ЕФЕКТИВНЕ ВИХОВАННЯ БЕЗ ПОКАРАНЬ

ЕФЕКТИВНЕ ВИХОВАННЯ БЕЗ ПОКАРАНЬ

МАТЕРІАЛИ КОНСУЛЬТАЦІЇ ДЛЯ ПЕДАГОГІВ

Принцип «правий той, хто сильні­ший» — один з найдавніших і діє й досі. Але цікаво: рабовласництво в усьому цивілізованому світі вже давно засуд­жується й переслідується законом, вимогою рівних прав чоловіків та жінок у цивілізо­ваних країнах уже нікого не здивуєш, проте щодо дітей, найслабших і найбеззахисніших істот, насильство, як і раніше, лишається найбільш розповсюдженим способом по­ведінки.

Застосування насильства у вихованні дав­нє, як світ:

• Давня Греція та Рим, де з’явилася ідея, що людина — вимір усіх речей, були рабо­власницькими державами;

• Середньовіччя — жахлива нерівність чоловіка та жінки, спалювання відьом;

• Близький Схід — жінка прирівню­валася до худоби.

Тому немає нічого дивного у тому, що насильство було засобом виховання дітей у всі часи і вважалося нормою життя. Навіть діти королів щодня «об’їдалися» різками, а материнські пестощі та поці­лунки змінювалися на стусани вихова­телів.

ЧОМУ ДІТИ «ПОГАНО» ПОВОДЯТЬСЯ?

Загалом, коли дитина «погано» по­водиться, для цього завжди є конкрет­ні і дуже вагомі причини. У 40-х роках XX сторіччя американський педагог і психолог Рудольф Дрейкурс запропо­нував класифікацію мотивів «поганої» поведінки дітей. їх лише 4: привертання уваги, вплив, помста та уникнення не­вдач.

1. Привертання уваги — «мені потрібна твоя особлива увага».

Напевне, найнеприємніше для будь-якої людини — відчувати себе порожнім місцем. Коли батьки, ровесники, колеги не реагують на вашу присутність: не бачать, не відповідають, не помічають — що хочеть­ся зробити нормальній людині? Підвищити голос, розсердитися. Хочеться так чи інакше дати зрозуміти: я — не порожнє місце!

Півторарічний малюк методом спроб та помилок швидко знаходить спосіб привер­нути увагу. Для цього потрібно зробити щось погане. Наприклад, розбити, розлити, вда­ритися. І тоді мама відірветься від телефона і зверне бодай якусь увагу — нехай негатив­ну, але увагу! У дитини формується стійкий умовний рефлекс: хочеш уваги — поводься погано.

2. Вплив — «Ти мені нічого не зробиш».

У сучасному світі існує мода на «сильну» особистість, на «крутих». Діти бачать лише зовнішній ефектний бік цього і просто не знають: аби бути сильним — зовсім не по­трібна агресивність, достатньо бути впевне­ним у собі.

Головна відмінна риса «впливу» від «при­вертання уваги» — як поведеться дитина після того, коли ви зробите їй зауваження. Якщо вона одразу припинить «погано» по­водитися — вона досягла своєї мети. Але якщо її поведінка стане ще гіршою, її мета — вплив.

3. Помста — «шкодити у відповідь на об­разу».

Помста схожа на владу, але причини «по­ганої» поведінки — глибші. Якщо владо­любець просто випробовує вас, то месник викорінює внутрішній біль, якого завдали, можливо, ви самі, не помітивши цього, а мо­же хтось інший. Відчувши свою нікчемність, страх, образу, людина схильна помститися за все це комусь.

4. Уникнення невдачі — «не буду й нама­гатися — все одно не вийде».

Ці тихі діти — цілком слухняні, просто вони безініціативні та безпомічні. Часто на­магаються занадто підкреслити свої слаб­кості та переконати дорослих, що дурні або незграбні. Такі діти очікують у відповідь жалю та допомоги в елементарних речах.

ЧОМУ ПОКАРАННЯ НЕ СПРАЦЬОВУЄ?

