Дипломна робота на тему: «ВПЛИВ КОЛЕКТИВНОГО СПОСОБУ НАВЧАННЯ НА ПІЗНАВАЛЬНИЙ РОЗВИТОК ПІДЛІТКІВ»

ЗМІСТ

ВСТУП    3

ГЛАВА І. ВПЛИВ КОЛЕКТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ПСИХІЧНИЙ РОЗВИТОК ЇЇ ВИКОНАВЦІВ    9

І.1.Теоретичні основи дослідження проблеми спільної діяльності    9

1.2. Колективна діяльність учнів у процесі їх навчально-пізнавальної діяльності    16

1.3. Педагогічний досвід використання колективної роботи учнів у процесі їх навчання    25

ГЛАВА ІІ. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ КОЛЕКТИВНОЇ РОБОТИ УЧНІВ У ПРОЦЕСІ ЇХ НАВЧАННЯ    37

ІІ. 1. Методика і результати дослідження мотивів колективного навчання учнів    37

ІІ.2. Вплив колективної навчальної роботи на уроках математики на пізнавальні процеси учнів    55

ВИСНОВКИ    62

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ    67

ВСТУП

Важливою умовою підвищення ефективності роботи загальноосвітньої школи є єдність процесів навчання і виховання. Забезпечення такої єдності можливо при застосуванні психологічно обґрунтованих методів навчання і виховання.

Педагогічний процес, як відомо, розглядається в контексті спільної діяльності вчителя (навчання) і учнів (навчальна діяльність, учіння). Значна кількість досліджень в області педагогічної психології, проведених в останні роки, стосувалися змістовної сторони навчання і виховання, формування раціональних способів і прийомів розумової діяльності, розвитку інтересу до знань. Причому функціонування навчання і учіння розглядалося переважно в рамках системи “вчитель – учень”. Тому розвиток пізнавальної діяльності учнів визначався як індивідуально-психологічний процес.

Процес навчання не двосторонній, а багатобічний процес спілкування вчителя з класом і учнів між собою. Навчання і учіння детерміновані не тільки змістом, методами, індивідуальними особливостями учнів, але і соціально-психологічними особливостями групи (вчитель і класний колектив), що включений у цю спільну діяльність.

Ми будемо розглядати навчальну діяльність з позицій спілкування, міжособистісних зв’язків. Такий підхід усе більш і більш затверджує себе в сучасній психології. Вивчення процесів розвитку психологічних явищ не тільки в індивідуальній діяльності, але й у спілкуванні безпосередньому й опосередкованому, прямому і непрямому — складає важливу умову подальшого розвитку загальної теорії психології.

Спілкування є найважливішим чинником формування особистості. Процес становлення людини як особистості неможливий поза спілкуванням, що для розвинутої особистості стає потребою. У процесі спілкування здійснюється реалізація суспільних відносин. Саме спілкування, що безпосередньо включається в діяльність і переплітається з нею, сприяє тому, що суспільні відносини стають “дійсними відносинами”.

Психологи підкреслюють, що в процесі спілкування люди є одночасно (чи послідовно) об’єктами і суб’єктами. У процесі спілкування здійснюється не тільки обмін думками за допомогою мови, але і різноманітна спільна діяльність, з якою зв’язані ті чи інші переживання і спільні результати співробітництва, а також ті чи інші конфлікти і моральні протиріччя.

Як підкреслював Б.Г. Ананьєв, спілкування усередині груп, міжгрупове в колективі, міжколективне — це один з найважливіших каналів соціальної детермінації індивідуального розвитку [1, с. 166].

Оскільки навчальна діяльність немислима без взаємозв’язків у системах “вчитель-учень”, “учень-учень”, то цю діяльність варто розглядати і будувати як спільну діяльність, здійснювану в процесі спілкування. При цьому варто враховувати, і те, яка діяльність є ведучою в той чи інший віковий період шкільного навчання.

У цьому зв’язку цілком виправдана думка про те, що існуюча в даний час організація шкільного життя не задовольняє вимогам ведучої діяльності в підлітковому віці і що саме в цьому напрямку важливо удосконалювати навчально-виховну роботу з підлітками.

Психологічна і педагогічна наука здійснює сьогодні пошуки таких форм спілкування, що дозволили б активізувати засвоєння знань і не були б відірвані від змісту ведучої діяльності визначеної вікової категорії школярів. Більшість таких досліджень проводяться в контексті спільної діяльності.

Практика школи підтверджує дієвість основного принципу педагогічної системи А.С. Макаренко, суть якого: виховання в колективі і через колектив. Цей принцип успішно реалізується у виховному процесі.

Слід зазначити, що дослідження в області виховання і розвиваючого навчання в процесі колективної навчальної діяльності носять експериментальний, пошуковий характер і ще не повною мірою впроваджуються в практику роботи школи.

За справедливим твердженням педагога Л.А. Левшина, “принцип колективізму, що охопив начебто всі сторони шкільного життя, по суті, зупинився перед самим головним: перед процесом навчання. По своїй внутрішній будові він значною мірою той же, що й у старій школі, тобто такий, котрий залишає кожного учня один на один із учителем… Учень як особистість живе як би подвійним життям. Поза уроком, навчання він — колективіст, разом з товаришами активно бере участь у великому житті дитячого колективу… А на уроці, у навчанні він — одинак, ізольовано від інших сприймає, переробляє і засвоює навчальний матеріал. Його зусилля виявляються паралельно зусиллям інших учнів, майже не перехрещуючись” [25, с. 183].

