ЕФЕКТИВНЕ ВИХОВАННЯ БЕЗ ПОКАРАНЬ

МАТЕРІАЛИ КОНСУЛЬТАЦІЇ ДЛЯ ПЕДАГОГІВ

Принцип «правий той, хто сильніший» — один з найдавніших і діє й досі. Але цікаво: рабовласництво в усьому цивілізованому світі вже давно засуджується й переслідується законом, вимогою рівних прав чоловіків та жінок у цивілізованих країнах уже нікого не здивуєш, проте щодо дітей, найслабших і найбеззахисніших істот, насильство, як і раніше, лишається найбільш розповсюдженим способом поведінки.

Застосування насильства у вихованні давнє, як світ:

• Давня Греція та Рим, де з’явилася ідея, що людина — вимір усіх речей, були рабовласницькими державами;

• Середньовіччя — жахлива нерівність чоловіка та жінки, спалювання відьом;

• Близький Схід — жінка прирівнювалася до худоби.

Тому немає нічого дивного у тому, що насильство було засобом виховання дітей у всі часи і вважалося нормою життя. Навіть діти королів щодня «об’їдалися» різками, а материнські пестощі та поцілунки змінювалися на стусани вихователів.

ЧОМУ ДІТИ «ПОГАНО» ПОВОДЯТЬСЯ?

Загалом, коли дитина «погано» поводиться, для цього завжди є конкретні і дуже вагомі причини. У 40-х роках XX сторіччя американський педагог і психолог Рудольф Дрейкурс запропонував класифікацію мотивів «поганої» поведінки дітей. їх лише 4: привертання уваги, вплив, помста та уникнення невдач.

1. Привертання уваги — «мені потрібна твоя особлива увага».

Напевне, найнеприємніше для будь-якої людини — відчувати себе порожнім місцем. Коли батьки, ровесники, колеги не реагують на вашу присутність: не бачать, не відповідають, не помічають — що хочеться зробити нормальній людині? Підвищити голос, розсердитися. Хочеться так чи інакше дати зрозуміти: я — не порожнє місце!

Півторарічний малюк методом спроб та помилок швидко знаходить спосіб привернути увагу. Для цього потрібно зробити щось погане. Наприклад, розбити, розлити, вдаритися. І тоді мама відірветься від телефона і зверне бодай якусь увагу — нехай негативну, але увагу! У дитини формується стійкий умовний рефлекс: хочеш уваги — поводься погано.

2. Вплив
— «Ти мені нічого не зробиш».

У сучасному світі існує мода на «сильну» особистість, на «крутих». Діти бачать лише зовнішній ефектний бік цього і просто не знають: аби бути сильним — зовсім не потрібна агресивність, достатньо бути впевненим у собі.

Головна відмінна риса «впливу» від «привертання уваги» — як поведеться дитина після того, коли ви зробите їй зауваження. Якщо вона одразу припинить «погано» поводитися — вона досягла своєї мети. Але якщо її поведінка стане ще гіршою, її мета — вплив.

3. Помста — «шкодити у відповідь на образу».

Помста схожа на владу, але причини «поганої» поведінки — глибші. Якщо владолюбець просто випробовує вас, то месник викорінює внутрішній біль, якого завдали, можливо, ви самі, не помітивши цього, а може хтось інший. Відчувши свою нікчемність, страх, образу, людина схильна помститися за все це комусь.

4. Уникнення невдачі — «не буду й намагатися — все одно не вийде».

Ці тихі діти — цілком слухняні, просто вони безініціативні та безпомічні. Часто намагаються занадто підкреслити свої слабкості та переконати дорослих, що дурні або незграбні. Такі діти очікують у відповідь жалю та допомоги в елементарних речах.

ЧОМУ ПОКАРАННЯ НЕ СПРАЦЬОВУЄ?