Дітей карають часто як удома, так і в садку. Погрози, докори, ляпаси, пасок чи обмеження рухової активності (куток, стіль­чик, заборона на прогулянку, ігри тощо). А яке болюче це почуття провини та сорому! Проте річ не тільки в тому, що карати дитину негуманно. Покарання ще й неефективне як виховний прийом. Не вірите? Давайте розберемося уважніше.

Покарання викликає у дитини страх. Від страху вона перестає погано поводитися.

Але це лише поверховий ефект. Якщо уважно поспостерігати за поведінкою дити­ни, стає зрозуміло, що вона шукає засобів, як «віддячити» тим, хто її образив. Дити­на може капризувати, псувати речі, робити щось на зло, прагнути відігратися на братах і сестрах. Крім того, застосування покарання викликає в ній лють, образу, бажання по­мститися. Ці почуття небажані, якщо, звісно, ви не хочете виховати в ній саме це. Іншими побічними ефектами покарання можуть бути нерішучість, невпевненість у собі, психосо­матичні захворювання — зниження імуніте­ту, порушення травлення, роботи серця.

Покарання і погрози вчать дитину не попадатися, вивертатися, приховувати свої вчинки. Небажана ж форма поведінки тим часом видозмінюється, і ми її не помічаємо. Але це — міна уповільненої дії. Незабаром вона може вибухнути вчинком, причин якого ми не в змозі пояснити.

Створюйте відповідне середовище для ви­ховання. Відомий педагог Шаталов якось сказав: «Аби засолити огірки, не потрібно ніяких особливих зусиль — їх просто варто опустити на деякий час у солону воду. Так і з вихованням: створіть середовище — і про­блем не буде».

Для життя в якому світі ми готуємо дітей?

Світ, в якому ми живемо, сильно відріз­няється від того, в якому жили наші батьки. І, напевне, наші діти будуть жити в іншому світі.

Усі ми добре знаємо про стилі спілку­вання. Ось яскравий приклад наслідків ав­торитарного та демократичного спілкування з дитиною.

Авторитарний громадянин Демократичний громадянин
Слухняний Ініціативний, відповідальний
Не цікавиться: «Чому?» (куди мені таке допетрати) Питає: «Чому?», — відчуває, що може вплинути на ситуацію
Пасивний (нічого змінити не можна) Приймає рішення спільно з іншими
Деспотичний з тими, чиє становище нижче, слухняний з тими, чиє положення вище (з мене знущалися, тож тепер моя черга) Може бути і лідером, і підлеглим, уміє будувати рівноправні, партнерські стосунки
Слухається інших (залежний від думки оточення) Здатний впливати на інших
Приймає накази Приймає відповідальність
Почувається

маленьким,

незначущим

Почувається рівноправним і самоцінним

Зараз у нашій країні ми всі — соціальні піонери. Старі моделі поведінки не діють, а до нових ми ще не звикли. Кар’єра люди­ни дедалі менше залежить від слухняності і щораз більше пов’язана з ініціативністю та відповідальністю.

Те, як житимуть наші діти, багато в чому залежить від методів виховання, які ми до них застосовуємо. Як ви гадаєте, що краще готує дитину на життя у вільному суспіль­стві: покарання за помилку чи підкріплення ініціативи? Наказ чи надане право вибо­ру?..

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗАХИСТ ПРАВ ДИТИНИ „ УСІХ ФОРМ НАСИЛЛЯ

КРУГЛИЙ СТІЛ ДЛЯ УЧНІВ 8-Х КЛАСІВ ТА ЇХНІХ БАТЬКІВ

Мета: формувати усвідомлене розуміння поняття «життя», його унікальності, значу­щості для кожної особистості; розвивати у дитини почуття гідності, своєї потрібності для суспільства, усвідомлення своїх прав, обов’язків, відповідальності за свої дії; сти­мулювати у дітей бажання реалізувати свої права; допомогти підліткам усвідомити гли­бинний зміст і суть прав дітей на здоровий спосіб життя; показати варіанти законослух­няної поведінки.

Завдання: ознайомити учнів з нормативно-пра­вовою базою з питань со­ціально-правового захис­ту дітей (Конституцією України, Конвенцією ООН про права дитини, Законом України «Про охорону дитинства» та ін.); спонукати до роз­думів над важливими життєвими проблемами; утверджувати у поведін­ці дітей позитивні риси особистості; формувати навички протидії шкід­ливим звичкам, уміння позитивно розв’язувати конфліктні ситуації, ви­ходити з них.