Таким чином, психолого-педагогічні дослідження й аналіз стану навчально-виховного процесу вказують на назрілу необхідність розвитку колективних початків саме в навчальній діяльності. Навички в колективній роботі створюють одночасно і навички загальноорганізаційні і навички свідомої самодисципліни. Ті й інші мають величезне значення в питаннях організації колективного життя.

Психолого-педагогічні дослідження останніх років ставлять вивчення проблем спільної діяльності, реалізованої в процесі спілкування в групі, у колективі, на якісно новий рівень. І це не данина моді в науці, а назріла необхідність, що випливає з вимог сьогоднішнього дня, коли наука і техніка розвиваються прискореними темпами. Основи умінь і навичок колективної праці, товариських взаємин у її процесі закладаються в школі, тому що саме в процесі навчання школярі повинні підготувати себе до активної продуктивної діяльності на благо суспільства.

Аналіз існуючих визначень спільної навчальної діяльності свідчить про виділення дослідниками її різних функцій і ознак.

Найбільш поширені такі поняття: групова навчальна (пізнавальна) діяльність, колективна, кооперативна навчальна діяльність і ін.

Так, X.І. Лійметс під груповою роботою розуміє безпосередню взаємодію, що виявляється в спільній погодженій діяльності [28, c.29-57].

У дослідженнях Т.О. Матіс спільна навчальна діяльність визначається як обмін способами предметних перетворень [31, c.243]. Колективну пізнавальну діяльність, на думку Н.С. Дьожнікової та І.Д. Первіна, характеризують такі моменти, як наявність загальної мети, раціональний поділ праці і функцій і т. д.

На нашу думку, визначення спільної діяльності варто здійснювати:

1) Щодо виду діяльності (ігрова, навчальна, трудова і т.п.);

2) Щодо характеру міжособистісних відносин, що існують між учасниками діяльності і визначають рівень групової диференціації (групова, колективна);

3) Щодо цілей і мотивів діяльності. Виходячи з цього, ми розрізняємо групову і колективну навчальну діяльність.

Під груповою навчальною діяльністю ми розуміємо безпосередню взаємодію її суб’єктів, спрямовану на вирішення навчальної задачі, причому кожен з учасників діяльності виходить з особистих цілей.

Колективна навчальна діяльність – це безпосередня погоджена взаємодія суб’єктів, об’єднаних суспільно цінним і особистісно значимим змістом діяльності, спрямованої на рішення колективом навчальної задачі [17, c. 154].

Розподіл спільної навчальної діяльності на групову і колективну детерміновано диференціацією людських спільностей на групи і колективи. Якщо розглядати ієрархію цих понять,
то вищим буде поняття колективної навчальної діяльності, тому що остання носить суспільно спрямований характер, передбачає згуртування учнів для досягнення поставленої мети.

Сьогодні розробляються нові підходи до цілей та завдань математичної освіти. Як зазначається у проекті “Державного загальноосвітнього стандарту з математики” (розроблений під керівництвом професора Шкіля М.І. робочою групою, куди увійшли Бурда М.І., Бевз В.Г., Слєпкань З.І., Прокопенко Н.С., Щекань Н.П., Хмара Т.М., Ядренко М.Й., Яценко С.Є.) одним з завдань математики є “Інтелектуальний розвиток учнів (логічного мислення, просторового уявлення і уяви, алгоритмічної, інформаційної, графічної культури, пам’яті, уваги, інтуїції)” [15, с.2]. Враховуючи сучасні завдання школи, спрямовані на інтелектуальний розвиток школяра, проблема впливу колективних форм навчання на пізнавальні процеси учнів є досить актуальною і тому ми обрали її як тему дипломного дослідження.

Предметом нашої роботи є навчально-виховний процес в сучасній школі.

Об’єкт роботи — вплив колективних форм роботи на уроках математики на розвиток пізнавальних процесів учнів.

Метою роботи є систематизація теоретичних знань психології щодо сутності колективної діяльності та визначення її впливу на навчальну успішність учнів.

Завданнями роботи виступили:

  1. Проаналізувати психолого-педагогічну літературу з проблем колективної діяльності та її впливу на розвиток психіки та особистості.
  2. Визначити ставлення вчителів та учнів до колективних форм навчання.
  3. Організувати колективну роботу на уроках математики та визначити її вплив на пізнавальний розвиток учнів.

Мета і завдання роботи обумовили формулювання гіпотези роботи, а саме:

Колективні форми навчання математики повинні використовуватись у поєднанні з індивідуальною та фронтальною роботою на уроці. Колективні форми роботи викликають інтерес учнів та позитивно впливають на їх розумовий розвиток, а отже і на навчальну успішність з математики.

У роботі використаний комплекс психодіагностичних методик: бесіда, письмові опитування (прийоми “незакінчені речення”, “лист запису”), анкетування, соціометрична процедура, експертні оцінки вчителів, аналіз шкільних документів (класного журналу) та зошитів учнів.

Практичне значення роботи полягає у тому, що в її процесі були розроблені завдання з математики для спільного виконання у групах школярів, що може використати вчитель у своїй роботі.

Робота проводилась зі школярами 10-х класів Кам’янець-Подільської загальноосвітньої школи №5 протягом перебування на практиці і під час роботи у науковій проблемній групі з вікової та педагогічної психології. Результати роботи доповідались на звітній студентській конференції у квітні 2004 р. У дослідженнях взяло участь 27 учнів.

Структура роботи складається з двох глав, містить 4 таблиці, список використаної літератури налічує 52 джерела.

ЗАВАНТАЖИТИ

Для скачування файлів необхідно або Зареєструватись

VplyV Kol Spos Navch (411.5 KiB, Завантажень: 7)

Сторінка: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15
завантаження...
WordPress: 24.05MB | MySQL:26 | 0,357sec