Емоція як цінність. Афекти і пристрасті

Тема: Емоція як цінність. Афекти і пристрасті.

Практична робота.Визначення рівня тривожності за Філліпсом.

 

Мета:дати поняття «афект» і «пристрасть»;за допомогою  вправформувати навички спільної діяльності, доброзичливого ставлення один до одного; вчити передавати й розпізнавати певний емоційний стан за допомогою виразних рухів і міміки; навчитися практично визначати свій рівень тривожності.

 

Хід заняття

 

І. Організаційний момент.

Вправа «Плутанина»

Мета: подолання бар’єрів у спілкуванні та взаємодії між учасниками, розкріпачення, підвищення тонусу  групи та згуртування учасників перед виконанням більш складних завдань.

Хід вправи:Учасники встають у коло та простягають праву руку в напрямку до центру кола. За сигналом ведучого кожен гравець знаходить собі «партнера в рукостисканні». Кількість гравців повинна бути парною. Потім усі учасники простягають ліву руку і також знаходять собі «партнера в рукостисканні» (дуже важливо, щоб це була не та ж сама людина). І тепер завдання учасників полягає в тім, щоб розплутатися, тобто знову вишикуватися в коло, не роз’єднуючи рук. Задачу можна ускладнити тим, що заборонити словесне спілкування.

 

 

ІІ. Теоретичний блок.

Ми переживаємо почуття в формі емоцій. Але, крім емоцій, існують інші форми переживання почуттів.

Форми переживання почуттів: емоції, настрій, афект, стрес.

За тривалістю їх можна поділити на:

Короткочасні  (емоційні реакції)

 

–          емоції

–          афект

 

–          настрій

–          стрес

 

Тривалі

 (емоційні стани)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Афект — короткочасна бурхлива емоційна реакція, пов’язана з різкою зміною важливих для людини життєвих обставин (спалах гніву, дикого захоплення, відчаю).

Швидко починається та швидко минає. Негативно впливає на самопо­чуття людини, під час афекту людина не контролює себе, тому може спри­чиняти шкоду іншим людям.

Ознаки афекту:

1. Людина не в змозі думати ні про що, крім свого почуття.

2. Порушується контроль за своїми діями, рухами (сльози, ридання, регіт, викрики).

3. Робить несвідомі дії, про які згадує як крізь сон. Людина «не пам’я­тає себе».

4. Після афекту людина почувається знесиленою, байдужою, сонли­вою.

 

Що робити, якщо ви відчуваєте наближення афекту?

1. Не приймати ніяких серйозних рішень (виняток стихійні лиха).

2. Порахувати до 10.

3. Сконцентрувати увагу на диханні (повільний вдих носом — затрима­ти подих — дуже повільний видих через ніс). Спробуйте сконцентрувати­ся на відчуттях під час дихання.

 

Настрій — тривалий емоційний стан людини, пов’язаний зі слабко вираженими позитивними чи негативними емоціями (поганий настрій — гарний настрій).

Стрес — триваліше за афект емоційне переживання, пов’язане з нездатністю людини розумно діяти в певній ситуації. Виникає як реак­ція на різні екстремальні впливи:

Дія стресу

 

 

 


Негативна

агресія, депресія, погане самопочуття

 

Позитивна

покращення пізнавальних процесів, підвищується фізична готовність організму

 

 

 

 

 

 

 


У тренерів футбольних команд за 5 хв до початку матчу частота серце­биття підвищується на 42 уд/хв, під час гри — на 63 уд/хв. Завжди більше, ніж у гравців на полі.

Американці Холлес та Рой виявили події, що найбільше впливають на психіку, та внесли їх до спеціальної таблиці стресів. Туди потрапили: смерть близького, розлучення, тюремне ув’язнення, серйозна травма, шлюб, відпу­стка, свята, штрафи…

Вони стверджують: якщо людина за короткий строк зазнала великої кількості стресів, навіть позитивних, це негативно впливає на нервову си­стему. Після емоційного піднесення настає, втома, є ймовірність захво­рювань (бронхіти, серцеві хвороби, ЖКТ, ГМ).

 

Що робити під час стресу

(гострого, негативного)?

1. Підведіться, якщо є можливість, вийдіть та побудьте наодинці (туа­лет).

2. Змочіть лоба, скроні та артерії на руках холодною водою.

3. Озирніться, роздивіться предмети.

4. Наберіть стакан води та повільно випийте. Сконцентруйте увагу на почуттях, коли вода буде текти по горлу.