Матеріали: стенд із виставкою законодавчих та нормативних докумен­тів, плакати, пам’ятки, картки з індивідуальними завданнями.

Організація класу

Доброго дня, шанов­ні учні. Сьогодні вихов­на година проходитиме спільно з класним керів­ником і батьками. Сподіваюсь, що наша взаємодія буде продуктивною, корисною і цікавою.

Повідомлення теми і мети заходу.

Ми поговоримо про те, які права мають діти, як їх відстоювати і захищати у разі пору­шення, бо реалізація ваших прав є чи не най­головнішою умовою фізичного та психічного благополуччя і розвитку. Ми говоритимемо про обов’язки і відповідальність за проти­правні дії, а також порозв’язуємо завдання і ситуації правового характеру.

«Мозковий штурм»

— Чому сьогодні ми піднімаємо цю тему?

— Що таке насилля?

— Які форми насилля над людиною існують у нашій країні?

— Хто провокує насильство?

— Чим підкріплюється насилля?

Розкриття актуальності проблеми                                                                      Проблема правового захисту дитинства уже тривалий час перебуває у центрі уваги міжнародної спільноти. Діти, внаслідок своєї вразливості, фізичної, психічної і розумової незрілості, потребують особливої охорони і турботи батьків і суспільства.

Я погоджуюся з висловом Президента України, що багато залежить від того, як нація, громада ставиться до свого наймо­лодшого і найстаршого громадянина — це мірило, за яким видно соціальність нації, її гуманізм і духовність.

Ви тепер — підлітки. Це один з найваж­чих періодів розвитку особистості, коли з’являється потреба у звільненні від кон­тролю й опіки дорослих, ативізується про­тест проти встановлених правил і порядків, формується спрямованість до незалежності, самостійності й утвердження себе як осо­бистості. У цьому віці в 7 разів збільшується кіль­кість негативних вчинків і в 40 разів зростає кіль­кість вчинків невмотивованих.

16—17 років вважа­ються найкриміногеннішим віком: підлітки скоюють до 62 % від загальної кількості зло­чинів. І немає певних обмежень чи винятків з огляду на соціальний статус неповнолітніх зло­чинців — ними стають як безпритульні діти з неблагополучних сімей, так і молодь із цілком педаго­гічно і матеріально благо­получних родин. Кожна 10-та особа, затримана за злочин у 2005 році, є неповнолітньою.

Задумайтесь про зна­чимість цих слів! Будь-які наші повсякденні вчинки мож­на оцінити з погляду права. Право і закони супроводжують людину все життя — від на­родження до смерті. Найголовнішим є право на життя.

Я прошу інформаційну групу детальніше розповісти нам про це право. (Учень зачитує, що означає право на життя, які є права у дітей. Двоє учнів по черзі відповідають, чет­вертий учень читає вірш Л. Манько «Я маю право». Роздається індивідуальний матеріал «Права дітей».)

1. Найголовнішим є право на життя — ні­кому не дозволено позбавляти життя. Ти маєш право захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправ­них посягань — у цьому полягає унікальність цього права.

2. А ще ми з вами маємо право на:

• любов і турботу;

• вільне спілкування;

• медичну допомогу;

• освіту;

• об’єднання в організації;

• користування національною культу­рою;

• розвиток таланту;

• вільне висловлювання своїх поглядів;

• відпочинок;

• захист від втручання в особисте життя;

• інформацію;

• справедливий судовий розгляд;

• житло і майно;

• повагу до своєї гідності та захист від усіх форм насильства.

3. Вірш Л. Манько «Я маю право»

Я маю право жити на Землі,

Творити, дихати, учитись,

Примножувать багатства всі її,

Своєю Україною гордитись.

 

Я маю право Україну восхвалять,

Боротися за неї і за честь стоять.

Безкрайнії поля її любити,

І щовесни журавликів із вірою зустріти.

 

Я маю право на веселку і на весну,

На щедру осінь і на тепле літо,

На зиму, так безмежно чарівну,

І на лани зі стиглим житом.