Дітей карають часто як удома, так і в садку. Погрози, докори, ляпаси, пасок чи обмеження рухової активності (куток, стільчик, заборона на прогулянку, ігри тощо). А яке болюче це почуття провини та сорому! Проте річ не тільки в тому, що карати дитину негуманно. Покарання ще й неефективне як виховний прийом. Не вірите? Давайте розберемося уважніше.

Покарання викликає у дитини страх. Від страху вона перестає погано поводитися.

Але це лише поверховий ефект. Якщо уважно поспостерігати за поведінкою дитини, стає зрозуміло, що вона шукає засобів, як «віддячити» тим, хто її образив. Дитина може капризувати, псувати речі, робити щось на зло, прагнути відігратися на братах і сестрах. Крім того, застосування покарання викликає в ній лють, образу, бажання помститися. Ці почуття небажані, якщо, звісно, ви не хочете виховати в ній саме це. Іншими побічними ефектами покарання можуть бути нерішучість, невпевненість у собі, психосоматичні захворювання — зниження імунітету, порушення травлення, роботи серця.

Покарання і погрози вчать дитину не попадатися, вивертатися, приховувати свої вчинки. Небажана ж форма поведінки тим часом видозмінюється, і ми її не помічаємо. Але це — міна уповільненої дії. Незабаром вона може вибухнути вчинком, причин якого ми не в змозі пояснити.

Створюйте відповідне середовище для виховання. Відомий педагог Шаталов якось сказав: «Аби засолити огірки, не потрібно ніяких особливих зусиль — їх просто варто опустити на деякий час у солону воду. Так і з вихованням: створіть середовище — і проблем не буде».

Для життя в якому світі ми готуємо дітей?

Світ, в якому ми живемо, сильно відрізняється від того, в якому жили наші батьки. І, напевне, наші діти будуть жити в іншому світі.

Усі ми добре знаємо про стилі спілкування. Ось яскравий приклад наслідків авторитарного та демократичного спілкування з дитиною.

Авторитарний громадянин

Демократичний громадянин

Слухняний

Ініціативний, відповідальний

Не цікавиться: «Чому?» (куди мені таке допетрати)

Питає: «Чому?», — відчуває, що може вплинути на ситуацію

Пасивний (нічого змінити не можна)

Приймає рішення спільно з іншими

Деспотичний з тими, чиє становище нижче, слухняний з тими, чиє положення вище (з мене знущалися, тож тепер моя черга)

Може бути і лідером, і підлеглим, уміє будувати рівноправні, партнерські стосунки

Слухається інших (залежний від думки оточення)

Здатний впливати на інших

Приймає накази

Приймає відповідальність

Почувається

маленьким,

незначущим

Почувається рівноправним і самоцінним

Зараз у нашій країні ми всі — соціальні піонери. Старі моделі поведінки не діють, а до нових ми ще не звикли. Кар’єра людини дедалі менше залежить від слухняності і щораз більше пов’язана з ініціативністю та відповідальністю.

Те, як житимуть наші діти, багато в чому залежить від методів виховання, які ми до них застосовуємо. Як ви гадаєте, що краще готує дитину на життя у вільному суспільстві: покарання за помилку чи підкріплення ініціативи? Наказ чи надане право вибору?..

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗАХИСТ ПРАВ ДИТИНИ ” УСІХ ФОРМ НАСИЛЛЯ

КРУГЛИЙ СТІЛ ДЛЯ УЧНІВ 8-Х КЛАСІВ ТА ЇХНІХ БАТЬКІВ

Мета: формувати усвідомлене розуміння поняття «життя», його унікальності, значущості для кожної особистості; розвивати у дитини почуття гідності, своєї потрібності для суспільства, усвідомлення своїх прав, обов’язків, відповідальності за свої дії; стимулювати у дітей бажання реалізувати свої права; допомогти підліткам усвідомити глибинний зміст і суть прав дітей на здоровий спосіб життя; показати варіанти законослухняної поведінки.