 

 

 

 

 

 

 


Фізичні навантаження

Термінове генеральне прибирання; танці; спортивне тренування, біг; просто довго гуляти, поки м’язи не втомляться. Під час стресу наші м’язи не можуть розслабитися. Розслабити м’язи можна, втомивши їх ще більшим напруженням.

Експеримент: стуліть сильно, наскільки зможете, свій кулак та три­майте так, доки я буду рахувати. Ви помітили, як без вашого впливу роз­тискається рука, автоматично розслаблюються м’язи. Те саме після вели­кого навантаження відбувається і з організмом.

 

Психологічне та фізичне розслаблення (релаксація).

(Лунає повільна музика.) Чим сильніше людину захопили проблеми, тим більше навантаження вона відчуває. Нервове напруження, фізичне. Постійна втома. Техніки релаксації (розслаблення) допомагають людині, фізіологічно пристосованій до виживання в хащах, прожити краще життя в умовах цивілізації. Якщо у вас немає можливості порубати дрова або досхочу пограти в теніс, то виходом може стати аутотренінг («тренування самого себе»).

Це заняття потребує певної підготовки та постійних тренувань. Тим, хто хоче отримати все одразу та зараз, нагадаю давню притчу.

До мудрої людини прийшов голодний. Якщо б мудрий старець дав йому шмат риби, то наступного дня голодний прийшов би знов. Мудрий, знаючи про це, навчив бідного ловити рибу.

 

ІІІ. Практичний блок.

Тест шкільної тривожності Філіпса

 

Мета. Вивчити рівень і характер тривожності, пов’язаної зі школою, у дітей молодшого шкільного віку.

Обладнання. Аркуші паперу й ручки.

Інструкція. Тест складається з 58 запитань, які можуть зачитуватися або пропонуватися письмово. На кожне запитання слід дати однозначну відповідь «Так» або «Ні».

«Діти, зараз вам будуть запропоновані запитання про те, як ви себе почу­ваєте у школі. Старайтеся відповісти щиро і правдиво, тут немає правильнихабо неправильних, хороших або поганих відповідей. Над запитаннями довго не замислюйтесь.

Відповідаючи на запитання, записуйте його номер і відповідь “+ “, якщо погоджуєте­ся, й “—”, якщо ні».

 

Текст опитувальника

  1. Чи важко тобі встигати разом із класом?
  2. Чи хвилюєшся ти, коли вчитель каже, що збирається перевірити, наскільки
    ти знаєш матеріал?
  3. Чи важко тобі працювати в класі так, як цього хоче вчитель?
  4. Чи сниться тобі інколи, що вчитель розлютився від того, що ти не знаєш уроку?
  5. Чи траплялося, що хтось із твого класу бив або вдарив тебе?
  6. Чи часто ти хочеш, щоб учитель не поспішав, пояснюючи новий матеріал
    щоб ти зрозумів, про що він каже?
  7. Чи сильно ти хвилюєшся при відповіді або виконанні завдання?
  8. Чи буває так, що ти боїшся відповідати, оскільки остерігаєшся зробити
    помилку?
  9. Чи тремтять у тебе коліна, коли тебе викликають відповідати?

10.Чи часто твої однокласники сміються з тебе, коли ви граєте у різні ігри?

11.Чи трапляється, що тобі ставлять нижчу оцінку, ніж ти очікував?

12.Чи хвилює тебе питання про те, чи не залишать тебе на другий рік?

13.Чи намагаєшся ти уникнути ігор, у яких робиться вибір, тому що тебе
зазвичай не обирають?

14.Чи буває часом, що ти весь тремтиш, коли тебе викликають відповідати?

15.Чи часто у тебе виникає відчуття, що ніхто з твоїх однокласників не хоче
робити того, що хочеш ти?

16.Чи сильно ти хвилюєшся перед тим, як почати виконувати завдання?

17.Чи важко тобі отримувати такі оцінки, яких очікують батьки?

18.Чи боїшся часом, що тобі стане зле у класі?

19.Чи будуть твої однокласники сміятися з тебе в разі, якщо ти зробиш помилку під час відповіді?

20.Чи схожий ти на однокласників?

21.Чи тривожишся ти після виконання завдання про те, наскільки добре ти :
ним упорався?

22.Коли ти працюєш у класі, чи впевнений у тому, що все добре запам’ятаєш?

23.Чи сниться тобі іноді, що ти у школі й не можеш відповісти на запитання учителя?

24.Чи правда, що більшість дітей ставляться до тебе доброзичливо?