 

На золотаве сонце в небесах,

Що щедро Україну зігріває.

На соловейка спів в гаях,

І на любов батьків безмежну і безкраю.

Світова спільнота живе за законами, які захищають людські цінності, набуті віками. Як гра дітей не може бути без правил, так і держава не може існувати без законів. Крім прав діти мають і певні обов’язки.

Назвіть основні закони, які стосуються учнів. (Відповіді дітей.)

Чи завжди люди діють відповідно до за­конів?

Ні, не завжди, за вчинення протиправних дій передбачено відповідальність.

Я прошу допомоги інформаційної групи для оголошення ст. 22 Кримінального ко­дексу України «Вік, з якого може наставати кримінальна відповідальність» (учні зачиту­ють статтю).

Ви отримали пам’ятки щодо відповідаль­ності перед законом. Дотримуйтесь цих пра­вил!..

Запитання батькам

— Чи вдаєтесь ви до покарання своїх ді­тей за їхні вчинки?

— Які частіше використовуєте методи покарання: психологічні чи фізичні?

Запитання учням

— Чи є покарання дітей у сім’ї насиль­ством над ними?

Пропоную провести невеличку диску­сію — «За і проти покарання дітей у ро­дині».

Надаю слово батькам, які вже мають ве­ликий життєвий досвід і самі були колись підлітками. (Батьки зачитують прислів’я, які народ складав віками, та розповідають про своє бачення проблеми.)

Народна батьківська мудрість:

• Хто дітям потаче, той сам плаче.

• Каже дитина, що бита, а не хвалиться, за що.

• Гни дерево, поки молоде, учи дітей, поки малі.

• Учи дітей не страшкою, а ласкою.

• Рідна мати високо замахує, а помалу б’є.

• Материн гнів, як весняний сніг: рясно випаде та скоро розтане.

• За битого двох небитих дають, а ті й не беруть.

• Вчи дитину, поки поперек лавки ле­жить.

• Кого честь не бере, того палиця візьме.

• Годуй ложкою та дави ніжкою.

• Від поблажки і злодії народжуються.

• Кнут не мучить, а добру учить.

• Люби дитину, як душу, а тряси, як грушу.

• Дівчина небита, як коса нечесана.

• Хто на дітей різок жаліє, той їм петлю готує.

• Як сина батько не б’є малим, то син батька буде бити старим.

Такі прислів’я формують схвальне став­лення до фізичного насильства та до на­сильства загалом, а також — стереотипи в суспільстві, що дітей потрібно виховувати із застосуванням фізичної сили. (Діти за­читують ст. 19 Конвенції ООН «Про права дитини».)

Насправді, в сучасному суспільстві сто­сунки з елементами насильства — непри­йнятні, оскільки вони порушують права лю­дини та є небезпечними для її повноцінного розвитку.

Запитання до учнів:

— То чому батьки все ж скоюють насиль­ство над вами?

Висновок

Варто поводитися гідно. Дітям — шану­вати батька і матір, прислухатись до їхніх порад і зауважень, а батькам — не перехо­дити межі, за якою може початись зневага до дитини, брутальне ставлення, образи й принижування.

Перш ніж карати дитину «за щось», «для чогось», зрозумійте: не можна примусити дитину щось зрозуміти — треба підвести її до розуміння того, як слід це робити. Сім’я має бути простором без насилля. Недолі­ки треба не викорінювати, а коригувати, перетворювати їх на чесноти. Дитина має право на особисті почуття, друзів, думки, секрети. Невідомо, як складеться подальша доля ваших дітей, але будьте певні: зі свого дитинства вони перенесуть у доросле життя вашу батьківську любов.

Аналіз ситуації

Буковинські правоохоронці оприлюдни­ли факт жорстокого побиття школярів. Диск із відеозаписом в УВС приніс незнайомий чоловік, місцевий житель. Після перегляду відеофільму «Лох — це доля» правоохоронці виявили, що події кліпу відбуваються в од­ній зі шкіл м. Чернівці. Школярі жорстоко знущались зі своїх однокласників. Упро­довж місяця шестеро випускників гімназії глумились над ровесниками та молодшими школярами, що і фіксували на відеокамеру. Сцени насилля змонтували, а потім роз­містили в Інтернеті. Підписали, що кліп базується на реальних подіях. У ньому де­монструється, як б’ють дітей, засовують голову в унітаз і зображають статевий акт. За місяць хулігани — автори і водночас го­ловні герої фільму — познущалися з 16 учнів своєї школи.