Завдання: ознайомити учнів з нормативно-правовою базою з питань соціально-правового захисту дітей (Конституцією України, Конвенцією ООН про права дитини, Законом України «Про охорону дитинства» та ін.); спонукати до роздумів над важливими життєвими проблемами; утверджувати у поведінці дітей позитивні риси особистості; формувати навички протидії шкідливим звичкам, уміння позитивно розв’язувати конфліктні ситуації, виходити з них.

Матеріали: стенд із виставкою законодавчих та нормативних документів, плакати, пам’ятки, картки з індивідуальними завданнями.

Організація класу

Доброго дня, шановні учні. Сьогодні виховна година проходитиме спільно з класним керівником і батьками. Сподіваюсь, що наша взаємодія буде продуктивною, корисною і цікавою.

Повідомлення теми і мети заходу.

Ми поговоримо про те, які права мають діти, як їх відстоювати і захищати у разі порушення, бо реалізація ваших прав є чи не найголовнішою умовою фізичного та психічного благополуччя і розвитку. Ми говоритимемо про обов’язки і відповідальність за протиправні дії, а також порозв’язуємо завдання і ситуації правового характеру.

«Мозковий штурм»

— Чому сьогодні ми піднімаємо цю тему?

— Що таке насилля?

— Які форми насилля над людиною існують у нашій країні?

— Хто провокує насильство?

— Чим підкріплюється насилля?

Розкриття актуальності проблеми Проблема правового захисту дитинства уже тривалий час перебуває у центрі уваги міжнародної спільноти. Діти, внаслідок своєї вразливості, фізичної, психічної і розумової незрілості, потребують особливої охорони і турботи батьків і суспільства.

Я погоджуюся з висловом Президента України, що багато залежить від того, як нація, громада ставиться до свого наймолодшого і найстаршого громадянина — це мірило, за яким видно соціальність нації, її гуманізм і духовність.

Ви тепер — підлітки. Це один з найважчих періодів розвитку особистості, коли з’являється потреба у звільненні від контролю й опіки дорослих, ативізується протест проти встановлених правил і порядків, формується спрямованість до незалежності, самостійності й утвердження себе як особистості. У цьому віці в 7 разів збільшується кількість негативних вчинків і в 40 разів зростає кількість вчинків невмотивованих.

16—17 років вважаються найкриміногеннішим віком: підлітки скоюють до 62 % від загальної кількості злочинів. І немає певних обмежень чи винятків з огляду на соціальний статус неповнолітніх злочинців — ними стають як безпритульні діти з неблагополучних сімей, так і молодь із цілком педагогічно і матеріально благополучних родин. Кожна 10-та особа, затримана за злочин у 2005 році, є неповнолітньою.

Задумайтесь про значимість цих слів! Будь-які наші повсякденні вчинки можна оцінити з погляду права. Право і закони супроводжують людину все життя — від народження до смерті. Найголовнішим є право на життя.

Я прошу інформаційну групу детальніше розповісти нам про це право. (Учень зачитує, що означає право на життя, які є права у дітей. Двоє учнів по черзі відповідають, четвертий учень читає вірш Л. Манько «Я маю право». Роздається індивідуальний матеріал «Права дітей».)

1. Найголовнішим є право на життя — нікому не дозволено позбавляти життя. Ти маєш право захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань — у цьому полягає унікальність цього права.

2. А ще ми з вами маємо право на:

• любов і турботу;

• вільне спілкування;

• медичну допомогу;

• освіту;

• об’єднання в організації;

• користування національною культурою;

• розвиток таланту;

• вільне висловлювання своїх поглядів;

• відпочинок;

• захист від втручання в особисте життя;

• інформацію;

• справедливий судовий розгляд;

• житло і майно;

• повагу до своєї гідності та захист від усіх форм насильства.

3. Вірш Л. Манько «Я маю право»

Я маю право жити на Землі,

Творити, дихати, учитись,

Примножувать багатства всі її,

Своєю Україною гордитись.

 

Я маю право Україну восхвалять,

Боротися за неї і за честь стоять.

Безкрайнії поля її любити,

І щовесни журавликів із вірою зустріти.

