Дитяча пісенька забавлянка

Тема. Дитяча пісенька забавлянка.

Мета. Розкрити особливості змісту, побудови тексту пісні-забавлянки. Визначити призначення пісень-забавлянок, дослідити походження назви. Поглиблювати уявлення про діалог, удосконалювати вміння його читати, розігрувати. Навчати складати забавлянки за поданими словами .

Обладнання : сюжетні малюнки, дитячі книжки-забавлянки.

Хід заняття

2.Оголошення вчителем теми.

Учитель розповідає, що пісні бувають різні, і кожна з них має своє призначення: одні розважають, інші забавляють, третіми ми закликаємо когось або щось.

3.Промовляння дітьми пісень, які їм, маленьким, співали. Визначення з прослуханих творів, про кого найчастіше згадується у цих текстах, хто персонажі (зайчик, котик, півник). Чому так? (Бо маля рано дізнається про них, розуміє, любить їх). Чи завжди розкриваються правдиві історії.

4.Розширення уявлень учнів про пісні-забавлянки.Розповідь вчителя.

Дорослі у спілкуванні з дітьми створили  «поезію пестування»— це невеликі поетичні твори, які примовляють дорослі, пестячи немовля. Найближче до колискових пісень за змістом і характером стоять потішки або утішки — невеликі віршики, які промовляють дитині перед тим, як кладуть спати. Їхнє призначення — заспокоїти дитину,  щоб вона швидше заснула. Тексти утішок дуже подібні до колисанок, в них фігурують ті ж дійові особи, що в пісенній ліриці, найчастіше — кіт, який допомагає приспати дитину.  Найбільшу групу забавлянок становлять пестушки — коротенькі віршики, які виконуються у поєднанні із своєрідними рухами чи вправами, якими дорослий пестить дитину, підбадьорює, спонукає до певного виду діяльності і т. ін.

4.Читання пісеньок-забавлянок

Ой чук-чуки, чуки-чок,

Пішли діти в садочок,

Там нарвали квіточок,

Там нарвали квіточок,

Сплели доні віночок.

Гоп, гоп горобейки,

На бабині конопельки,

На дідів мак,

Нехай буде так.

Був собі чоловік Нетяшка,

На ньому сіра сермяжка,

Червона шапочка.

Чи хороша моя казочка,

Чи казати, чи ні?

І ти кажеш: — Казати!

І я кажу: — Казати!

(Або: І ти кажеш: — Не казати! І я кажу: — Не казати!) І знову спочатку.

Жив собі дід Сажка,

На ньому була синя сермяжка,

На голові шапочка,

Під носом капочка,

На сермяжці латочка.

Чи хороша моя казочка?

Був собі рак,

Та мав сімсот гармат

Та пішов на пруса воювать,

А злякався та в воду сховався,

А з води та в вершу.

Почну я ту казочку спершу.

Жив-був дід та баба,

Була в них вівця,

Почнемо з кінця:

Жив-був дід та баба,

Була в них вівця,

Почнемо з кінця

 

Послухайте, люди,

Довга байка буде!

Був собі раз горобець,

Бабі збив новий горнець.

Прилетіла горобчиха,

Питається в баби стиха:

– А то хто збив нам горнець?—

Баба каже: — Горобець!

Підіб’ю йому крильця!

Чи казати знов з кінця?

Як казати, то казати:

Був собі раз горобець…

 

Був собі Будько,

Мав халабудку,

І ставок, і млинок,

І капусти шматок,

І штани портяні,

Що дерлися по стіні.

Гарна моя байка чи ні?

 

Скажу вам, діти, казку:

Приніс зайчик дров в’язку,

Поколов їх дрібненько,

Зварив кашу хутенько.

Кашка була солоденька,

Моя казка коротенька.

 

 

Сидить Василь на припічку,

Держить кота за ниточку.

Котик зубки розтулив

Та Василька й укусив.

А дзусь, а дзусь, кошеня,

Не займай ти Василя!

 

Упав, упав

Упав, упав

Зайчик з липки,

Одбив, одбив

Собі лапки.

Сів за лозою,

Плаче сльозою,

Сів за хворостом,

Киває, моргає

Своїм куцим хвостом.

 

5.Читання тексту пісні-забавлянки вчителем зі зміною інтонації промовляння слів, звернених до зайчика, слів-відповідей зайчика.

6.Відповідь учнів на поставлене перед читанням запитання: що трапилося із зайчиком; на перше запитання після тексту.

7. Визначення дітьми слів, які потребують пояснення. Словникова робота: тік ( пояснення ), колода (за малюнком).

8.Читання твору вголос, після цього – розігрування різних ситуацій.

Визначення співрозмовників: між ким ведеться діалог.

10.Самостійне доповнення дітьми за малюнком забавлянки. Спочатку розглядають діти малюнок, звертають увагу на задоволене личко дівчинки, розповідають, що в дівчинки у мисці,  що ще на столі (мед, молочко). Потім самостійно читають,  перше пропущене слово здогадуються за змістом наступного запитання ( з чим оладки), другу відповідь складають ( із медком та солодким молочком).

9. Показ дітьми ( хто знає) або вчителем, як промовляється забавлянка.

Вивчення  забавлянки напам’ять.

10. Робота в групі. Діти розподіляють ролі,  розігрують забавлянку, супроводжують промовляння плесканням у долоні; визначають, який настрій викликає така забавлянка.

Висновок: дітям дуже подобаються такі забавлянки, вони сміються, пробують наслідувати рухи дорослих.

11. Робота в групі. Скласти забавлянку (Довідка для вчителя. Складання вірша за поданими останніми в рядках римованими словами – їх не можна змінювати, переставляти, називається буриме), промовити її.

12.Підсумок заняття.

1.Поміркувати, від якого слова утворене слово забавлянка. Які забавлянки запам’ятали?

2.Прочитати  з пам’яті забавлянки.

завантаження...
WordPress: 22.87MB | MySQL:26 | 0,655sec