Зйомки фільму відбуватись у травні. Про все керівництво школи дізналося влітку. У міліцію не звернулись, пояснюючи це тим, що скарг від постраждалих дітей та їхніх батьків не надходило. Діти, які чинили на­сильство, — з хороших благополучних сімей, успішно навчались. Характеризувалися як ерудовані, виховані, брали активну участь у суспільному житті школи. Один із них виборов друге місце в обласній олімпіаді з інформатики. Всі вони успішно вступили до Вишів.

Батьки постраждалих про факти знущан­ня дізнались уже під час слідства в райвідділі міліції. Однак лише шестеро з них подали відповідні заяви. Виявилось, що на момент відкриття справи дирекція школи вже мала копію відеофільму і наполегливо проводила своє розслідування. Правоохоронці розці­нили це як спробу приховати протиправні вчинки школярів для збереження іміджу школи. Слідство триває. Учнів допитали, але поки що не затримували. Проти всіх шести школярів порушили 2 кримінальні справи — за хуліганство та виготовлення і розповсюдження непристойної відеопро-дукції. Порушникам загрожує 5 років по­збавлення волі.

Учитель. Учасниками цих подій є ваші ровесники. Як вони відповідатимуть, ви вже почули.

— Чи заслужили вони на покарання?

— Чи знали учні, яка відповідальність передбачена законом за їхні протиправні вчинки?

— Батьки постраждалих про факти зну­щання над їхніми дітьми дізналися вже під час слідства в райвідділі міліції. Можна лише здогадуватись, яке приниження відчували постраждалі діти, про їхній стан, коли тер­піли наругу й побиття. Чому лише шестеро з них подали відповідні заяви?

— Чи можна було відвернути біду і для постраждалих дітей, і для тих, хто чинив глум? Яким чином?

— В який спосіб мають діяти діти, права яких порушуються?

Про це нам розкаже чинне законодавство.

Прошу інформаційну групу озвучити ст. З” Конвенції ООН «Про права дитини» та ст. 28. 52 Конституції України, ст. 20 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 26, 56 Закону України «Про освіту».

ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ

1. Петра часто і жорстоко бив батько. Хлопець звернувся до директора школи. Але той заявив, що Петро заслуговує на покаран­ня (ст. 19 Конвенції).

Відповідь: директор школи є посадовою (державною) особою, тому має бути на за­хисті прав дитини, він повинен вжити за­ходів, аби забезпечити ці права, протидіяти фізичному, психічному або сексуальному насильству. У цій ситуації відбулося пору­шення прав дитини.

2. За вчинену бійку, зрив уроку, прогул навчального заняття учнів у школі покара­но словесними приниженнями, ставлен­ням у куток, побиттям. Дозволені чи за­боронені правом такі способи покарання? (Ст. 28 Конвенції.)

Відповідь: Конвенція говорить про те, що шкільна дисципліна може підтримуватись лише за допомогою покарань, що зберігають гідність учня та повагу до дитини.

3. 14-річний Віктор вирішив скористатися своїм правом на свободу висловлювання. Він сказав учительці математики все, що про неї думав. При цьому використовував грубі сло­ва, зухвалу форму. Чи мав він на це право? (Ст. 13 Конвенції.)

Відповідь: Віктор, безумовно, не мав права принижувати вчительку. Ми маємо право використовувати свої права, але при цьому не можемо порушувати прав інших людей. Віктор не тільки повівся негарно, він здійснив правопорушення, за яке має відповісти.

Розгляд ситуацій «Як протидіяти сексуаль­ним домаганням»

Розпочинатися сексуальні домагання мо­жуть із психологічного тиску:

• провокувати: «Ти просто боїшся»;

• переконувати: «Чому ні? Усі так роб­лять»;

• погрожувати: «Якщо не погодишся, я тебе кину; ти хочеш, щоб я тебе змусив?»;

• умовляти: «Довірся мені, нічого пога­ного не станеться»;

• тиснути наполегливо на вас: «Ти мені винна, ти обіцяла».