 

Я маю право на веселку і на весну,

На щедру осінь і на тепле літо,

На зиму, так безмежно чарівну,

І на лани зі стиглим житом.

 

На золотаве сонце в небесах,

Що щедро Україну зігріває.

На соловейка спів в гаях,

І на любов батьків безмежну і безкраю.

Світова спільнота живе за законами, які захищають людські цінності, набуті віками. Як гра дітей не може бути без правил, так і держава не може існувати без законів. Крім прав діти мають і певні обов’язки.

Назвіть основні закони, які стосуються учнів. (Відповіді дітей.)

Чи завжди люди діють відповідно до законів?

Ні, не завжди, за вчинення протиправних дій передбачено відповідальність.

Я прошу допомоги інформаційної групи для оголошення ст. 22 Кримінального кодексу України «Вік, з якого може наставати кримінальна відповідальність» (учні зачитують статтю).

Ви отримали пам’ятки щодо відповідальності перед законом. Дотримуйтесь цих правил!..

Запитання батькам

— Чи вдаєтесь ви до покарання своїх дітей за їхні вчинки?

— Які частіше використовуєте методи покарання: психологічні чи фізичні?

Запитання учням

— Чи є покарання дітей у сім’ї насильством над ними?

Пропоную провести невеличку дискусію — «За і проти покарання дітей у родині».

Надаю слово батькам, які вже мають великий життєвий досвід і самі були колись підлітками. (Батьки зачитують прислів’я, які народ складав віками, та розповідають про своє бачення проблеми.)

Народна батьківська мудрість:

• Хто дітям потаче, той сам плаче.

• Каже дитина, що бита, а не хвалиться, за що.

• Гни дерево, поки молоде, учи дітей, поки малі.

• Учи дітей не страшкою, а ласкою.

• Рідна мати високо замахує, а помалу б’є.

• Материн гнів, як весняний сніг: рясно випаде та скоро розтане.

• За битого двох небитих дають, а ті й не беруть.

• Вчи дитину, поки поперек лавки лежить.

• Кого честь не бере, того палиця візьме.

• Годуй ложкою та дави ніжкою.

• Від поблажки і злодії народжуються.

• Кнут не мучить, а добру учить.

• Люби дитину, як душу, а тряси, як грушу.

• Дівчина небита, як коса нечесана.

• Хто на дітей різок жаліє, той їм петлю готує.

• Як сина батько не б’є малим, то син батька буде бити старим.

Такі прислів’я формують схвальне ставлення до фізичного насильства та до насильства загалом, а також — стереотипи в суспільстві, що дітей потрібно виховувати із застосуванням фізичної сили. (Діти зачитують ст. 19 Конвенції ООН «Про права дитини».)

Насправді, в сучасному суспільстві стосунки з елементами насильства — неприйнятні, оскільки вони порушують права людини та є небезпечними для її повноцінного розвитку.

Запитання до учнів:

— То чому батьки все ж скоюють насильство над вами?

Висновок

Варто поводитися гідно. Дітям — шанувати батька і матір, прислухатись до їхніх порад і зауважень, а батькам — не переходити межі, за якою може початись зневага до дитини, брутальне ставлення, образи й принижування.

Перш ніж карати дитину «за щось», «для чогось», зрозумійте: не можна примусити дитину щось зрозуміти — треба підвести її до розуміння того, як слід це робити. Сім’я має бути простором без насилля. Недоліки треба не викорінювати, а коригувати, перетворювати їх на чесноти. Дитина має право на особисті почуття, друзів, думки, секрети. Невідомо, як складеться подальша доля ваших дітей, але будьте певні: зі свого дитинства вони перенесуть у доросле життя вашу батьківську любов.

