про божественну пропорцію” (1497).

Основною працею Пачолі була “Сума [знань] з арифметики, геометрії, відношень і пропорційності” (1487). Це математична енциклопедія того часу, де використовуються алгебраїчні символи: R2 для позначення квадратного кореня, R3 – кубічного і т. д., вільного члена рівняння через n0, знаком p позначалася операція додавання, знаком m – віднімання; невідоме х – “со”, квадрат невідомого х2 — “се”. Наводилися правила знаків при множенні додатних і від’ємних чисел, перед якими стоять знаки p або m. Ця праця написана італійською мовою, закінчується зауваженням про те, що розв’язати рівняння 3-го степеня в радикалах при сучасному стані математики неможливо – так, як і розв’язати задачу квадратури круга.

завантаження...
WordPress: 22.81MB | MySQL:26 | 0,362sec