Якщо піддатися психологічному тискові, то можна опинитися у такій ситуації.

Ситуація. Після вечірки ваші приятелі розійшлися, залишивши вас із вашим другом наодинці в його квартирі. Ви усвідомлюєте, що вже пізно, транспорт не ходить, а до ва­шого дому дуже далеко. Зазвичай ваш друг шляхетно поводиться з вами. Але сьогодні він випив пива і поводиться агресивно. Він намагається схилити вас до сексуальних сто­сунків.

— Що робити?

— Як уникнути такої ситуації?

Отже, пам’ятка «Як уникнути сексуаль­ного насилля» (зачитують учні).

Слід знати, що зґвалтування належить до найтяжчих злочинів і за Кримінальним кодексом України карається від 3 до 12 років позбавлення волі залежно від наслідків, до яких воно призвело, і віку жертви. Сексуаль­не насилля є особливо небезпечним, тому що поєднує в собі ознаки фізичного і психіч­ного насилля.

Що робити і до кого звертатися, коли по­рушуються права підлітка?

У нашому місті існує мережа організацій, служб, здатних кинути «рятувальне коло» тим, хто його потребує (зачитується список установ).

Усе починається з мене, психолога шко­ли, який стоїть на захисті ваших прав, служб Довіри і класного керівника. А найголовні­шими є ваші батьки, саме вони ніколи не зрадять своєї дитини, а прийдуть їй на до­помогу.

Сьогодні ми з вами розглянули 3 види насильства над особистістю. До інших видів повернемося при наступних зустрічах.

Підсумок роботи круглого столу

Отже, шановні батьки, вам слово. Що б ви хотіли сказати своїм нащадкам?

• Шануй батька і неньку — буде тобі скрізь гладенько.

• Хто людям добра бажає, людей пи­тає.

• Добре роби, добре й буде.

• Не роби комусь, що собі немило.

• Ні з ким не сваришся, нікого не боїшся.

• Поганий мир краще добрих чвар.

• Добрі діти доброго слова послухають, а лихі і дрючка не бояться.

• Не брудни криниці, бо схочеш водиці.

• Шануй учителя, як батька.

• Все любить міру.

• Слово може врятувати людину, слово може і вбити.

• Шануй сам себе, шануватимуть і люди тебе.

• Бережіть честь змолоду.

• Не копай другому ями, бо й сам упа­деш.

• За науку цілуй батька й матір у руку.

Щоб дитина стала Людиною, ми буде­мо їй опорою і гарантом гармонійного особистісного становлення.

Звернення дітей до батьків

— Любіть нас, щоб і ми вміли любити.

— Почуйте нас, щоб ми це відчули.

— Не ігноруйте нас.

— Не насміхайтеся з нас.

— Допомагайте нам.

— Вибачайте нам.

— Розмовляйте з нами.

— Не принижуйте нас.

— Довіряйте нам.

— Поважайте нас так, як ми шануємо вас.

Читання вірша В. Симоненка

Ти знаєш, що ти — людина.

Ти знаєш про це чи ні?

Усмішка твоя — єдина,

Мука твоя — єдина,

Очі твої — одні.

Колись і тебе не буде,

І тоді по цій Землі

Інші ходитимуть люди,

Добрі, ласкаві і злі.

Сьогодні усе для тебе —

Озера, гаї, степи.

І жити спішити треба —

Гляди ж — не проспи.

Бо ти на землі — людина,

І хочеш того чи ні —

Усмішка твоя — єдина,

Мука твоя — єдина,

Очі твої — одні.

Психолог. Дякую за співпрацю. До зустрічей!..

 

ЗАВАНТАЖИТИ

Для скачування файлів необхідно або Зареєструватись

ЕФЕКТИВНЕ ВИХОВАННЯ БЕЗ ПОКАРАНЬ (87.0 KiB, Завантажень: 0)

завантаження...
WordPress: 22.97MB | MySQL:26 | 0,606sec