Аналіз ситуації

Буковинські правоохоронці оприлюднили факт жорстокого побиття школярів. Диск із відеозаписом в УВС приніс незнайомий чоловік, місцевий житель. Після перегляду відеофільму «Лох — це доля» правоохоронці виявили, що події кліпу відбуваються в одній зі шкіл м. Чернівці. Школярі жорстоко знущались зі своїх однокласників. Упродовж місяця шестеро випускників гімназії глумились над ровесниками та молодшими школярами, що і фіксували на відеокамеру. Сцени насилля змонтували, а потім розмістили в Інтернеті. Підписали, що кліп базується на реальних подіях. У ньому демонструється, як б’ють дітей, засовують голову в унітаз і зображають статевий акт. За місяць хулігани — автори і водночас головні герої фільму — познущалися з 16 учнів своєї школи.

Зйомки фільму відбуватись у травні. Про все керівництво школи дізналося влітку. У міліцію не звернулись, пояснюючи це тим, що скарг від постраждалих дітей та їхніх батьків не надходило. Діти, які чинили насильство, — з хороших благополучних сімей, успішно навчались. Характеризувалися як ерудовані, виховані, брали активну участь у суспільному житті школи. Один із них виборов друге місце в обласній олімпіаді з інформатики. Всі вони успішно вступили до Вишів.

Батьки постраждалих про факти знущання дізнались уже під час слідства в райвідділі міліції. Однак лише шестеро з них подали відповідні заяви. Виявилось, що на момент відкриття справи дирекція школи вже мала копію відеофільму і наполегливо проводила своє розслідування. Правоохоронці розцінили це як спробу приховати протиправні вчинки школярів для збереження іміджу школи. Слідство триває. Учнів допитали, але поки що не затримували. Проти всіх шести школярів порушили 2 кримінальні справи — за хуліганство та виготовлення і розповсюдження непристойної відеопро-дукції. Порушникам загрожує 5 років позбавлення волі.

Учитель. Учасниками цих подій є ваші ровесники. Як вони відповідатимуть, ви вже почули.

— Чи заслужили вони на покарання?

— Чи знали учні, яка відповідальність передбачена законом за їхні протиправні вчинки?

— Батьки постраждалих про факти знущання над їхніми дітьми дізналися вже під час слідства в райвідділі міліції. Можна лише здогадуватись, яке приниження відчували постраждалі діти, про їхній стан, коли терпіли наругу й побиття. Чому лише шестеро з них подали відповідні заяви?

— Чи можна було відвернути біду і для постраждалих дітей, і для тих, хто чинив глум? Яким чином?

— В який спосіб мають діяти діти, права яких порушуються?

Про це нам розкаже чинне законодавство.

Прошу інформаційну групу озвучити ст. З” Конвенції ООН «Про права дитини» та ст. 28. 52 Конституції України, ст. 20 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 26, 56 Закону України «Про освіту».

ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ

1. Петра часто і жорстоко бив батько. Хлопець звернувся до директора школи. Але той заявив, що Петро заслуговує на покарання (ст. 19 Конвенції).

Відповідь: директор школи є посадовою (державною) особою, тому має бути на захисті прав дитини, він повинен вжити заходів, аби забезпечити ці права, протидіяти фізичному, психічному або сексуальному насильству. У цій ситуації відбулося порушення прав дитини.

2. За вчинену бійку, зрив уроку, прогул навчального заняття учнів у школі покарано словесними приниженнями, ставленням у куток, побиттям. Дозволені чи заборонені правом такі способи покарання? (Ст. 28 Конвенції.)

Відповідь: Конвенція говорить про те, що шкільна дисципліна може підтримуватись лише за допомогою покарань, що зберігають гідність учня та повагу до дитини.

3. 14-річний Віктор вирішив скористатися своїм правом на свободу висловлювання. Він сказав учительці математики все, що про неї думав. При цьому використовував грубі слова, зухвалу форму. Чи мав він на це право? (Ст. 13 Конвенції.)

Відповідь: Віктор, безумовно, не мав права принижувати вчительку. Ми маємо право використовувати свої права, але при цьому не можемо порушувати прав інших людей. Віктор не тільки повівся негарно, він здійснив правопорушення, за яке має відповісти.