25.Чи працюєш ти старанніше, якщо знаєш, що результати твоєї роботи будуть порівнюватися у класі з результатами твоїх однокласників?

26.Чи часто ти мрієш про те, щоб менше хвилюватися, коли тебе викликають
відповідати?

27.Чи боїшся ти іноді вступати у суперечку?

28.Чи не трапляється, що твоє серце починає сильно битися, коли учитель
каже, що збирається перевірити твою готовність до уроку?

29.Коли ти отримуєш хороші оцінки, чи думає хтось із твоїх друзів, що ти хочеш вислужитися?

30.Чи добре ти себе почуваєш із тими однокласниками, до яких інші діти
ставляться з особливою повагою?

31.Чи буває, що деякі діти в класі говорять те, що тебе заторкує?

32.Як ти гадаєш, чи втрачають прихильність класу ті учні, які не можуть упоратися з навчанням?

33.Чи схоже на те, що більшість твоїх однокласників не звертають на тебе
уваги?

34.Чи часто ти боїшся виглядати безглуздо?

35.Чи задоволений ти тим, як до тебе ставляться вчителі?

36.Чи допомагає твоя мама в організації шкільних вечірок, як інші мами твоїх
однокласників?

37.Чи хвилювало тебе колись те, що думають про тебе навколишні?

38.Чи сподіваєшся ти вчитися у майбутньому краще, ніж зараз?

39.Чи вважаєш ти, що одягаєшся до школи так само добре, як і твої однокласники?

40.Чи часто ти замислюєшся, відповідаючи на уроці, що про тебе в цей час
думають інші?

41.Чи мають здібні учні якісь виняткові права, яких не мають інші учні в класі?

42.Чи дратує деяких твоїх однокласників, коли тобі вдається бути кращим за
них?

43.Чи задоволений ти тим, як до тебе ставляться твої однокласники?

44.Чи добре ти почуваєшся, коли залишаєшся наодинці з учителем?

45.Чи висміюють однокласники часом твою зовнішність та поведінку?

46.Чи гадаєш ти, що переймаєшся своїми шкільними справами більше, ніж твої
однокласники?

47. Якщо ти не можеш відповісти, коли тебе запитують, чи відчуваєш ти, що от-от розплачешся?

48.Коли ввечері ти лежиш у ліжку, чи думаєш ти часом із тривогою про те, що
буде завтра в школі?

49.Працюючи над складним завданням, чи відчуваєш ти інколи, що абсолютно
забув речі, які добре знав раніше?

50.Чи тремтить трохи твоя рука, коли ти працюєш над завданням?

51.Чи відчуваєш ти, що починаєш нервувати, коли учитель каже, що збирається
дати класу завдання?

52.Чи лякає тебе перевірка твоїх завдань у класі?

53.Коли вчитель говорить, що збирається дати класу завдання, чи боїшся ти,
що не впораєшся з ним?

54.Чи снилося тобі часом, що твої однокласники можуть зробити те, чого не
можеш ти?

55.Коли учитель пояснює матеріал, чи здається тобі, що твої однокласники
розуміють його краще за тебе?

56.Чи тривожишся ти по дорозі до школи, що вчитель може дати класу перевірочну роботу?

57.Виконуючи завдання, чи відчуваєш ти, що робиш це погано?

58.Чи тремтить злегка твоя рука, коли вчитель просить виконати завдання на
дошці перед усім класом?

 

 

Ключ до запитань: «+» – Так, «-» – Ні

 

1- 11 + 21- 31- 41 + 51-
2 _ 12- 22 + 32- 42- 52-
3- 13- 23- 33- 43 + 53-
4- 14- 24 + 34- 44 + 54-
5- 15- 25 + 35 + 45- 55-
6- 16- 26- 36 + 46- 56-
у _ 17- 27- 37- 47- 57-
8- 18- 28- 38 + 48- 58-
9- 19- 29- 39 + 49-  
10- 20 + 30 + 40- 50-  

 

Опрацювання та інтерпретування результатів

Виокремлюють запитання, відповіді на які не збігаються із ключем тесту Наприклад, на 58-ме запитання дитина відповіла «Так», тоді як у ключі цьому запитанню відповідає «-», тобто відповідь «Ні». Відповіді, що не збігаються з ключем, – це прояви тривожності. Під час обробки підраховується:

загальна кількість розбіжностей по всьому тесту:
понад 50 % – підвищена тривожність;

понад 75 % – висока тривожність;

кількість збігів за кожним із 8 чинників тривожності, що виділені у тесті.
Рівень тривожності визначається так само, як і в першому випадку. Аналізується загальний внутрішній емоційний стан учня, який багато в чому визна­чається наявністю тих чи інших тривожних синдромів (факторів) та їх кіль­кістю.