Розгляд ситуацій «Як протидіяти сексуальним домаганням»

Розпочинатися сексуальні домагання можуть із психологічного тиску:

• провокувати: «Ти просто боїшся»;

• переконувати: «Чому ні? Усі так роблять»;

• погрожувати: «Якщо не погодишся, я тебе кину; ти хочеш, щоб я тебе змусив?»;

• умовляти: «Довірся мені, нічого поганого не станеться»;

• тиснути наполегливо на вас: «Ти мені винна, ти обіцяла».

Якщо піддатися психологічному тискові, то можна опинитися у такій ситуації.

Ситуація. Після вечірки ваші приятелі розійшлися, залишивши вас із вашим другом наодинці в його квартирі. Ви усвідомлюєте, що вже пізно, транспорт не ходить, а до вашого дому дуже далеко. Зазвичай ваш друг шляхетно поводиться з вами. Але сьогодні він випив пива і поводиться агресивно. Він намагається схилити вас до сексуальних стосунків.

— Що робити?

— Як уникнути такої ситуації?

Отже, пам’ятка «Як уникнути сексуального насилля» (зачитують учні).

Слід знати, що зґвалтування належить до найтяжчих злочинів і за Кримінальним кодексом України карається від 3 до 12 років позбавлення волі залежно від наслідків, до яких воно призвело, і віку жертви. Сексуальне насилля є особливо небезпечним, тому що поєднує в собі ознаки фізичного і психічного насилля.

Що робити і до кого звертатися, коли порушуються права підлітка?

У нашому місті існує мережа організацій, служб, здатних кинути «рятувальне коло» тим, хто його потребує (зачитується список установ).

Усе починається з мене, психолога школи, який стоїть на захисті ваших прав, служб Довіри і класного керівника. А найголовнішими є ваші батьки, саме вони ніколи не зрадять своєї дитини, а прийдуть їй на допомогу.

Сьогодні ми з вами розглянули 3 види насильства над особистістю. До інших видів повернемося при наступних зустрічах.

Підсумок роботи круглого столу

Отже, шановні батьки, вам слово. Що б ви хотіли сказати своїм нащадкам?

• Шануй батька і неньку — буде тобі скрізь гладенько.

• Хто людям добра бажає, людей питає.

• Добре роби, добре й буде.

• Не роби комусь, що собі немило.

• Ні з ким не сваришся, нікого не боїшся.

• Поганий мир краще добрих чвар.

• Добрі діти доброго слова послухають, а лихі і дрючка не бояться.

• Не брудни криниці, бо схочеш водиці.

• Шануй учителя, як батька.

• Все любить міру.

• Слово може врятувати людину, слово може і вбити.

• Шануй сам себе, шануватимуть і люди тебе.

• Бережіть честь змолоду.

• Не копай другому ями, бо й сам упадеш.

• За науку цілуй батька й матір у руку.

Щоб дитина стала Людиною, ми будемо їй опорою і гарантом гармонійного особистісного становлення.

Звернення дітей до батьків

— Любіть нас, щоб і ми вміли любити.

— Почуйте нас, щоб ми це відчули.

— Не ігноруйте нас.

— Не насміхайтеся з нас.

— Допомагайте нам.

— Вибачайте нам.

— Розмовляйте з нами.

— Не принижуйте нас.

— Довіряйте нам.

— Поважайте нас так, як ми шануємо вас.

Читання вірша В. Симоненка

Ти знаєш, що ти — людина.

Ти знаєш про це чи ні?

Усмішка твоя — єдина,

Мука твоя — єдина,

Очі твої — одні.

Колись і тебе не буде,

І тоді по цій Землі

Інші ходитимуть люди,

Добрі, ласкаві і злі.

Сьогодні усе для тебе —

Озера, гаї, степи.

І жити спішити треба —

Гляди ж — не проспи.

Бо ти на землі — людина,

І хочеш того чи ні —

Усмішка твоя — єдина,

Мука твоя — єдина,

Очі твої — одні.

Психолог. Дякую за співпрацю. До зустрічей!..

завантаження...
WordPress: 22.87MB | MySQL:26 | 0,335sec