 

Чинник Номер запитання
1. Загальна тривожність у школі. 2,4, 7, 12, 16, 21, 23, 28, 46, 47, 48, 49, 50,51,52,53,54,55,56,57,58

S = 22

2. Переживання соціального стресу. 5,10, 15, 20,24, 30, 33, 36, 39, 42, 44

S =11

3. Фрустрація потреби в досягненні успіху. 1, 3, 6, 11,17, 19, 25, 29, 32, 35, 38,41, 43

S =13

4. Страх самовираження. 27,31,34,37,40,45

S = 6

5. Страх ситуації перевірки знань. 2,7,12,16,21,26

S = 6

6. Страх невідповідності очікуванням оточення. 3,8, 13, 17,22

S = 5

7. Низька фізіологічна опірність стресові. 9, 14,18,23,28

S = 5

8. Проблеми і страхи у стосунках з учителями. 2,6,11,32,35,41,44,47

S = 8

 

Опрацювання результатів

1. Число розбіжностей знаків («+» – Так, «-» – Ні) за кожним із чинників (абсолютна розбіжність у відсотках: < 50 %; > 50 %; > 75 %).

2. Подання цих даних у вигляді індивідуальних діаграм.

3. Кількість розбіжностей за кожним виміром для всього класу; абсолютне
значення – < 50 %; > 50 %; > 75 %.

4. Подання цих даних у вигляді діаграми.

5. Кількість учнів, які мають розбіжності за певним чинником > 50% і > 75 %
(для всіх чинників).

6. Подання порівняльних результатів при повторних замірах.

7. Повна інформація про кожного з учнів (за результатами тесту).

 

Змістова характеристика кожного синдрому (чинника)

1. Загальна тривожність у школі– загальний емоційний стан дитини, пов’язаний з різними формами її включення в життя школи.

2. Переживання соціального стресуемоційний стан дитини, на тлі якогорозвиваються її соціальні контакти (передусім з однолітками).

3. Фрустрація потреби в досягненні успіхунесприятливий психічний фон,такий, що не дає змоги дитині розвинути власну потребу в успіху, досягненнівисокого результату тощо.

4. Страх самовираженнянегативні емоційні переживання ситуацій, пов’язаних із потребою саморозкриття, подання себе іншим, демонстрації своїх мож­ливостей.

5. Страх ситуації перевірки знаньнегативне ставлення й переживання тривоги у ситуаціях перевірки (особливо публічної) знань, досягнень та можли­востей.

6. Страх невідповідності очікуванням оточення – орієнтація на значущість інших в оцінюванні своїх результатів, учинків, думок, тривога з приводу оцінок, які дають навколишні, очікування негативного оцінювання.

7. Низька фізіологічна опірність стресовіособливості психофізіологічної організації, які знижують здатність дитини пристосовуватись до ситуацій стре­сового характеру, що підвищує ймовірність неадекватного, деструктивного реагу­вання на тривожний чинник середовища.

8. Проблеми і страхи у стосунках з учителямизагальний негативний емоційний фон стосунків із дорослими у школі, що знижує успішність навчаннядитини в школі.

ІV. Релаксація.


Вправа «Затишок»

Учасникам вправи пропонують сісти в позу «стомленого кучера», закрити очі. М’яким, спокійним голосом психолог каже такий текст: «Уявітьсобі, що у вас є надійний притулок, у якому ви можете бути в будь-який момент, коли забажаєте. Зовсім не обов’язково, щоб це місце реально існувало. Наприклад, це може бути хатина в горах або лісовій долині, про яку ніхто, крім вас, не знає. Думкою опишіть собі це безпечне місце. Ви можете там відпочивати, слухати музику або розмовляти з другом. Так фантазувати можна перед сном або протягом дня, коли ви хочете скинути напруження або відпочити.

Володіючи тілом та емоціями, здатністю керувати ними, ми стаємо внутрішньо вільнішими.

 

V. Обговорення заняття.

 

ЗАВАНТАЖИТИ

Для скачування файлів необхідно або Зареєструватись

Емоція як цінність Афекти і пристрасті (44.4 KiB, Завантажень: 0)

завантаження...
WordPress: 22.92MB | MySQL:26 | 0,333sec